Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №740/3644/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3644/26

Провадження № 1-кп/740/398/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ніжині кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026272300000075 від 27.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Коломійцево Ічнянського (нині – Прилуцького) району Чернігівської області, громадянина України, з середьою освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.382, ч.4 ст.408 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, будучи обізнаним з ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.07.2025 (справа № 576/1083/25), діючи умисно, не виконуючи вищевказане рішення суду, яке набрало законної сили, 21.02.2026 не прибув до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину за пред`явленим обвинуваченням визнав повністю, правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини викладені в обвинувальному акті не оспорював та надав показання про те, що під час розгляду судом справи, за результатами якої було постановлено рішення про його звільнення, брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, перебуваючи у військовій частині в АДРЕСА_2 . Після постановлення судового рішення та протягом часу набрання ним законної сили перебував на гауптвахті. Після звільнення, за дві години до закінчення визначеного ухвалою суду строку у 72 години, йому видали документи та повідомили про необхідність їхати до м.Черкаси.

Підтвердив, що знав про обов`язок прибути до визначеної військової частини та про встановлений для цього строк, однак у цей строк до місця служби не прибув. Командування військової частини про неможливість чи затримку прибуття не повідомляв, із командиром або іншими представниками частини не зв`язувався та заходів для встановлення такого зв`язку не вживав. До територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою з`ясування порядку повернення до військової частини також не звертався.

Пояснив, що протягом цього часу мав намір продовжувати військову службу, однак не в тій військовій частині, до якої повинен був повернутися. Через знайомих з`ясовував можливість проходження служби в іншій частині та отримання відповідного «відношення», однак безпосередньо з командуванням такої частини не зв`язувався, це були лише розмови з товаришами про можливе подальше місце служби.

У період неприбуття до військової частини не хворів, за медичною допомогою не звертався та інших обставин, які об`єктивно перешкоджали б його поверненню до місця служби, не зазначив. Підтвердив, що поважних причин для неприбуття не мав, а повертатися саме до цієї військової частини не хотів.

Про те, що перебуває у розшуку, знав. Його родичам також було відомо, що він не повернувся до військової частини. До місця служби самостійно не прибув та перебував поза військовою частиною до 17 червня 2026 року, коли був затриманий у м. Кривому Розі.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують його особу, а також процесуальних рішень прийнятих в ході досудового розслідування.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_3 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим пред`явленого обвинувачення та змісту обставин чинених ним кримінальних правопорушень, а інкриміноване обвинуваченому діяння доведене у повному обсязі.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані правильно за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили та за ч.4 ст.408 КК України, як нез`явлення на службу з метою ухилення від військової служби (дезертирство), вчиненому в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких, відповідно до ст.12 КК України, є особливо тяжким злочином, а інший нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відношення обвинуваченого до своїх дій, який винуватість у скоєному визнав.

Суд також враховує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення щодо якого визнано судом доведеним, відповідно до яких ОСОБА_3 , будучи ухвалою суду звільненим від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, із покладенням обов`язку з`явитись до визначеної військової частини для продовження військової служби, висновків для себе не зробив, в умовах запровадженого в Україні військового стану умисно не виконав вимог ухвали суду, що набрала законної сили, та у визначений в ухвалі строк не прибув до визначеної військової частини для продовження військової служби.

Обставин, які, згідно ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено, як і обставин, передбачених ст.67 КК України, що обтяжують покарання.

Отже, враховуючи викладене, керуючись принципами справедливості, гуманності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання скоєнню як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень, буде покарання у межах санкції інкриміновах статтей у виді позбавлення волі.

Остаточне покарання суд визначає із застосуванням правил, визначених ч.1 ст.70 КК України, шляхом застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для застосування положень ст.69 КК України або звільнення від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 КК України, суд не вбачає.

З урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу обвинуваченого, а також враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, обставин його затримання, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти даним ризикам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.07.2026, у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, слід залишити без зміни та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, обвинуваченому ОСОБА_3 підлягає зарахуванню у строк покарання строк попереднього ув’язнення з дня фактичного затримання 17.06.2026. до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.382 КК України та ч.4 ст.408 КК України та призначити покарання за:

- ч.1 ст.382 КК Ураїни у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

- ч.4 ст.408 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі та рахувати з моменту затримання, тобто з 17 червня 2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі визначеному ухвалою суду Ніжинського міскрайонного суду Чернігівської області від 29.07.2026, а саме в 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1