Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №585/2013/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2013/26

Номер провадження 1-кп/585/367/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026205500000062 від 19.03.2026 року, відносно :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ромни, Сумської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, інваліда ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.357 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.03.2026 року ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: Сумська область, Роменський район, м. Ромни, вул. Коржівська, 66 поблизу банкомату AT «ПриватБанк», виявив дві банківські картки, які належали ОСОБА_6 . Усвідомлюючи, що вказані банківські картки йому не належать, та діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю власниці, шляхом вільного доступу, таємно від оточуючих незаконно заволодів банківськими картками AT «Акцент-Банк» № НОМЕР_1 та AT «Універсал Банк» № НОМЕР_2 , які знаходилися поблизу банкомату.

Після цього ОСОБА_3 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та направився до магазинів у м. Ромни, де, маючи умисел на незаконне використання вказаних банківських карток, залишив їх собі та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд.

Відповідно до ЗУ «Про банки та банківську діяльність» № 2121-Ш від 07.12.2000 документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження у часі та просторі. При цьому одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки, тощо), які являють собою емітовані в установленому законодавством порядку пластикові чи іншого виду картки. Платіжні картки є власністю емітента (банка) і надаються ним відповідно до умов договору клієнту в тому числі і фізичній особі держателю спеціального платіжного засобу, який на законних підставах використовує платіжні картки.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 357 КК України визнав повністю, не заперечував проти обмеження судом обсягу дослідження доказів та фактичних обставин справи його допитом та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо його особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальним проступком, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальними правопорушенням та його наслідками, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, надав суду показання про те, що він у березні 2026 року вдень перебував у справах у м.Ромни. Проходячи по вул.Коржівській він знайшов дві банківські картки та спочатку хотів їх віднести у відділення банку, але потім передумав. Далі він заходив до магазинів і придбавав продукти харчування на невеликі суми, доки картки не було заблоковано. Потім він пішов до вокзалу, щоб їхати додому у село, а картки там і викинув. У вчиненому щиро розкаявся та висловив осуд щодо своїх дій, пояснив, що вибачився перед потерпілою та відшкодував їй завдану шкоду, вона до нього претензій не має.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційних документів з корисливих мотивів.

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке за кваліфікацією ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини обвинуваченого, мотивацію такого кримінального проступку та дані про особу обвинуваченого, який не одружений, є інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням, знятий із військового обліку, під наглядом у лікаря – нарколога або психіатра не перебуває, раніше судимий, за місцем реєстрації та фактичного проживання характеризується позитивно.

У відповідності до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, слід визнати його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин скоєння кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його віку та стану здоров`я, матеріального стану тощо, суд вважає необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, покарання у виді штрафу.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати та запобіжні заходи у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 349, 369-371, 374, 395, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Речові докази, запобіжні заходи та судові витрати у провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Роменського міськрайонного суду Сумської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_7