Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №591/4090/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/4090/26

Провадження № 1-кп/591/204/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Суми Зарічний районний суд міста Суми

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у закритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження (№62024170040000419 від 28.05.2024) за обвинуваченням

ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , село Коротченкове Шосткинського району Сумської області, громадянство: України, зареєстрованого за проживанням за адресою: АДРЕСА_1 ; не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155, ч.5 ст. 407 Кримінального кодексу України (КК)

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4

законний представник потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_6 в режимі відеоконференції

представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 в режимі відеоконференції

обвинувачений ОСОБА_2

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8

і установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

02.03.2023 громадянина України ОСОБА_2 призвано на військову службу за контрактом військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 1.88мтд від 28.07.2023 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти.

Відповідно до стаття 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Відтак ОСОБА_2 являється працівником правоохоронного органу.

27.05.2024 близько 14:00 год. ОСОБА_2 , перебуваючи на святкуванні дня народження своєї знайомої за адресою: АДРЕСА_2 познайомився з неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також була запрошена на святкування, та у ході спілкування ОСОБА_5 повідомила ОСОБА_2 про свій вік - станом на 27.05.2024 складав повних п`ятнадцять років.

Незважаючи на вказане, 27.05.2024 у ході спілкування з неповнолітньою ОСОБА_5 у ОСОБА_2 виник умисел на задоволення власної статевої пристрасті шляхом вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій стосовно ОСОБА_5 , яка завідомо для нього не досягла шістнадцятирічного віку.

Реалізуючи задумане, повнолітній ОСОБА_2 27.05.2024 в період часу з 21:00 год. по 21 год. 20 хв., перебуваючи удвох із неповнолітньою ОСОБА_5 у одній кімнаті у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , з метою досягнення статевого задоволення, реалізуючи прямий умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_5 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій, які здатні викликати моральне розбещення, порушити нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток останньої, достовірно знаючи про її вік, без застосування фізичного та психологічного насилля, а також без погрози застосування такого насилля, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використанням геніталій.

Після вказаних дій ОСОБА_2 - неповнолітня ОСОБА_5 вибігла в іншу кімнату, та попрямувала за місцем свого проживання.

Внаслідок вказаних дій, які знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями інтимного спілкування людей, ОСОБА_2 посягнув на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків, оскільки, вчиняючи розпусні дії щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , він створив загрозу деформації їх моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми та нормальному моральному і фізичному становленню, а також формуванню у неї антиморальних поглядів.

В подальшому, відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 354 від 11.12.2024 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_2 , на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти.

Згідно вимог стст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

В період часу з 07.02.2025 по 13.02.2025 солдат ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Шосткинська центральна районна лікарня» Шосткинської міської ради в м. ІІІостка.

Однак, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , проходячи військову службу в умовах воєнного стапу, у порушення вимог стст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», стст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем військової служби і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконного ухилитися від її проходження, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України 14.02.2025 о 09:00 год. після завершення лікування у КНП «Шосткинська центральна районна лікарня» Шосткииської міської ради в м. Шостка не з`явився до місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_3 , та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

В подальшому, 09.03.2026 о 12:39 год. ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України в приміщення Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Полтаві, за адресою: м. Суми, вул.' Герасима Кондратьєва 98а, чим припинено вчинення останнім кримінального правопорушення.

Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_9 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. ст. 155, ч. 5 ст. 407 КК, та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними обставинами у обвинувальному акті, а саме: вказав місце, час і спосіб, мотиви вчинення кримінальних правопорушень. Щиро розкаюється у вчиненому. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди визнав. В планах має намір повернутися на військову службу. Просить суд призначити покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України.

Прокурор у судовому засіданні не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин та клопоче про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України /КПК/, проти якого учасники судового провадження не заперечували.

Представник потерпілої у судовому засіданні цивільний позов підтримав з наведених у ньому підстав.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини та цивільного позову, а також те, що обвинувачений не оспорює обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідив цивільний позов, документи, що характеризують особу обвинуваченого; процесуальні документи щодо речових доказів, затримання особи.

Оцінивши зібрані по справі докази: кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд доходить висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень при викладених у вироку обставинах.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_9 :

- за ч. 1 ст. 155 КК як вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з використанням геніталій;

- за ч. 5 ст. 407 КК як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК обтяжують покарання обвинуваченого суд не встановив.

Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог ст. 65 КК, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК є нетяжким та тяжким злочинами, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав, розкаявся, цивільний позов визнав, раніше не судимий, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, за місцем проходження служби характеризується посередньо, має бажання продовжити військову службу, не працює, неповнолітніх утриманців не має.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені обставини, з урахуванням особи ОСОБА_9 , який вину визнав, розкаявся, вчинив умисний нетяжкий злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, та умисний тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідно до статті 70 КК України, остаточно визначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Підстав для застосування положень стст. 69, 75 КК України стосовно ОСОБА_9 суд не вбачає.

На думку суду, саме таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Цивільний позов

У цьому кримінальному провадженні неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_7 , звернулась з позовом до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За вимогами ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом та із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 , то суд переходить до розгляду питання щодо вказаного цивільного позову.

У позовній заяві потерпіла ОСОБА_5 зазначає, що відповідачем було вчинено стосовно неї протиправні дії сексуального характеру, враховуючи зокрема їх характер та спосіб вчинення, вона зазнала моральних страждань, деформації їх моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми та нормальному моральному і фізичному становленню, погіршення стану здоров`я, незворотної деформації незрілої особистості, незворотних негативних змін в особистому житті, приниження часті та гідності, відчуття сорому, почуття безпорадності, порушення психологічних і тілесних кордонів, які впливають на його емоційний та фізіологічний стан, когнітивні процеси, адаптацію у суспільстві та подальше існування і створення сім`ї та інше, що можуть проявлятись і через значний проміжок часу. Крім того, з неповнолітньою потерпілою постійно працював практичний психолог.

Потерпіла просить суд стягнути з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 500 000.00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_9 під час судового розгляду позов визнав у повному обсязі.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК).

Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не має приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого, що за наслідками протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_5 безумовно було завдано моральної шкоди.

Суд враховує характер та тривалість моральних переживань потерпілої, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також принципи розумності та справедливості.

Таким чином, заявлені потерпілою вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000.00 грн є обґрунтованими та співмірними із завданими їй моральними стражданнями, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжнийзахід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду міста Суми від 10 березня 2026 року ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжений на стадії судового розгляду справи, останній раз ухвалою суду від 23 червня 2026 року строком на шістдесят днів до 21 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави.

В судових дебатах прокурор просив залишити в силі обраний до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід на момент ухвалення вироку є актуальним.

Суд під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_9 враховує, що, усвідомлюючи невідворотність призначеного покарання, обвинувачений може вчиняти дії, пов`язані із уникненням кримінальної відповідальності, що зумовлює потребу у належному реагуванні. Суд вважає за необхідне залишити в силі обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, який не може перевищувати шістдесят днів, без визначення розміру застави, враховуючи положення абз.8 ч.4 ст. 183 КПК.

З Протоколу затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 09 березня 2026 року слідує, що час фактичного затримання ОСОБА_9 – 12 год. 15 хв. 09 березня 2026 року.

Отже, строк відбуття покарання у виді позбавлення волі обчислювати до моменту фактичного затримання ОСОБА_9 – з 09 березня 2026 року.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК. Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі частини 15 статті 615 КПК, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись статтями 349, 373 -374, 395, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

Ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 155, частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, і призначити йому за цими законами покарання:

-за ч. 1 ст. 155 КК у виді позбавлення волі на строк два роки;

-за ч. 5 ст. 407 КК у виді позбавлення волі на сторок п`ять років.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня його фактичного затримання - з 09 березня 2026 року.

Обраний до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили, який не може перевищувати шістдесят днів, до 17 жовтня 2026 року включно без визначення розміру зазстави.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на відшкодування завданої злочином моральної шкоди у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн 00 коп.

Речові докази:

- жіночі труси Calvin Klein по типу плавки сірого кольору;

- шорти жіночі спортивного типу чорного кольору з рожевими полосками з написом: Primark 11-12;

- шорти чорного кольору;

- футболка чорного кольору.

- напівковдра сірого кольору з малюнками квітів - знищити.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 цього Кодексу.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд міста Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (частина 7 статті 376 КПК України).

Суддя ОСОБА_1