Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №591/1805/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/1805/26

Провадження № 2/591/649/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сумихімпром», вул. Харківська, п/в 12 м. Суми, код ЄРДПОУ 05766356 про стягнення заборгованості по заробітній платі,

установив:

20.02.2026 представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивачки вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, у сумі 54 041,31 грн.

В обґрунтування позову представник позивачки зазначив, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 08.05.2019. 03.02.2026 позивачка звільнена з підприємства на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України з причини порушення підприємством законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, а саме вимог ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпП. Також, просила виплатити вихідну допомогу та провести розрахунок в день звільнення. 03.02.2026 позивачці видали повідомлення, у якому фактично відмовили у нарахуванні вихідної допомоги.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23.02.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, розгляд справи по суті постановлено розпочати з 23.03.2026, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач подав відзив на позов, проти позову заперечує, зазначає, що позивачкою не доведено обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення з відповідача вихідної допомоги.

Представник позивачки подав додаткові пояснення у справі, у яких наполягає на задоволенні позову.

Інших заяв чи клопотань до суду від сторін не надходило.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумихімпром» (яке на даний час змінило найменування на АТ «Сумихімпром») з 0805.2019 та до 03.02.2026 працювала на посаді заступника начальника цеху.

Наказом (розпорядженням) №51 про припинення трудового договору (контракту) від 03.02.2026 позивачку з 03.02.2026 звільнено з підприємства за власним бажанням за частиною третьою статтею 38 Кодексу законів про працю України, що підтверджується копією наказу (розпорядження) №51 про припинення трудового договору (контракту).

Положеннями статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до положень статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Вихідна допомога - це грошова виплата працівнику, який звільняється з роботи не з його власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами (умовами трудового договору або колективним договором).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2021 у справі № 640/9375/20, за своєю суттю і призначенням вихідна допомога при звільненні розглядається як гарантія (у грошовій формі) працівникові, звільненому з об`єктивних причин.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з АТ «Сумихімпром» вихідної допомоги, позивачка посилається на те, що вона був звільнена на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, тому має передбачене статтею 44 КЗпП України право на вихідну допомогу.

Суд звертає увагу, що у наказі № 51 від 03.02.2026 про припинення трудового договору причина звільнення ОСОБА_1 вказана: за власним бажанням – частина третя статті 38 КЗпП України.

Згідно довідки про доходи № 128 від 02.03.2026, копія якої наявна у матеріалах справи, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 842,41 грн, середньомісячна заробітна плата складає 18954,23 грн.

Згідно розрахунку, проведеного позивачкою, їй підлягає до сплати вихідна допомога у розмірі 54041,31 грн.

Відповідач, у свою чергу, наголошує, що позивачкою не обґрунтовані підстави для стягнення на її користь вихідної допомоги.

У матеріалах справи наявне повідомлення відповідача про те, що порушення ним трудового законодавства відсутні та підстав для виплати позивачці вихідної допомоги немає, оскільки введення воєнного стану на території України, ведення бойових дій призвело до негативних наслідків для діяльності Товариства.

Суд вважає таку позицію відповідача помилковою з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежні від її волевиявлення і контролю, а також непереборні при вживанні всіх розумних заходів щодо їх запобігання. Визначення обставин непереборної сили наведено у статті 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (укладена у Відні 11 квітня 1980 року). Для визначення яких-небудь обставин форс-мажорними необхідно обов`язкова наявність ряду чинників: непереборність сили, що викликала ці обставини; неможливість контролювати ситуацію, впливати на неї; виникнення перешкоди не могло бути передбачено під час укладення зобов`язання.

Положеннями частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Із урахуванням положень частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та пункту 6.10 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати, вимоги до якого встановлені пунктом 6.11 Регламенту.

З огляду на вищезазначене слідує, що роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог щодо стягнення з нього вихідної допомоги, належної позивачці при звільненні, проте не надав суду належних і допустимих доказів того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при їй звільненні сталися внаслідок настання обставин непереборної сили (форс-мажору ведення на території, де знаходиться роботодавець, воєнних дій). Такі докази мали бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України та, в даному випадку, були б підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення з відповідача вихідної допомоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню вихідна допомога при звільненні в розмірі 54041,31 грн.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України з урахуванням задоволення позовних вимог та того факту, що позивачці ухвалою суду було відстрочено сплату судового збору, судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром», вул. Харківська, п/в 12 м. Суми, код ЄРДПОУ 05766356 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вихідну допомогу у розмірі 54041,31 грн з подальшим утриманням податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром», вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, ЄДРПОУ 05766356 на користь держави судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Видати виконавчі листи після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумихімпром», адреса: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, ЄДРПОУ 05766356.

Суддя Ю. О. Зеря