Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №420/11105/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11105/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг») відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг») відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 19.09.2025 року Позивач направив на адресу Відповідача заяву щодо неправомірного невключення до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») запису, згідно якої вимагав внести запис про його непридатність до військової служби з виключенням його з військового обліку, оскільки він 27.08.2009 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі наказу Міністерства оборони № 402 від 2008 року за станом здоров`я по гр. ІІ ст. 76а розкладу хвороб. Проте відповідачем його звернення розглянуто не було.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що згідно з даними з Оберігу Позивач, автоматично був поставлений на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до постанови КМУ від 1 квітня 2025 р. № 370 «Про внесення змін до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Роз`яснюю, що вказаною постановою передбачено автоматичне взяття на військовий облік чоловіків, відносно яких відсутня інформація в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. В реєстрі міститься інформація про те, що позивач підлягає призиву на військову службу, і що він є порушником правил військового обліку (не прибув вчасно за повісткою).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , але призовною комісією 27.08.2009 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі наказу Міністерства оборони № 402 від 2008 року за станом здоров`я по гр. ІІ ст. 76а розкладу хвороб. Про вказані обставини свідчать відомості, зазначені у військовому квитку серії НОМЕР_1 , а саме на сторінках 26 та 32.

Згідно з витягом з електронного військово-облікового документа «Резерв+», оновленого 06.12.2025 року, відомості про виключення позивача з військового обліку відсутні, вказано, що позивач перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив внести відповідні зміни до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») в частині неправмовірного невключення запису про непридатність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до військової служби з виключенням його з військового обліку. Також, вимагаю терміново видалити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») інформацію про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

У відзиві відповідач зазначає, що на заяву позивача йому направлено відповідь, де запропоновано з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 особисто для врегулювання порушеного питання.

Позивач вважає оскаржувану бездіяльність відповідача протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, і дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно вимог ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 (далі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Згідно з п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Відповідно до п.22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Підстави виключення з військового обліку встановлені частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Як встановлено судом, в матеріалах справи міститься копія військового квитка позивача, з якого встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , призовною комісією 27.08.2009 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі наказу Міністерства оборони № 402 від 2008 року за станом здоров`я по гр. ІІ ст. 76а розкладу хвороб. Про вказані обставини свідчать відомості, зазначені у військовому квитку серії НОМЕР_1 , а саме на сторінках 26 та 32.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-ІХ (набрання чинності 23.04.2021) установлено, що:

територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом;

територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються.

Суд звертає увагу, що позивач просить виключити його з військового обліку та зазначає, що вже був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі законодавства, чинного на момент вчинення відповідної дії (оформлення військового облікового документа) та, відповідно, не має статусу військовозобов`язаного.

При цьому, суд зауважує, що повторного взяття на військовий облік, визнаних непридатними до військової служби, чинне законодавство не передбачає.

Відповідно до п.12 ч.2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

В пункті 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), зазначено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов`язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа.

Таким чином, позивач перебував на військовому обліку до 27.08.2009 та був виключений з військового обліку за станом здоров`я, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку позивача.

При цьому, виданий позивачу військовий квиток та внесені до нього записи зберігають свою чинність.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції станом на 27.08.2009), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі-Положення №402, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1.1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 22.1 розділу ІІ Положення №402 визначено, що дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

У відповідності до п.п."в" пункту 22.1 розділу ІІ Положення № 402 на військовозобов`язаних, резервістів - у Картку амбулаторного обстеження та медичного огляду, а зміст постанови комісії, крім того, - у військовий квиток та облікову картку. На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов`язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу.

Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.

З урахуванням викладеного вище суд зазначає, що наведені норми Положення про ВЛК не вимагають від позивача вчинення будь-яких додаткових дій для виключення з військового обліку, а єдиною і достатньою підставою для вчинення відповідачем дій по виключенню позивача з військового обліку, є постанова ВЛК.

Разом з цим, у даній справі суд не перебирає повноваження ВЛК та не надає власну оцінку щодо наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби, а лише перевіряє дотримання процедури внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно визнання його не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно поданих документів, які оформлені відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, місять всі необхідні реквізити та відомості, а також гербові печатки відповідача.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних доказів, що з боку позивача було допущено будь-які порушення під час виключення його з обліку, чи подання позивачем підроблених документів під час визнання його не придатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідач не надав доказів, що позивачем було повідомлено свідомо неправдиві відомості та/або надані документи містили недостовірні дані та/або були підробленими.

Окрім того суд звертає увагу, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, можна зробити висновок, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулась в минулому, і ніким за цей час не оскаржувалася та не визнавалася незаконною.

Водночас, процедура повторного взяття на військовий облік, у контексті спірних правовідносин, чинним законодавством не передбачена, в тому числі і для повторного проведення процедури виключення з військового обліку.

На переконання суду, повторне взяття позивача на облік є протиправним, оскільки воно суперечить Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки право позивача бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло ще 27.08.2009 на підставі відповідного рішення ВЛК, і таке право було порушено відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то захист і відновлення такого права необхідно здійснювати без покладення на позивача обов`язку дотримуватися тих норм права, яких не існувало на час порушення такого права.

Взяття осіб на військовий облік регулюється п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» цією нормою визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до ст. 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених ч.11 ст.1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.

Зазначеними нормами не визначено підстав для повторного взяття на військовий облік осіб, які були виключені з нього за станом здоров`я та яких визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Питання взяття, зняття та виключення осіб з військового обліку регулюється виключно цим законом та здійснюється лише відповідно до установлених ним підстав.

З огляду на вказане, дії відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік не відповідають вимогам закону, оскільки суперечать Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому є протиправними.

Отже, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

При цьому суд зазначає, що з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина підлягає задоволенню та викладенню в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що для здійснення належного захисту інтересів позивача у даній справі, з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, необхідним є визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг») відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг») відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.ч.1,3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг») відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (реєстру «Оберіг») відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн..

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко