Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №400/6180/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 р. № 400/6180/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – Позивач) звернувся із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – Відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року виплаченого 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №400/7462/23;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року виплаченого 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №400/7462/23.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідачем не були правильно обчислені та вчасно виплачені Позивачу за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року грошове забезпечення, грошова допомога на оздоровлення за 2020-2022 роки, грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020-2022 роки. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №400/7462/23, виплату перерахунку грошового забезпечення було проведено Відповідачем 30.04.2026 року. Однак, Відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою суду від 01.06.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України (без виклику сторін).

05.06.2026 р. представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що Позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а Відповідач не відмовляв Позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право Позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 18.03.2020 року по 12.02.2022 року.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2022 року № 33 Позивача звільнено зі служби та з 12.02.2022 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №400/7462/23, зокрема, зобов`язано Відповідача:

- провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-ІХ на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

- провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 12.02.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020-2022 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», на 1 січня 2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

30.04.2026 року, на виконання рішення суду, Відповідачем Відповідачем виплачено Позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року у загальній сумі 84761,90 грн., що підтверджується банківською випискою.

Вважаючи бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахунку грошового забезпечення протиправною, Позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, 30.04.2026 року, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №400/7462/23, Відповідачем виплачено Позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року у загальній сумі 84761,90 грн.

Відтак Відповідач зобов`язаний був 30.04.2026 року виплатити Позивачу також і компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідної суми перерахунку грошового забезпечення.

Однак, ним цього зроблено не було.

Суд зазначає, що згідно приписів Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 Позивач має право на компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки з 30.01.2020 року по день фактичного розрахунку 30.04.2026 року відповідної суми перерахунку грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року.

Така бездіяльність Відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є протиправною.

Таким чином, Відповідач повинен нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за весь час затримки з 30.01.2020 року по день фактичного розрахунку 30.04.2026 року відповідної суми перерахунку грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року.

Щодо посилань Відповідача на те, що Позивач не звертався до Відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, то суд вказує на те, що відмова Відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Аналогічні правові висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 і від 12.09.2024 у справі № 400/5837/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року виплаченого 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №400/7462/23.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 30.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.02.2022 року виплаченого 30.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 року у справі №400/7462/23.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19.08.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська