Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №380/12654/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокусправа № 380/12654/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, в якій позивач просить:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті повної суми ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоплачену суму одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченою пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», ОСОБА_1 , шляхом перерахунку різниці грошових коштів у розмірі 666 668 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він у віці до 25 років був призваний на службу під час воєнного стану та станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025 безпосередньо брав участь у бойових діях сукупно понад 180 днів, що згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 дає йому право на отримання одноразової винагороди у повному розмірі 1 млн грн. Обов`язок щодо нарахування та виплати цих коштів покладено на Військову частину НОМЕР_1 , де позивач проходить службу з 27.02.2022 по теперішній час. Протиправна бездіяльність відповідача проявилася у виплаті 20.06.2025 лише частини винагороди - з розрахунку 60 днів безпосередньої участі у бойових діях, мотивованої відповідачем неповним з`ясуванням усіх днів такої участі, тоді як фактично на підставі наявних у відповідача документів (журналу бойових дій 2 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ) кількість таких днів є більшою, що визнав і сам відповідач, надавши згодом нову довідку з довшим періодом участі. Позивач зазначає, що відповідач здійснює суб`єктивний, довільний та непослідовний підхід до обрахунку кількості днів безпосередньої участі у бойових діях. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 22.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№61557 від 13.07.2026), у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що виплата одноразової винагороди в повному розмірі 1 млн. гривень згідно з абзацами другим та третім пункту 4 Постанови КМУ № 153 можлива лише за умови безпосередньої участі у бойових діях сукупно не менше шести місяців станом на 13.02.2025, тоді як згідно з довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях від 29.04.2026 № 1267/3509 (складеною за результатами здійсненого відповідачем перерахунку) тривалість такої участі позивача становить 104 дні, що є меншим за шестимісячний строк, а тому винагорода підлягає виплаті пропорційно - з розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів, що складає 500 000 грн. Відповідач наголошує, що на підставі цього перерахунку відповідні документи щодо позивача направлено листом від 02.05.2026 № 1267/3626 до вищого органу управління - військової частини НОМЕР_2 , для погодження здійснення донарахування та виплати вказаної суми, однак станом на 06.07.2026 жодної відповіді від військової частини НОМЕР_2 не надходило, у зв`язку з чим відповідач вважає, що оскаржувана бездіяльність з його боку відсутня, а права та законні інтереси позивача не порушені. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не надано жодного підтверджуючого документа, який би обґрунтовував розмір заявленої до стягнення недоплаченої суми саме у розмірі 666 668 грн. Враховуючи викладене, вважає, що діяв виключно на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№63722 від 20.07.2026), у якій позивач критично оцінює доводи відповідача, наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив таке.

27.02.2022 року, тобто після запровадження в Україні воєнного стану, позивач у віці 23 роки був призваний на військову службу під час мобілізації.

З 27.02.2022 по теперішній час проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з 20.09.2025 - на посаді командира відділення управління артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону.

Станом на 13.02.2025 року, тобто на дату набрання чинності Постановою № 153, та станом на дату ухвалення цього рішення, позивач продовжує проходити військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2026 року №1267/3509, виданою за формою додатка 1 до окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 року № 5601/уд, старший солдат ОСОБА_1 за 40 окремих періодів у проміжку з 14.03.2024 року по 07.02.2025 року брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій загалом 104 дні, перебуваючи в с-щі Ямпіль, с-щі Зарічне, с. Нове, с. Дронівка, с. Колодязі Лиманської та АДРЕСА_1 .

Також, відповідно до цієї довідки, станом на 13.02.2025 року за позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився. У цій же довідці зазначено, що позивач не має захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, та не перебував у полоні.

Разом з тим, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (Додаток 6 до Порядку) від 31.12.2025 № 102/2327 підтверджується участь позивача у відповідних заходах ще з 13.03.2022 року, тобто з початкового періоду проходження ним військової служби, який довідкою від 29.04.2026 № 1267/3509 для цілей визначення тривалості безпосередньої участі у бойових діях не охоплений.

У матеріалах справи також наявне посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 видане 15.09.2023 року, а також військовий квиток серії НОМЕР_4 , довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування і невиплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 цієї Постанови установлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови №153 установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Виходячи зі змісту наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує висновок, що абз.2 п.4 Постанови №153 пов`язує право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із сукупністю таких юридичних фактів: належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення; вік до 25 років на момент прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025 року); безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; відсутність випадків притягнення до кримінальної відповідальності, дворазового або більшого притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення чи дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.

При цьому, розмір виплати залежить від тривалості безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, позивач належить до осіб рядового складу Збройних Сил України (старший солдат), що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 та довідкою про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях від 29.04.2026 №1267/3509.

Позивач призваний на військову службу під час мобілізації 27.02.2022 року у віці 23 роки.

Станом на 13.02.2025 року, тобто на дату набрання чинності Постановою №153, та станом на дату ухвалення цього рішення, позивач продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

За позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.

З матеріалів справи встановлено, що 20.06.2025 року Військова частина НОМЕР_1 здійснила нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153 не в повному обсязі, а лише за 60 днів безпосередньої участі в бойових діях. У подальшому відповідачем було проведено перерахунок та згідно з довідкою від 29.04.2026 №1267/3509 підтверджено безпосередню участь позивача у бойових діях загальною тривалістю 104 дні станом на 13.02.2025 року.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2026 №1267/3509, виданою за формою додатка 1 до окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, старший солдат ОСОБА_1 за період з 14.03.2024 року по 07.02.2025 року брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій загалом 104 дні, перебуваючи в Донецькій області, Краматорському та Бахмутському районах.

Разом з тим, з довідки від 31.12.2025 №102/2327 (додаток 6 до Порядку) вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 у періоди з 13.03.2022 по 19.06.2022; з 16.07.2023 по 19.10.2023; з 08.11.2023 по 12.11.2023; з 08.12.2023 по 18.02.2024; з 04.03.2024 по 08.03.2024; з 12.03.2024 по 28.06.2024; з 13.07.2024 по 15.07.2024; з 18.08.2024 по 19.08.2024; з 23.08.2024 по 31.08.2024; з 23.10.2024 по 14.11.2024; з 29.11.2024 по 07.02.2025 (тобто до 13.02.2025 року) брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в районах ведення бойових дій, загальний строк яких становить більше 180 днів (понад 6 місяців).

Заперечення відповідача щодо неповного підтвердження бойових днів суд відхиляє, оскільки матеріалами справи та належними первинними документами військової частини (зокрема, журналами бойових дій) підтверджується виконання позивачем бойових завдань у районах ведення воєнних дій сукупно строком понад 6 місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025).

Отже, суд зазначає, що позивач повністю відповідає усім критеріям, визначеним абзацом другим пункту 4 Постанови №153, для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у повному розмірі - 1 000 000 (один мільйон) гривень.

З огляду на часткову виплату відповідачем винагороди - 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів з розрахунку 60 днів, протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової винагороди в повному обсязі підлягає усуненню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової винагороди у розмірі 666 668,00 грн.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням установленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд висновує, що позов підлягає задоволенню повністю.

Разом з тим, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті повної суми ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоплачену суму одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченою пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», ОСОБА_1 , шляхом перерахунку різниці грошових коштів у розмірі 666 668 гривень.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна