Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №380/25078/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокусправа № 380/25078/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

встановив :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиконанні рішення 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 12.06.2025 №1190 щодо обов`язкового повторного направлення військовослужбовця ОСОБА_1 на медичний огляд ВЛК за територіальним принципом, а також у штучному затягуванні направлення його на ВЛК шляхом формального запису з серпня 2025 року на лютий 2026 року попри наявні об`єктивні медичні показання щонайменше часткової придатності, що позбавило його можливості в належний спосіб реалізувати своє право на коректне медичне обстеження, залишило в складі підрозділу морської піхоти і створило реальну загрозу його життю та здоров`ю;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести повну та об`єктивну службову перевірку причин невиконання рішення 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 12.06.2025 №1190 щодо ОСОБА_1 та невжиття заходів щодо його негайного направлення на повторну ВЛК, за результатами перевіри ухвали рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом, і письмово поінформувати про результати позивача та НОМЕР_2 РВЛК;

-визнати, що зазначена бездіяльність військової частини НОМЕР_1 перебуває у причинному зв`язку з тим, що військовослужбовець ОСОБА_1 продовжував виконувати бойові завдання, які він об`єктивно не міг виконувати у належний спосіб за станом здоров`я та станом на сьогодні вважається безвісно зниклим під час виконання бойового завдання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що 12.06.2025 рішенням 16 Регіональної ВЛК (лист №1190) константовано, що попередній медичний огляд проведено з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу, без належного обсягу функціональних досліджень та зобов`язала командира військової частини НОМЕР_1 направити військовослужбовця на повторний медичний огляд ВЛК за територіальним принципом з повним пакетом медичних документів. Проте військова частина НОМЕР_1 рішення не виконала, видавши 13.08.2025 направлення №524 із запланованою датою проходження ВЛК лише у лютому 2026 року. Внаслідок такої бездіяльності ОСОБА_1 продовжував залучатися до виконання бойових завдань у складі підрозділу морської піхоти та 23.11.2025 зник безвісти за особливих обставин поблизу АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначив, що на виконання припису ВЛК вищого рівня військова частина 13.08.2025 видала направлення №524 на ВЛК до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), а дата безпосереднього проведення медичного огляду визначається відповідним закладом охорони здоров`я, а не військовою частиною. Також відповідач зазначає про відсутність підстав для проведення службової перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації та з 14.03.2025 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (наказ №78 від 14.03.2025).

13.03.2025 позаштатною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби (довідка № 2025-0313-1445).

Не погоджуючись із цим висновком, адвокат позивача звернувся зі скаргою до 16 Регіональної ВЛК.

12.06.2025 16 Регіональна ВЛК (листом №1190/4774) повідомила командира військової частини НОМЕР_1 про необхідність направити солдата ОСОБА_1 у військово-лікарську комісію за територіальним принципом із службовою та медичною характеристиками, усіма наявними медичними документами для визначення ступеня придатності до військової служби, а про результати проінформувати НОМЕР_2 РВЛК для прийняття остаточного рішення.

13.08.2025 військовою частиною НОМЕР_1 видано направлення №524 (вих. №25/16084) на медичний огляд ВЛК у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ).

У письмовій відповіді від 21.11.2025 №235/15907 військова частина зазначила, що проведення вказаного медичного огляду заплановано на 2026 рік.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 23.11.2025 №344 матроса ОСОБА_1 визнано таким, що 23.11.2025 зник безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій поблизу н.п. Мирноград Покровського району Донецької області.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконанні рішення 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 12.06.2025 №1190, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено та на момент розгляду справи, триває.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про оборону України” особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану” заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з цим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.10 ст.2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Медичний огляд військовослужбовців регламентується положеннями глави 6 розділу ІI Положення №402.

Відповідно до підпункту “б” пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Згідно з пунктами 6.2, 6.3 глави 6 розділу ІІ Положення №402 на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються:

направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника). Зразок направлення наведено в додатку 15. Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання;

медична книжка;

посвідчення особи (військовий квиток);

фотокартка 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді;

службова характеристика для проведення медичного огляду військово-лікарською комісією (зразок заповнення якої наведено в додатку 16). У тексті характеристики наводиться інформація щодо освіти військовослужбовця, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі закордонних, особливостей проходження військової служби, служби за кордоном, у складі національного персоналу, національного контингенту, військових місіях, участі у бойових діях тощо, обов`язково зазначається думка командування військової частини щодо фізичного стану, фактичної працездатності військовослужбовця, виконання ним своїх службових обов`язків за станом здоров`я та можливість подальшого проходження ним військової служби на займаній посаді, призначення на посаду з меншим обсягом обов`язків, на нижчу посаду тощо;

медична характеристика (у медичній характеристиці обов`язково зазначають інформацію про захворюваність військовослужбовця, результати медичних оглядів ВЛК (при вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон, у миротворчі місії, під час служби у спецспорудах тощо), втрату працездатності за станом здоров`я за останні три роки та думку начальника медичної служби військової частини щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров`я).

Службова та медична характеристики обов`язково надаються у мирний час у разі направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини за місцем проходження ним військової служби, та в особливий період - у випадках повторного направлення військовослужбовця на медичний огляд командиром військової частини з метою визначення ступеню придатності до військової служби протягом 12 місяців з дня закінчення попереднього медичного огляду, а також у випадках направлення на медичний огляд військовослужбовців із захворюваннями психіки та поведінки. В інших випадках надання службової та медичної характеристик не обов`язкове.

Крім того:

на осіб, які направляються на огляд з приводу поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних у період проходження ними військової служби, - оригінал або належним чином засвідчена копія довідки про обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва);

на військовослужбовців - учасників бойових дій, миротворчих місій, ліквідації наслідків аварії на ядерних об`єктах, розмінування об`єктів народного господарства - відповідні посвідчення, витяги із особових справ, інші довідкові матеріали (допускається надання ксерокопій указаних документів, завірених відповідними посадовими особами та гербовою печаткою військової частини (закладу)).

Оригінали або копії направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК, надсилаються (надаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров`я (установи) в електронній або паперовій формі в установленому законодавством порядку.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України, дає підстави для висновку про те, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться, в тому числі, командирами військової частини, у якій військовослужбовець проходить військову службу, військова частина повинна надіслати до закладу охорони здоров`я (установи) направлення на медичний огляд ВЛК та інші документи, необхідні для прийняття постанов ВЛК.

Як встановлено судом, відповідно до довідки ВЛК №-182/4940/3618 від 21.08.2024 солдата запасу ОСОБА_1 на підставі статті 2 в графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1,4,8,9,10 ТДВ-визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

У зв`язку з незгодою з постановою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від №-182/4940/3618 від 21.08.2024 позивач через свого представника звернувся до 16 Регіональної військово-лікарської комісії для оскарження зазначеної постанови та направлення на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до листа 16 Регіональної військово-лікарської комісії за вих. №1190/4774 від 12.06.2025 вказано: “у зв`язку із скаргою адвоката Юрія Буженка від 21.03.2025 (вх.№4771 від 04.04.2025) в інтересах військовослужбовця в/ч, відповідно до вимог підпункту 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І та , пункту 3.4 глави 3 розділу 1, пунктів 6.1, 6.2, 6.6 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, зі змінами, командиру в/ч НОМЕР_1 направити солдата ОСОБА_1 у військово-лікарську комісію за територіальним принципом в спеціалізоване відділення із усіма наявними медичними документами на повторний медичний огляд ВЛК. Про результати медичного огляду ВЛК солдата ОСОБА_1 прошу проінформувати 16 Регіональну ВЛК для прийняття остаточного рішення.”

Вказаний лист за вих. №1190/1894 від 12.06.2025 скеровано командиру в/ч НОМЕР_1 засобами СЕДО та представнику позивача поштою, що не заперечується сторонами.

Пункт 6.1 розділу ІІ Положення №402 встановив, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, слідчим, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Командиром військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_1 надано направлення №524 (вих. №25/16084 від 13.08.2025) на медичний огляд військово лікарською комісією з метою визначення придатності до служби в морській піхоті. Проведення цієї ВЛК заплановано у військовій частині НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) на 2026 рік.

Таким образом, командування військової частини НОМЕР_1 вчинило активні дії щодо реалізації листа НОМЕР_2 РВЛК від 12.06.2025 №1190/1747 та реалізувало свої повноваження шляхом видачі належного направлення на ВЛК у відповідну медичну установу (в/ч НОМЕР_3 ).

Щодо тверджень позивача про протиправне та штучне затягування термінів проведення ВЛК шляхом призначення огляду на 2026 рік, суд зазначає, що військова частина не є органом військово-лікарської експертизи і не формує графіки прийому та черговості обстеження військовослужбовців у закладах охорони здоров`я чи закладах ВЛК (в даному випадку в/ч НОМЕР_3 ). Визначення конкретної дати проведення огляду належить до компетенції відповідної ВЛК / закладу охорони здоров`я. Жодних доказів того, що командування в/ч НОМЕР_1 умисно утримувало позивача від проходження ВЛК чи відмовляло у його відрядженні за наявності виклику з медичної установи, матеріали справи не містять.

Відтак, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення (листа) НОМЕР_2 РВЛК від 12.06.2025 №1190.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести службову перевірку причин невиконання рішення НОМЕР_2 РВЛК, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, призначення службового розслідування чи перевірки є дискреційними повноваженнями командира (начальника), які реалізуються за наявності встановлених правових підстав (вчинення правопорушення, порушення виконавської дисципліни тощо).

Оскільки судом не встановлено фактів протиправної бездіяльності посадових осіб в/ч НОМЕР_1 при виконанні припису НОМЕР_2 РВЛК, підстави для зобов`язання відповідача призначати та проводити службову перевірку відсутні.

Щодо вимоги позивача про “визнання того, що бездіяльність відповідача перебуває у

причинному зв`язку з тим, що ОСОБА_1 продовжував виконувати бойові завдання та зник

безвісти”, суд вказує на таке.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від23.11.2025 №344, матрос ОСОБА_1 з 23.11.2025 вважається таким, що зник безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій

поблизу н.п. Мирноград Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

Встановити юридичний факт наявності або відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю військової частини та настанням бойових наслідків (зникненням безвісти під час бою) в рамках даного адміністративного позову є правово неможливим, оскільки встановлення причинно-наслідкових зв`язків між умовами служби та настанням шкоди/загибелі/зникнення не належить до способів захисту порушеного права, передбачених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Положення ст. 245 КАС України містять вичерпний перелік способів захисту прав у сфері публічно-правових відносин.

Вимога про встановлення причинно-наслідкового зв`язку має характер встановлення факту, що має юридичне значення, або елементу правової оцінки у справах про відшкодування шкоди чи кримінальних провадженнях, і не є самостійною позовною вимогою в адміністративному судочинстві.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд –

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна