Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №629/6045/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 629/6045/25

провадження №22-ц/818/2130/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Пилипчук Н.П., Люшня А.І.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року у складі судді Каращука Т.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, де заінтересованими особами є: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 . В заяві просила визнати її членом сім?ї військовослужбовця ОСОБА_4 з 31 березня 2009 року та до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її прийомний син ОСОБА_4 . Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2008 року біологічну матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було позбавлено батьківських прав. В актовому записі про його народження дані про батька записані зі слів матері, в порядку ст. 135 Сімейного Кодексу України. 17 років заявник опікувалася своїм прийомним сином ОСОБА_4 . Після набуття ОСОБА_4 віку повноліття, він продовжував проживати разом з нею та жив до 16 грудня 2022 року поки його не було мобілізовано на військову службу за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 був солдатом гранатометником 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйон військової частини НОМЕР_1 . Заявник вказала, що стосунки з прийомним сином у них були щирими та теплими, вони вели спільний побут, святкували разом свята, утримували квартиру. В період проходження військової служби, маючи постійний заробіток, ОСОБА_6 надавав ОСОБА_1 постійно матеріальну допомогу. Заявник зазначила, що в особовій картці військовослужбовця вона зазначена як його мати. Також, вказала, що її прийомний син зробив на неї довіреність про представлення інтересів та отримання свідоцтва про право на спадщину його рідного брата ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . 10 травня 2025 року вона отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що її прийомний син солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , гранатометник ВЧ НОМЕР_1 був виявлений без ознак життя ІНФОРМАЦІЯ_1 в місці тимчасової дислокації підрозділу н. п. Преображенка, Пологівського району, Запорізької області. Саме заявник, після смерті сина ОСОБА_4 розпорядилася особистими речами останнього, зберегла всі наявні речі та правовстановлюючі документи. Після смерті ОСОБА_4 заявник здійснила його поховання. При житті ОСОБА_4 заповіт нотаріально не посвідчував, спадковий договір не укладав, розпорядження військовослужбовця не залишав. При зверненні до районного центру комплектування та соціальної підтримки за призначенням грошової допомоги в разі смерті військовослужбовця, ОСОБА_1 було відмовлено в її призначенні у зв' язку з тим, що вона не є членом сім?ї військовослужбовця. Таким чином, встановлення цього факту необхідно їй для призначення грошової допомоги в разі смерті військовослужбовця ОСОБА_4 . Спір про право відсутній. Іншим шляхом, аніж в судовому порядку, встановити вказаний факт заявник немає можливості.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженку с. Нижній Бурлук, Великобурлуцького району, Харківської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , членом сім?ї військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця смт Олександрівка, Олександрівського району, Донецької області, Україна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні, Запорізької області, Пологівського району, селі Преображенка, з 31 березня 2009 року та до часу відкриття спадщини.

Рішення мотивоване тим, що належними та допустимими доказами, які є достатніми і достовірними, доведено той факт, що ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_4 однією сім`єю, вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом, а відтак заявник була членом сім`ї загиблого військовослужбовця.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_23, який діє в інтересах Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_8 залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи наявна інформація про рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та рідну сестру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які можуть висловити своє бажання щодо оформлення спадщини у зв`язку зі смертю свого брата - ОСОБА_4 . Таким чином, при наявності інших родичів може виникнути спір про право, який вирішується в порядку цивільного позовного провадження. В рішенні суду безпідставно зазначено про відмову у залучення родичів ОСОБА_4 . Таким чином, враховуючи те, що наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні, заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, а також роз`яснити заявнику його право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_4 , в графі мати - ОСОБА_9 , в графі батько - ОСОБА_10 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.20).

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 04.12.2008 року ОСОБА_9 було позбавлено батьківських прав стосовно дітей- ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 (а.с.12-13).

Згідно з копією розпорядження Шевченківської районної державної адміністрація Харківської області від 16.03.2009 року №62 (а.с.14-16), було створено дитячий будинок сімейного типу на базі сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

В копії угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу від 27.03.2009 року №1 з додатком від 04.08.2009 року визначено зобов`язання батьків-вихователів(а.с.17-18).

Також, в копії рішення від 29.08.2017 року №577 визначено забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 на території м.Лозова Харківської області(а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_12 помер рідний брат ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , про що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.24).

ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником з питань оформлення спадкових справ після смерті брата та представляти інтереси в банківських установах, визначених в довіреності (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.25).

Ручка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , гранатометник ВЧ НОМЕР_1 був виявлений без ознак життя 08 травня 2025 року в місці тимчасової дислокації підрозділу н. п. с.Преображенка, Пологівського району, Запорізької області, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть(а.с.26).

Відповідно до копії сповіщення, було повідомлено про смерть ОСОБА_4 матір - ОСОБА_1 (а.с. 30, 31).

В копії особової справи солдата ОСОБА_4 , в графі мати вказано " ОСОБА_1 , 1963 року народження" (а.с. 29).

Заявник здійснила поховання померлого, що підтверджується копією свідоцтва про поховання та копією листа замовлення (а.с.26,28).

Як вбачається з копій заяв, протоколу допиту потерпілого, у кримінальному провадженні стосовно смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 було визнано потерпілою (а.с.32, 35-36).

ОСОБА_1 в своїй заяві вказала, що у неї з прийомним сином були щирі та близькі стосунки, вони проживали як одна сім`я. Заявник зазначила, що у них були розподілені обов?язки, спільні сімейні традиції, святкування днів народжень та свят, сімейні поїздки і відпочинок. Їх стосунки не обмежувалися формальним статусом - вони були справжньою родиною, заснованою на взаємній турботі, підтримці та любові. В період проходження військової служби, маючи постійний заробіток, ОСОБА_6 надавав їй постійно матеріальну допомогу, передавав гроші на ліки, одяг, взуття, для оплати комунальних платежів.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_13 , який є старшим сином ОСОБА_1 , з 2009 року ОСОБА_4 проживав у дитячому будинку сімейного типу, який створила його матір. Зазначив, що ОСОБА_4 та заявниця вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла та у витратах на його ремонт. Іншого житла ОСОБА_4 не мав, окрім квартири, належної ОСОБА_1 , яка була його єдиним і постійним місцем проживання (а.с. 76).

В письмових поясненнях ОСОБА_14 , яка була співмешканкою сина заявниці ОСОБА_15 , зазначила, що до смерті чоловіка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Між ними були щирі сімейні та теплі стосунки, як у рідних людей. Окрім рідного брата ОСОБА_16 , який загинув на війні в 2024 році, інших рідних людей останній не мав. Ні з ким зі своїх біологічних родичей він не спілкувався, не розказував про них нічого, ніякі родичі до нього не переїздили, йому не дзвонили та не розшукували. ОСОБА_6 зі свої сторони також не докладав ніяких зусиль по розшуку родичів. ОСОБА_4 з заявницею мали спільний бюджет, вели господарство, мали спільні витрати на оплату комунальних платежів, купували спільне майно для користування у побуті та надавали взаємну допомогу. Іншого житла ОСОБА_4 не мав. (а.с. 77-78).

Свідок ОСОБА_17 , яка є подругою ОСОБА_1 в письмових поясненнях зазначила, що ОСОБА_4 та заявниця проживали разом в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_6 мав окрему кімнату. Після того як ОСОБА_6 став проходити військову службу, він мав постійних заробіток та постійно допомагав ОСОБА_1 , яка в свою чергу піклувалась про ОСОБА_6 , як про рідного сина, підтримувала його у складних ситуаціях. ОСОБА_6 до неї ставився з повагою та довірою (а.с. 79)

В письмових пояснення свідок ОСОБА_18 , який є онуком ОСОБА_1 зазначив, що разом з ОСОБА_4 навчався та проживав у бабусі. Разом з ними проживали рідні брати ОСОБА_4 - ОСОБА_19 , який загнув ІНФОРМАЦІЯ_13 під час проходження військової служби та ОСОБА_2 , який десять років з ними не проживав та не підтримував стосунки з ОСОБА_6 . Місце його реєстрації, роботи, сімейного стану та перебування нікому не відомо. ОСОБА_4 та заявниця вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права та обов`язки ОСОБА_4 щомісячно допомагав грошима заявниці. (а.с. 80-81)

ОСОБА_20 , яка є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_21 , який є другом ОСОБА_4 в письмових пояснення зазначали, що ОСОБА_4 називав ОСОБА_1 матір`ю. Зазначила, що ОСОБА_1 виховувала ОСОБА_4 , як рідного сина. Вони мали сімейні стосунки, взаємні права та обов`язки та єдиний бюджет., мали спільні плани на майбутнє (а.с., 82,83-84).

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_22 надала фотознімки, на яких вона зображена разом із ОСОБА_4 (а.с. 85-92).

При житті ОСОБА_4 заповіт нотаріально не посвідчував, спадковий договір не укладав, розпорядження військовослужбовця не залишав.

При зверненні до районного центру комплектування та соціальної підтримки за призначенням грошової допомоги в разі смерті військовослужбовця, але їй було відмовлено в її призначенні у зв' язку з тим, що вона не є членом сім?ї військовослужбовця.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 червня 2026 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 як заінтересованих осіб.

У справі, що є предметом апеляційного перегляду, позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт її належності до членів сім`ї ОСОБА_4 , що має юридичне значення для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини

і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження

в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06 грудня

1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України

від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану»

в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України

у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку

і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року

№ 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що одноразова грошова допомога

у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення одноразової грошової допомоги.

Указана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою

є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено змістом статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції на дату смерті військовослужбовця).

За приписами вищезгаданої норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16-1 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Змістом абзацу першого частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення,

а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року

у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно

з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут

і взаємні права й обов`язки».

Чинним законодавством не передбачено переліку доказів, які визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, а відтак вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам

в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року

у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_4 , в графі мати - ОСОБА_9 , в графі батько - ОСОБА_10 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.20).

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 04.12.2008 року ОСОБА_9 було позбавлено батьківських прав стосовно дітей- ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 (а.с.12-13).

Згідно з копією розпорядження Шевченківської районної державної адміністрація Харківської області від 16.03.2009 року №62 (а.с.14-16), було створено дитячий будинок сімейного типу на базі сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

В копії угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу від 27.03.2009 року №1 з додатком від 04.08.2009 року визначено зобов`язання батьків-вихователів(а.с.17-18).

Також, в копії рішення від 29.08.2017 року №577 визначено забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 на території м.Лозова Харківської області(а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_12 помер рідний брат ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , про що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.24).

Після смерті рідного брата ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси з питань оформлення спадкових прав після смерті брата, а також у банківських установах, визначених відповідною довіреністю (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.25).

Відповідно до копії сповіщення, було повідомлено про смерть ОСОБА_4 матір - ОСОБА_1 (а.с. 30, 31).

В копії особової справи солдата ОСОБА_4 , в графі мати вказано " ОСОБА_1 , 1963 року народження" (а.с. 29).

Заявник здійснила поховання померлого, що підтверджується копією свідоцтва про поховання та копією листа замовлення (а.с.26,28).

Як вбачається з копій заяв, протоколу допиту потерпілого, у кримінальному провадженні стосовно смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 було визнано потерпілою (а.с.32, 35-36).

На підтвердження заявлених вимог ОСОБА_22 надала фотознімки, на яких вона зображена разом із ОСОБА_4 .

З огляду на встановлені судом обставини, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтверджено факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 однією сім`єю, ведення ними спільного господарства та наявність між ними спільного побуту. Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 була членом сім`ї загиблого військовослужбовця. Зазначений факт підтверджується сукупністю письмових доказів, наявних у матеріалах справи, а також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, які у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

При вирішенні спору суд надав належну правову оцінку належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також взаємному зв`язку доказів у їх сукупності. Суд обґрунтовано взяв до уваги зареєстроване місце проживання позивачки та загиблого на момент смерті останнього, а також показання свідків, які у своїй сукупності підтверджують факт спільного проживання позивачки та загиблого однією сім`єю і ведення спільного господарства.

Інші доводи апеляційної скарги, зводяться до незгоди з рішенням суду та переоцінки доказів у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 листопада 2025 року- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді Н.П. Пилипчук

А.І. Люшня