Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №629/3408/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 629/3408/25

провадження № 22-ц/818/3307/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Тичкової О.Ю., Кружиліної О.А.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Голяніщева Дмитра Юрійовича на ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 травня 2025 року, постановлену у складі судді Каращуком Т.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Позивач, в інтересах якого діє представник, звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у розмірі 93 381,20 гривень та судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Лозівського районного суду Харківської області від 19 травня 2025 року цивільну справу №629/3408/25 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго” до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії – направлено до Шевченківського районного суду м. Полтава ( вул. Навроцького, буд.5, м.Полтава, 36000).

В апеляційній скарзі представник Дубовської Г.О. просить ухвалу суду скасувати, справу направити до Подільського районного суду м. Полтави за встановленою підсудністю.

Зазначає, що предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.» Позивачем у позовній заяві на першій сторінці чітко зазначено, що адреса приміщення м.Полтава, вул. Старий Поділ, 8. Вказане нерухоме майно перебуває в Подільському районі міста Полтави, відтак, Лозівський міськрайонний суд Харківської області мав направити справу за правилами виключної підсудності до Подільського районного суду м. Полтави.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Полтава ( вул. Навроцького, буд.5, м.Полтава, 36000), суд першої інстанції виходив з того, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Беручи до уваги те, що відповідачка зареєстрована у м. Полтава, суд приходить до висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю до належного суду, яким є Шевченківський районний суд м. Полтава.

Апеляційний суд не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції.

Територіальна юрисдикція (підсудність) цивільних справ визначена в параграфі 3 глави 2 ЦПК України та поділяється на: загальну (стаття 27 ЦПК України); альтернативну (стаття 28 ЦПК України); виключну (стаття 30 ЦПК України).

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 199/1883/23 зазначено, що правила виключної підсудності щодо позовів з приводу нерухомого майна стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 30 березня 2026 року у справі № 2029/2-2032/2011 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що на спір між сторонами, щодо стягнення комунальних платежів за користування нерухомим майном, є спір, який виник з приводу нерухомого майна і дійшов виноску щодо відсутності порушень правил підсудності при розгляді справ про стягненням комунальних платежів за місцезнаходженням нерухомого майна.

Тобто, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2025 року у справі № 286/253/24).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, що надаються за адресою нерухомого майна АДРЕСА_1 .

Тобто, зміст позовних вимог свідчить про те, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що надаються для утримання майна.

З огляду на те, що спір між сторонами виник з приводу оплати житлово-комунальних послуг, що надаються за адресою знаходження нерухомого майна, колегія суддів дійшла висновку, що даний позов повинен розглядатися судом за місцем знаходження цього майна відповідно до правил виключної підсудності ( ст. 30 ЦПК України ).

Нежитлове приміщення, за яким виникла заборгованість по оплаті за житлово-комунальні, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Полтави.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Полтава є помилковим, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до Подільського районного суду м. Полтави.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 травня 2025 року - скасувати, справу направити до Подільського районного суду м. Полтави (36022, м. Полтава, вул. Героїв «Азову», 37).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.П.Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.А. Кружиліна