Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №276/804/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №276/804/25 Головуючий у 1-й інст. БОБЕР Д. О.

Категорія 41 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №276/804/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Цокало Тетяна Михайлівна

на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бобра Д.О.

у с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 23.07.2024-100001261 в розмірі 35 520,00 грн та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем 23.07.2024 укладено кредитний договір (кредитної лінії) (оферта) № 23.07.2024-100001261. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.07.2024 строком на 98 днів зі сплатою процентів у розмірі: процентна ставка «Стандарт» - 1,5% за один день користування кредитом; денна процентна ставка 1,49%.

Вказувало, що комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 600 грн, нараховується та обліковується кредитором у день видачі кредиту, а також комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 600 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Крім того, згідно з п. 9.1. кредитного договору, у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих відсотків та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6 кредитного договору.

Кредитні кошти були надані позичальнику на підставі укладеної в електронній формі угоди. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 28.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 35 520,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 000,00 грн, по процентам в розмірі 15 120,00 грн, комісії в розмірі 600 грн, додаткової комісії в розмірі 1 800,00 грн та по неустойці за кожен день неналежного виконання окремого зобов`язання у розмірі 6 000,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.07.2024-100001261 від 23.07.2024 у розмірі 27 840, 00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн – заборгованості за основним боргом, 13 440, 00 грн – заборгованості за процентами, 600,00 грн – заборгованість по комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 1 800, 00 грн – заборгованість по комісії за обслуговування кредитної заборгованості. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, адвокат Цокало Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його змінити в частині стягнення заборгованості шляхом зменшення процентів за користування кредитом, які підлягають до стягнення, з 13 440,00 грн до 423,36 грн, в частині стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 800,00 грн відмовити та зменшити загальний розмір заборгованості з 27 840,00 грн до 13 023,36 грн; а також в частині стягнення судового збору, зменшивши його з 2 422,40 грн до 1 133,20 грн.

Крім того, просить стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 933,81 грн та професійної правничої допомоги в розмірі 3 000,00 грн.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно установив обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, що призвело до неправильного визначення, відповідно до встановлених судом, обставин, правовідносин тощо.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором № 23.07.2024-100001261 від 23 липня 2024 року в сумі 15 120,00 грн, вважаючи таке нарахування неправомірним.

Звертає увагу, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року та яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток.

Оскільки кредитний договір № 23.07.2024-100001261 укладено 23 липня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX, апелянт вважає, що при визначенні розміру процентів за користування кредитом підлягає застосуванню встановлене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження, відповідно до якого денна процентна ставка не може перевищувати 1 відсоток.

У зв`язку з цим апелянт вважає нарахування процентів за договором за ставкою, що перевищує 1 відсоток на день, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а визначений позивачем розмір заборгованості за процентами — необґрунтованим.

Водночас, позивач не привів умови кредитного договору до відповідності Закону України «Про споживче кредитування» в частині нарахування процентів та нараховував їх за денною процентною ставкою 1,5% день, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства

Посилаючись на частину п`яту статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», апелянт вважає нікчемними умови пунктів 9, 16 кредитного договору та графіка платежів у частині встановлення денної процентної ставки понад 1 відсоток.

На думку відповідача, унаслідок нікчемності зазначених умов розмір процентів за користування кредитом є неузгодженим, а тому застосування передбаченого законом обмеження у розмірі 1 відсотка денної процентної ставки є неможливим.

Разом з тим зазначає, що позивач просить стягнути додаткову комісію за обслуговування кредиту в розмірі 1 800,00 грн, яка, на його думку, не передбачена умовами кредитного договору. У зв`язку з цим вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того апелянт вказує, що суд першої інстанції належним чином не дослідив умови кредитного договору в частині нарахування та стягнення зазначеної додаткової комісії.

Також зазначає, що 22 червня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Цокало Т. М. укладено договір № 1311 про надання правничої допомоги. Станом на 1 вересня 2025 року вартість наданої правничої допомоги становить 3 000,00 грн, які сплачені клієнтом готівкою, що підтверджується квитанцією № 1311 від 29 серпня 2025 року.

У відзиві ТОВ «Споживчий центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

На обґрунтування зазначає, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Надання кредитних коштів у розмірі 12 000,00 грн підтверджується листом ТОВ «УПР» про їх перерахування 23 липня 2024 року на платіжну картку, зазначену відповідачем у договорі. При цьому відповідач не надав доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів.

Позивач вважає, що загальні витрати за кредитом є співмірними зі строком кредитування, а нарахувань після закінчення строку кредитування не здійснювалося.

Також зазначає, що денна процентна ставка 1,49 % визначена відповідно до умов договору та положень Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо комісії вказує, що вона пов`язана з перерахуванням кредитних коштів на картковий рахунок позичальника із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу та є платою за відповідну послугу. При цьому відповідач мав можливість отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» без понесення таких витрат.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнутих відсотків та комісії, а тому в іншій частині не перевіряється судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.08.2026, є дата складення повного судового рішення 19.08.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 23.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір, що підтверджується заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 23.07.2024-100001261 від 23.07.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту складає 12 000,00 грн; строк кредитування - 98 днів, дата повернення кредиту – 28.10.2024; розмір процентів розраховується: за ставкою – 1,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших чотирьох чергових періодів кредитування; за ставкою 1,0% - за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується стандартна процентна ставка (процентна ставка «Економ»); денна процентна ставка 1,49%; комісія, пов`язана з наданням кредиту – 600 грн.

Також п.12 кредитного договору № 23.07.2024-100001261 від 23.07.2024 передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості 600 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними (п. 15 Договору).

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5457-80XX-XXXX-2492.

Також, пунктом 16 заявки до кредитного договору № 23.07.2024-100001261 від 23.07.2024 передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 29 520,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 17 520,00 грн.

Пропозиція, заявка, відповідь про прийняття пропозиції, в яких зазначені основні умови кредитування, підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е385, який, відповідно до додатку до кредитного договору № 23.07.2024-100001261 від 23.07.2024, було відправлено на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

23.07.2024 позивач видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», номер транзакції в системі iPay.ua - 460777510, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі (а.с. 10).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 23.07.2024-100001261 від 23.07.2024, за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 35520,00 грн, яка складається: 12 000,00 грн - основний борг, 15 120,00 грн - проценти, 600 грн - комісія, 6 000,00 грн – неустойка, 1 800,00 – додаткова комісія (а.с. 14).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру процентів за користування кредитом необхідно враховувати встановлені п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Законом України «Про споживче кредитування» обмеження денної процентної ставки. Протягом перших 120 днів з дня набрання чинності відповідними змінами до законодавства (з 24 грудня 2023 року) максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, протягом наступних 120 днів ( з 22 квітня 2024 по 19 серпня 2924 року) - 1,5 %, а починаючи з 20 серпня 2024 року – розмір процентної ставки становить 1%. Враховуючи, що кредитний договір укладено 23 липня 2024 року, суд визначив проценти за період з 23 липня по 19 серпня 2024 року включно у розмірі 5 040,00 грн, а за період з 20 серпня по 28 жовтня 2024 року — 8 400,00 грн. Таким чином, загальний розмір процентів, що підлягає стягненню, визначено судом у сумі 13 440,00 грн.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту та визначено перелік послуг, за які така комісія справляється. При цьому до зазначеного переліку не включено послуги, які кредитодавець відповідно до законодавства зобов`язаний надавати споживачу безоплатно, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про стан та обсяг споживчого кредиту.

Однак з такими висновками суду повністю погодитись неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Встановлено, що 23.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір, що підтверджується заявкою, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у кредитному договорі повинна бути зазначена денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості зокрема про тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення , у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України.

Відповідно до частин 3, 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Частиною 1 статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, проценти розраховуються шляхом множення всієї суми Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (зворот а.с.21).

Відповідно до умов кредитного договору №23.07.2024-100001261 від 23.07.2024 Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 23/07/2024; 2. Сума Кредиту: 12 000,00 грн. 3. Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту – 28./10/2024; 5. Період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі – «черговий період»). 6.Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена; 7. Процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших чотирьох чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Процентна ставка «Економ» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 9. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом сього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок : 1.498% + (17520/12000)/98 х 100%. 10. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, відповідно до якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, до 21 квітня 2024року (120 днів з 24 грудня 2023 року) застосовується розмірі 2,5% в день, з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року (наступні 120 днів) підлягає застосування процентна ставка, що не може перевищувати 1,5 % в день, а тому розмір процентів за користування кредитними коштами, починаючи з 23.07.2024 по 19.08.2024 включно дорівнює: 12000,00 грн х 1,5 % х 28 днів = 5 040,00 грн.

За решту періоду строку дії договору, що залишився (98-28=70 днів), тобто з 20.08.2024 по 28.10.2024, розмір процентів за користування кредитом дорівнює: 12 000,00 грн х 1% х 70 днів = 8400,00 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 13 440,00 грн.

Відтак, розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений судом з урахуванням строку кредитування 98 днів, виходячи із розміру відсотків, передбачених п.17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» є вірним.

У зв`язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом не відповідає вимогам закону.

Відповідач, не погоджуючись із розміром визначених судом першої інстанції процентів, посилається на положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток, та вважає, що проценти за кредитним договором, укладеним 23 липня 2024 року, могли нараховуватися лише в межах такого обмеження.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання на зазначену норму закону не свідчить про правильність запропонованого ним способу перерахунку заборгованості.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що сторони прямо погодили розмір процентної ставки, порядок її визначення, строк користування кредитом, загальну вартість кредиту та інші істотні умови кредитування. Тобто між сторонами існувала домовленість щодо оплатності користування кредитними коштами.

Відтак твердження апелянта про те, що у зв`язку з нікчемністю окремих положень договору проценти є неузгодженими, є помилковим.

Доводи апелянта про те, що пункти 9, 16 кредитного договору та відповідні положення графіка платежів є нікчемними, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов`язку сплатити проценти за користування кредитом.

Колегія суддів виходить із того, що нікчемність окремої умови договору не може тлумачитися як автоматичне припинення всіх прав та обов`язків сторін, що виникли у зв`язку з укладенням та виконанням кредитного договору.

Зобов`язання позичальника повернути отриману суму кредиту та сплатити плату за користування кредитними коштами виникло на підставі укладеного сторонами кредитного договору та положень цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» відсотків необхідно залишити без змін.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту виходячи з наступного.

У заявці кредитного договору (кредитної лінії) п.11 зазначено: «Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 600 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Пунктом 12 передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості 600 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 у постанові від 06.11.2023 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові ВС від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Так в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням заборгованості по кредитам, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

При цьому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом не було досліджено умови кредитного договору щодо додаткової комісії за обслуговування кредиту.

Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору (оферти), то умова укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору №23.07.2024-100001261 від 23.07.2024 щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав стягнення з відповідача на користь позивача суми комісії за кредитним договором є помилковим.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №23.07.2024-100001261 від 23.07.2024 в розмірі 25 440,00 грн, з яких: тіло кредиту – 12 000, 00 грн та відсотки в розмірі 13 440,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн, за подачу апеляційної скарги відповідачем – 3 633, 60 грн, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (71,62%) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 734, 92 грн за подачу позову, а з позивача на користь відповідача - 1 031,22 грн за подачу апеляційної скарги.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Наявність договірних відносин між адвокатом Цокало Т.М. та ОСОБА_1 підтверджується договором про надання правничої допомоги №1311 від 22 червня 2025 року та квитанцією №1311 від 29 серпня 2025 року на суму 3 000, 00 грн (а.с. 83 – 87, 89).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідачем підтверджено належними й допустимими доказами витрати на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд враховує положення ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України та виходить з засад пропорційності, відповідно до яких при частковому задоволенні позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційну скаргу адвоката Цокало Т.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задоволено на 28,38%, тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 851,40 грн (3 000,00 грн х 28,38 %).

Отже, підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням заявленого позивачем клопотання, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Цокало Тетяна Михайлівна, задовольнити частково.

Рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2025 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №23.07.2024-100001261 від 23.07.2024 в розмірі 25 440,00 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 12 000,00 грн та відсотків в розмірі 13 440,00 грн.

Рішення в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судового збору за подання позовної заяви з 1 889,00 грн до 1 734, 92 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 031,22 грн за подання апеляційної скаргита витрати на професійну правничу допомогу в сумі 851,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.С. Коломієць

Судді: О.Б. Талько

Н.Й. Григорусь