Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №932/6206/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2211/26 Справа № 932/6206/26 Суддя у 1-й інстанції - Мельник І. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу адвоката Шклярука Д.С., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 23 червня 2026 року, якою :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

за участю:

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності — ОСОБА_1

прокурора — Мануйленко І.М.,

адвоката — Шклярук Д.С.,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , припинивши повноваження поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області, будучи згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абзацу 1 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за типом “при звільненні” за період не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2024 по 05.01.2024, а саме – 20.11.2024 о 21 год. 00 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Шклярук Д.С., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, або, на підставі ст. 22 КУпАП, через очевидну малозначність — звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Вважає, що днем фактичного виявлення вчинення інкримінованого ОСОБА_1 корупційного правопорушення слід вважати 12.09.2024 року. Однак, суд прийшов до висновку, що датою вчинення правопорушення слід вважати 20.11.2024.

Вказує, що з дня виявлення даного правопорушення пройшло більше 6 місяців, а з моменту його вчинення, з 06.02.2024 року) пройшло більше двох років.

Мотиви апеляційного суду.

Вислухавши адвоката Шклярука Д.С. та ОСОБА_1 , які підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на її задоволенні, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Положеннями ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисним, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що інкримінована ОСОБА_1 передбачено несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З суб`єктивної сторони вказане діяння характеризується наявністю прямого чи непрямого умислу, та відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Цим вимогам закону суддею місцевого суду при ухваленні оскаржуваного рішення надана належна оцінка та на підставі досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу №869 о/с від 05.12.2023 року “По особовому складу” прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області №6 о/с від 05.01.2024 року “По особовому складу”, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 77 ЗУ “Про Національну поліцію” ОСОБА_1 з 05.01.2024 року було звільнено зі служби в поліції.

Отже, ОСОБА_1 будучи поліцейським взводу №1 роти №2 батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області, згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону є суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 3 Закону.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

На виконання вище зазначених вимог у ОСОБА_1 виник обов?язок подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за типом після звільнення за 2024 рік протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, тобто до 04.02.2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений під підпис з вимогами Закону України «Про запобігання корупції». Також даний факт підтверджується поясненням ОСОБА_1 та раніше поданими ним деклараціями.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, Законом України “Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни” від 03 березня 2022 року №2115-ІХ було призупинено компанію декларування в України.

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України №3384-ІХ, яким відновлено декларування та функції НАЗК.

Пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Відповідно до роз`яснень НАЗК «Щодо фінансової доброчесності:

застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції»

стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про

суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)»

від 13.11.2023 №4 - за загальним правилом до 31.01.2024 слід подати:

- щорічні декларації (з будь-якою позначкою) за 2021-2022 звітні періоди;

- декларацію при звільненні за 2022-2023 роки (якщо обов`язок подання декларації настав до 11.10.2023 включно);

- декларацію кандидата на посаду за 2021 та 2022 звітні періоди (якщо кінцевий строк їх подання настав у період з 24.02.2022 по 11.10.2023 включно).

З 1 січня до 31 березня 2024 року включно суб`єкти декларування (крім тих, які мають право на відтермінування) повинні подати щорічні декларації за 2023 звітний період.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що Особи, які припинили діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"- "ґ'" пункту 2 частини першої статті 3, зобов?язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію після звільнення за 2024 рік лише 20.11.2024 о 21 год. 00 хв.

Так, адміністративна відповідальність настає згідно ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначеними вище діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, яке полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Клопотання адвоката Шклярука Д.С. про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування норм ст. 22 КУпАП. Щодо закриття провадження на підставі ст.38 КУпАП суд також не знаходить підстав, оскільки датою виявлення вчиненого правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, є дата з`ясування всіх необхідних даних, зібрання доказів щодо наявності або відсутності ознак складу правопорушення, що співпадає з датою складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме 13.05.2026 року. Будь-яких доказів поважності причин несвоєчасної подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вони полягають у запереченні обставин, які є доведеними поза розумним сумнівом, та переоцінці доказів і фактичних обставин справи, із наданням їм упередженої оцінки на користь сторони захисту, із правильністю якої не можна погодитись.

Накладене судом першої інстанції адміністративного стягнення у виді штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та вимогам ст. 33, 35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню та даним особи, яка притягається до відповідальності.

Таким чином, під час апеляційного розгляду перевірені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, разом з поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини встановлені судом першої інстанції об`єктивно та повно підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про залишення оскаржуваної постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги, - без задоволення.

Керуючись ч. 6, 7 ст. 126 Конституції України, Законом України "Про запобігання корупції", ст. ст. 7, 9, 10, 11, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 247, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Шклярука Дениса Сергійовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Дніпра від 23 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко