Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №161/6846/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/6846/26 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.

Провадження № 22-ц/802/1069/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 14 червня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 820561. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т692. Згідно з умовами кредитного договору кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 10 000 грн, строком на 30 днів, за користування кредитом нараховуються проценти за зниженою процентною ставкою 0,57% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку кредиту, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в графіку платежів, а також за стандартною процентною ставкою 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку кредиту, якщо клієнт не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав та надав ОСОБА_1 кредит в обумовленому розмірі. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

24 березня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №ККЛУ-24032021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги у правовідносинах, які виникли на підставі кредитного договору та набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 820561 від 14 червня 2020 року. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та станом на день подання позовної заяви загальний розмір кредитної заборгованості становить 36 790 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 790 грн - заборгованість за процентами. Після набуття права вимоги товариство додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало.

Ураховуючи наведене, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 820561 від 14 червня 2020 року у розмірі 36 790 грн, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08червня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 820561 від 14 червня 2020 року у розмірі 15 700 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Гончаренко Я. Ю., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами у справі у суді першої та апеляційної інстанцій.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Так, 14 червня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір № 820561 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000 грн на умовах визначених кредитним договором, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Суд не звернув уваги на те, що відповідно до п. 1.3. кредитного договору, строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. Відповідно до п.3.1. кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». 14 липня 2020 року відповідачем було здійснено платіж у розмірі 1 710 грн, тобто не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу відсотків, та на підставі п. 4.1. кредитного договору відповідачем було ініційовано продовження строку користування кредитом. 14 липня 2020 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору № 820561, згідно з умовами якого сторони погодили, що строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3. договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом – 14 серпня 2020 року. Відповідно до п. 3.2. додаткового договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п. 3.1. цього додаткового договору - 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. У вказаний період відповідачу було нараховано проценти на підставі п. 1.4.2. кредитного договору за денною стандартною процентною ставкою у розмірі 190 грн, що складає 1,90%. На підставі пунктів 3.1., 1.4.2. кредитного договору за період з 15 серпня 2020 року по 12 листопада 2020 року за кожен день користування кредитом але не більше 90-та календарних днів відповідачу було нараховано відсотки за денною стандартною процентною ставкою у розмірі 190 грн, що складає 1,90%. Таким чином, відповідачу було нараховано відсотки у період з 14 червня 2020 року по 12 листопада 2020 року на підставі ст. 1048 ЦК України. Тобто правова природа відсотків у цій справі є платою за користуванням кредиту. Оскільки умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, то враховуючи, що відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Крім того, згідно із судовою практикою здійснені відповідачем платежі свідчать про визнання ним заборгованості та підтверджують погодження з умовами кредитного договору.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 19 серпня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 червня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №820561. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т692.

Відповідно до пунктів 1.2. - 1.4. договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору.

Згідно з пунктами 1.4.1., 1.4.2. договору знижена процентна ставка 0,57% від суми кредиту за кожен день користування кредитом застосовується у межах строку кредиту, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в графіку платежів, а також за стандартна процентна ставка 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом застосовується у межах строку кредиту, якщо клієнт не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки.

Відповідно до п. 1.8. договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2. договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору. У випадку, якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.3. договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті.

У п. 4.1. договору визначено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Пунктом 4.2. договору визначено, що пропозиція (оферта) клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ/ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь товариства у розмірі НЕ менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій). Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою.

Відповідно до п. 4.3. договору товариство має право, але не обов`язок протягом 24 годин з моменту вчинення клієнтом вказаних в п. 4.2. договору дій, акцептувати пропозицію (оферту) клієнта про продовження строку користування кредитом шляхом направлення клієнту засобами зв`язку текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені клієнтом товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі та одноразовий ідентифікатор у вигляді коду для підписання клієнтом додаткового договору.

Згідно з п. 4.4. договору додатковий договір вважається укладеним з моменту одержання товариством грошових коштів згідно з п. 4.5. договору та підписання його клієнтом електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Новий строк кредиту розраховується з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктами 4.2., 4.3. договору та дорівнює строку кредиту, що встановлений в п. 1.3. договору, якщо інше не встановлено в додатковому договорі (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 4.6. договору протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою або за ставкою, що погоджена сторонами в додатковому договорі, яка не може бути більшою за розмір стандартної процентної ставки.

Графік платежів до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 820561 від 14 червня 2020 року представлений в якості додатку № 1 до договору.

До укладення договору позичальник ОСОБА_1 підписав в електронній формі паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені контактні дані кредитодавця та основні умови кредитування.

На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Лінеура Україна» про ідентифікацію, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 , з яким укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 820561 від 14 червня 2020 року, ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису: одноразовий ідентифікатор Т692; дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 14 липня 2020 року 23:47; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 .

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1901 від 19 січня 2026 року, відповідно до якої 14 червня 2020 року здійснено переказ на картку № НОМЕР_3 у розмірі 10 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua – 57975937.

14 липня 2020 року між сторонами укладений додатковий договір до договору № 820561 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14 червня 2026 року, згідно з умовами якого сторони погодили, що строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3. договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом – 14 серпня 2020 року. Відповідно до п.3.2. додаткового договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п. 3.1. цього додаткового договору - 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 23 березня 2021 року становить 36 790 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 790 грн - заборгованість за процентами. З цього ж розрахунку вбачається, що на виконання умов договору відповідачем 14 липня 2020 року було здійснено платіж у розмірі 1 710 грн, тобто не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу відсотків, і власне на підставі п. 4.1. кредитного договору відповідачем було ініційовано продовження строку користування кредитом шляхом укладення додаткового договору до кредитного договору.

Судом також встановлено, що 24 березня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № ККЛУ-24032021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 820561 від 14 червня 2020 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККЛУ-24032021 від 24 березня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 820561 від 14 червня 2020 року у розмірі 36 790 грн.

Після набуття права грошової вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

12 березня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомило останнього про відступлення права вимоги, із зазначенням суми боргу, а також вимогу про сплату вказаної заборгованості, проте відповідач борг не погасив.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору та додаткового договору не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 36 790 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення кредитного договору № 820561 від 14 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» та додаткового договору позивач надав електронні докази в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т692, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а також додатковий договір до нього.

Отже, підписання відповідачем договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Наявні у цій справі докази підтверджують факт набуття позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку права вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №820561 від 14 червня 2020 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

У справі, що переглядається, суд першої інстанції частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що позивач надав належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, а також кредитний договір № 820561 від 14 червня 2026 року та додатковий договір до нього, які містять усі істотні умови договору та були укладені в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи і згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України вважаються укладеними в письмовій формі. Надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору та додаткового договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором. На погашення кредитної заборгованості відповідач, як слідує із згаданого розрахунку заборгованості, 14 липня 2020 року сплатив кредитодавцю 1 710 грн, тобто платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу відсотків. На підставі п. 4.1. кредитного договору відповідач ініціював продовження строку користування кредитом. 14 липня 2020 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору № 820561, згідно з умовами якого сторони погодили, що строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3. договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом – 14 серпня 2020 року. Відповідно до п. 3.2. додаткового договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п. 3.1. цього додаткового договору - 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. У вказаний період (30 днів) відповідачу було нараховано проценти у розмірі 5 700 грн на підставі п. 1.4.2. кредитного договору за денною стандартною процентною ставкою у розмірі 190 грн, що складає 1,90%. Однак, відповідач як позичальник не погасив у повному розмірі нараховані проценти та не повернув суму кредиту у встановлений додатковим договором строк.

На підставі встановлених у цій справі обставин, а також підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, розмір якої відповідачем не спростовано, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості у розмірі 15 700 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 700 грн - заборгованість за процентами, є правильним та узгоджується з наведеними нормами матеріального права та встановленими у справі обставинами.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є законним та обґрунтованим.

У доводах апеляційної скарги представник позивача зазначав, що відповідно до п. 3.1. кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Зважаючи на це, кредитодавцем на підставі пунктів 3.1., 1.4.2. кредитного договору за період з 15 серпня 2020 року по 12 листопада 2020 року за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів відповідачу було нараховано відсотки за денною стандартною процентною ставкою у розмірі 190 грн, що складає 1,90%. Загальна сума нарахованих відсотків за вказаний період становить 26 790 грн та разом з тілом кредиту 10 000 грн підлягає стягненню з відповідача на користь товариства.

Проте такі доводи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи не містять доказів пролонгації кредитного договору після 14 серпня 2020 року, відповідно кредитодавець не мав права нараховувати відсотки після закінчення 30-денного строку кредиту, погодженого сторонами у п. 3.1. додаткового договору від 14 липня 2020 року.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: