Рішення від 02 квітня 2026 р. у справі №761/12421/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12421/25

Провадження № 2-а/761/191/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Пономаренко Н.В. розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в якій позивач просить суд: постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення від 04 березня 2025 року серії ЕНА №4192537 винесену інспектором відділення поліції №3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшим лейтенантом поліції Владимірець Віталієм Володимировичем, - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, - закрити.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовував тим, що 04.03.2025 року, постановою серії ЕНА №4192537 інспектора Відділення поліції №3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшим лейтенантом поліції Владимірець Віталієм Володимировичем, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП В оскаржуваній постанові зазначено, що 04.03.2025 року о 10 год. 25 хв. ОСОБА_1 (Позивач), керував транспортним засобом SKODA FABIA, номерний знак НОМЕР_1 , та не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. а) Правил дорожнього руху.

Позивачем вказано, що на момент складання поліцейським оскаржуваної постанови, позивачем були надані наступні документи: - посвідчення водія іноземної країни; - посвідка на тимчасове проживання. Посвідчення водія, надане поліцейському, відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в ньому виконані/продубльовані літерами латинського алфавіту. За таких обставин, позивач має право керування транспортними засобами на території України, що підтверджується належними документами, а тому не є суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Окрім того, зазначено, що відсутні будь-які докази зупинення поліцейським транспортного засобу під керування ОСОБА_1 ,на підставі чого поліцейський зробив висновок про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, - позивачу невідомі. Також, зазначено, що відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Позивачем зазначено, що в оскаржуваній постанові його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що не відповідає фабулі правопорушення та застосованого штрафу, а тому не вірно застосовану кваліфікацію правопорушення, оскільки на переконання позивача описані у постанов поставі містять ознаки вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У позовній заяві вказано, що була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: жодних прав та обов`язків позивачу, як особі притягується до адміністративної відповідальності не роз`яснювалося та не оголошувалося, яка справа підлягає розгляду, службова особа поліції не представлялася, поліцейським не було з`ясовано чи бажає позивач скористатися передбаченими законом правами, подати будь-які заяви чи клопотання. оскільки з її змісту вбачається, що правопорушення вчинено о 10 год. 25 хв., а постанова була роздрукована о 10 год. 31 хв. Тобто, час, використаний на всю процедуру становить 6 хв. Вказаний проміжок часу - 6 хв., серед іншого, виключає надання можливості особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, скористатися своїми правами, зокрема, правом на захист.

У зв`язку із викладеним позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

21.05.2025 до суду надійшов відзив Інспектора ВП №3 Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Віталя Владимирця, у якому останні просив відмови у задоволенні позову у повному обсязі, до відзиву долучено відеозапис події з нагрудної бодікамери. В обґрунтування відзиву вказано, що кресання транспортним засобом позивачем після спливу 60-денного терміну без обміну посвідчення є керуванням без відповідного права, що повністю підпадає під склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

18.03.2026 до суду надійшов відзив відповідача Головного управління Національної поліції в Київській області у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві зазначено, що Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою КМУ № 340 від 08.05.1993 р. законодавець передбачає обов`язкову зміну міжнародного посвідчення водія та/або посвідчення водія іноземної держави у випадку постійного проживання на території України, протягом 60 днів з дня видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні. Оскільки позивачем обов`язку щодо заміни посвідчення водія у встановленому порядку, на момент винесення оскаржуваної постанови останній вважався особою, яка не має права керування транспортними засобами відповідної категорії. Таким чином, дії працівника поліції щодо притягнення позивача до відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має такого права, є цілком законними та обґрунтованими.

Розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 04.03.2025 інспектором відділенням поліції №3 (с. Данилівка) Фастівського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Владимірець Віталієм Володимировичем винесено постанову серії ЕНА № 4192537 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

При цьому, як зазначено у вказаній постанові, що 04.03.2025 о 10:25:48 хв. с. Путрівка, вул. Путрівська (Леніна) 206 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом SKODA FABIA державний номерний знак НОМЕР_2 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР - Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП, Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306від 10.10.2001 року (надалі-Привила) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаної норми Закону, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у оскаржуваній постанові, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.

Достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами.

В адміністративному позові позивач категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, обґрунтовуючи тим, що має водійське посвідчення.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; та суб`єктивна сторона.

Суб`єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, психічний стан суб`єкта проступку, що характеризує його волю, яка виявляється в протиправній дії, його ставлення до дії, яку він вчинив.

Ознаками суб`єктивної сторони проступку є вина, мотив і мета правопорушення.

Так, позивачем до позовної заяви долучено копію посвідчення водія іноземної держави № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , а також посвідку на тимчасове проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 №800215135 від 18.06.2022.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, працівники поліції зупинили транспортний засіб SKODA FABIA державний номерний знак НОМЕР_2 під керування ОСОБА_1 , який на вимогу інспектора надав документи, як було озвучено посвідчення водія іноземної держави, а також посвідку на тимчасове проживання, після чого інспектором поліції було роз`яснено, що зазначене водійське посвідчення підлягає заміні, а тому ОСОБА_1 не мав керувати транспортним засобом у зв`язку із чим, було складено оскаржувану постанову.

Таким чином, обставини викладені, а саме: керування транспортним засобом без відповідного права, дійсно мають ознаки вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому обґрунтування позову у частині помилкової кваліфікації у постанові є необґрунтованими.

Посвідчення водія, надане поліцейському та копія якого долучена до позову, відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в ньому виконані/продубльовані літерами латинського алфавіту.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (наділ Положення № 340) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно з пунктом 30 Положення № 340 особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком «SU» (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР. Зазначені особи під час керування транспортними засобами можуть мати національне посвідчення водія, видане в установленому цим Положенням порядку. Особам, які тимчасово перебувають на території України, обмін їх посвідчень водія на національне посвідчення водія, а також видача їм національних посвідчень водія замість утраченого у зв`язку з крадіжкою, стихійним лихом, іншими непередбачуваними обставинами посвідчення водія іноземної держави не проводиться. Посвідчення водія іноземної держави, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає обміну. Обмін таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (за винятком випадків, визначених пунктом 32 цього Положення). У разі наявності в посвідченні водія іноземної держави двох або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний та практичний іспити складаються за вищою категорією із зазначених у такому посвідченні водія.

Згідно наявної в матеріалах справи копії посвідчення водія позивача, інформація, наведена в ньому продубльовані літерами латинського алфавіту.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що керування транспортним засобом за наявності іноземного та міжнародного посвідчення дозволяється лише особам, які тимчасово перебувають на території України, при цьому, якщо особа переїжджає на постійне місце проживання в Україну, її іноземне посвідчення водія дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні.

Враховуючи вищевикладене, позивач, як особа. яка тимчасово перебувають на території України, що підтверджено посвідкою на тимчасове проживання, мав право керувати транспортним засобом, оскільки у нього було наявне та надано інспектору поліції посвідчення водія іноземної держави.

Таким чином, судом встановлено, що позивач мав право керувати транспортним засобом на території України, що підтверджується належними документами, а тому він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З урахуванням наведеного, в даному випадку слід окремо зазначити, що відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною статті КУпАП.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, інспектором не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова містить відомості про особу порушника, опис установлених обставин, посилання на нормативний акт, що передбачає відповідальність, відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви позивача, а також інформацію про порядок виконання стягнення та реквізити для сплати штрафу та відповідає вимог ст. 283 КУпАП.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, судом критично оцінюються обґрунтування позову, щодо відсутності будь-яких доказів зупинення поліцейським транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , оскільки зазначені обставини підтверджено долученим до матеріалів справі відеозаписом.

Окрім того, судом критично оцінюється обґрунтування позовних вимог в частині, що була порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: жодних прав та обов`язків позивачу, як особі притягується до адміністративної відповідальності не роз`яснювалося та не оголошувалося, серед іншого позивач не мав часу, скористатися своїми правами, зокрема, правом на захист, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

З копії постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 відмовився від підпису у п. 8 постанови «Права за ст. 268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП роз`яснено».

Окрім того, позивач відмовився від отримання копії постанови.

Будь-яких пояснення чи заперечень безпосередньо у день винесення оскаржуваної постанов позивачем надано не було.

Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень частини четвертої статті 258 КУпАП.

Слід також зазначити, що Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.

Разом з тим, в даному випадку, суду не надано доказів наявності в діях позивача усіх ознак складу правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП, викладених в оскаржуваній постанові від 04.03.2025 року обставин, оскільки відсутні докази вчинення вказаного адміністративного правопорушення.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною ч. 2 статті 126 КУпАП.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Частиною третьою ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

- залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

- скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

- скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕНА № 4192537 від 04.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП України. При цьому, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку і про задоволення позовних вимог в частині закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Такої позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 року.

З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог щодо вимоги про щодо скасування оскаржуваної постави, то суд приходить до висновку, що потрібно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір саме в розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 38, 121, 126, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, - задовольнити.

Постанову від 04 березня 2025 року серії ЕНА № 4192537, винесену інспектора відділення поліції №3 Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшим лейтенантом поліції Владимірець Віталієм Володимировичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 04 березня 2025 року серії ЕНА № 4192537.

Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ: 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15) на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ: 40108616, адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15.

Суддя: