Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №758/5851/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5851/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дітей,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 (далі - відповідач), у якій просить змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим наказом, виданим 26.09.2023 року Подільським районним судом м. Києва у справі № 758/11160/23, визначивши їх у твердій грошовій сумі, та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 20 000,00 грн на кожну дитину на місяць з дня набрання законної сили рішенням суду, та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати у розмірі 22612,22 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Подільського районного суду м.Києва по справі № 758/2490/22 від 07.06.2022 року шлюб між сторонами розірваний. Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 11 липня 2024 року по справі №758/11144/23 визначено місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом зі батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до судового наказу, виданого 26.09.2023 року Подільським районним судом м.Києва по справі № 758/11160/23 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зобов`язана сплачувати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/3 з усіх видів її заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання дітей, починаючи з 20 вересня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. В межах виконавчого провадження № НОМЕР_5, відкритого Подільським ВДВС у м.Києві для примусового стягнення з ОСОБА_4 аліментів на дітей, з`ясовано, що на території України ОСОБА_4 немає доходу, що підтверджується листом Державної податкової служби України за № 295953581 від 10.10.2025 року. У зв`язку з чим розмір аліментів державний виконавець в межах виконавчого провадження НОМЕР_5 нараховує із середньомісячної заробітної плати працівника для Києва, що становила з вересня 2023 року по червень 2025 року 21347,00 грн, 1/3 з яких становить 7 115,67 грн, з липня 2025 року становить 40546,00 грн. (розмір щомісяця змінний), 1/3 з яких становить орієнтовно 13 515,33 грн. (розмір щомісяця змінний). Неповнолітні діти сторін з липня 2023 року проживають разом із батьком в Києві, і з того часу по сьогодні знаходиться в більшій мірі на утриманні батька, а кошти визначені судом для сплати відповідачем аліментів є недостатніми для їх нормального та повноцінного забезпечення. Виходячи з принципу рівності батьківських обов`язків, в тому числі і щодо утримання дітей, відповідно до положень Сімейного кодексу України враховуючи, що відповідач сплачує на потреби двох дітей аліменти виключно у розмірі, визначеному державним виконавцем (до 8000 грн), позивач також повинен був би витрачати на потребі сина та доньки до 8000 грн, як і відповідач.

Зазначає, що за період з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року позивачем витрачено за 12 мiсяцiв 1 419 490,00 грн, що в місяць становить 118 290,00 грн витрат на двох дітей, по 59 145,00 грн. на кожну дитину.

Позивач звертає увагу, що відповідач з квітня 2022 року проживає у Франції, з лютого 2024 року має офіційний дохід, що підтверджується підтвердженням про прийняття на роботу з 19.02.2024 року на посаду помічника кондитера у пекарню с. Публіє та трудовим договором на невизначений термін від 19.02.2024 року.

Також зазначає, що відповідач має у спільній сумісній власності наступне майно: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; машиномісце № НОМЕР_1 в літері «А» за адресою: АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 ; машиномісце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_2 ; житловий будинок загальною площею 246,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:051:558 площею 0,0637 га за адресою: АДРЕСА_4 .

Враховуючи зростання витрат, в тому числі на першочергові потреби дітей (на харчування, одяг, взуття, засоби гігієни, житлово-комунальні послуги), враховуючи вік дітей, втрати відвідування гуртків, відпочинок, дозвілля та підвищення цін через війну в Україні, позивач неодноразово в усному порядку повідомляв відповідача про необхідність збільшити розмір аліментів на утримання дітей, проте, відповідач, яка на його думку має фінансову можливість сплачувати аліменти в більшому розмірі, аніж 1/3 від середньомісячної заробітної плати в Києві, відмовляється від належного виконання батьківських обов`язків, у зв`язку з чим позивач вимушений звертатись до суду за захистом прав саме неповнолітніх дітей.

Тому враховуючи середні щомісячні витрати позивача на кожну дитину у розмірі 59145,00 грн, а всього 118 290,00 грн на 2 дітей, в інші місяці розмір витрат більше, відповідно, відповідач має сплачувати по 20000,00 грн на кожну дитину.

Крім того, донька ОСОБА_7 має діагнози - міопія слабкого ступеня обох очей (що підтверджується консультативним висновком, копія якого долучена до позову), у зв`язку з чим позивач несе додаткові витрати на медичні обстеження, замовлення окулярів та спеціальних лінз за призначенням офтальмолога. Також позивач несе витрати на стоматологічні послуги для дітей, на послуги хірурга/травматолога. Крім того, позивачем у період з 01.07.2023 року по 31.12.2025 року були понесені наступні додаткові витрати: на сина ОСОБА_8 - стоматологічні послуги, консультація хірурга-травматолога - 12 047,57 грн; на доньку ОСОБА_7 - стоматологічні послуги, консультація офтальмолога та придбання окулярів, лінз - 33 176,86 грн. Усього позивач у період з 01.08.2022 року по 31.12.2025 року поніс додаткові витрати на дітей та витратив 45 224,43 грн.

Позивач наголошує, що зазначені витрати викликані особливими обставинами, а саме лікуванням сина та доньки та є додатковими витратами, які не пов`язані з аліментами на утримання дітей до її повноліття й підлягають стягненню з відповідача в порядку ст. 185 СК України у розмірі 1/2 від понесених додаткових витрат.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначене наступне. Сторона відповідача визнає позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів та частково визнає позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій (фіксованій) сумі, а саме у розмірі 8000 гривень на двох дітей (по 4000 гривень на кожну дитину). Зазначає, що державним виконавцем здійснюється розрахунок суми аліментів, присуджених у частці від заробітку (доходу) за правилами частини другої статті 195 СК України (виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а саме по місту Києву). Зазначає, що позивач (батько) створює перешкоди участі відповідачки (матері) у вихованні дітей та спілкуванні з ними (контакті з дітьми). Відповідачка позбавлена будь якої можливості телефонувати дітям засобами телефонного та інтернет зв`язку та спілкуватись з ними. Окремо варто зазначити, що з метою належного утримання дітей, якщо позивач (батько) немає фінансової можливості утримувати дітей в натуральній та грошовій формах, тягар утримання дітей є для нього занадто обтяжуючим, відповідачка погоджується змінити місце проживання дітей на місце проживання дітей з нею за кордоном або в Україні з одночасним стягненням аліментів на утримання дітей з позивача (батька).

Сторона відповідача звертає увагу, що у відповідності до приписів абзаців другого та третього частини другої статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Одночасно мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років в 2026 році становить - 3512 гривень. Майновий стан відповідачки (платника аліментів) та її фінансові можливості дозволяють їй ефективно та своєчасно сплачувати аліменти на утримання двох дітей у загальному розмірі 8000 гривень (по 4000 гривень на кожну дитину).

Відповідачкою повністю визнається свій батьківський обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину/дітей, що викликані певними особливим обставинами (ст. 185 СК України). Відповідачка ніколи не відмовлялась брати участь у додаткових витратах на своїх дітей у спосіб сплати (компенсації) позивачу (батькові), з яким фактично проживають діти, половини вартості тих фактичних витрат, які ним понесені як додаткові витрати на дітей за певний період. Проте позивач (батько, отримувач аліментів) жодного разу не звертався до відповідачки (матері, платника аліментів) з вимогою або проханням компенсувати (відшкодувати) йому половину вартості додаткових витрат на дітей або конкретної дитини. До позовної заяви не додано жодного належного доказу того, що після фактичного понесення додаткових витрат на дітей/дитину, позивач (батько) звертався до відповідачки (матері) з вимогою або проханням здійснити відповідну компенсацію, зокрема шляхом листування через електронну пошту (позивачу відома електронна пошта відповідачки), поштовим зв`язком, SMS повідомленнями або повідомленнями у застосунках: «Viber», «Telegram», «WhatsApp» (позивачу відомий номер телефону відповідачки), з наданням відповідних доказів понесених додаткових витрат (квитанції, рахунки, виписки і таке інше) та банківських реквізитів батька для перерахування відповідних коштів. Проте стороною позивача до позовної заяви не додано жодних належних та допустимих доказів понесених позивачем (батьком) додаткових витрат на дітей, а також доказів того, що після звернення до іншого із батьків (платника аліментів) з вимогою (проханням) компенсувати половину вартості понесених додаткових витрат, інший із батьків (платник аліментів) відмовився добровільно виконати свій обов`язок та компенсувати (відшкодувати) позивачу половину вартості відповідних додаткових витрат на дітей/дитину. Поряд з цим, сторона позивача письмово не повідомила суд про об`єктивні причини неможливості подати докази понесених позивачем (батьком) додаткових витрат на дітей та доказів попереднього звернення до відповідачки з вимогою (проханням) здійснити компенсацію (відшкодування) половини вартості таких додаткових витрат. За відсутності таких доказів позовна заява сторони позивача в частині позовної вимоги про стягнення з відповідачки додаткових витрат на дітей не може бути задоволена судом.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що Методикою визначення прожиткового мінімуму, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної служби статистики України 03.02.2017 № 178/147/31, встановлюється єдиний порядок розрахунку прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення в Україні. Відповідно до п.5 зазначеної методики, для розрахунку вартісних величин наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг використовуються середні споживчі ціни (тарифи) (далі ціни) в країні (регіоні). Враховуючи, що за останні дев`ять років дана методика не змінювалась, а для розрахунку використовуються середні споживчі ціни в країні, брати за основу визначений прожитковий мінімум для дитини не залежно від місця проживання (загальновідомим є факт, що вартість цін як на продукти харчування, так на одяг, комунальні послуги та інші статі витрат є значно більші, ніж у інших містах України) є недоречним, оскільки така позиція не відповідає інтересам та потребам дітей. Важливо при аналізі тверджень відповідача взяти до уваги, що сумарна офіційна інфляція в Україні за період з 2017 по травень 2026 року становить приблизно 250%, а кумулятивний індекс споживчих цін за ці роки перевищує 350% (відносно грудня 2016 року). У перерахунку на кумулятивний ефект це означає, що загальний рівень споживчих цін зріс орієнтовно у 3,5 раза. При аналізі споживчого кошика (затвердженого Постановою КМ України № 780 від 11.10.2026 року), перелік товарів і послуг, який відображає типовий мінімальний рівень споживання для збереження здоров`я та працездатності, який поділяється на продовольчу частину, непродовольчі товари та послуги, з нормами, диференційованими за віком і статусом: діти до шести років, школярі та студенти, працездатні дорослі та пенсіонери), який не змінювався, не переглядався останні 10 років. З аналізу зазначеного споживчого кошика вбачається, що у разі дотримання батьками встановлених державною норм споживання діти будуть на межі виживання, оскільки не є достатнім для належного рівня життя дитини. Відповідач свідомо заперечує наявність роботи та постійного доходу, зазначаючи, що трудовий договір, на який посилається сторона позивача має тимчасовий характер (з 24.01.2024 року по 26.01.2024 року). Однак відповідачем в межах справи №758/11144/23 було долучено нотаріальну засвідчену копії Трудового договору на невизначений термін (повний робочий день) від 19.02.2024 року із заробітною платою у розмірі 1777,00 євро, який є належним та допустимим доказом наявності у відповідача доходу у Республіці Франція, який дозволяє сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі. Також з листопада 2023 року відповідач отримає дохід оренду плату за здачу в оренду квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено копією договору найму (оренди) квартири від 05.11.2023 року. Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт відсутності у країні проживання Республіці Франції будь-якого доходу, у зв`язку з чим та з урахування долученого позивачем трудового договору, твердження відповідача про відсутність фінансової та іншої майнової можливості сплачувати заявлений позивачем розмір аліментів на двох дітей потребують критичної оцінки та не можуть бути враховані судом при ухваленні рішення по даній справі.

06 травня 2026 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

16 липня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дітей, до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що сторона відповідача не зарперечує щодо стягнення аліментів у твердій (фіксованій) сумі у розмірі 8000 гривень на двох дітей (по 4000 гривень на кожну дитину), в іншій частині позовних вимог просив відмовити, проте зазначив, що у разі, якщо судом будуть прийняті докази понесення додаткових витрат на дітей, відповідачка визнає виключно додаткові витрати викликані особливими обставинами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши об`єктивно та всебічно наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до статті 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положення частин першої та другої статті 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України), здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно зі статтею 27 Конвенції про права дитини батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в статті 7 СК України.

Згідно матеріалів справи, з 19.11.2011 позивач перебував у шлюбі з відповідачем, який зареєстровано виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 634 від 19.11.2011 року. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/2490/22 від 07.06.2022 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 19.11.2011 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис № 634 (т. 1 а.с.11-12).

Рішенням Подільського районного суду м.Києва у справі №758/11144/23 від 11.07.2024, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2024, задоволено первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей про визначення місця проживання дітей. Визначено місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та малолітньої доньки - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), із батьком - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 . Відмовлено у зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей (т. 1 а.с. 13-23).

Судовим наказу, виданим 26.09.2023 Подільським районним судом м.Києва у справі №758/11160/23, визначено стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь стягувача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ), аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 вересня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (т. 1 а.с.24).

На виконання судового наказу 11.10.2023 Подільським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №72945048 (т. 1 а.с.25).

Згідно відповіді на запит за № 295953581 від 10.10.2025 в межах зазначеного виконавчого провадження, Державна податкова служба України повідомила, що за 1 квартал 2024 року ОСОБА_4 отримано дохід від АТ «Універсал Банк» 166,4 (утримано податку 29,96), за за 1 квартал 2025 року ОСОБА_4 отримано дохід від АТ «Універсал Банк» 256,72 (утримано податку 46,21) (т.1 а.с.26).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Подільським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), аліменти нараховуються від середньомісячної заробітної плати працівника для Києва. Зокрема, з вересня 2023 року по червень 2025 року заробітна плата становила 21347,00 грн, 1/3 з яких становить 7 115,67 грн, з липня 2025 року становить 40546,00 грн, 1/3 з яких становить 13 515,33 грн, а з квіня 2026 року 48003,00 грн, 1/3 з яких становить 16001,00 грн. Загальний розмір заборгованості станом на 01.06.2026 становив 139582,16 грн (т.2 а.с.15-16).

18.06.2026 заборгованість по аліментах у ВП №72945048 погашена відповідачем, про що повідомлено державного виконавця (т.2 а.с.17).

Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Тобто, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, що визначають обов`язок батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Згідно з абз. 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен враховувати загальні обставини, передбачені законом при визначенні розміру аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я, матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 182 СК України).

З урахуванням вищенаведеного, оскільки як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, діти ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживають разом із батьком та перебувають на його утриманні, а також враховуючи позицію сторони відповідача щодо визнання позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів та майнового стану відповідача, враховуючи обов`язок батьків утримувати своїх дітей, їх вік, стан здоров`я та матеріальне становище обох сторін, зважаючи на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, змінивши спосіб стягнення аліментів встановленого судовим наказом виданим 26.09.2023 року Подільським районним судом м.Києва у справі № 758/11160/23, визначивши їх у твердій грошовій сумі, та стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 8000 (вісім тисяч) гривень на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття кожної дитини.

Така зміна способу стягнення аліментів не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якому законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам спільних дітей, а визначений розмір аліментів є необхідним для забезпечення життєдіяльності малолітніх дітей сторін та збереження того рівня життя, який діти мають тоді, коли утримуються обома батьками та отримують надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька, у сім`ї, та є розумним, співмірним, не суперечить нормам матеріального права, та відповідатиме засадам справедливості та добросовісності.

Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відносно позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд зазначив , що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Відповідно до частини першої і пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, з-поміж іншого, письмовими доказами.

Частинами першою і другою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно матеріалів справи позивачем у період з 01.07.2023 року по 31.12.2025 року були понесені додаткові витрати на дітей у розмірі 43510,43 грн, що підтверджується наступними доказами: акт приймання-передачі наданих послуг від 20.12.2025 ТОВ «Дентал Центр Ліпінський» у розмірі 8533,00 грн (т.1 а.с.231-232); акт наданих послуг від 26.03.2024 ТОВ «Мірум» у розмірі 1040,00 грн з квитанцією до нього (т.1 а.с.231-232); рахунок-акт від 30.06.2025 ТОВ «Ок Новий Зір» у розмірі 1500 грн з квитанцією до нього (т.1 а.с.234); рахунок-акт від 30.07.2024 ТОВ «Ок Новий Зір» у розмірі 1714 грн з квитанцією до нього (т.1 а.с.235); консультатаивний висновок від 07.09.2023 та квитанції за надані послуги у загальному розмірі 3800,00 грн (т.1 а.с.236-237); акт наданих послуг від 30.01.2024 ТОВ «Мірум» у розмірі 1152,36 грн з квитанцією до нього (т.1 а.с.238); докази оплати за контактні лінзи для доньки у розмірі 16589,86 грн (а.с.239-240); акт приймання-передачі наданих послуг від 20.12.2025 ТОВ «Дентал Центр Ліпінський» у розмірі 6014,00 грн (т.1 а.с.241-242); акт наданих послуг від 23.05.2025 та від 27.11.2023 ТОВ «Мірум» з квитанціями у розмірі 2127,21 грн та 1040,00 грн (т.1 а.с.243-244).

Таким чином у викладеній частині, суд дійшов висновку про стягнення 1/2 частини перелічених витрат з відповідача на користь позивача, а саме у розмірі 21755,22 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі, якщо позивача звільнено при зверненні до суду від сплати судового збору, ці витрати потрібно стягнути з відповідача. Позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів від сплати судового збору звільнений законом. Таким чином, з відповідача потрібно стягнути 1064,96 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 від 1331,20 грн) в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання дітей та стягнення додаткових витрат на утримання дітей - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 26.09.2023 року у справі № 758/11160/23, з аліментів у частці від заробітку відповідача на аліменти у твердій грошовій сумі.

Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 8000 (вісім тисяч) гривень на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття кожної дитини.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання дітей, у розмірі 21755 (двадцять одна тисяча сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_7 , адреса фактичного проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 10 серпня 2026 року.

Суддя О. І. Якимець