Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №320/19181/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Київ № 320/19181/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.05.2023 №187 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Вишгородського РУП ГУНП в Київській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.05.2023 №98 о/с по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області;

- стягнути на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки службового розслідування від 13.05.2023 не підтверджуються належними та допустимими доказами, а його причетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не встановлена. На думку позивача, висновки дисциплінарної комісії ґрунтуються на припущеннях, матеріали службового розслідування не містять належного підтвердження складу дисциплінарного проступку, під час проведення службового розслідування допущено процедурні порушення, а застосоване дисциплінарне стягнення є надмірним та неспівмірним. Позивач також посилається на відсутність кримінального провадження та обвинувального вироку, яким було б встановлено факт нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , на порушення порядку проведення впізнання, а також на подальші заяви ОСОБА_2 щодо відсутності претензій до працівників поліції.

Судом відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що службове розслідування проведено за наявності передбачених законом підстав, а зібраними під час його проведення матеріалами встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився, зокрема, у порушенні вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, Правил етичної поведінки поліцейських, порушенні прав і свобод людини та недоторканності житла. На переконання відповідача, встановлені обставини за своїм характером є несумісними з подальшим проходженням позивачем служби в поліції, а тому дисциплінарне стягнення у виді звільнення відповідає характеру та тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.

13.05.2023 до керівництва ГУНП у Київській області надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУНП у Київській області щодо можливих порушень службової дисципліни окремими працівниками Вишгородського РУП.

Підставою для реагування стало, зокрема, повідомлення, отримане 12.05.2023 зі спеціальної лінії « 102» від закладу охорони здоров`я, про те, що громадянин ОСОБА_2 повідомив про нанесення йому тілесних ушкоджень працівниками поліції, унаслідок чого останньому діагностовано закриту черепно-мозкову травму та забій головного мозку.

Наказом начальника ГУНП у Київській області від 13.05.2023 № 714 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.

Під час службового розслідування встановлено, що 22.03.2023 до Вишгородського РУП надійшло повідомлення про проникнення невідомих осіб до будинку у с. Нові Петрівці та викрадення холодильника. Надалі окремі працівники відділу кримінальної поліції, серед яких ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , здійснювали відповідні оперативно-розшукові заходи.

У межах службового розслідування ОСОБА_2 повідомив, що 10.05.2023 за місцем його проживання до домоволодіння проникли працівники поліції, які застосовували до нього фізичну силу, вимагали зізнання у крадіжці та завдали тілесних ушкоджень.

З метою ідентифікації осіб ОСОБА_2 було пред`явлено фотозображення восьми працівників поліції, серед яких містилися фотознімки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вказав на фотозображення № 1, № 4, № 5 та № 8 як на осіб, причетних до події. За результатами цієї дії складено акт пред`явлення фотозображень від 13.05.2023 №622/109/15/01-2023.

Матеріалами перевірки також встановлено, що 10.05.2023 близько 21:00 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 здійснювали розшукові заходи на території Петрівської територіальної громади та спілкувалися з ОСОБА_2 безпосередньо за місцем його проживання.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях зазначених працівників поліції порушень службової дисципліни.

Наказом ГУНП у Київській області від 15.05.2023 № 187 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, а наказом від 15.05.2023 № 98 о/с зазначене дисциплінарне стягнення реалізовано.

Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Згідно зі статтею 1 Закону №580-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Стаття 18 Закону №580-VIII покладає на поліцейського обов`язок неухильно дотримуватися Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і Присяги поліцейського; професійно виконувати службові обов`язки; поважати і не порушувати прав та свобод людини.

За приписами статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу, якою, серед іншого, зобов`язується дотримуватися Конституції та законів України, поважати й охороняти права і свободи людини, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати службові обов`язки.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна полягає у дотриманні поліцейським Конституції і законів України, нормативно-правових актів, Присяги поліцейського та наказів керівників.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, яка полягає у порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні встановлених для поліцейських обмежень і заборон, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

При цьому дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не може бути застосовано до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному законом порядку. Найсуворішим із передбачених законом дисциплінарних стягнень є звільнення зі служби в поліції.

За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування є діяльністю зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського та проводиться для своєчасного, повного й об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, встановлення вини, причин і умов вчинення та ступеня тяжкості проступку.

Підставою для призначення службового розслідування можуть бути, зокрема, повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських або рапорти про порушення, які містять достатні дані про ознаки дисциплінарного проступку.

Отже, сам факт надходження до ГУНП інформації з медичного закладу про можливе нанесення працівниками поліції тілесних ушкоджень громадянину, а також відповідної доповідної записки службової особи містив достатні дані про можливе порушення службової дисципліни та становив передбачену законом підставу для призначення службового розслідування.

Тому доводи позивача про відсутність правових підстав для його проведення суд відхиляє.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №320/19180/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ГУНП у Київській області про скасування тих самих наказів від 15.05.2023 №187 та №98 о/с, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 - без змін. Постанова набрала законної сили з дати її прийняття.

Під час розгляду справи № 320/19180/23 судами досліджувалися ті самі матеріали службового розслідування від 13.05.2023, які стали підставою для прийняття наказу №187, та обставини події 10.05.2023 за місцем проживання ОСОБА_2 .

При цьому Шостим апеляційним адміністративним судом установлено, зокрема, що ОСОБА_2 під час пред`явлення фотозображень вказав на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , а дисциплінарною комісією складено відповідний акт пред`явлення фотозображень. Апеляційним судом також встановлено перебування зазначених працівників поліції за місцем проживання ОСОБА_2 у відповідний період.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній, цивільній або господарській справі, яке набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Частина п`ята цієї статті водночас гарантує особі, яка не брала участі у попередній справі, право спростувати такі обставини у загальному порядку.

Отже, встановлені судовими рішеннями у справі №320/19180/23 фактичні обставини щодо перебування ОСОБА_1 разом з іншими працівниками поліції за місцем проживання ОСОБА_2 , а також щодо результатів пред`явлення останньому фотозображень підлягають врахуванню судом під час розгляду цієї справи.

Водночас ОСОБА_1 не був учасником справи №320/19180/23, а тому відповідно до частини п`ятої статті 78 КАС України не позбавлений права спростовувати такі обставини у загальному порядку.

Разом із тим у межах цієї справи позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені у справі №320/19180/23 обставини щодо його перебування 10.05.2023 разом з іншими працівниками поліції за місцем проживання ОСОБА_2 та його ідентифікації останнім під час пред`явлення фотозображень.

При цьому відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відтак питання щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку та правомірності застосування до нього дисциплінарного стягнення суд вирішує самостійно, виходячи із сукупності встановлених у цій справі обставин та досліджених доказів.

Оцінюючи доведеність встановленого відповідачем дисциплінарного проступку, суд виходить із того, що висновок дисциплінарної комісії ґрунтується не на одному джерелі інформації, а на сукупності взаємопов`язаних відомостей.

Так, матеріалами службового розслідування підтверджується надходження 12.05.2023 повідомлення закладу охорони здоров`я про звернення ОСОБА_2 з тілесними ушкодженнями, наявність медичних документів щодо стану його здоров`я, надані ним пояснення щодо обставин отримання ушкоджень, перебування 10.05.2023 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_2 , а також результати пред`явлення останньому фотозображень, під час якого він указав, серед інших, на ОСОБА_1 .

Зазначені відомості узгоджуються між собою щодо часу, місця та кола осіб, які перебували за місцем проживання ОСОБА_2 , та в сукупності були враховані дисциплінарною комісією при вирішенні питання про наявність дисциплінарного проступку.

За таких обставин доводи позивача про те, що висновки службового розслідування ґрунтуються виключно на припущеннях, суд вважає необґрунтованими.

Суд також не знаходить підстав вважати, що відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні виключає можливість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна та кримінальна відповідальність мають різні правові підстави, мету і процедуру застосування.

Предметом судового розгляду у цій справі є не питання кримінальної винуватості ОСОБА_1 , а наявність чи відсутність у його поведінці ознак дисциплінарного проступку та дотримання відповідачем процедури застосування дисциплінарного стягнення.

Реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є самостійною підставою припинення служби в поліції і не ставиться Законом №580-VIII у залежність від наявності обвинувального вироку, а тому доводи про те, що обставини могли бути враховані відповідачем виключно після набрання законної сили обвинувальним вироком, ґрунтуються на змішуванні кримінальної та дисциплінарної відповідальності і є помилковими.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2019 у справі №826/7065/16, відповідно до якого відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні сама по собі не виключає можливості встановлення за результатами службового розслідування факту порушення поліцейським службової дисципліни та застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Отже, у межах цієї справи суд не встановлює наявність чи відсутність у діях позивача складу кримінального правопорушення, а перевіряє наявність у його поведінці складу дисциплінарного проступку та законність рішень відповідача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Посилання позивача під час службового розслідування на статтю 63 Конституції України саме по собі не може розглядатися як доказ його вини та не створює презумпції вчинення дисциплінарного проступку.

Водночас реалізація особою права не надавати пояснення не перешкоджає дисциплінарній комісії з`ясувати відповідні обставини на підставі інших наявних матеріалів та доказів.

Матеріали службового розслідування підтверджують, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, однак вони скористалися правом, передбаченим статтею 63 Конституції України.

Отже, суд не використовує сам факт відмови ОСОБА_1 від пояснень як доказ його винуватості, проте така відмова не спростовує інших доказів, покладених дисциплінарною комісією в основу висновку.

Посилання позивача на подальшу зміну ОСОБА_2 своєї позиції також не спростовують правомірності оскаржуваних наказів.

Суд враховує, що заява ОСОБА_2 від 16.05.2023 складена після прийняття оскаржуваних наказів від 15.05.2023.

Водночас зміст подальших заяв ОСОБА_2 не може оцінюватися ізольовано від інших матеріалів службового розслідування, зокрема його первинних пояснень, медичних документів, відомостей щодо перебування працівників поліції за місцем його проживання та матеріалів пред`явлення фотозображень.

Отже, подальша зміна ОСОБА_2 своєї позиції сама по собі не спростовує інших зібраних дисциплінарною комісією відомостей та не свідчить про необґрунтованість висновку службового розслідування.

Суд відхиляє й доводи позивача про недопустимість акта пред`явлення фотозображень з тих мотивів, що ця процедура не відповідала правилам пред`явлення особи для впізнання, встановленим Кримінальним процесуальним кодексом України.

Службове розслідування не є формою досудового розслідування, а дисциплінарна комісія не здійснює кримінальне провадження та не встановлює кримінальну винуватість особи.

Отже, матеріали, отримані дисциплінарною комісією, оцінюються судом з погляду дотримання законодавства про дисциплінарну відповідальність поліцейських та їх здатності у сукупності з іншими даними підтверджувати чи спростовувати обставини дисциплінарного проступку.

При цьому акт пред`явлення фотозображень не був єдиним доказом, на підставі якого комісія дійшла своїх висновків.

Вирішуючи питання щодо пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення, суд враховує характер встановлених порушень.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру. Поліцейський є представником державної влади та наділений повноваженнями, реалізація яких безпосередньо пов`язана з можливістю обмеження прав і свобод особи. Саме тому до поведінки поліцейського законодавством встановлено підвищені вимоги.

Дисциплінарний проступок у розумінні статті 12 Дисциплінарного статуту охоплює не лише невиконання конкретного посадового обов`язку, але й дії, які підривають авторитет поліції.

Встановлені під час службового розслідування та враховані судом обставини поведінки позивача, пов`язані з його перебуванням за місцем проживання ОСОБА_2 , порушенням права останнього на недоторканність житла та іншими діями, які дисциплінарною комісією розцінені як порушення прав і свобод людини, за своїм характером суперечать основним обов`язкам поліцейського щодо поваги та охорони прав і свобод людини.

Установлені порушення мають безпосередній зв`язок із проходженням позивачем служби, стосуються фундаментальних обов`язків поліцейського та об`єктивно здатні підірвати довіру суспільства до поліції.

Саме тому звільнення у такому випадку спрямоване не на покарання особи за кримінальне правопорушення, а на забезпечення належного рівня службової дисципліни та довіри до органу, працівники якого наділені владними повноваженнями.

Шостий апеляційний адміністративний суд при перевірці правомірності того самого наказу №187 від 15.05.2023, прийнятого за наслідками того самого службового розслідування, також дійшов висновку, що встановлений дисциплінарний проступок давав підстави для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Разом з тим цей висновок суд у цій справі не застосовує як преюдиційну правову оцінку, а доходить такого самого висновку самостійно, на підставі аналізу характеру установлених щодо ОСОБА_1 обставин.

Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем послідовності застосування дисциплінарних стягнень суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у період дії воєнного стану дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого до більш суворого.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 зазначив, що наведене положення визначає застосування дисциплінарних стягнень у порядку зростання, а не встановлює обов`язкової послідовності попереднього застосування до поліцейського кожного менш суворого виду дисциплінарного стягнення.

Відтак сама по собі відсутність попереднього застосування до позивача менш суворих дисциплінарних стягнень не виключає можливості застосування до нього звільнення зі служби в поліції, якщо характер та тяжкість установленого дисциплінарного проступку обґрунтовують такий вид стягнення.

Водночас при визначенні виду дисциплінарного стягнення врахуванню підлягають характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких його вчинено, ступінь вини поліцейського, його попередня поведінка, ставлення до виконання службових обов`язків та інші обставини, що мають значення для індивідуалізації дисциплінарної відповідальності.

У цій справі характер установлених порушень безпосередньо стосується дотримання основоположних прав людини та виконання базових обов`язків поліцейського, що об`єктивно підвищує ступінь тяжкості дисциплінарного проступку.

Отже, за встановлених обставин суд не вбачає очевидної невідповідності між характером дисциплінарного проступку та застосованим до позивача дисциплінарним стягненням.

Доводи позивача про порушення порядку проведення службового розслідування також не свідчать про протиправність оскаржуваних наказів.

Наказом від 13.05.2023 №714 службове розслідування призначено за наявності відомостей про можливий дисциплінарний проступок працівників Вишгородського РУП, утворено дисциплінарну комісію, зібрано пояснення, документи та інші матеріали, а за результатами їх оцінки складено висновок.

Саме службове розслідування було призначене на підставі доповідної записки щодо можливого порушення службової дисципліни, що відповідає передбаченим Дисциплінарним статутом підставам.

Судом не встановлено таких порушень процедури проведення службового розслідування, які вплинули або могли вплинути на повноту встановлення обставин дисциплінарного проступку, зміст висновку дисциплінарної комісії чи можливість позивача реалізувати передбачені законодавством права.

Відтак наведені позивачем процедурні зауваження не свідчать про незаконність результатів службового розслідування та не є самостійною підставою для скасування оскаржуваних наказів.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку відповідно до статті 90 КАС України, суд встановив, що службове розслідування призначено за наявності передбачених законом підстав та проведено з дотриманням вимог, які мають істотне значення для законності його результатів.

Зібрані дисциплінарною комісією матеріали у своїй сукупності були достатніми для висновку про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку.

Обставини щодо перебування ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_2 та його ідентифікації останнім також установлені судовими рішеннями у справі № 320/19180/23 та під час розгляду цієї справи позивачем не спростовані.

Відсутність обвинувального вироку не виключає дисциплінарної відповідальності позивача, а застосований вид дисциплінарного стягнення, з огляду на характер і тяжкість установлених порушень, не є неспівмірним.

За правилами частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

У цій справі відповідачем такий процесуальний обов`язок виконано.

Відтак, наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.05.2023 №187 у частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наказ від 15.05.2023 № 98 о/с у частині реалізації дисциплінарного стягнення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені законом, з урахуванням обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому правові підстави для їх скасування відсутні.

Оскільки вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, підстав для їх задоволення також немає.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 78, 90, 139, 241- 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.