Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №280/4118/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 серпня 2026 року Справа № 280/4118/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, за період з червня 2024 року по листопад 2024 року включно, за період лікування та відпустки за станом здоров`я після бойового травмування з урахуванням індексації;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період з червня 2024 року по листопад 2024 року включно з урахуванням індексації.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.05.2024 позивач під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області дістав бойове травмування (довідка про обставини травми №8909 від 22.11.2024 та Витяг з протоколу засідання штатної 20 регіональної ВЛК №363 від 26.01.2025). Вказує, що за час проходження служби у Військової частини НОМЕР_1 протиправно не була виплачена додаткова винагорода за період з червня 2024 року по листопад 2024 року включно. Позивач з такою бездіяльністю відповідача не погоджується, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обгрунтування заперечень зазначено, що позивач з 03.05.2023 по 09.01.2025 проходив військову службу в військової частині НОМЕР_1 . Зазначає, що позивач у травні 2026 року звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з червня 2024 року по листопад 2024 року включно з урахуванням індексації, тобто більш ніж через два роки після того, як позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що Позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду. Поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду Позивачем не наведено.

Крім того вказує, що додаткова винагорода в розмірі 100 тис. грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я - з дня, коли зазнав такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Виплата відбувається щомісяця на підставі довідки з медичного закладу, де лікується поранений. Необхідна умова для додаткової винагороди — безперервне стаціонарне лікування після поранення в закладах охорони здоров`я. Безперервне лікування бойового травмування, яке було отримано Позивачем 22.05.2024, закінчилося 19.07.2022, Позивача не було спрямовано до іншого лікувального закладу та було виписано. Позивач повернувся до військової частини, приступив до виконання службових обов`язків, та надано відпустку 30 діб по 19.08.2024. Згідно довідки ВЛК № 468 травма визначена як легкого ступеню. Відповідно до п. 12 Розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Наказу №260, керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки. Відповідно до п. 259 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» №1153/2008, лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров`я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, може бути надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. Відповідно до п. 6.35 Наказу МО України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008, у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. Виходячи з вищезазначеного Відповідач вважає, що Позивач не має права на отримання додаткової винагороди встановлену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за період з червня 2024 року по листопад 2024 року включно з урахуванням індексації.

На підставі викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив: залишити позов без розгляду; відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року визнано поважними причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою та поновлено строк для звернення до суду з даною позовною заявою. У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що відповідно до Протоколу №363 від 26.01.2025 20 регіональної військово-лікарської комісії травма вказана як тяжка. Згідно з Довідкою ВЛК №6625 від 15.08.2024 травма визнана як тяжкого ступеню. На підставі довідки ВЛК №468 від 19.07.2024 позивач потребував відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів. Отримав відпустку з 20.07.2024 по 18.08.2024 для лікування після травми (відпускний квиток №5125 від 19.07.2024). З 18.08.2024 по 14.09.2024 продовжив лікування у відпустці згідно Відпускного квитка №5877 від 18.08.2024. Згідно направлення на лікування №10/11409 від 09.09.2024 позивач проходив лікування з 10.09.2024 по 26.09.2024. 26 вересня ІНФОРМАЦІЯ_1 був прийнятий рапорт позивача про продовження відпустки для лікування. 14.10.2024 позивач отримав направлення відповідача на медичний огляд ВЛК. Результатом огляду ВЧ НОМЕР_2 було направлення №8744/23 від 16.10.2024 на лікування у відділення реабілітації КНП МЛ 9 ЗМР. Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5410 знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.10.2024 по 01.11.2024. Вважає, що доводи відповідача, наведені у відзиві не спростовують обов`язки відповідача щодо не нарахування і не виплати додаткової винагороди.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з 03.05.2023 по 09.01.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки від 18.07.2025, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведених, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних, для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період з 03.05.2023 по 20.08.2023, з 01.09.2023 по 10.11.2023, з 27.11.2023 по 10.03.2024, з 21.03.2024 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 01.06.2024, з 12.06.2024 по 17.06.2024, з 18.06.2024 по 22.06.2024, з 27.09.2024 по 14.10.2024, з 02.11.2024 по 23.11.2024, з 04.12.2024 по 09.01.2025.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22.11.2024 №8909, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач 22.05.2024 одержав ПХЗ, розриву медіального та латерального менісків правого колінного суглобу у вигляді стійкого больового синдрому, комбінованої контрактури, фіксації ортезом, з тимчасовим порушенням функцій. За обставин 22.05.2024 позивач знаходився поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області, де виконував бойове завдання по відбиттю агресії рф в результаті скидів БпЛА зі сторони противника та падіння, отримав бойове травмування. Вважати бойове травмування солдата ОСОБА_1 таким, що сталося під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини від нападу збройних сил російської федерації на території України поблизу населеного пункту Спірне Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області, та не пов`язане із вчиненням злочину, та не є наслідком дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час бойових дій солдат ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту.

Згідно з відпускним квитком від 31.05.2024 №3683, виданим Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач звільнений у щорічну основну відпустку за 2024 рік терміном на 10 діб + 1 доба на проїзд з 01.06.2024 по 11.06.2024.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №13196 позивач проходив стаціонарне лікування з 24.06.2024 по 19.07.2024 у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради з діагнозом: «розрив передньої хрестоподібної зв`язки правого колінного суглоба, частковий розрив низького ступеня задньої хрестоподібної зв`язки, горизонтальний розрив медіального меніску…».

Відповідно до довідки ВЛК №468 від 19.07.2024, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): розрив передньої хрестоподібної зв`язки правого колінного суглобу. Стан після оперативного втручання (12.07.24) - лікувально-діагностична артроскопія в об`ємі, протезування передньої хрестоподібної зв`язки правого колінного суглобу, парціальна резекція тіла медіального меніску правого колінного суглобу, дебрідмент правого колінного суглобу з тимчасовим порушенням функції руху правої нижньої кінцівки

Згідно наказу МОЗ України від 07.04.2007 №370 травма легкого ступеню.

Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

На підставі статті 81 графи Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після травми на тридцять календарних днів.

Відповідно до відпускного квитка від 19.07.2024 №5125, виданого Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач звільнений у відпустку для лікування після травми терміном на 30 діб з 20.07.2024 по 18.08.2024.

Згідно з відпускним квитком від 18.08.2024 №5877, виданим Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач звільнений у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою терміном на 27 діб з 19.08.2024 по 14.09.2024.

Відповідно до довідки ВЛК №6625 від 15.08.2024, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після операції (12.07.2024) артроскоїї правого колінного суглобу, протезування ПXЗ та локальною артрогомією з приводу травматичного пошкодження (22.05.2024) ПХЗ, розриву медіального та латерального менісків правого колінного суглобу у вигляді стійкого больового синдрому, комбінованої контрактури, фіксації ортезом, з тимчасовим порушенням функції.

Згідно наказу МОЗ України від 07.04.2007 №370 травма тяжкого ступеню.

Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Довідка про обставини травми, поранення не надана.

На підставі статті 81 графи Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування в зв`язку з травмою на тридцять календарних днів.

Відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №369, позивач був госпіталізований 10.09.2024, дата виписки – 26.09.2024.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5410, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 16.10.2024 по 01.11.2024.

Відповідно до довідки ВЛК №10480 від 11.12.2024, діагноз: Наслідки травми (22.05.2024): пошкодження передньої хрестоподібної зв`язки, розрив медіального та латерального менісків правого колінного суглобу, лікованої оперативно (12.07.2024) - лікувально-діагностичної артроскопії правого колінного суглобу, протезування передньої хрестоподібної зв`язки у вигляді зміцнілих рубців, посттравматичної змішаної контрактури правого колінного суглобу з помірним порушенням функції.

Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2004 №370 травма тяжкого ступеня.

Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби.

Довідку про обставини травми не надав.

Вертеброгенна люмбалгія з незначним порушенням функції. Початкова катаракта правого ока. Тінітус.

Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби

Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Гіпертензивне серце (гіпертрофія лівого шлуночку) СН 0 ст., Простий міопічний астигматизм ступенем 0,75Д правого ока при гостроті зору без корекції 0,7, м корекцією 1.0 Пресбіопія. Птоз верхньої повіки лівого ока.

Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.

На підставі статей 39-б, 61-б, 23-в, 78-в графи ІІ Розкладу хвороб придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протокол №363 від 26.01.2025, травма, яку отримав солдат ОСОБА_1 , підтверджено довідкою ВЛК в/ч НОМЕР_2 №10480 від 11.12.2024, згідно з якої він на підставі статей 39-б, 61-б, 23-в, 78-в графи ІІ Розкладу хвороб буз визнаний придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, довідкою про обставини травми №8909 від 22.11.2024, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 , військово медичними документами та документами лікувальних закладів МОЗ України».

Травма: «Наслідки травми (22.05.2024): пошкодження передньої хрестоподібні зв`язки, розрив медіального та латерального менісків правого колінного суглобу, лікованої оперативно (12.07.2024) - лікувально діагностичної артроскопії правого колінного суглобу, протезування передньої хрестоподібної у зв`язки у вигляді зміцнілих рубців, посттравматичної змішаної контрактури правого колінного суглобу з помірним порушенням функції». Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007, травма тяжкого ступеню, - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Захворювання: «Вертеброгенна люмбалгія з незначним порушенням функції. Початкова катаракта правого ока. Тінітус», - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Захворювання: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Гіпертензивне серце (гіпертрофія лівого шлуночка) СН Ост. Простий міопічний астигматизм ступенем 0.75Д правого ока при гостроті зору без корекції 0,7 з корекцією 1,0 Пресбіопія, Птоз верхньої повіки лівого ока», - ЗАХВОРЮВАННЯ, НІ, НЕ ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Постанову про причинний зв`язок травми у довідці ВЛК в/ч НОМЕР_2 №10480 від 11.12.2024. – ВІДМІНИТИ.

На запит представника позивача щодо не виплати додаткової винагороди з травня 2024 року по листопад 2024 року, листом військової частини НОМЕР_3 від 08.08.2025 №613/11663 повідомлено, що виплата додаткової винагороди за період лікування у 2024 році була здійснена відповідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 в повному обсязі:

в травні 2024 року за квітень з розрахунку 100 тис. - 100000,00 грн;

в червні 2024 року за травень з розрахунку 100 тис. - 100000,00 грн;

в липні 2024 року за червень (9 діб) з розрахунку 30 тис. - 9000,00 грн;

в серпні 2024 року за липень - 0,00 грн;

в вересні 2024 року за серпень - 0,00 грн;

в жовтні 2024 року за вересень (4 доби) з розрахунку 30 тис. - 4000,00 грн;

в листопаді 2024 року за жовтень (14 діб) з розрахунку 30 тис. - 13548,39 грн;

в грудні 2024 за листопад - 0,00 грн.

Інших наказів на виплату додаткової винагороди до фінансової служби військової частини НОМЕР_4 не надходило.

На скаргу позивача від 12.09.2025, відповідач листом від 22.10.2025 №2225 повідомив, що відповідно до наказу №9 від 09.01.2025 позивач виключений зі списків частини. Додаткова винагорода згідно з ПКМУ №168 в розрахунку 100000,00грн була виплачена 20.06.2024 позивачу за травень 2024 року – у розмірі 100000,00грн. Станом на 22.10.2025 накази на виплату додаткової винагороди згідно ПКМУ №168 позивачу за червень, липень, серпень, вересень жовтень та листопад 2024 року не надходили до фінансово-економічної служби. В разі видання наказу на доплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні – виплата буде здійснена в найкоротший термін.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з червня 2024 року по листопад 2024 року включно, за період лікування та відпустки за станом здоров`я після бойового травмування з урахуванням індексації, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.

За змістом частин першої-четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9-2 Закону №2011-XII передбачено, що на період дії воєнного стану (особливого періоду) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з п. 9, 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Тобто, вказані норми передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 у справі № 380/20587/23.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

У справі, що розглядається, спірним питанням є наявність/відсутність у позивача права відповідно до Постанови № 168 на нарахування й виплату додаткової винагороди за період з червня 2024 року по листопад 2024 року.

Умовою виплати додаткової винагороди до 100 000 грн. є належне підтвердження таких фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), а також надання відпусток за станом здоров`я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.05.2025 у справі №380/27432/23 та від 05.11.2025 у справі №340/2976/23.

Як встановлено матеріалами справи, 22.05.2024 позивач під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області внаслідок скидів БпЛА зі сторони противника та падіння отримав травму правого колінного суглоба.

Обставини отримання зазначеної травми підтверджені довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22.11.2024 №8909, згідно з якою бойове травмування позивача сталося під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини від нападу збройних сил російської федерації на території України поблизу населеного пункту Спірне Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області, та не пов`язане із вчиненням злочину, та не є наслідком дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час бойових дій солдат ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту.

Остаточно причинний зв`язок зазначеної травми із захистом Батьківщини встановлено постановою штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії, оформленою протоколом №363 від 26.01.2025, якою травму від 22.05.2024 визначено як травму тяжкого ступеня та постановлено: «ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

Отже, факт отримання позивачем 22.05.2024 травми під час захисту Батьківщини підтверджений належними та допустимими доказами та відповідачем не спростований.

Судом установлено, що з 24.06.2024 по 19.07.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР у зв`язку з пошкодженням правого колінного суглоба, отриманим 22.05.2024.

Під час зазначеного стаціонарного лікування 12.07.2024 позивачу проведено оперативне втручання - лікувально-діагностичну артроскопію правого колінного суглоба, протезування передньої хрестоподібної зв`язки, парціальну резекцію тіла медіального меніска та дебрідмент правого колінного суглоба.

Таким чином, перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 24.06.2024 по 19.07.2024 зумовлене наслідками травми, отриманої 22.05.2024 під час захисту Батьківщини.

При цьому для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні Постанова №168 та Порядок №260 не встановлюють як додаткову умову тяжкий ступінь поранення (контузії, травми, каліцтва).

Для виникнення права на таку виплату за період стаціонарного лікування юридично значимими є: отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням.

Натомість вимога щодо тяжкого ступеня поранення встановлена для іншої підстави виплати додаткової винагороди - перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) ВЛК.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що відповідно до довідки ВЛК №468 від 19.07.2024 травма позивача була визначена як травма легкого ступеня, не спростовує право позивача на додаткову винагороду за період стаціонарного лікування з 24.06.2024 по 19.07.2024.

Стосовно права позивача на додаткову винагороду за час перебування у відпустках для лікування суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки ВЛК №468 від 19.07.2024 позивачу встановлено діагноз, пов`язаний зі станом після оперативного лікування травми правого колінного суглоба, та визначено потребу у відпустці для лікування після травми на тридцять календарних днів.

На підставі зазначеної постанови ВЛК Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу видано відпускний квиток №5125 від 19.07.2024 та надано відпустку для лікування після травми з 20.07.2024 по 18.08.2024.

Суд враховує, що в довідці ВЛК №468 від 19.07.2024 зазначено, що відповідно до наказу МОЗ України №370 травма на той час визначена як травма легкого ступеня.

Разом з тим суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться інші висновки військово-лікарських комісій щодо цієї ж травми від 22.05.2024.

Так, довідкою ВЛК №6625 від 15.08.2024 встановлено стан після операції від 12.07.2024 з приводу травматичного пошкодження від 22.05.2024 передньої хрестоподібної зв`язки, медіального та латерального менісків правого колінного суглоба зі стійким больовим синдромом, комбінованою контрактурою, фіксацією ортезом та тимчасовим порушенням функції. Довідкою ВЛК №6625 від 15.08.2024 відповідно до наказу МОЗ України №370 травму визначено як травму тяжкого ступеня та на підставі статті 81 графи Розкладу хвороб встановлено необхідність надання позивачу відпустки для лікування у зв`язку з травмою на тридцять календарних днів.

Таким чином довідка ВЛК №6625 від 15.08.2024 стосується безпосередньо наслідків того самого травматичного пошкодження, отриманого позивачем 22.05.2024.

Згідно з відпускним квитком №5877 від 18.08.2024 позивач із 19.08.2024 по 14.09.2024 перебував у відпустці для лікування.

Суд враховує, що у відпускному квитку від 18.08.2024 №5877 використано формулювання «для лікування у зв`язку з хворобою».

Суд також враховує, що військово-лікарська комісія у довідці №6625 від 15.08.2024 встановила тяжкий ступінь травми від 22.05.2024 та визначила потребу позивача у відпустці для лікування у зв`язку із цією травмою на тридцять календарних днів.

Доказів, які б свідчили, що відпустка з 19.08.2024 по 14.09.2024 була надана позивачу з інших причин не пов`язаних з травмою від 22.05.2024, відповідачем суду не надано.

Крім того, довідкою ВЛК №10480 від 11.12.2024 наслідки тієї самої травми від 22.05.2024 також визначено як травму тяжкого ступеня.

У подальшому штатна 20 регіональна військово-лікарська комісія, дослідивши довідку про обставини травми №8909 від 22.11.2024, військово-медичні документи та документи лікувальних закладів, постановою, оформленою протоколом №363 від 26.01.2025, визначила, що травма від 22.05.2024 є травмою тяжкого ступеня та пов`язана із захистом Батьківщини.

При цьому вказана постанова штатної 20 регіональна військово-лікарської комісії стосується причинного зв`язку та кваліфікації саме травми, отриманої 22.05.2024.

Той факт, що в первинному висновку ВЛК травму позивача було визначено як легку, не може бути визначальним для вирішення питання про наявність права на додаткову винагороду, оскільки подальшими висновками ВЛК щодо цієї самої травми встановлено тяжкий ступінь.

Суд звертає увагу, що тяжкий ступінь травми підтверджений послідовно довідкою ВЛК №6625 від 15.08.2024, довідкою ВЛК №10480 від 11.12.2024 та остаточною постановою штатної 20 регіональної ВЛК від 26.01.2025.

Також суд зазначає, що 15.08.2024, під час перебування позивача у першій відпустці для лікування після травми, ВЛК визначила травму від 22.05.2024 як травму тяжкого ступеня.

За таких обставин, оцінюючи довідки ВЛК №468 від 19.07.2024, №6625 від 15.08.2024 у зв`язку з подальшими висновками ВЛК, довідкою про обставини травми №8909 та постановою штатної 20 регіональної ВЛК №363, суд доходить висновку, що матеріали справи в сукупності підтверджують тяжкий ступінь травми позивача від 22.05.2024.

Відтак доводи відповідача про те, що позивач не мав права на додаткову винагороду під час відпустки з підстав, що у довідці ВЛК №468 від 19.07.2024 травма була первинно визначена як легка, суд відхиляє як такі, що не враховують подальші висновки ВЛК, остаточну кваліфікацію травми.

Крім того, довідкою про обставини травми №8909 від 22.11.2024 та постанови штатної 20 регіональна військово-лікарської комісії від 26.01.2025 підтверджено причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини.

Таким чином суд доходить висновку про наявність у позивача права на додаткову винагороду за час відпустки для лікування після травми з 20.07.2024 по 18.08.2024 та з 19.08.2024 по 14.09.2024.

Стосовно доводів відповідача про те, що обов`язковою умовою виплати додаткової винагороди є безперервне стаціонарне лікування після поранення і що після виписки позивача 19.07.2024 та його повернення до військової частини право на подальші виплати припинилось.

Суд зазначає, що положення Постанови №168 та Порядку №260 передбачають можливість виплати додаткової винагороди як під час стаціонарного лікування, так і під час відпустки для лікування після тяжкого поранення.

Крім того, Постанова №168 не встановлює обмеження щодо кількості окремих періодів стаціонарного лікування, якщо кожний із них пов`язаний з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини.

За таких обставин, виписка з одного закладу охорони здоров`я та наявність проміжку до наступної госпіталізації не позбавляє військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2024 у справі №380/20587/23 встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постанова №168 не містить обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень додаткова винагорода.

Також судом установлено, що відповідно до виписного епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №369 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 10.09.2024 по 26.09.2024. При цьому період з 10.09.2024 по 14.09.2024 частково збігається з періодом другої відпустки для лікування.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини період з 24.06.2024 по 26.09.2024 охоплюється стаціонарним лікуванням, відпустками для лікування після травми та наступним стаціонарним лікуванням.

Матеріалами справи також підтверджено, що 14.10.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 позивача було направлено на медичний огляд ВЛК у зв`язку із наслідками травми правого колінного суглоба.

Згідно з виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №5410 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 16.10.2024 по 01.11.2024.

Зміст направлення Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024, направлення в/ч НОМЕР_2 від 16.10.2024, виписного епікризу №5410, а також подальшої довідки ВЛК №10480 від 11.12.2024 в сукупності підтверджують, що лікування було пов`язане із наслідками травматичного пошкодження правого колінного суглоба від 22.05.2024.

Таким чином суд дійщов висновку, що за період стаціонарного лікування з 16.10.2024 по 01.11.2024 позивач має право на додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням такого лікування.

Щодо періодів з 01.06.2024 по 23.06.2024, з 27.09.2024 по 15.10.2024 та з 02.11.2024 по 30.11.2024 суд зазначає наступне. Позовні вимоги в цій частині також обґрунтовані невиплатою додаткової винагороди за час лікування та перебування у відпустках після бойового травмування.

При цьому матеріалами справи не підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення у періоди з 01.06.2024 по 23.06.2024, з 27.09.2024 по 15.10.2024 та з 02.11.2024 по 30.11.2024.

З відпускного квитка №3683 від 31.05.2024 вбачається, що з 01.06.2024 по 11.06.2024 позивач перебував у щорічній основній відпустці.

Також відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2025 підтверджено участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, зокрема у періоди з 12.06.2024 по 22.06.2024, з 27.09.2024 по 14.10.2024 та з 02.11.2024 по 23.11.2024.

Разом з тим право на додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях чи забезпечення здійснення відповідних заходів є самостійною передбаченою Постановою №168 підставою для виплати.

Позивач не заявляв позовних вимог щодо ненарахування додаткової винагороди за вказані періоди у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях чи заходах, а предметом спору в цій справі є виплата додаткової винагороди в зв`язку з лікуванням та перебуванням у відпустках після травми.

Відтак суд не надає правової оцінки наявності чи відсутності у позивача права на додаткову винагороду за зазначені календарні періоди з інших підстав передбачених Постановою №168, оскільки таке питання не є предметом спору в цій справі.

Суд також враховує, що відповідно до змісту листа військової частини НОМЕР_3 від 08.08.2025 №613/11663 та картки особового рахунку за 2024 рік, за окремі періоди позивачу здійснювалися нарахування додаткової винагороди.

Так, у листі військової частини НОМЕР_3 від 08.08.2025 №613/11663 зазначено, що за червень 2024 року позивачу нараховано додаткову винагороду за 9 діб з розрахунку 30000 грн на місяць у сумі 9000,00 грн, за вересень 2024 року - за 4 доби з розрахунку 30000 грн на місяць у сумі 4000,00 грн, а за жовтень 2024 року - за 14 діб з розрахунку 30000 грн на місяць у сумі 13548,39 грн.

Наведені відомості узгоджуються із даними картки особового рахунку позивача за 2024 рік. Зокрема, у картці особового рахунку в рядку щодо додаткової винагороди з розрахунку 30000 грн відображено нарахування у липні 2024 року в сумі 9000,00 грн, а у листопаді 2024 року - у сумі 17548,39 грн (4000,00 грн + 13548,39 грн).

Листом відповідача від 22.10.2025 №2225 повідомлено, що станом на дату надання відповіді накази на виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2024 року до фінансово-економічної служби не надходили, а у разі видання наказу на доплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні відповідна виплата буде здійснена.

Суд зазначає, що фактично нараховані та виплачені позивачу суми додаткової винагороди за календарні дні, які збігаються з установленими судом періодами права на додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100000 грн, підлягають врахуванню відповідачем при здійсненні відповідного перерахунку.

Стосовно вимоги про виплату додаткової винагороди з урахуванням індексації, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

У контексті спірних правовідносин суд зауважує, що відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Тобто, додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Так, одним із видів додаткової винагороди на період дії воєнного стану є додаткова винагорода військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 виснувала, що додаткова винагорода, встановлена Постановою №168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер.

Таким чином, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, хоча й входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, за правовою природою належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вказане узгоджується зі структурою грошового забезпечення, визначеною Порядком №260, відповідно до якого додаткова винагорода на період дії воєнного стану належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи, що відповідно до Закону №1282-XII індексації підлягають лише грошові доходи, які не мають разового характеру, правові підстави для індексації додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відсутні.

Отже, позовні вимоги в частині нарахування та виплати додаткової винагороди з урахуванням індексації задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що за встановлених у справі обставин право позивача на додаткову винагороду у розмірі, збільшеному до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно календарним дням, підтверджено за періоди з 24.06.2024 по 26.09.2024 та з 16.10.2024 по 01.11.2024.

З огляду на характер установленого порушення належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за зазначені періоди та зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату у розмірі, збільшеному до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно відповідним календарним дням, з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо решти доводів сторін суд зазначає, що вони не спростовують наведених висновків та не впливають на результат вирішення спору.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті або вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, та у відпустках для лікування після тяжкої травми за періоди з 24.06.2024 по 26.09.2024 та з 16.10.2024 по 01.11.2024.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, та у відпустках для лікування після тяжкої травми за періоди з 24.06.2024 по 26.09.2024 та з 16.10.2024 по 01.11.2024, з урахуванням раніше нарахованих та виплачених за відповідні календарні дні сум додаткової винагороди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова