Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №240/24433/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/24433/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неприйнятті, нереєстрації та нерозгляді по суті рапорту солдата ОСОБА_1 від 02 липня 2026 року про направлення на військово-лікарську комісію;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти, зареєструвати, розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 02 липня 2026 року про направлення на ВЛК по суті.

Позов мотивовано тим, що він проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 . 02 липня 2026 року позивач подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт про направлення на військово-лікарську комісію. Однак відповідач не розглянув цей рапорт та не надав позивачу відповідь, чим порушено його права.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про заміну неналежного відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що 08.07.2026 на адресу Позивача направлено відповідь Військової частини НОМЕР_1 №812/26725. Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 №812/26725 від 08.07.2026 року, направлення військовослужбовця на військово- лікарську комісію здійснюється наказом командира, в підпорядкуванні якого перебуває військовослужбовець, на підставі висновку лікаря військової частини, після відповідного обстеження. Таким чином, командуванням Військової частини НОМЕР_1 було дотримано всі процедури щодо розгляду рапортів, передбачені Наказом МОУ № 531, що виключає наявність протиправної бездіяльності, заявленої позивачем.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну неналежного відповідача у справі.

Позивач подав до суду заяву про розрахунок очікуваних судових витрат.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

Відповідно Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2026 року №191 солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 та прибув у відрядження з метою проходження базової загальновійськової підготовки.

02.07.2026 позивачем на поштову адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено рапорт про направлення його на військово-лікарську комісію.

08.07.2026 на адресу Позивача направлено відповідь Військової частини НОМЕР_1 №812/26725.

Позивач 08.07.2026 звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що не отримав відповіді на свій рапорт від відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписам частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

За змістом статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.

Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) є прямим начальником усього особового складу полку.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 року за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531).

Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.

а змістом пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 531 керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника. Формою звернення військовослужбовця є рапорт, який подається в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 531 встановлені строки розгляду паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами(начальниками), які обчислюються із дня (часу) подання військовослужбовцем відповідного рапорту.

Оцінюючи зібрані у даній справі докази в їх сукупності, суд виходить із того, що відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення до суду є протиправна, на думку позивача, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді його рапорту від 02.07.2026 та ненаданні відповіді за результатами його розгляду.

Суд зазначає, що обов`язок командира (начальника) щодо розгляду рапорту виникає з моменту його надходження до військової частини. Отже, для правильного вирішення спору визначальним є встановлення факту отримання відповідачем зазначеного рапорту.

Як встановлено судом, рапорт ОСОБА_1 від 02.07.2026 про направлення на військово-лікарську комісію було розглянуто Військовою частиною НОМЕР_1 у порядку та строки, передбачені Порядком №531, за результатами чого позивачу надано відповідь від 08.07.2026.

При цьому законність та обґрунтованість зазначеної відповіді не є предметом спору у даній справі.

Тож підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача та зобов`язання відповідача розглянути цей рапорт суд не вбачає, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

19.08.26