Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №360/826/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокуСправа №360/826/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши у місті Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Габор Вікторії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулась адвокат Габор Вікторія Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - відповідач), з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.02.2026 №/ПС 184150015476 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.02.2026 про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 27.05.1986 серії НОМЕР_1 , починаючи із запису № 1 по запис № 20 включно.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з метою призначення пенсії за віком позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 лютого 2026 року № ПС 184150015476 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом оскаржуваного рішення відповідач не зарахував періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 27 травня 1986 року серії НОМЕР_1 , оскільки дописана дата народження позивача на титульній сторінці трудової книжки засвідчена печаткою так званої луганської народної республіки, яка є самопроголошеним державним формуванням на території Луганської області.

Позивач вважає, що таке засвідчення її трудової книжки не може мати негативні наслідки для неї самої. Крім того, вказує, що на неї, як працівника, не покладався обов`язок щодо заповнення та ведення трудової книжки, такий обов`язок має відповідальна особа підприємства, установи, організації, на якій працівник був працевлаштований.

У той же час наголошує, що записи трудової книжки позивача містять посилання на відповідні накази та дають можливість достеменно встановити дати прийняття та звільнення з роботи, дані про посаду та місце роботи. З урахуванням викладеного, вважає рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою, серед іншого, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, а також витребувано у відповідача та Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області докази, необхідні для з`ясування всіх обставин справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області докази, необхідні для з`ясування всіх обставин справи.

Відповідачем та іншими вищезгаданими пенсійними органами були подані клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних Луганським окружним адміністративним судом доказів.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

На виконання рішення Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» від 21.05.2026 № 960/0/15-26 адміністративну справу № 360/826/26 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків.

16.02.2026 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23.02.2026 №/ПС 184150015476 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що вік заявниці становить 60 років, страховий стаж - 27 років 04 місяці 25 днів. До загального страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 27.05.1986 серії НОМЕР_1 , оскільки дописана дата народження заявниці на титульній сторінці трудової книжки завірена печаткою луганської народної республіки, яка є самопроголошеним державним формуванням на території Луганської області. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернулась до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV від 09.07.2003, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Судом встановлено, що станом на момент звернення за призначенням пенсії, ОСОБА_1 досягла 60 років, що є достатнім пенсійним віком, відповідно до вищенаведених положень статті 26 Закону № 1058-IV.

Зарахований відповідачем страховий стаж позивача склав 27 років 04 місяці 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, відповідно до наведених положень законодавства.

Відповідач у спірному рішенні вказує, що ним не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою позивача від 27.05.1986 серії НОМЕР_1 , оскільки дописана дата народження позивача на титульній сторінці трудової книжки засвідчена печаткою луганської народної республіки, яка є самопроголошеним державним формуванням на території Луганської області.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Водночас, як вже вказувалось вище, відповідачем не враховано відомості, що зазначені в трудовій книжці позивача від 27.05.1986 серії НОМЕР_1 через те, що дата народження позивача на титульній сторінці трудової книжки засвідчена печаткою так званої лнр, яка є самопроголошеним державним формуванням на території Луганської області.

Судом встановлено, що страховий стаж позивача розраховано відповідачем за свідоцтвами про народження дітей, що містяться в матеріалах справи та за відомостями, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Також відповідно до пункту 2.13 Інструкції № 58 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Водночас слід вказати, що судом не встановлено внесення будь-яких змін (закреслень) щодо дати народження позивача, що могли б викликати сумнів щодо належності трудової книжки серії НОМЕР_1 позивачу.

У згаданій трудовій книжці внесено зміни лише щодо прізвища позивача у зв`язку з його зміною після укладення шлюбу, та такі зміни засвідчені у встановленому законодавством порядку.

Слід відзначити, що датою заповнення трудової книжки зазначено 27.05.1986, при цьому дата народження в трудовій книжці вказана ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає паспортним даним позивача та, як вже мовилось, будь-яких змін до дати народження позивача в трудовій книжці не внесено, а тому будь-які підстави враховувати запис незаконно створеної установи (формування) щодо зміни дати народження позивача відсутні.

До того ж, суд зазначає, що в даному випадку визначальним також є підтвердження факту зайнятості позивача на відповідних роботах. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо періодів її роботи, та ці записи, що внесені до червня 2022 року, є доказами для підтвердження її трудового стажу.

Водночас, необхідно вказати, що записи в трудовій книжці позивача внесені за червень 2022 року та листопад 2022 року, не є доказами на підтвердження її трудового стажу, оскільки вони зроблені незаконно створеною на окупованій території України установою (формуванням).

Отже, відповідач при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії мав врахувати відомості про трудову діяльність, що зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , окрім вищенаведених записів за червень та листопад 2022 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 23.02.2026 №/ПС 184150015476 прийнято не на підставі Конституції та законів України, без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В позовній заяві, серед іншого, заявлені вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно з трудовою книжкою від 27.05.1986 серії НОМЕР_1 , починаючи із запису № 1 по запис № 20 включно.

Судом встановлено, що позивач надала до позовної заяви копію вищевказаної трудової книжки із записом під номером 20 від 01.12.2025 про звільнення її з посади молодшої медичної сестри.

Разом з тим, відповідачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було надано документи з пенсійної справи позивача, серед яких, наявна згадана трудова книжка серії НОМЕР_1 , у якій відсутній вищезгаданий запис під номером 20.

Тобто, в трудовій книжці позивача, наявній в її пенсійній справі запис під номером 20 від 01.12.2025 відсутній та доказів подання до органів Пенсійного фонду України відповідної трудової книжки з наведеним записом, позивачем не надано, а відтак наведена частина позовних вимог є передчасною.

Тож, за наведених обставин, належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача в даному випадку буде прийняття рішення про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивачу від 23.02.2026 №/ПС 184150015476;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 16.02.2026, з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні, врахувавши при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії відомості про трудову діяльність, що зазначені в трудовій книжці від 27.05.1986 серії НОМЕР_1 , за виключенням записів, внесених незаконно створеними установами.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність рішення відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 20.04.2026 № 2901025367.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційно до розміру задоволених вимог, - у сумі 532,48 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Габор Вікторії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344, місцезнаходження: м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 23.02.2026 №/ПС 184150015476.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.02.2026, з урахуванням правових висновків суду, викладених у цьому рішенні, врахувавши при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 пенсії відомості про трудову діяльність, що зазначені в трудовій книжці від 27.05.1986 серії НОМЕР_1 , за виключенням записів, внесених незаконно створеними установами.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок