Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №624/739/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/739/26

№ провадження 2/624/517/26

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівк 19 серпня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 624/739/26,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Європейська агенція з повернення боргів”» (далі - ТОВ «ФК ”ЄАПБ”» )

представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 ,

суть вимог: про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «ФК ”ЄАПБ”» в особі представника Кудіної А.В. звернулося до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ”ЄАПБ”» заборгованість за кредитним договором №6120111 у розмірі 37625,00 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 вересня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6120111.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.

Відповідно до п.2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. кредитного договору.

25 травня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25052026, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 25 травня 2026 року до Договору факторингу № 25052026 від 25 травня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37625,00 грн, з яких: - 8225,00 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням;- 0,00 грн – сума заборгованості по процентам за користування кредитом;- 0,00 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту;- 21900,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;- 7500,00 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 25 травня 2026 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 6120111 в розмірі 37625,00 грн.

Позиція відповідача.

10 серпня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив обґрунтований тим, що, на підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору № 6120111 від 22 вересня 2025 року. При цьому, приєднаний до матеріалів справи договори не містять підписів сторін договору. Згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору № 6120111 від 22 вересня 2025 року, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача.

Однак разом із позовом позивачем не надано жодного доказу, що «Відповідач здійснив дії…», а саме: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; 2) створив в такій системі особистий кабінет; 3) отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4) отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору № 6120111 від 22 вересня 2025 року. Зокрема у позові позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо.

Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору.

Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору № 6120111 від 22 вересня 2025 року, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Звертає увагу суду, що у вказаному дорученні відсутній підпис працівника банку відповідального за проведення операції. Наявні лише підпис ТОВ «Мілоан», що, вочевидь, не може свідчити про те, чи відправлялось таке платіжне доручення до банку, та чи виконувалось воно банком. Доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався відповідачем матеріли справи не містять. Отже, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем коштів від ТОВ «Мілоан».

Зауважує, що надані до позовної заяви розрахунок заборгованості за спірним кредитним договором не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. З урахуванням того, що розрахунки суми боргу, які містяться у позові не є зведеними документами, які не були погоджені з відповідачем і не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами, вважаю, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаними договорами кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунках. Позивач, у своїй позовній заяві зазначає, що ним отримано право вимоги до відповідача на підставі укладених договорів факторингу.

Вказує, що у вказаному договорі жодним чином не зазначається про відступлення права вимоги за договором № 6120111 від 22 вересня 2025 року, як і не згадуються ПІБ особи відповідача. А наданий витяг із реєстру боржників до договору факторингу створено позивачем самостійно, як зацікавленою особою, а отже, на думку відповідача, такий витяг не може бути належним та допустимим доказом відступлення права вимоги до ТОВ “ЄАПБ”.

Крім того, відповідач вважає неправомірним нарахування пені та комісії та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

20 липня 2026 року представник позивача звернулась до суду з позовом.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 24 липня 2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19 серпня 2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про місце дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, представником відповідача подано відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом установлено, що 22 вересня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 6120111. Договір укладено в електронній формі та підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п.п. 1.1.-1.4. Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 22 вересня 2025 року (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 17 вересня 2026 року (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п.п. 1.5.2.-1.5.4. Договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 48180,00 грн, що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.1. Договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Згідно з графіком платежів, позичальнику були встановлені 23 періодів по 15 днів з конкретно визначеними датами внесення регулярних платежів по сплаті тіла кредиту та комісії за обслуговування кредиту. Остання дата повернення кредиту 17 вересня 2026 року

Відповідно до платіжного доручення №162627790 від 22 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок отримувача Рогач Т.П. (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_1 кошти згідно договору 6120111 в розмірі 15000,00 грн.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором в розмірі 37625,00 грн, з яких:- 8225,00 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням;- 0,00 грн – сума заборгованості по процентам за користування кредитом;- 0,00 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту;- 21900,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;- 7500,00 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Позичальник здійснювала часткову сплату за наданим кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином, судом встановлено, що договір про споживчий кредит № 6120111 від 22 вересня 2025 року укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, тобто у письмовій формі.

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» містить визначення термінів зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У частині 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

Статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір про споживчий кредит № 6120111 від 22 вересня 2025 року підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим доводи відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору суд відхиляє.

Отже вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

За змістом ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Позивачем доведено факт надання відповідачу кредитних коштів. Так, відповідно до платіжного доручення № 162627790 від 22 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок отримувача Рогач Т.П. № НОМЕР_1 грошові кошти згідно з договором № 6120111 у розмірі 15000,00 грн.

Зазначені реквізити рахунку відповідають реквізитам, зазначеним у пункті 2.1 договору про споживчий кредит, відповідно до якого кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

Таким чином, доводи відповідача про недоведеність факту отримання кредитних коштів не знайшли свого підтвердження.

Натомість відповідач не виконав взяті на себе в повному обсязі за договором зобов`язання щодо повернення отриманих грошових коштів, сплати комісії за обслуговування кредиту внаслідок чого утворилася заборгованість.

22 травня 2026 року між позивачем і ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №25052026, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №162627790, про що свідчить акт прийому-передачі реєстру боржників від 25 травня 2026 року реєстр боржників, платіжна інструкція №111 від 26 травня 2026 року.

Згідно з реєстром боржників заборгованість ОСОБА_1 становить 37625,00 грн, з яких:- 8225,00 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням;- 0,00 грн – сума заборгованості по процентам за користування кредитом;- 0,00 грн – сума заборгованості по комісії за надання кредиту;- 21900,00 грн – сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту;- 7500,00 грн – сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за договором, то суд керується такими положеннями Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

В судовому засіданні встановлений факт укладення договору факторингу та передання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» права вимоги за грошовим зобов`язанням відповідача позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність заявлених позивачем вимог до боржника.

Щодо заявленої суми заборгованості суд зазначає, що позичальник умови кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати комісії з обслуговування кредиту у визначені договором строки не виконав.

Визначений позивачем розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, а саме: тіла кредиту, комісією за обслуговування кредиту є обґрунтованим, відповідає умовам кредитного договору та підлягає стягненню з відповідача. Суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності нарахування комісії за обслуговування кредиту.

Так, відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору сторонами погоджено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування у розмірі 48180,00 грн, яка нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього періоду.

Розмір та строки сплати зазначеної комісії були визначені сторонами у графіку платежів, який відповідно до умов кредитного договору є його невід`ємною частиною. Отже, при укладенні кредитного договору відповідач була ознайомлена не лише з умовою про сплату комісії, а й з її розміром та порядком сплати, визначеними графіком платежів.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн та здійснювала часткове погашення заборгованості, що свідчить про фактичне виконання нею кредитного договору та прийняття його умов.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, станом на дату відступлення права вимоги заборгованість за комісією за обслуговування кредиту становить 21900,00 грн. Відповідачем належного контррозрахунку заборгованості або доказів погашення зазначеної суми не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 21900,00 грн, а доводи відповідача про безпідставність її нарахування є необґрунтованими.

Щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 7500,00 грн неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

Кредитодавцем, на підставі умов кредитного договору, у зв`язку з порушенням позичальником строку повернення кредиту, був нарахований штраф в розмірі 7500,00 грн. Згідно з розрахунком штраф був нарахований 23 січня 2026 року, 07 лютого 2026 року, 22 лютого 2026 року, 09 березня 2026 року, 24 березня 2026 року, 08 квітня 2026 року, 23 квітня 2026 року, розмірі по 1000 грн та 08 травня 2026 року 500,00 грн. Таке нарахування відповідає умовам договору.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, з 24.02.2022 по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022» за №2102-ІХ від 24.02.2022 та Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

Отже, на підставі викладеного, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки – штрафу за прострочення виконання кредитного зобов`язання. Нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем.

Тому заявлена до стягнення сума заборгованості за штрафом не підлягає стягненню з боржника.

З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення грошових коштів, сплати комісії за обслуговування кредиту, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. З відповідача підлягають стягненню тіло кредиту – 8225,00 грн, комісія – 21900,00 грн, а всього 30125,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2131,69 гривень (30125,00х 2662,40/37625,00).

Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76-82, 95, 141, 263-268, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Європейська агенція з повернення боргів”» в особі представника Кудіної Анастасії Вячеславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Європейська агенція з повернення боргів”» заборгованість за кредитним договором № 6120111 в сумі 30125 (тридцять тисяч сто двадцять п`ять) грн 00 коп, що складається з 8225 (вісім тисяч двісті двадцять п`ять) грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 21900 (двадцять одна тисяча дев`ятсот) грн – сума заборгованості по комісії за обслуговуванню кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Європейська агенція з повернення боргів”» судовий збір у розмірі 2131 (дві тисячі сто тридцять одну) грн 69 коп.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ”Європейська агенція з повернення боргів”» (далі - ТОВ «ФК ”ЄАПБ”» ), місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014,

представник позивача: Кудіна Анастасія Вячеславівна, поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.М. Куст