Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №624/736/26 — Кегичівський районний суд Харківської області

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/736/26

№ провадження 2/624/514/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

селище Кегичівка 19 серпня 2026 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №624/736/26,

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС»),

представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна,

відповідач: ОСОБА_1 ,

суть вимог: про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Виклад позиції позивача.

ТОВ «ФК «ЕЙС» в особі представника Сахарової О.І. звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" за кредитним договором № 9253165 від 18 липня 2025 року у розмірі 20997,20 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, 18 липня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 9253165 на суму 7500,00 грн.

На виконання умов кредитного договору, 18 липня 2025 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на платіжну картку № 5457-08XX-XXXX-1059 відповідача. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.

13 травня 2026 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 13052026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 13 травня 2026 року до договору факторингу 1 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 13 травня 2026 року до договору факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Оскільки Реєстр Боржників №б/н від 13 травня 2026 року до договору факторингу 1 містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, надано витяг з реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить – 35997,20 грн, яка складається з: 7499,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13498,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 15000,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20997,20 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

17 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18 травня 2026 року. Клопотання про витребування задоволено.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду повідомлявся належним чином, одночасно з позовом надав заяву, в якій повідомляється, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки відповідач суду не повідомив. Відзив на позов до суду від відповідача не надходив.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року постановлено ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Матеріалами справи встановлено, що 18 липня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №9253165 про надання споживчого кредиту. який підписано споживачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора A1191. Відповідно до пункту 1.2 договору Товариство зобов`язалося надати Споживачу кредит у гривні, а Споживач – одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно з пунктом 1.3 договору сума кредиту становить 7500,00 грн. Відповідно до пункту 1.4 договору строк кредиту становить 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 30 днів; конкретні строки повернення кредиту та сплати процентів встановлені Графіком платежів, що є Додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 1.5 договору тип процентної ставки є фіксованим. Згідно з пунктом 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.5.2 договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,95 % за кожен день за умови виконання Споживачем визначених договором умов.

Згідно з пунктом 1.6 договору метою отримання кредиту визначено споживчі (особисті) потреби. Відповідно до пунктів 1.7.1, 1.7.2 договору денна процентна ставка на дату укладення договору становить 1,00 % на день. Згідно з пунктом 1.8 договору загальні витрати за користування кредитом становлять 27000,00 грн за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом та 26887,50 грн з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки.

Відповідно до пункту 1.9.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою становить 2333,95 % річних.

Графіком платежів передбачено погашення кредиту та процентів періодичними платежами кожні 30 днів, при цьому останнім платежем, визначеним графіком, передбачено повернення 7500,00 грн суми кредиту та сплату 2250,00 грн процентів. Загальна сума платежів за графіком із застосуванням стандартної процентної ставки становить 34387,50,00 грн, з яких 7500,00 грн – сума кредиту та 26887,50 грн – проценти за користування кредитом. Графік теж підписаний ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_1 .

Відповідно до витребуваної інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 18 липня 2025 року відбулося зарахування в сумі 7500,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунка ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором в загальні сумі 35997,20 грн, яка складається з: 7499,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13498,20 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 15000,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач вимогу щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляє, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20997,20 грн.

13 травня 2026 року між первісним ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 13052026, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 13 травня 2026 року до договору факторингу 1 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 13 травня 2026 року до договору факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором №9253165 від 18 липня 2025 року не погасив та не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів у розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.

Отже, в судовому засіданні доведено факт укладення 18 липня 2025 року ОСОБА_1 кредитного договору №9253165 з ТОВ «Авентус Україна», перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, та наявність непогашеної заборгованості за кредитним договором строк виконання якого настав. Розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору.

Розглядаючи законність правонаступництва позивача за грошовою вимогою за цим кредитним договором, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право вимоги кредитного договору №9253165 від 18 липня 2025 року укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи, вищевикладене, позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №9253165 від 18 липня 2025 року в сумі 20997,20 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року та додаткову угоду № 25771573828 до цього договору, копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Вартість виконаних робіт згідно акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року становить 7000,00 грн.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс вказані витрати. Водночас такі витрати в даній справі не є співмірними із заявленими вимогами. Як убачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 05 червня 2026 року, адвокатським бюро заявлено до відшкодування 7000,00 грн за чотири види послуг: складання позовної заяви – 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи – 1000,00 грн, підготовку та подання адвокатського запиту – 500,00 грн та підготовку клопотання про отримання інформації – 500,00 грн.

Водночас предмет спору полягає у стягненні заборгованості за одним кредитним договором, а тому справа не характеризується значною складністю чи великим обсягом доказового матеріалу. Підготовка позовної заяви у такій категорії справ не потребує значного обсягу правового аналізу, оскільки обставини виникнення заборгованості та правовідносини сторін ґрунтуються на одному кредитному договорі.

Крім того, заявлені витрати у розмірі 1000,00 грн за «вивчення матеріалів справи» фактично є складовою роботи з підготовки позовної заяви та окремо оплачуватися у такому розмірі не повинні, оскільки аналіз матеріалів, необхідних для формування позовних вимог, безпосередньо входить до процесу підготовки позову.

Також витрати на адвокатський запит у розмірі 500,00 грн та підготовку клопотання у розмірі 500,00 грн пов`язані з отриманням однієї й тієї самої інформації - щодо зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника. Отже, такі дії є взаємопов`язаними та не свідчать про значний обсяг правничої допомоги.

З огляду на наведене, заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн є завищеним порівняно з фактичним обсягом та складністю виконаної роботи, а тому підлягає зменшенню до розумного та співмірного розміру.

Суд вважає обґрунтованим визначити до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, що відповідає характеру спору, обсягу наданих послуг та фактичній складності справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі позову в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 141, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» в особі представника Сахарової Ольги Ігорівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №9253165 від 18 липня 2025 рокуу розмірі 20997 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС»), місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956,

представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Куст