Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №202/3099/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3099/26

Провадження № 2/202/3714/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2026 року представник ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» – адвокат Журавльов С.Г. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року в розмірі 65 026,99 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.08.2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 60-015-850-2-19-Г.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши ліміт кредитної лінії на Картковий рахунок відповідача і надавши їй можливість користуватись кредитними коштами у межах кредитного ліміту, визначеного Кредитним договором. Відповідач здійснювала користування кредитними коштами, однак, свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконала. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року за відповідачем сформувалась заборгованість перед Банком, в сумі 65 026,99 гривень.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, в тому числі до Відповідача боржника за Кредитним договором № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року.

27.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, в тому числі й до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року, заборгованість за яким складає 65 026,99 гривень, з яких: 23 652,20 гривень заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 5 416,91 гривень заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) та 35 957,88 гривень заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Після отримання права вимоги до відповідача, позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань, однак ОСОБА_1 не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» вимушене звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Недобитюк Н.В. від 27 квітня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався.

Представник позивача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» – адвокат Журавльов С.Г. у судове засідання не з`явився, натомість подав клопотання в якому просить розглянути справу без його участі та вказує, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані стороною документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступник підстав.

Судом встановлено, що 02.08.2019 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 60-015-850-2-19-Г, підписавши який ОСОБА_1 погодилась з умовами викладеними в Договорі.

Згідно з умовами Договору позивач відкриває відповідачу поточні рахунки, на підставі отриманої від Клієнта Заяви видає платіжну картку міжнародної платіжної системи, здійснює обслуговування рахунку Клієнта та надає кредитні кошти (в розмірі 70 093,46 гривень) в сумі та на умовах, визначених Договором.

Договір разом з Правилами, Тарифами на послуги Банку та іншими додатковими угодами і додатками складають єдиний договір. Підписи Сторін під цим Договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання Сторонами цього Договору Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно з підписанням цього Договору.

Між Сторонами узгоджені наступні умови кредитування: загальний розмір кредиту становить 70 093,46 грн., строк кредиту до 01.08.2023 року, процентна ставка: базова 15% річних, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості - 2,7% у місяць від суми кредиту.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підписуючи Договір № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року, ОСОБА_1 добровільно погодилась на такі умови кредитного договору та взяла на себе відповідні зобов`язання.

Аналізуючи подані суду докази, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору. Після підписання зазначених документів, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виник обов`язок надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача, виникло зобов`язання повернути кредитні кошти й сплатити інші погоджені сторонами платежі, що виникають в результаті укладеного між сторонами договору.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України у справі №6-63цс12 кредитний договір є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору.

АТ «МЕГАБАНК» повністю виконало умови кредитного договору, відкривши відповідачу поточний рахунок, видавши платіжну картку міжнародної платіжної системи та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії, що підтверджується виписками з особового рахунку.

Також з наданих суду виписок з особового рахунку ОСОБА_1 , встановлено, що відповідач використовувала кошти Банку, та частково погашала заборгованість, що свідчить при визнання ОСОБА_1 правовідносин між нею та Банком.

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, в ході розгляду справи не оспорювався та не спростований відповідачем.

Разом з тим, відповідач належним чином не виконувала кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, розмір якої, відповідно до зазначених виписок й Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 03.09.2024 року складає 65 026,99 гривень, з яких 23 652,20 гривень заборгованості за основним боргом; 5 416,91 гривень заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, та 35 957,88 гривень заборгованість по сплаті комісії.

Щодо наявності у ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги до відповідача за Договором, суд зазначає наступне.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» було укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами умов якого до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 року ТОВ ФК «Мустанг Фінанс набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року, загальний розмір заборгованості за яким складає 65 026,99 гривень, з яких: 23 652,20 гривень – основний борг; 5 416,91 гривень – заборгованість за відсотками, та 35 957,88 гривень заборгованість по сплаті комісії.

27 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до грошової вимоги за договорами, зазначеними у Реєстрі договорів.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 року, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року, загальний розмір заборгованості за яким складає 65 026,99 гривень, з яких: 23 652,20 гривень – основний борг; 5 416,91 гривень – заборгованість за відсотками, та 35 957,88 гривень заборгованість по сплаті комісії.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» відповідно до укладених Договорів про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 року, №1/12 від 27.12.2024 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року.

Після отримання права вимоги за вказаними кредитними договорами, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій, однак заборгованість відповідачем не погашалась, а її загальний розмір, відповідно до наданих позивачем розрахунку й виписок з особового рахунку складає 65 026,99 гривень, з яких: 23 652,20 гривень заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 5 416,91 гривень заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) та 35 957,88 гривень заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідач отримав та використав кредитні кошти, про що свідчить розрахунок заборгованості, однак взяті на себе зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим допустив виникнення заборгованості.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за Договором, суду не надано.

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», яке є правонаступником кредитодавця, в загальному розмірі 65 026,99 гривень.

Щодо нарахованої та несплаченої комісії у сумі 35 957,88 грн., суд зазначає наступне.

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що пунктом 2.8. Кредитного договору № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року з ануїтетними платежами, укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 , передбачено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у відсотках від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця у розмірі 2,70 % у місяць від суми кредиту.

На підставі матеріалів справи та з умов укладеного між сторонами кредитного договору, суд не вбачає, що сплата комісійної винагороди, передбачена п. 2.8. договору, була передбачена саме за послуги, які повинен був отримувати відповідач за плату.

Договір не визначає, за які послуги з обслуговування кредитної заборгованості щомісяця відповідач має сплачувати комісійну винагороду.

Беручи до уваги наведені вище обставини, на підставі положень ЦК України, судової практики, суд дійшов висновку, що п. 2.8. укладеного між сторонами договору, згідно з яким передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемним на підставі ч.ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06.11.2023 року у справі №204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначено, що у разі встановлення нікчемності умови договору про сплату комісії, правильним є висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що положення п. 2.8. Кредитного договору № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року з ануїтетними платежами про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача нарахованої та несплаченої комісії у сумі 35 957,88 грн., слід відмовити.

Таким чином, вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, оскільки доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року в розмірі 29 069,11 гривень, з яких: 23 652,20 гривень заборгованість за основним боргом (тіло кредиту); 5 416,91 гривень заборгованість за відсотками.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що з урахуванням застосування наслідків недійсності правочину, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 190,18 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно частин 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: копія договору про надання правничої (правової) допомоги, копія ордера на надання правничої (правової) допомоги, копія акту наданих послуг, копія детального опису наданих послуг до Акту.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Отже, відповідно до витягу з Акту приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №12086535 від 05.01.2026 року було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги становить 11 200,00 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 11 200,00 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин та часткового задоволення позовних вимог, суд вважає суму в розмірі 2000 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Договором № 60-015-850-2-19-Г від 02.08.2019 року в розмірі 29 069,11 гривень, з яких: 23 652,20 гривень заборгованість за основним боргом (тіло кредиту); 5 416,91 гривень заборгованість за відсотками.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 190,18 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19 серпня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВОКРЕДИТ», ЄДРПОУ 40932411, адреса місцезнаходження: 49001, Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, оф. 105.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк