Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №211/3080/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3080/26

Провадження № 2/211/3785/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бодрухіної Є.А.,

у відсутність сторін,

розглянувши в м. Кривому Розі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Перша Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на нерухоме майно в спільній сумісній власності, визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області та просять суд визнати за ними право власності на відповідні частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м. В обґрунтування вимог позивачами зазначено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.01.2000, позивачам та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності вказана квартира, що зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 14.01.2000 в реєстровій книзі № 5 за реєстровим № 924. Належне їм помешкання було територією бойових дій, наразі є окупованою територією, тому з метою реєстрації права власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав, вони звернулись до державного реєстратора з відповідними заявами, однак отримали відмову у зв`язку з тим, що до 2013 року державна реєстрація прав на нерухоме майно проводилась філією БТІ м. Донецька у м. Ясинувата та Ясинуватському районі, однак вказана територія є тимчасово окупованою і свою діяльність відповідна філія не здійснює, тому надати архівні дані стосовно її нерухомого майна не має можливості. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт, за яким заповідав все належне йому майно ОСОБА_2 а тому з метою отримання спадщини після його смерті остання звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса Кам`янської державної нотаріальної контори віл 11.2.2026 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва за відсутності підтвердження реєстрації правовстановлюючого документа на спадкове майно у відповідному БТІ. Оскільки єдиним способом захисту їх прав є звернення до суду, просять задовольнити вимоги.

В ході розгляду справи позивачі вимоги уточнили та в редакції вимог від 08.06.2026 просять суд визнати за ними право спільної сумісної власності на 3/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 1/8 частку квартири та за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування обов`язкової частки на 1/8 частку в праві спільної сумісної власності на квартиру, належну за життя ОСОБА_4 , мотивуючи уточнення вимог тим, що ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 27 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно поданої до суду заяви, просять розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області Євтушенко Л. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника селищної військової адміністрації, при вирішенні спору покладається на розсуд суду, заперечень проти вимог не мають.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 11 січня 2000 року Комісією по приватизації державного житлового фонду при виконкомі Очеретинської селищної ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить квартира загальною площею 65,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Указане право власності було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації м. Донецька 14 січня 2000 року, про що зроблено запис в реєстрову книгу за № 5 за реєстровим № 924, та зазначено на звороті свідоцтва відповідним штампом.

Як вбачається з рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області № 77406855 від 21 лютого 2025 року, позивачам відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою, оскільки до 2013 року державна реєстрація прав на нерухоме майно проводилась філією БТІ м. Донецька у м. Ясинувата та Ясинуватському районі, однак вказана територія є тимчасово окупованою і свою діяльність відповідна філія не здійснює, тому надати архівні дані стосовно належного позивачам нерухомого майна не має можливості.

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України. Відповідно до ч. 1 даної статті, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 316 ЦП України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із усталеною судовою практикою власник майна має пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджені відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється.

Отже, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, способу для відновлення порушеного права власника.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 453/1240/13 (провадження № 61-20741св18).

У разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на право власності майна позивача у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), Очеретинську селищну територіальну громаду включено до території активних бойових дій з 24.02.2022, а з 23 травня 2024 року с-ще Очеретине Очеретинської селищної територіальної громади входить до тимчасово окупованих територій України.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки позивачами доведено їх право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачів на квартиру, яка міститься на паперових носіях у БТІ, що знаходиться на тимчасово окупованій території України (м. Ясинувата Донецької області) на даний час неможливо, позивачі не можуть зареєструвати своє право власності, чим позбавлені можливості розпоряджатися своїм майном, що безпосередньо порушує їх право власності, заявлена ними позовна вимога в частині визнання права власності на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Згідно статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Частина перша статті 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Постановою державного нотаріуса Першої кам?янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю електронної реєстрації права власності на спадкове майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливості підтвердження реєстрації правовстановлюючого документа на спадкове майно у відповідному бюро технічної інвентаризації через бойові дії, що ведуться на вказаній території.

За матеріалами спадкової справи на майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія якої надійшла на виконання ухвали суду, після смерті ОСОБА_4 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 29 вересня 2025 року звернулась донька померлого ОСОБА_2 .

Станом на час відкриття спадщини, за місцем відкриття спадщини були зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

За життя спадкодавець ОСОБА_4 склав заповіт від 05 квітня 2012 року, яким усе своє майно заповідав ОСОБА_2 .

Разом з тим, частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Отже після смерті ОСОБА_4 його дружина ОСОБА_1 будучи непрацездатною (за віком) вдовою на час відкриття спадщини після смерті чоловіка, має право на обов`язкову частку у спадщині у розмірі половини від належної їй частки спірної квартири, яка позивачами визначена у розмірі 1/8 частки.

Решта 1/8 частки квартири після смерті батька ОСОБА_4 успадковує за заповітом його донька ОСОБА_2 .

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачами вимога про відшкодування судових витрат не заявлялась, вони покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в спільній сумісній власності, визнання права власності на частку нерухомого майна в порядку спадкування – повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 ) право спільної сумісної власності на 3/4 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/8 частку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/8 частку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.

Судові витрати залишити за позивачами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко