Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №211/5704/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5704/26

Провадження № 2/211/4716/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бодрухіній Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Грета» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання припиненими трудових відносин між ним та Приватним акціонерним товариством «Грета» з 25 квітня 2026 року у зв`язку зі звільненням з посади за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, посилаючись на ухилення роботодавця від офіційного оформлення його звільнення. В обґрунтування вимог позивачем зазначено про перебування його з 06 вересня 1989 року у трудових відносинах з відповідачем, де з 06.09.1989 його було прийнято на роботу до Дружківського заводу газової апаратури і кранів в цех газових плит учнем водія електротранспорту, з 13.03.1991 він був переведений учнем гальваника, з 11.06.1992 він був переведений травильником гальваничної дільниці, з 29.05.2002 він був переведений оператором лінії полімерізації, з 20.09.2009 переведений емалювальником, з 01.02.2011 переведений оператором лінії покриття деталей а з 01.12.2013 був переведений в цех комплектування плит оператора фарбувально-сушильної лінії та агрегату. Через численні реорганізації, підприємство було перейменовано в ПрАТ «Грета». З березня 2022 року підприємство припинило свою господарську діяльність за місцем знаходження потужностей виробництва в місті Дружківка, працівникам видано трудові книжки на зберігання, заробітна плата не виплачувалась, в тому числі на умовах простою, жодних повідомлень від адміністрації заводу йому не надходило. Він являється пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, пенсію отримує на пільгових умовах, до теперішнього часу має статус працюючого пенсіонера. Наразі він має намір влаштуватися на іншу роботу, однак не має можливості це зробити у зв`язку з наявністю офіційно оформлених трудових відносин з відповідачем, який на його заяву про звільнення не реагує, направлений за місцем знаходження лист повернувся не врученим. Тому приймаючи до уваги неможливість звільнення з підприємства, яке знаходиться на території активних бойових дій та фактично припинило свою господарську діяльність, оскільки у зв`язку з цим він не може влаштуватись на іншу роботу та звернутись до пенсійного фонду за перерахунком пенсії при звільненні, просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання ухвали суду, відзиву на позов не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, позивач ОСОБА_1 з 06 вересня 1989 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем Приватним акціонерним товариством «Грета».

Так, відповідно до відомостей з копії трудової книжки позивача, 06.09.1989 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Дружківського заводу газової апаратури і кранів в цех газових плит учнем водія електротранспорту, з 13.03.1991 був переведений учнем гальваника, з 11.06.1992 був переведений травильником гальваничної дільниці, з 29.05.2002 був переведений оператором лінії полімерізації, з 20.09.2009 переведений емалювальником, з 01.02.2011 переведений оператором лінії покриття деталей а з 01.12.2013 був переведений в цех комплектування плит оператора фарбувально-сушильної лінії та агрегату.

11 грудня 1995 року Дружківський завод газової апаратури і кранів було перейменовано в Українсько-Російське відкрите акціонерне товариство «Дружківський завод газової апаратури», з 01 серпня 2022 року підприємство перейменовано у Відкрите акціонерне товариство «Грета», з 10 квітня 2012 року підприємство перейменовано в публічне акціонерне товариство «Грета», з 07 листопада 2017 року підприємство перейменовано в приватне акціонерне товариство «Грета».

Указані відомості також підтверджуються інформацією з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5 та форма ОК-7).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39).

Згідно статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (статті 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 вказано, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року у справі №1-14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008 року у справі №1-5/2008 вказав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

З аналізу статті 3 Кодексу законів про працю України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Отже, трудові відносини – це взаємовідносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання працівником оплачуваної роботи за дорученням, під керівництвом і контролем роботодавця, з метою отримання винагороди. Основні суб`єкти цих відносин - це працівник (фізична особа) та роботодавець (юридична чи фізична особа).

Звільнення працівника – це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем, що може відбуватися з ініціативи працівника, роботодавця або з інших підстав, передбачених законодавством України. Це процес, який регулюється трудовим законодавством і передбачає дотримання певних процедур, зокрема, оформлення наказу про звільнення, проведення розрахунку та видачу відповідних документів працівнику.

У частині першій статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18 (провадження № 61-1706св22) вказано, що «за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. Отже право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням за умови попередження роботодавця за два тижні відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України кореспондується обов`язок роботодавця оформити відповідним наказом звільнення та виконати обов`язки, визначені статтями 47, 116 КЗпП України. Чинне законодавство не визначає випадки, у яких роботодавець може відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням, отже роботодавець не може відмовити працівнику у звільненні за його бажанням, у разі подання ним відповідної заяви за два тижні до такого звільнення».

Так, судом установлено, що ПрАТ «Грета» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 , тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав в обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

До вказаних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 390/1449/19 (провадження № 61-7087св19).

Позивач має право на вільний вибір роботи, що включає право на розірвання трудового договору в порядку статті 38 КУпАП.

При цьому встановлені у справі обставини, а саме: написання ОСОБА_1 25 квітня 2026 року заяви про звільнення його з цієї дати за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання та направлення цієї заяви Товариству свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади.

З матеріалів справи вбачається, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ПрАТ «Грета» фактично припинені, проте позивач позбавлений можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує його конституційні права.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог.

Керуючись статями 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Грета» про визнання трудових відносин припиненими – повністю.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) та Приватним акціонерним товариством «Грета» (код ЄДРПОУ 00153488, місцезнаходження за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Дружківка, вул. Чайковського, буд. 1) на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 25 квітня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко