Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №755/12764/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12764/26

Провадження №: 3/755/4910/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2026 р.м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Київського міського управління ДВБ НП України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , громадянку України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу № 68/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 04.08.2026 року ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46, даного Закону, а саме в щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік (після звільнення) зазначила відомості, які відрізняються від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнала обставини події та свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, просила суворо не карати. .

Прокурор в судовому засіданні підтримав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , просив притягнути останню до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані суддя установив таке.

Відповідно до наказу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл. від 10.09.2025 року № 565/кт, ОСОБА_1 з 11.09.2025 року призначена на посаду головного спеціаліста ВОД № 1 управління оформлення документів, що підтверджують громадянство України ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл.

Згідно п. 10 Особової картки державного службовця № 1381 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 ознайомлена, зокрема, під підпис, з положеннями Законів України «Про державну службу», «Про захист персональних даних», «Про запобігання корупції», ознайомлений з Правилами етичної поведінки державних службовців та зобов`язується їх дотримуватися.

Наказом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл. від 27.11.2025 року № 695/кт, ОСОБА_1 , у відповідності до частини другої ст. 86 (за угодою сторін) Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», з 30.11.2025 року припинила державну службу та була звільнена з займаної посади.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Ст. 8 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. «в», п. 1, ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», головний спеціаліст ВОД № 1 управління оформлення документів, що підтверджують громадянство України ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській обл. ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною ч. 1 ст. З цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно- правову відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 даного Закону, за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті З цього Закону, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Тому, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, має в обов`язковому, визначеному законом порядку подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Рішенням Національного агентства від 10.06.2016 року №3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за № 959/29089, затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною першою форми визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру, шляхом заповнення електронної форми.

Керуючись ст. 511 Закону України «Про запобігання корупції», у спосіб, визначений Порядком проведення контролю щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 31.08.2021 року № 553/21, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.09.2021 року за № 1208/36830 (далі - Порядок), уповноваженою особою НАЗК було проведено контроль щодо повноти заповнення щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік (після звільнення) за посиланням - https://public.nazk.gov.ua/documents/29bl0ce9-3443-4a52-b4e5- 3ddc5f532b94, яку подала ОСОБА_1 ..

За результатами проведеного контролю щодо повноти заповнення декларацій, який відображений у Обґрунтованому висновку НАЗК від 12.12.2026 року, встановлено, що ОСОБА_1 , при поданні декларації, зазначила такі недостовірні відомості:

У розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації

1.1. ОСОБА_1 не зазначила відомостей про об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 3103865180000 - квартира (загальна площа 36.6 кв. м, житлова площа 17.2 кв. м), розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка згідно з відомостями ДРРП належить їй на праві спільної часткової власності (1/4 частки).

Відповідно до листа Київського науково-дослідного інституту експертиз Міністерства юстиції України від 30.04.2026 року № 8010.19-22868/80.1-26 станом на 03.06.2025 ціновий рівень ринкової вартості 1/4 частки зазначеної квартири міг бути у діапазоні від 150 000,00 грн до 225 000,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 150 000,00 грн.

1.2. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер: 3222982201:01:007:0004, площею 0.0774 га, яка згідно з відомостями ДРРП належить йому на праві власності.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.09.2024 року вартість зазначеної земельної ділянки становить 2 100 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 2 100,00 грн.

1.3. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер: 3222982201:01:007:0003, площею 0.25 га, яка згідно з відомостями ДРРП належить йому на праві власності.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.09.2024 року вартість зазначеної земельної ділянки становить 8 000 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 8 000,00 грн.

1.4. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер: 3222982201:03:035:0011, площею 0.32 га, яка згідно з відомостями ДРРП належить йому на праві власності.

Відповідно до листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.04.2026 року № 8010.19-22868/80.1-26 визначити вартість земельної ділянки станом на 20.10.2017 року не вбачається за можливе.

Водночас станом на 31.12.2025 року довідкова (мінімальна) вартість могла бути у ціновому діапазоні від 108 500,00 грн до 271 300,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 108 500,00 грн.

1.5. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер: 3222982201:03:038:0003, площею 0.3258 га, яка згідно з відомостями ДРРП належить йому на праві власності.

Відповідно до листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.04.2026 року № 8010.19-22868/80.1-26 визначити вартість земельної ділянки станом на 20.10.2017 року не вбачається за можливе.

Водночас станом на 31.12.2025 року довідкова (мінімальна) вартість могла бути у ціновому діапазоні від 110 500,00 грн до 276 200,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 110 500,00 грн.

1.6. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер: 3222982201:03:038:0004, площею 0.25 га, яка згідно з відомостями ДРРП належить йому на праві власності.

Відповідно до листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.04.2026 року № 8010.19-22868/80.1-26 визначити вартість земельної ділянки станом на 20.10.2017 року не вбачається за можливе.

Водночас станом на 31.12.2025 довідкова (мінімальна) вартість могла бути у ціновому діапазоні від 317 900,00 грн до 953 700,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 317 900,00 грн.

1.7. Суб`єкт декларування не зазначив відомостей про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер: 3222982200:02:003:0004, площею 3.3 га, яка згідно з відомостями ДРРП належить йому на праві власності.

Згідно з договором оренди від 25.12.2023 року № 967-ЗЕЛ нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становить 125 011,83 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 125 011,83 грн.

1.8. Суб`єкт декларування зазначив відомостей про об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 28543358 - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який згідно з відомостями ДРРП належить йому на праві власності.

Згідно з відомостями ДРРП вартість зазначеного будинка становить 68 301,00 грн.

Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 68 301,00 грн.

Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації зазначив недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 890 312,83 грн, чим не дотримав вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону.

При поданні декларації ОСОБА_1 , підтвердила достовірність вказаних відомостей, правом подати виправлену декларацію не скористався та не направив листа з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін.

З приводу порушення вимог фінансового контролю, ОСОБА_1 у своїх поясненнях, не навела жодної обставини, що могла б стати перешкодою у належному виконанні нею вимог фінансового контролю, передбачених антикорупційним законодавством у відведений для цього термін, окрім того, що була малообізнана в порядку подання щорічних декларацій.

Будь-яких інших доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП, сторонами не надано.

У той час, як склад указаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

Протокол складено компетентними на те особами, адже згідно із статтею 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями 1724 - 1729 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема, органів внутрішніх справ (Національної поліції).

Тим самим, надавши оцінку усім тим доказам, які суд сприйняв, як належні, допустимі та дійсні (реальні), які перебувають в балансі з іншими обставинами справи, уважає що вони в своїй сукупності, указують, що є доведеним (установленим), що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п. 2 ч. 1 статті 46 даного закону, у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» щорічної декларації за 2025 рік (після звільнення) вказала недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 822 011,83 грн, чим вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 4 статті 172-6 КУпАП.

Отже, поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вказати достовірні відомості у Декларації, судом не встановлено.

При вирішенні питання про накладення стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, за указане порушення суддя враховує таке.

Статтею 1 КУпАП регламентовано, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Так, згідно ст.ст. 34, 35 КУпАП суддя не убачає, обставин, що пом`якшують або ж обтяжують відповідальність винного. Тим самим, при накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. ст. 33-35 КУпАП, обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 172-6 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Так, як є дійсним факт того, що корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252-V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України № 251-V від 18.10.2006).

Випадки корупції ставлять під загрозу довіру до інституції в цілому. Так, сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес, як до корупційних злочинів, так і адміністративних правопорушень пов`язаних з корупцією, та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Та, що указує на неможливість застосування у справі норм ст. 22 КУпАП. Так як визначена у цій справі міра покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою порушника, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Передумов для закриття провадження у справі у порядку п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, немає.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору, а відтак з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 172-6, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. на користь держави. Роз`яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя І.М. Омельян