Рішення від 14 серпня 2026 р. у справі №753/19501/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/19501/24

провадження № 2/753/7722/26

Р ІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.;

при секретарі МЕЛЬНИЧЕНКО О.С.;

за участю сторін

представника позивача ОСОБА_7;

представника відповідача ОСОБА_1 ;

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач) про відшкодування шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

19 липня 2024 року позивач виявив, що квартира, яка належить йому на праві власності, залита водою, були мокрі стеля, стіни, меблі, побутова техніка та інше майно, у зв`язку із чим цього ж дня ЖБК «Ромашка-1» було складено акт про залиття, що трапилося внаслідок несправності крану підключення посудомийної машини у розташованій поверхом вище квартирі № 72 , власником якої є ОСОБА_3 .

Зазначає, що відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку (шкоди) від 12 серпня 2024 року, розмір матеріального збитку завданого позивачу залиттям належної йому на праві власності квартири становить 177 637,00 грн.

У зв`язку із неправомірними діями відповідачки позивачу заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 30 000,00 грн та яка виразилася у фізичних та душевних стражданнях, а також у зв`язку із значним пошкодженням майна.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на свою користь збитки завдані затопленням квартири: матеріальну шкоду в сумі 177 637,00 грн, витрати на послуги суб`єкта оціночної діяльності в сумі 6 800,00 грн, моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн, а також судові витрати покласти на відповідачку.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз`яснено право подавати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

Відповідачка скористалася процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечила в повному обсязі, вказуючи на те, що акт про залиття квартири № 66 складений ЖБК «Ромашка-1» є незаконним та необґрунтованим, оскільки вказаний акт підписано без участі сторін або їх представників, а тому вважає, що він є недопустимим доказом у справі.

Крім того, наданий позивачем звіт про оцінку розміру матеріального збитку не є допустимим доказом у справі у розумінні статей 78, 102 ЦПК України.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування шкоди, спричиненої залиттям квартири у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю, відсутні підстави і для стягнення моральної шкоди, яка є похідною вимогою.

Також у відзиві на позовну заяву містять заперечення відповідачки щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, посилаючись на їх завищений розмір.

Також у відзиві міститься клопотання про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи, задля визначення розміру спричиненої шкоди.

Позивач звернувся до суду з відповіддю на відзив, у якій вказує на те, що усі заперечення відповідачки не ґрунтуються на нормах права та суперечать обставинам справи. Указує на те, що відповідачка перебувала на момент залиття за межами території України, про що прямо вказано в Акті та не спростовано у відзиві. Перебування за межами території України жодним чином не знімає з власника житла відповідальності.

Звертає увагу, на те, що заперечення в цілому проти суми Звіту через незгоду з його окремими позиціями, є необґрунтованим. Відповідачем не спростовано проведення оцінки згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідачка подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), у яких вважає, що позивач необґрунтовано вважає доведеною вину відповідачки у спричиненні шкоди.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року здійснено перехід розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири, в порядку позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам КНДІСЕ. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

31 березня 2026 року на адресу суду надійшло повідомлення від КНДІСЕ про нездійснення ОСОБА_3 оплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи, матеріали надані на дослідження повернуті до суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2026 року відновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача - ОСОБА_3 заперечила проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні. Погодилась з неможливістю оплати вартості заявленої нею у клопотанні експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд доходить наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою № 394903980 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

19 липня 2024 року комісією ЖБК «Ромашка-1» у складі: голови правління - Левченко Г. В., двірника-прибиральника - ОСОБА_4 , слюсаря-сантехніка - ОСОБА_5 , в присутності власника квартири ОСОБА_2 складено Акт № 1 про залиття житлового приміщення. Основною причиною залиття квартири № 66 сталося внаслідок несправності крану підключення посудомийної машини у розташованій поверхом вище квартирі № 72 , власником якої є ОСОБА_3 .

Відповідно до звіту про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди), завданого квартирі АДРЕСА_4 , становить 177 637,00 грн. з ПДВ.

Позивачем сплачено вартість експертного дослідження, яка становила 6 800,00 грн, що підтверджується квитанцією № 6В7Е-К6РК-899Р-А1ЕЗ від 26 липня 2024 року.

Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

За правилами частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 15 липня 202 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач довів належними та допустимими доказами факт залиття його квартири внаслідок неправомірних дій відповідачки, розмір завданих збитків, тоді як відповідачка не спростувала своєї вини у залитті квартири позивача.

Так, факт залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується актом про залиття від 19 липня 2024 року.

Причиною залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 є несправність крану підключення посудомийної машини у розташованій поверхом вище квартирі № 72 , власником якої є ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що квартира відповідачки розташована поверхом вище над квартирою позивача, однак жодних доказів, які б підтверджували, що джерело залиття знаходилося в іншій квартирі, або на ділянці, за яку несе відповідальність балансоутримувач, стороною відповідача не надано, а відтак не доведено, що шкоди завдано не з вини відповідача.

Таким чином, враховуючи, що позивачем під час судового розгляду справи доведено завдану йому шкоду, протиправність дій відповідачки, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, та наявності вини відповідачки у вказаному залитті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідачку, як особу, яка завдала збитки майну позивача, обов`язку по відшкодуванню майнової шкоди.

При визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, що належить позивачу, суд виходить з положень статті 22 ЦК України, за змістом якої до вартості матеріального збитку слід включати втрати, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням її речей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для встановлення пошкодженої речі.

Обов`язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві.

Розмір збитків, завданих внаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 , визначений звітом СПД ФОП ОСОБА_6 від 12 серпня 2024 року, та відповідачкою не спростований.

Відповідно до вказаного Звіту вартість ремонтно-будівельних робіт необхідних для усунення пошкоджень квартири АДРЕСА_4 , що виникли внаслідок залиття складає 177 637,00 грн з урахуванням ПДВ.

Отже, у загальну суму матеріального збитку включено також ПДВ (20 % = 35 527,40 грн).

Разом із тим, суд вважає, що збитки у вигляді податку на додану вартість виникають виключно при здійсненні ремонтних робіт платником зазначеного податку.

При виконанні ремонтних робіт особою, що не є платником ПДВ, збиток у вигляді ПДВ не виникає і тому не може автоматично включатися до складу витрат, пов`язаних із ремонтом, а відтак і до розміру матеріальної шкоди.

За вказаних вище обставин та приймаючи до уваги те, що позивачем не надано доказів відновлювального ремонту особою, яка є платником ПДВ, а тому позовні вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 142 109,60 грн, тобто за виключенням ПДВ у розмірі 35 527,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири АДРЕСА_4 , судова будівельно-технічна експертиза призначена за клопотанням відповідачки не була проведена у зв`язку із несплатою останньою коштів за її проведення, також не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України).

При цьому частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено спосіб відшкодування моральної шкоди, а саме якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає, що внаслідок залиття квартири та пошкодження майна, позивач зазнав моральних страждань.

Враховуючи тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном), а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., задовольняючи позов в цій частині частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує наступне.

За правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 471,06 грн, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 147 109,60 грн.

Згідно з частиною першою статті 133, пункту 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).

Відповідно до квитанції № 6В7Е-К6РК-899Р-А1ЕЗ від 26 липня 2024 року позивачем понесено інші судові витрати, а саме на залучення спеціаліста у розмірі 6 800,00 грн.

Враховуючи, що судом під час розгляду справи визнано належним та допустимим доказом наданий позивачем звіт про оцінку розміру матеріального збитку, враховано під час розгляду справи та покладено в основу рішення, суд вважає, що наявні підстави для відшкодуванню позивачу його вартості в порядку розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири у розмірі 142 109,60 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, а всього - 147 109,60 грн, а також судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 1 471,06 грн та інші витрати, пов`язані із залученням спеціаліста, у розмірі 6 800 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Дата складання повного тексту рішення 18.08.2026.