Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №481/735/26 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/735/26

Провадж.№ 2/481/633/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

18.08.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Уманської О.В.,

за участі секретаря Кузьміної Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

Установив:

03.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10.12.2004 року по 02.07.2024 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області ( справа № 481/25/24) від 02.07.2024 року шлюб розірвано.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування в шлюбі сторонами був придбаний житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок придбаний на підставі договору купівлі-продажу серії ВРА № 998469 від 27.09.2010 року загальною площею 43,7 кв.м посвідченим приватним нотаріусом Новобузького нотаріального округу Савченко А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1561. При укладені договору покупцем виступав відповідач, а позивачка, як дружина, надавала згоду на укладення угоди. Будинок купувався за спільні кошти подружжя. Сторони працювали, отримували заробітну плату та заощаджували кошти на придбання будинку. Метою придбання зазначеного майна було спільне проживання, користування, експлуатація останнього нашою сім`єю. В подальшому в результаті добудови площа будинку змінилась на 72,1 кв.м. Наразі в будинку проживає позивачка з дітьми та відповідачем, комунальні послуги та обслуговування будинку сплачують порівну.

Таким чином, будинок за адресою по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін по справі, вони мають рівні права, щодо розпорядження цим майном. В добровільному порядку відповідач заперечує проти поділу сумісного майна. Тому позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просить суд визнати в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22.06.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14.07.2026 підготовче провадження по справі закрите, справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 подала заяву, про можливість розгляду справи без її участі. Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 подав заяву, про можливість розгляду справи без його участі. Позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задовольнити.

Крім того у підготовчому судовому засіданні Позивач ОСОБА_1 та її представник Кіяновська А.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 також визнав позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 02.07.2024 по справі № 481/25/24, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.12.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новобузького районного управління юстиції Миколаївської області Україна, за актовим записом №109. ( а.с.4).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 27.09.2010 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.5-8)

Як зазначено у п.9 вказаного договору купівлі-продажу дружина покупця – ОСОБА_1 дала свою згоду на вчинення чоловіком – ОСОБА_2 даного правочину.

Згідно витягу про Державну реєстрацію права від 03.11.2010 № 27862266 ( а.с.8), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.05.2019 № 168753699 ( а.с.9) право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 одноособово.

За таких обставин суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 на підставах, не заборонених законом, в період шлюбу із ОСОБА_1 , набув право власності на будинок АДРЕСА_1 .

За статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини першої, другої статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Тобто майно, набуде подружжям під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя навіть у разі здійснення державної реєстрації на ім`я лише одного з них.

Відповідно до частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, то належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 572 ЦК України.

Відповідно до статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, є спільною сумісною власністю.

Враховуючи зазначені норми, суд робить висновок, що будинок АДРЕСА_1 , який придбаний в період шлюбу сторін, право власності на який зареєстроване лише за відповідачем, є об`єктом права їх спільної сумісної власності.

Статтею 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно статтею 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Домовленості між співвласниками щодо розміру часток вказаної нерухомості не існує, отже ці частки є рівними.

За такого, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про поділ спірного будинку підлягає задоволенню, враховуючи, що він був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, між сторонами відсутній шлюбний договір, будь-яка домовленість про розподіл майна, а доказів того, що спірний будинок придбаний за особисті кошти відповідача суду не надано, тому спірна нерухомість є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже необхідно визнати спірний будинок об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу спільного майна визнати за позивачем право власності на 1/2 частку будинку, припинивши право власності відповідача на таку частку.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,81,229,265,268,354ЦПК України, суд

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя , задовольнити.

Визнати житловий будинок, будинок АДРЕСА_1 та який придбаний за договором купівлі-продажу житлового будинку від 27.09.2010 року № 1561 ОСОБА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на частку будинку АДРЕСА_1 , залишивши у власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 іншу 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 2868 (двох тисяч восьмиста шести десяти восьми) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішенням виготовлено 18.08.2026 року.

Суддя