Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №487/1935/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/1935/26

Провадження №2/487/1935/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Кузьменка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщен ні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак Оксана Володимирівна, про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником – адвокатом Царик Русланою Миколаївною, до Територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, третя особа – приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак Оксана Володимирівна, в якій представник позивача просить суд визнати за позивачем право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві Миколаївської області. Судові витрати просили залишити за позивачем.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 14.11.2003 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклала шлюб з ОСОБА_6 , змінивши прізвище на « ОСОБА_7 ». 12.02.2004 року, тобто за період перебування у шлюбі, ОСОБА_6 уклав Договір купівлі-продажу на купівлю двокімнатної квартири , розташованої в АДРЕСА_2 , загальною площею 31.3 кв.м., житловою площею 23,8 кв.м. Отже вказана квартира є об`єктом права спільної сумісної власності вищезазначених осіб. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 . На момент її смерті у спірній квартирі були зареєстровані та проживали: її чоловік ОСОБА_6 та її син від попереднього шлюбу – ОСОБА_1 . Після смерті матері позивач продовжував проживати з вітчимом однією сім`єю, який замінив йому батька та виховував його з 13 років. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер. Позивач після смерті вітчима взяв усі обов`язки по його захованню на себе, оплативши всі ритуальні послуги, оскільки йому нічого не було відомо про близьких родичів вітчима, позивач був впевнений, що він є єдиним спадкоємцем після смерті вітчима.

Отже, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкрилась спадщина, яка складалась із 1/2 частки спірної квартири, оскільки зазначено майно було придбано у шлюбі та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки на момент смерті спадкодавиці були зареєстровані та проживали з нею – чоловік та син, які є спадкоємцями І черги після її смерті, то останні фактично прийняли спадщину відповідно до ст. 1268 ЦК України у рівних частках.

У лютому 2026 року позивач звернувся до приватного нотаріуса ММНО Миколаївської області Пехлак О.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері та вітчима, однак йому було повідомлено що у вітчима є спадкоємці І черги, які заявили свої права на спадщину після його смерті. Проте, приватний нотаріус своєю постановою відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері, оскільки спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності та за життя подружжя ї поділ не здійснюваввся6 а шлюбний договір між подружжям не укладався.

Отже, позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свої матері у нотаріальному порядку, а тому змушений з позовом до суду для захисту свої прав та інтересів щодо спадкового майна після смерті матері, як спадкоємець І черги, яку він фактично успадкував відповідно до ст. 1268 ЦК України.

Також разом з позовом було заявлено клопотання про витребування додаткових доказів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Кузьменка В.В.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Кузьменка В.В. від 17.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено підготовче засідання. Також задоволено клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів та витребувано у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Пехлак Оксани Володимирівни копію спадкової справи №75219297, номер у нотаріуса 08/2026, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Миколаєві Миколаївської області, а також копію спадкової справи №42/2025 заведену після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Миколаєві Миколаївської області.

06.04.2026 року на адресу суду, на виконання вищезазначеної ухвали, від приватного нотаріуса ММНО Пехлак О.В. надійшли матеріали спадкових справ №75219297 та № 74918685.

09.04.2026 до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про залучення її до участі в даній справі в якості співвідповідача.

10.04.2026 до суду надійшла заява від ОСОБА_3 про залучення її до участі в даній справі в якості співвідповідача.

19.04.2026 року до суду надійшло клопотання від представника позивача – адвоката Царик Р.М., про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.05.2026 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак Оксана Василівна про визнання права власності в порядку спадкування, в якості відповідачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 17.07.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову не заперечувала.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечень не мала.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовну заяву.

Представник відповідача територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, рішення по справі ухвалити відповідно до чинного законодавства України.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином, про наявність поважних причин, які перешкоджають участі в судовому засіданні не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 28.06.1990 року Палацом урочистої реєстрації новонароджених м. Миколаєва. Його матір`ю є ОСОБА_8 .

З витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00057302439, сформованого 24.03.2026 року, вбачається, що після державної реєстрації шлюбу, актовий запис № 120 від 24.03.1995 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

14.11.2003 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис № 298, та змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 14.11.2003 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального районного управління юстиції м. Миколаєва, Миколаївської області.

Копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12.02.2004 року приватним нотаріусом ММНО Поліщук Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 348, підтверджується, що ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальна корисна площа 31,3 кв.м., житлова площа 23,8 кв.м., кількість кімнат дві. Реєстрація права власності за ОСОБА_6 також підтверджується копією витягу ММБТІ № 2952752 від 01.03.2004 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 15.06.2017 року Миколаївським міським ВДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області.

При цьому, з витягу з реєстру територіальної громади № 2026/003040506, сформованого 25.02.2026 року, видано, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 05.05.2006 року.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 07.11.2025 року Заводським ВДРАЦС у місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса).

12.02.2026 року позивач звернувся до приватного нотаріуса ММНО Пехлак О.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті його матері та зазначив, що спадщину після смерті останньої він фактично прийняв, оскільки проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем на день її смерті за однією адресою. Крім нього спадщину після смерті дружини фактично прийняв її чоловік ОСОБА_6 , який проживав та був зареєстрований разом із спадкодавцем на день її смерті за однією адресою.

12.02.2026 року приватним нотаріусом ММНО Пехлак О.В. було заведено спадкову справу № 75219297 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер у нотаріуса 08/2026.

В матеріалах вищезазначеної спадкової справи наявна довідка про осіб зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 15.06.2017 року, де зазначено: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Поряд з цим, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 18/02-31 від 13.02.2026 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 . ПН ММНО ОСОБА_11 в своїй постанові зазначила, що оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.11.2003 року, вищевказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим ОСОБА_4 має право на 1/2 частку вищезазначеної квартири. За життя подружжя поділ майна не здійснювався та шлюбний догові між подружжям не укладався. Таким чином, частку, яка належить ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 , може бути визначено тільки на підставі рішення суду. Із наданих документів вбачається неможливість видати на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку зазначеної квартири.

При цьому, 25.11.2025 року приватним нотаріусом ММНО Пехлак О.В. було заведено спадкову справу № 74918685 після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З матеріалів вказаної спадкової справи вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звертались його донька ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 .

Так, частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне правило закріплене частиною третьою статті 368 ЦК України: «Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю», якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 70 СК України при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 зареєстровано 14.11.2003 року, після чого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_7 ». Спірна квартира придбана ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 12.02.2004 року, тобто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_6 . Сам по собі факт оформлення правовстановлюючого документа лише на ім`я одного з подружжя не змінює встановленого законом правового режиму майна, придбаного у період шлюбу. Матеріали справи не містять відомостей про укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 шлюбного договору, договору про поділ спільного майна подружжя чи іншої домовленості про визначення нерівних часток у спірній квартирі. Саме відсутність визначених за життя подружжя часток стала підставою для відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.

Отже, квартира АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а їх частки у праві власності на це майно є рівними.

У постанові від 04.03.2026 року у справі № 947/12009/23 Верховного Суду виходив із того, що набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію спільної сумісної власності, яка, якщо не спростована у встановленому законом порядку, наділяє того з подружжя, хто пережив іншого, правом на 1/2 частку такого майна як співвласника.

Таким чином, на час смерті ОСОБА_4 їй належала 1/2 частка спірної квартири як частка у спільному майні подружжя, а інша 1/2 частка належала ОСОБА_6 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини згідно зі статтею 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Отже, після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 до складу відкритої після неї спадщини увійшла належна їй 1/2 частка квартири.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, що прямо встановлено статтею 1261 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 . На день смерті спадкодавиці у спірній квартирі разом із нею були зареєстровані її син ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_6 . Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи та довідкою про осіб, зареєстрованих у квартирі станом на 15.06.2017 року.

З досліджених судом матеріалів спадкової справи, відомостей про зареєстроване місце проживання та інших наявних у справі доказів установлено, що на час смерті ОСОБА_4 її син ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_6 постійно проживали разом зі спадкодавицею за адресою спірної квартири.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї

Матеріали справи не містять відомостей про відмову ОСОБА_1 або ОСОБА_6 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Отже, з огляду на їх постійне проживання зі спадкодавицею на час відкриття спадщини вони є такими, що прийняли спадщину.

З матеріалів спадкової справи № 75219297 судом встановлено, що інших спадкоємців першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , крім її сина ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_6 , немає.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, що передбачено статтею 1267 ЦК України. Такий самий порядок закріплений у пункті 4.10 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Отже, належна ОСОБА_4 1/2 частка квартири підлягала спадкуванню її сином ОСОБА_1 та чоловіком ОСОБА_6 у рівних частках, у зв`язку з чим кожен із них успадкував по 1/4 частці спірної квартири.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Крім того, частина третя статті 1296 ЦК України прямо встановлює, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, та обставина, що ОСОБА_1 після смерті матері не отримав свідоцтва про право на спадщину на належну йому 1/4 частку квартири, сама по собі не свідчить про неприйняття ним спадщини та не припиняє набутого ним спадкового права.

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак О.В. від 13.02.2026 року № 18/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку спірної квартири. Підставою відмови зазначено те, що квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за життя подружжя її поділ не здійснювався, шлюбний договір не укладався, у зв`язку з чим нотаріус не може оформити право позивача у нотаріальному порядку.

Відповідно до підпункту 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При цьому Верховний Суд у постанові від 14.08.2024 року у справі № 522/3974/20 сформулював принципово важливий для цієї справи висновок: визначення судом частки у спільній сумісній власності за померлою особою є неналежним способом захисту; натомість належним способом є вимога спадкоємця про визнання за ним права власності на відповідну частку в порядку спадкування. Питання про те, яка частка майна належала спадкодавцеві та входила до складу спадщини, суд встановлює у мотивувальній частині рішення. Саме такий спосіб захисту обрано позивачем у цій справі.

Отже, такий спосіб захисту відповідає наведеній правовій позиції Верховного Суду та є ефективним, оскільки усуває перешкоду, яка унеможливлює нотаріальне оформлення вже прийнятої позивачем спадщини.

Враховуючи, що позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері та набув право на 1/4 частку спірної квартири, однак позбавлений можливості оформити право власності на неї в нотаріальному порядку внаслідок відсутності документа, що підтверджує належність спадкодавиці відповідної частки у спільному майні подружжя, а обраний позивачем спосіб захисту відповідає положенням статті 392 ЦК України та правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.08.2024 року у справі № 522/3974/20, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .

На підставі статей 15, 16, 368, 392, 1216, 1218, 1226, 1261, 1267, 1268, 1296 ЦК України, статей 60, 70 СК України та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак Оксана Володимирівна, про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Кузьменко