Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №142/488/25 — Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/488/25

Номер провадження 2-а/142/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 серпня 2026 року селище Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

з участю

секретаря судового засідання Курасевич В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Близнюка В.В.,

представника відповідача Поліщука К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Піщанка Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований по АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому позивач просить суд скасувати постанову № 116176 про накладення адміністративного стягнення, винесеної начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковником ОСОБА_2 27 червня 2025 року, за якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП, як незаконну. Також позивач просив суд витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали адміністративної справи з притягнення 27 червня 2025 року до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2025 року дану справу було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвалою суду від 11 липня 2025 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Розгляд справи здійснювати за правилами, передбаченими статтями 268-271, статтею 286 КАС України. Витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали адміністративної справи з притягнення 27 червня 2025 року до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що постановою №116176 про накладення адміністративного стягнення, винесеної начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковником ОСОБА_2 27 червня 2025 року він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. ст. 202 КУпАП, а саме за те, що 27 червня 2025 року був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який своїми діями порушив п. 12 Положення про прикордонний режим, затверджений постановою КМУ № 1147 від 22.07.1998 р. зі змінами. Вважає, що він притягнутий до адміністративної відповідальності незаконно, а постанова, винесена начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковником ОСОБА_2 27 червня 2025 року відносно нього, підлягає скасуванню за наступних підстав.

Відповідно п. 12 Положення про прикордонний режим, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1147 від 22 липня 1998 року (зі змінами та доповненнями) капітанам (судноводіям) морських суден, суден внутрішнього плавання, малих, спортивних суден, інших плавзасобів, командирам повітряних суден, начальникам поїздів і провідникам вагонів, старшим стюардам і стюардам, водіям транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район та прикордонну смугу і вивозити з них осіб, які не мають відповідних документів.

Ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові не вказано, зазначає позивач, які саме дії ним вчинено на порушення вказаного вище пункту Положення, відтак неможливо встановити, чи підлягають вказані норми застосуванню відносно нього, а притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП призвело до неконкретності змісту обвинувачення в скоєнні адміністративного правопорушення, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28.10.2003 у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23.09.1998 у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». Зокрема, ЄСПЛ нагадує, що «національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві» (п. 33 рішення від 15.11.1996 у справі «Доменічіні проти Італії» (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V). На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5). Як вказано у справах «Малофеева проти Росії » рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04, та «Карелін проти Росії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року, Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Уповноважена особа, якою складено протокол, не навела в самому протоколі особи свідків, потерпілих, або дані особи, яку він, позивач, «Підвозив».

Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 333128 від 27 червня 2025 року, кладений відносно нього, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, обов`язок повідомляти людину про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Постанова № 116176 про накладення адміністративного стягнення, винесена начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковником ОСОБА_3 27 червня 2025 року, містить посилання про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбудеться 27 червня 2025 року о 16 год. 55 хв., проте у вказаний час розгляд фактично не відбувся, не відбувся він до 22 год., коли позивач покинув приміщення прикордонного поста.

У порушення наведених нормативних приписів, відповідач не з`ясував чи був виклик, причин неявки, не переконався про неповажність таких причин; передчасно, без належних правових підстав, розпочав процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, внаслідок чого постанова, яка оскаржується, винесена з порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності та за відсутності будь-яких доказів вини особи. Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 р. у справі за №676/752/17 від 21.03.2019 р. у у справі за №489/1004/17 від 30.01.2020 р. у справі за №308/12552/16-а. Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Оскільки наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Жодного з вищевказаного особою, яка склала постанову, зроблено не було.

Представник відповідача Поліщук К.В.на вказану позовну заяву подав відзив, де вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

27 червня 2025 року прикордонним нарядом «Контрольний пост» о 15 годині 30 хвилин на перехресті доріг н.п Крижопіль - н.п Городківка - н.п Вапнярка Тульчинського району Вінницької області, на відстані близько 30000 метрів від лінії державного кордону в контрольованому прикордонному районі, на напрямку проміжного прикордонного знаку № 0236, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2115, державний номер НОМЕР_2 , здійснював перевезення особи в якості пасажира, а саме: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка під час перебування у контрольованому прикордонному районі не мала при собі документів, що посвідчують особу, обов`язковість яких передбачено п. 8 Положення про прикордонний режим, яке затверджене постановою КМУ від 22.07.1998 № 1147. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12 Положення про прикордонний режим, яке затверджене постановою КМУ від 22.07.1198 № 1147, тобто здійснив порушення прикордонного режиму, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 202 КУпАП.

В подальшому ОСОБА_1 було запрошено до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) для з`ясування всіх обставин правопорушення та складання процесуальних документів.

Змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 333128 встановлено, що 27.06.2025 прикордонним нарядом «Контрольний пост» о 15 годині 30 хвилин на напрямку н.п Крижопіль (Україна) - н.п. Хрустова (Республіка Молдова) в районі проміжного прикордонного знаку № 0236 на відстані 30000 м від лінії державного кордону першим заступником начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковником ОСОБА_5 був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який своїми діями порушив п. 12 Положення про прикордонний режим, яке затверджене постановою КМУ від 22 липня 1998 року №1147, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.

За результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно позивача уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) підполковником ОСОБА_2 винесено Постанову про накладання адміністративного стягнення № 116176 від 27.06.2025, якою Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП та із врахуванням вимог ст.ст. 33-35 КУпАП, зокрема щире каяття, відповідно до ст.ст. 222-1, 283, 284 КУпАП на Позивача накладено стягнення у межах мінімальної санкції ч. 1 ст. 202 КУпАП - 850 гривень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. На Державну прикордонну службу України відповідно до вимог пункту 11 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» покладено обов`язок контролю за дотриманням прикордонного режиму.

Згідно статті 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Тульчинський район Вінницької області віднесено до контрольованих прикордонних районів Переліком міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, який затверджений постановою КМУ від 03 серпня 1998 року №1199.

Пунктом 4 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27.07.1998 року № 1147 встановлено, що нормативно-правові акти МВС з питань прикордонного режиму, видані в межах його повноважень та зареєстровані в установленому порядку, є обов`язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами.

Пунктом 8 Положення №1147 встановлено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Згідно пункту 12 Положення №1147, капітанам (судноводіям) морських суден, суден внутрішнього плавання, малих, спортивних суден, інших плавзасобів, командирам повітряних суден, начальникам поїздів і провідникам вагонів, старшим стюардам і стюардам, водіям транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район та прикордонну смугу і вивозити з них осіб, які не мають відповідних документів.

Відповідальність за порушення прикордонного режиму встановлено статтею 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи зміст позовної заяви, відповідач звертає увагу суду, що позовну заяву направлено до суду через відповідні підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та підписано представником позивача Близнюком Віктором Васильовичем в інтересах Позивача 07.07.2025 за ордером на надання правничої допомоги в Піщанському районному суді (прим. - Піщанському районному суді Вінницької області) від 07.07.2025. Водночас формулювання змісту позовних вимог, на думку позивача, є некоректним, оскільки складається з численних формулювань від першої особи Позивача з описом подій, які відбулись 27.06.2025 та міркувань Позивача із запереченнями проти притягнення до адміністративної відповідальності, хоча підпис позивача у позовній заяві відсутній, що суперечить логіці процесуального представництва та створює формальну неузгодженість між змістом заяви та її підписантом. В позові також йдеться про притягнення " ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП " та неконкретності змісту обвинувачення в скоєнні адміністративного правопорушення, що прямо суперечить принципу правової визна ченості. Особа Каленяка Г.І. не є стороною по справі та була відсутня під час здійснення адміністративного провадження у справі за правопорушення передбачене ст. 202 КУпАП 27.06.2025 відносно гр. України ОСОБА_1 .

Посилання на позицію, викладену Київським апеляційним судом в постанові від 14.06.2021 року у справі № 756/5775/21, також не є коректним, оскільки у коментованому рішенні відповідач посилався загально на нормативно- правовий акт без конкретизації, на відміну від цієї справи, де вказано конкретний пункт Положення№1147, який було порушено, отже справи не є тотожними. Відповідно, правова позиція позивача, викладена в позовній заяві, не містить жодних належних правових чи фактичних аргументів, які б свідчили про незаконність оскаржуваної постанови, а зміст позову є декларативним і не підкріплений належною доказовою чи правовою базою.

Посилання позивача на недоліки у протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ №333128, як на підставу для скасування постанови, є юридично необґрунтованим, оскільки не відповідає змісту самого протоколу, вимогам ст. 256 КУпАП та є спробою формалізованої дискредитації законного провадження.

Диспозиція статті 202 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення прикордонного режиму, є бланкетною, тобто відсилає до нормативно- правових актів, які регулюють правила проживання, перебування або пересування в межах територій контрольованого прикордонного району та/або прикордонної смуги, тощо та є обов`язковими для виконання.У фабулі протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №333128, яку відображено в постанові про накладання адміністративного стягнення №116176 вказано, що громадянин України ОСОБА_1 , який своїми діями порушив п. 12 Положення про прикордонний режим, яке затверджене постановою КМУ від 22.07.1998 №1147. Пункт 12 Положення - 1147 чітко визначає: ... водіям транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район та прикордонну смугу і вивозити з них осіб, які не мають відповідних документів.

Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, яку затверджено наказом МВС від 18.09.2013 №898 (далі - Інструкція-898) визначено, протокол складається на спеціальному бланку, що містить серію та номер, копія якого під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На підставі вимог абз. другого пункту 7 та пункту 12 Інструкції-898, за наявності технічної можливості, постанова про накладення адміністративного стягнення та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення складаються з використанням комп`ютерної техніки з автоматичним присвоєнням їм відповідної серії та номера з додаванням літери Е та роздруковуються за допомогою спеціальних технічних пристроїв. Бланки постанов про накладення адміністративного стягнення мають шестизначний номер.

Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 29.05.2025 №170 лише з 01.07.2025 введено в промислову експлуатацію модернізовану інформаційно- комунікаційну систему «Гарт-5» Державної прикордонної служби України (далі - ІКС «Гарт-5») (додається), призначену для автоматизації службових процесів, зокрема обробки інформації про виявлені адміністративні правопорушення, яка надає легітимну можливість формувати процесуальні документи з використанням комп`ютерної техніки та збільшенням можливостей з викладення обставин правопорушення.

Використані 27.06.2025 бланк протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №333128 та постанови про накладання адміністративного стягнення №116176, мають відмітку Поліграфічного відділення видавництва НАДПСУ Зам. №686 та 599 відповідно, обов`язкові для використання та мають обмеженні обсяги графічних полів для викладення обставин. У зв`язку з цим опис обставин у вищезазначених актах носить стислий характер і не може охоплювати усі обставини справи.

Сукупність зібраних по справі доказів дозволяє повністю ідентифікувати обставини вчиненого діяння, а протокол складений у відповідній формі, містить усі істотні реквізити, передбачені законом.

Твердження представника позивача про порушення його прав при розгляді справи 27.06.2025 є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Всі передбачені процесуальні гарантії, закріплені у Кодексі України про адміністративні правопорушення, були дотримані. Розгляд справи відбувся з дотриманням усіх вимог законодавства: позивач був належним чином повідомлений, особисто присутній, надав пояснення, отримав копії документів, і реалізував право на захист. Жодних процесуальних порушень під час розгляду справи не допущено.

Таким чином, зважаючи на викладене, посадові особи НОМЕР_3 прикордонного загону діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а позиція позивача у адміністративному позові містить ознаки непослідовності та неузгодженості, з помилковим застосуванням правових норм та спрямована на скасування правильного по суті рішення.

На виконання ухвали суду від 11 липня 2025 року в частині витребування матеріалів адміністративної справи, до відзиву відповідачем додано матеріали справи без номера про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.202 КУпАП стосовно громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову підтримав повністю та суду пояснив, що 27 червня 2025 року на прохання сусідів Перегинець перевозив їх із селища Рудниця Тульчинського району, де проживає він, позивач, його мати ОСОБА_4 та сусіди ОСОБА_7 , до м. Тульчин в лікарню та назад до дому у селище Рудниця Тульчинського району автомобілем ВАЗ 2115, разом з ним також поїхала мати ОСОБА_4 . При цьому він нагадав усім про необхідність мати з собою паспорти чи інші документи, що посвідчують особу. Дорогою з м.Тульчин, в районі села Сонячне, автомобіль був зупинений прикордонним нарядом. Працівник ДПС України попросив його пред`явити паспорт, надавши паспорт до рук працівника, через що виникла суперечка, під час якої прикордонник зламав ручку дверей автомобіля та витягнув його з автомобіля. Прізвище даного працівника було ОСОБА_8 . Інший працівник ДПС України ОСОБА_9 розбив лобове скло автомобіля та забрав належний йому мобільний телефон. Потім прикордонники викликали поліцію. Під час перевірки документів у пасажирів виявилось, що у матері ОСОБА_4 відсутній паспорт як фізичний документ, однак він був у неї у додатку ДІЯ, проте відкрити додаток мати не змогла чи то через хвилювання, чи через поганий зв`язок. Особа матері була встановлена працівниками поліції. Згодом він, пасажири та працівник ДПС України, який сказав, що він начальник та сів до його автомобіля на переднє пасажирське сидіння, поїхали до селища Рудниця до нього до дому, де мати ОСОБА_4 винесла та показала працівникові ДПС України паспорт громадянина України. Після цього йому та його матері було запропоновано проїхати до с.Болган до відділу прикордонної служби для складання документів. В с.Болган у відділі прикордонної служби було складено протокол та винесено постанову про адміністративне правопорушення, які він підписав, надав пояснення та намагався швидше звідти поїхати до дому, оскільки була пізня пора доби, орієнтовно 22 година вечора. Працівники ДПС України йому відшкодували збитки за пошкоджений автомобіль та повернули вилучений мобільний телефон. Просив задовольнити позовні вимоги через незаконність його притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки того дня 27 червня 2025 року межі контрольованого прикордонного району не залишав, постійно в ньому проживає, його мати ОСОБА_4 також постійно проживає в ньому, а його дії за ст. 202 КУпАП кваліфіковано невірно.

Представник позивача, адвокат Близнюк В.В. позовні вимоги підтримав повністю, просив про їх задоволення та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення № 116176 від 27 червня 2025 року за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202 КУпАП. При цьому зауважив, що посадовою особою, яка притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, невірно витлумачено п.12 Положення про прикордонний режим та невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , провадження в справі про адміністративне правопорушення за злісну непокору законним вимогам військовослужбовця ДПС України відносно ОСОБА_1 закрито Крижопільським районним судом Вінницької області постановою від 29 липня 2025 року за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Таким чином, підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.202 КУпАП України з урахуванням всіх обставин справи, письмових доказів, пояснень свідків, - відсутні.

Представник відповідача Поліщук К.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з урахуванням обставин, викладених ним у відзиві на позовну заяву, та зауважив, що правила перебування та пересування громадян у прикордонному районі мають певні обмеження, яких необхідно дотримуватись. Пасажир автомобіля, яким керував позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не мала при собі під час перевірки документа, що посвідчує її особу, за що самостійно понесла адміністративну відповідальність та сплатила штраф, відтак у ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 202 КУпАП, та до нього застосовано мінімальне стягнення в розмірі штрафу в розмірі 850 грн., оскільки посадовою особою, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, було враховано характер вчиненого правопорушення, сумісність подій, майновий стан особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визнання особою вини та щире каяття.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що позивач по справі ОСОБА_1 доводиться її сином, з яким вони проживають разом у селищі Рудниця Тульчинського району Вінницької області та мають відповідну реєстрацію місця проживання. 27 червня 2025 року сусіди ОСОБА_7 попросили ОСОБА_10 поїхати до м.Тульчин в лікарню, на що син погодився, а вона також виявила намір поїхати разом із сином та сусідами в м.Тульчин у справах. Перед виїздом син у неї не запитував про наявність паспорта, однак свідок достеменно знала, що паспорт є у неї в мобільному додатку ДІЯ та певно мав бути і в сумці. Дорогою з м.Тульчин в районі села Сонячне близько 14 години автомобіль під керуванням її сина зупинив прикордонний наряд та працівник прикордонної служби попросив ОСОБА_11 дати йому паспорт в руки, через що виникла суперечка. Один прикордонник вибив скло автомобіля та силоміць витягнув сина на дорогу, інший прикордонник застосував силу до неї та також силомісь витягнув з автомобіля на дорогу. Від неї, свідка, прикордонники вимагали пред`явити паспорт, однак вона від сильного хвилювання, викликаного агресивною поведінкою прикордонного наряду, не змогла знайти паспорт у власній сумці та не змогла відкрити додаток ДІЯ, швидше в тому місці був поганий мобільний зв`язок. Прикордонники викликали поліцію, яка на місці зупинки встановила її особу. Потім вони у супроводі працівника ДПС України поїхали до селища Рудниця до них до дому, де свідок винесла паспорт та показала його прикордоннику. Працівник ДПС України на прізвище ОСОБА_9 наполіг на тому, щоб вони проїхали до відділу в с. Болган для оформлення правопорушення, на що вона та син погодились. Через сильний стрес і тривалість у часі, оскільки була 22 година, свідок погодилась підписати всі необхідні документи, складені щодо неї, та згодом сплатила штраф за порушення прикордонного режиму. Вважає своє притягнення до адміністративної відповідальності незаконним, оскільки її паспорт був у додатку ДІЯ, отже був при нії на місці зупинки.

Допитаний судом свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що попросив свого сусіда ОСОБА_11 відвезти його та дружину в м.Тульчин до лікарні, на що сусід погодився. 27 червня 2025 року він, свідок, його дружина ОСОБА_13 , мати ОСОБА_14 та сам ОСОБА_15 , який був за кермом, поїхали із селища Рудниця, де всі проживають тривалий час, до м.Тульчин у лікарню, а на зворотньому шляху в районі с.Сонячне були зупинені прикордонним нарядом. Прикордонники попросили водія надати їм в руки документи, при цьому поводилися зухвало, перевернули всі речі в машині, силою витягли ОСОБА_11 та ОСОБА_4 з автомобіля, розбили скло та зламали ручку автомобіля. Свідок не знає, чи у ОСОБА_4 були документи, однак у нього та в його дружини вони були та прикордонники їх перевірили. Потім прибула поліція, яка встановила особу ОСОБА_4 ,а згодом вони усі в супроводі прикордонника, який їхав на передньому пасажирському сидінні автомобіля ОСОБА_1 , поїхали в селище Рудниця, де ОСОБА_4 винесла з хати паспорт, а він зі своєю дружиною пішли до себе до дому.

Аналогічні поясненням свідка ОСОБА_12 дала свої пояснення суду свідок ОСОБА_13 , додавши суду, що також була шокована агресивною поведінкою прикордонного наряду, працівники якого видирали милиці в її чоловіка та відверто називали його інвалідом. Свідок не знає, чи були у ОСОБА_4 документи при собі, однак вона точно бачила, що ОСОБА_16 їх шукала в сумочці та в машині, була сильно схвильована, що не може знайти паспорт та намагалась відкрити додаток ДІЯ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підполковником ОСОБА_2 27 червня 2025 року винесено постанову № 116176 у справі б/н про адміністративне правопорушенння, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 202 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Даною постановою встановлено, що 27 червня 2025 року о 15 годині 30 хвилин прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку н.п Крижопіль (Україна) - н.п Хрустова (РМ) в районі проміжного прикордонного знаку № 0236, на відстані 30000 м від лінії державного кордону першим заступником начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підполковником ОСОБА_5 був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який своїми діями порушив вимоги п. 12 Положення про прикордонний режим, затверджений Постановою КМУ № 1147 від 22.07.1998 р. зі змінами, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 202 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Диспозицією ч. 1 ст. 202 КУпАП встановлено відповідальність за порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в`їзду - виїзду.Частиною 2 ст. 202 КУпАП встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті. Згідно статті 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Тульчинський район Вінницької області віднесено до контрольованих прикордонних районів Переліком міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони, який затверджений постановою КМУ від 03 серпня 1998 року №1199.

Згідно пункту 12 Положення про прикордонний режим, затвердженим постановою КМУ від 27.07.1998 року № 1147 капітанам (судноводіям) морських суден, суден внутрішнього плавання, малих, спортивних суден, інших плав засобів, командирам повітряних суден, начальникам поїздів і провідникам вагонів, старшим стюардам і стюардам, водіям транспортних засобів забороняється підвозити у контрольований прикордонний район та прикордонну смугу і вивозити з них осіб, які не мають відповідних документів.

Водночас судом встановлено, що 27 червня 2025 року водій ОСОБА_1 , який керував автмобілем ВАЗ 2115, державний номер НОМЕР_2 , з пасажирами, серед яких була його мати ОСОБА_4 , межі Тульчинського району Вінницької області як прикордонного району на залишав, прямуючи із селища Рудниця Тульчинського району до м. Тульчин та з м. Тульчин до селища Рудниця Тульчинського району, тобто в розумінні п.12 вищенаведеного Положення не підвозив осіб у контрольований прикордонний район та не вивозив з нього осіб, які не мають відповідних документів.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України від 3 квітня 2003 року №661-ІV «Про Державну прикордонну службу України» (надалі Закон №661-ІV).

Відповідно до ст. 1 Закону №661-ІV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до ст. 2 Закону №661-ІV основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Відповідно до п. 7 «Положення про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 в редакції постанови №1292 від 7 грудня 2023 року; із змінами, внесеними згідно з постановою №894 від 6 серпня 2024 року (надалі - Положення №1147) громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Відповідно до ч. 1 і 4 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», п. 2 Положення №1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Пунктом 5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції. Особи, зазначені у п.п. 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (п.10 Положення).

Аналіз даних норм дозволяє зробити висновок про те, що вимоги до громадян дотримуватись певних правил та нести певні обмеження покликані запобігти вчиненню різного роду порушень в прикордонних районах, запобіганню порушенню недоторканості державного кордону, контролювати переміщення громадян з метою недопущення та запобігання вказаних правопорушень.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.

На момент прийняття рішення суб`єктом владних повноважень щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст.202 КУпАП у відділі прикордоної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " близько 22 години 27 червня 2026 року було встановлено особу ОСОБА_4 , було перевірено її поспорт як фізичний документ, щоправда залишився недослідженим додаток ДІЯ на предмет наявності в ньому документа, що посвідчує особу ОСОБА_4 , було встановлено місце її проживання та реєстрації, мету перевезення її водієм ОСОБА_1 в межах прикордонного контрольованого району та встановлено, що особа ОСОБА_4 відома водієві ОСОБА_1 , оскільки вона є його матір`ю, тобто в діях особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, відсутній умисел на підвезення у контрольований прикордонний район та прикордонну смугу і вивезення з них осіб, які не мають відповідних документів, щоби могло би привести до того чи іншого порушення порядку перебування чи переміщення осіб в прикордонному районі.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові суб`єктом владних повноважень дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не описані в контексті конкретного вчиненого правопорушенння, при цьому в переважній більшості описано дії прикордонного наряду, який виявив особу, однак які саме дії вчинив ОСОБА_1 в постанові не зазначено. Зважаючи на те, що норма ч.1 ст.202 КУпАП є бланкетною, зміст постанови вимагає чіткого зазначення та кокретики дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з посиланням на норму права, яку порушила особа. На обов`язок повного викладу обставин вчинення особою правопорушення у відповіднсті до диспозиції статті КУпАП суб`єктом владних повноважень не може впливати будь - який чинник, в тому числі стислість граф відповідного стандартизованого бланку протоколу та постанови про адміністративне правопорушення, на які посилається відповідач.

Крім того, судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч.2 ст.202 КУпАП, де кваліфікуючою ознакою діяння є повторність вчиненого - ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №333128 від 27 червня 2025 року, при його складанні посадовою особою не виявлено даних про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року. Про повторність вчиненого праввопорушення ОСОБА_1 також не зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про невірну кваліфікацію дій особи, що в свою чергу виключає притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.202 КУпАП.

Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача, судом приймається до уваги те, що згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не мас: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, факт вчинення позивачем правопорушення належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на той факт, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202 КУпАП та відповідно наявність складу вказаного адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 27 червня 2025 року № 116176, винесена відносно ОСОБА_1 начальником відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підполковником ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень (не відповідає санкції ч.2 ст.202 КУпАП) , без додержання законності та підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 202 КУпАП.

Щодо інших доводів, то суд зазначає, що відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно ізп. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.,статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З аналізу наведених норм, видно, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд може прийняти лише одне із рішень, передбаченихч.3 ст. 286 КАС України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

А тому, враховуючи, що до позовної заяви позивачем додано платіжну інструкцію про сплату судового збору, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн., відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову № 116176 про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковником ОСОБА_2 27 червня 2025 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП, як незаконну.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 202 КУпАП КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Представник позивача: Близнюк Віктор Васильович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №545 від 30 липня 2007 року, адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , який розташований по АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ;

Представник відповідача: Поліщук Костянтин Володимирович, АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: