Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №752/7784/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

УХВАЛА

06 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 752/7784/23

провадження № 61-11484св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» на рішення Сихівського районного суду міста Львова

від 27 лютого 2024 року у складі судді Дулебка Н. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (далі -

ТОВ «Олком-Лізинг», товариство) про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 19 грудня 2018 року між ОСОБА_1

та ТОВ «Олком-Лізинг» було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого товариство зобов`язалося передати ОСОБА_1 у власність квартиру АДРЕСА_1 , а позивач зобов`язався сплатити за неї 560 000 грн.

У той самий день позивач здійснив оплату в розмірі 298 000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, та передав 11 500 доларів США, що еквівалентно 320 251,35 грн. Вказані обставини підтверджуються розпискою директора ТОВ «Олком-Лізинг» ОСОБА_4.

20 грудня 2018 року відповідач передав позивачу вищевказану квартиру відповідно до акту приймання-передачі.

Разом з тим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 травня 2021 року у справі №464/1223/19 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволеночастково, скасовано рішення про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності

за ТОВ «Олком-Лізинг»на квартиру

АДРЕСА_1 , скасовано рішення про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 , витребувано в останнього на користь

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частинах по частки цієї квартири.

Оскільки вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем вищезазначеної квартири та у ТОВ «Олком-Лізинг» було відсутнє як право на реєстрацію вказаної квартири за собою, так і право на її відчуження, тому укладений між позивачем та товариством договір купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2018 року підлягає визнанню недійсним, а отримані ТОВ «Олком-Лізинг» від позивача кошти на виконання умов цього договору стягненню на користь ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 19 грудня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лавриком Я. М., зареєстрований в реєстрі за № 1902;

- стягнути з ТОВ «Олком-Лізинг»на користь ОСОБА_1 грошові кошти

у розмірі 298 000 грн та 11 500 доларів США.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 27 лютого

2024 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Олком-Лізинг» на користь ОСОБА_1 грошові кошти

у розмірі 560 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова

від 28 травня 2021 року у справі № 464/1223/19 встановлено, що у ТОВ «Олком-Лізинг» були відсутні правові підстави для відчуження спірної квартири, оскільки право власності за товариством зареєстровано на це нерухоме майно на підставі незаконного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Суд при розгляді справи

№ 464/1223/19 зазначив про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки на час оформлення права власності на це майно не знав про його неправомірне відчуження товариством.

Встановленим законом способом захисту прав покупця, який не знав і не міг знати про неможливість відчуження майна продавцем, є відшкодування заподіяних йому збитків з підстав, передбачених статтею 661 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 560 000 грн у рахунок відшкодування збитків, які були понесені ОСОБА_1 .

Безпідставними є посилання відповідача на те, що позивачем не сплачено товариству 560 000 грн, оскільки 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 здійснено оплату за договором купівлі-продажу в розмірі 298 000 грн на користь

ТОВ «Олком-Лізинг», що підтверджується квитанцією від 19 грудня 2018 року. Крім цього, згідно з розпискою, складеною директором товариства

ОСОБА_4., останній отримав від ОСОБА_1 11 500 доларів США, що еквівалентно 320 251,35 грн, як оплату на виконання умов договору купівлі-продажу спірної квартири. У подальшому, вищевказану квартиру на підставі акту приймання-передачі від 20 грудня 2018 року відповідачем передано позивачу, чим також підтверджено факт розрахунку за придбане нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2024 року ТОВ «Олком-Лізинг»звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сихівського районного суду міста Львова

від 27 лютого 2024 рокута постанову Львівського апеляційного суду

від 04 липня 2024 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Олком-Лізинг» на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 лютого 2024 рокута постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що про факт отримання коштів товариством можуть свідчити банківські виписки про зарахування чи повернення грошових коштів з відповідного рахунку, чи прибуткові та видаткові касові ордери.

Суди не звернули уваги на те, що у справі відсутні письмові докази сплати позивачем на користь товариства грошових коштів у повному розмірі за договором купівлі-продажу. Такі обставини свідчать про те, що відповідач як юридична особа не отримував грошові кошти на свій рахунок.

Відповідач вказував про те, що законом не передбачено механізму видачі розписки на підтвердження отримання грошових коштів за договором купівлі-продажу.

Отже, суди помилково врахували розписку директора товариства як доказ сплати позивачем грошових коштів у розмірі 11 500 доларів США за договором купівлі-продажу від 19 грудня 2018 року.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої

статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої

статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

У цій справі предметом позову є вимога про стягнення збитків, оскільки

у відповідача було відсутнє право на відчуження на користь позивача

спірного нерухомого майна, тому позивачем визначено розмір таких збитків - 560 000 грн, що відповідає сплаченої ним сумі за договором купівлі-продажу квартири.

У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого

2019 року в справі № 907/9/17).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про стягнення грошових коштів - сумою яка стягується.

Отже, ціна позову становить 560 000 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).

Крім цього, предметом позову є вимога немайнового характеру про визнання договору недійсним та в цій частині справа є незначної складності і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою відповідно до закону, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 «Загальні положення» ЦПК України, то її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, потрібно вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції

можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France»

(Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)

від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року, § 36).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 зазначила, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2

частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Також у касаційній скарзі не зазначено, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для заявника.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що ця справа не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Верховний Суд встановив, що провадження за касаційною скаргою у справі, що переглядається, відкрито помилково, оскільки скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому дійшов висновку про закриття касаційного провадження.

Оскільки Верховний Суд помилково відкрив касаційне провадження

за касаційною скаргою ТОВ «Олком-Лізинг» на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 27 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому судові рішення не підлягають касаційному оскарженню, унаслідок чого є підстави для закриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 396 ЦПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Верховний Суд зазначає, що під час вирішення питання про закриття касаційного провадження у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційне провадження підлягає закриттю, немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» на рішення Сихівського районного суду

міста Львова від 27 лютого 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2024 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення коштів закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська