Окрема думка від 17 серпня 2026 р. у справі №910/6494/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

18 серпня 2026 року

м. Київ

Справа № 910/6494/25

18.08.2026 ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято до розгляду справу за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс", про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про витребування транспортного засобу і стягнення 752 761,88 грн.

Підставою для прийняття до розгляду цієї справи є питання відступу від правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що укладення фізичною особою договору як фізичною особою-підприємцем не позбавляє статусу адвоката, а тому в розумінні приписів процесуального закону і не впливає на правильність розподілу витрат у справі, у разі якщо наявні докази, що він брав участь у розгляді справи як адвокат.

Вважаю, що у даному випадку справу допущено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставно з огляду на таке.

Частиною першою статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, серед іншого, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу. Таким чином, доля витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, вирішується додатковим рішенням суду.

У цьому розрізі доцільно звернутися до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, у якій зазначено, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою частиною.

Похідний характер додаткового судового рішення у частині вирішення питання витрати на професійну правничу допомогу означає, що таким судовим рішенням вирішується самостійне за логічно-смисловим навантаженням питання витрат.

Згідно з частиною п`ятою статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення, серед іншого, зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші, окрім судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, вирішення долі судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу вирішується судом окремо та залежить від результату розгляду справи по суті, тобто є обумовленим результатом розгляду справи по суті.

Частиною другою статті 302 ГПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

За змістом частини другої статті 302 ГПК України питання, що передається на розгляд об`єднаної палати має бути безумовним, оскільки встановлення будь-яких умов окрім наявності різної практики як підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати, самою статтею 302 ГПК України не передбачено.

У справі № 910/6494/25 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вирішив питання витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з ДСГП "Ліси України" на користь ТОВ "Лізингфінанс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 693,20 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.

Таке рішення стало наслідком відмови у задоволенні первісного позову, часткового задоволення судом першої інстанції вимог за зустрічним позовом. При цьому заява про відшкодування витрат професійну правничу допомогу подавалася лише відповідачем за первісним позовом - ТОВ "Лізингфінанс".

Доцільно звернутися до позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 21.09.2023 у справі № 910/18489/20, згідно з якою порядок розподілу судових витрат визначений у статтях 129 - 130 ГПК України. У випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Таким чином, у випадку задоволення касаційної скарги, скасування рішень першої та апеляційної інстанцій, незалежно від прийняття нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову або про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вирішуватиме те основне питання, яке передано на її розгляд колегією суддів: питання відступу від наведених вище висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що укладення фізичною особою договору як фізичною особою-підприємцем не позбавляє статусу адвоката, а тому в розумінні приписів процесуального закону і не впливає на правильність розподілу витрат у справі, у разі якщо наявні докази, що він брав участь у розгляді справи як адвокат, оскільки воно відноситься до предмету додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Іншими словами, вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання, задля якого справу передано для її розгляду у даному випадку обумовлено результатом розгляду основного спору по суті, що [умовність вирішення об`єднаною палатою спірного питання по суті] не передбачено статтею 302 ГПК України.

За таких обставин вважаю, що справу № 910/6494/25 за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026, рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 слід було повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Суддя В. Пєсков