Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №904/272/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м.Дніпро Справа № 904/272/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач по справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" - Солонцов І.О.

від Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" - Семикіна Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026, суддя суду першої інстанції Мілєва І.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 27.05.2026

по справі № 904/272/26

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення 25 802 430,22 грн

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення 8 287 903,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

В січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" з позовом про стягнення 25 802 430,22 грн, з яких: 25 529 560,65 грн – основний борг, 126 039,47 грн – 3% річних, 146 830,10 грн – інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на капітальну закупівлю №1093 від 10.06.2024 в частині оплати виконаних робіт.

У лютому 2026 Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" неустойки у розмірі 8 287 903,17 грн через прострочення строків виконання робіт за договором № 1093 від 10.06.2024.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" 19 689 032,11 грн, з яких: 19 422 670,37 грн – основний борг, 119 531,64 грн – 3% річних, 146 830,10 грн – інфляційні втрати. В решті первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 4 689 032,11 грн пені. В решті зустрічного позову відмовлено.

Проведено зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовами, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" 15 000 000,00 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" витрати по сплаті судового збору у розмірі 236 278,01 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" витрати по сплаті судового збору у розмірі 98 470,24 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір на капітальну закупівлю № 1093 від 10.06.2024, за яким підрядник (ТОВ "Строй ЮА") зобов`язався виконати будівельні та монтажні роботи на об`єкті "Гірничий Департамент. Нове будівництво відвалу Степовий-2", а замовник (ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") – прийняти та оплатити виконані роботи. Суд встановив, що позивачем за первісним позовом підтверджено виконання робіт на загальну суму 20 989 544,47 грн за актами здачі-приймання робіт, долученими до позовної заяви, та визнав обґрунтованим стягнення 90% вартості робіт за цими актами та 10% вартості відповідного обсягу робіт за спірними актами (2 098 954,45 грн), а не 10% від загальної вартості робіт за договором (8 205 844,73 грн), як заявляв позивач, оскільки стягнення загальної вартості робіт за договором у розмірі 82 058 447,24 грн не було предметом розгляду первісного позову.

Місцевий господарський суд також зазначив, що документальна позапланова невиїзна перевірка відповідача, проведена у листопаді-грудні 2022 року, не впливає на зобов`язання замовника з оплати виконаних робіт за договором, укладеним після проведення перевірки.

Щодо зустрічного позову суд встановив факт порушення підрядником строків виконання робіт, визначених Календарним графіком, та нарахував пеню за період з 13.07.2025 по 20.10.2025, водночас зменшивши розмір неустойки з 8 205 844,72 грн до 4 689 032,11 грн на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, з огляду на невідповідність загальної суми нарахувань засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині:

- відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" суми основного боргу у розмірі 6 106 890,28 грн. та 3% річних у розмірі 6 507,83 грн. із ухваленням нового рішення про задоволення первісних позовних вимог у цій частині;

- задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" 4 689 032,11 грн. пені із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у цій частині.

У випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, просить зменшити заявлений розмір штрафних санкцій на 99%.

Щодо первісних позовних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що стягнення загальної вартості робіт за договором у розмірі 82 058 447,24 грн не є предметом розгляду первісного позову. На думку апелянта, предметом первісного позову є не лише стягнення 100% вартості виконаних робіт за актами здачі-приймання робіт, зазначеними у позовній заяві (на загальну суму 20 989 544,47 грн), а й стягнення залишкових 10% вартості робіт, що були виконані за іншими актами здачі-приймання робіт, 90% вартості яких було оплачено замовником у добровільному порядку. Апелянт наводить перелік таких актів та наполягає на тому, що для стягнення залишкових 10% вартості робіт за цими актами не є обов`язковим стягнення першого платежу у розмірі 90% також у судовому порядку, оскільки інше не передбачено чинними приписами ані матеріального, ані процесуального права. Не звернення підрядника до суду із позовною вимогою про стягнення першого платежу у розмірі 90% вартості робіт за спірними актами не може позбавляти підрядника права на звернення до суду із захистом свого порушеного права на отримання оплати другого платежу (10%) за виконані роботи.

Скаржник зазначає, що за умовами договору другий платіж (10%) за абсолютно усіма актами виконаних робіт мав бути вчинений замовником одночасно в один і той самий строк, який обліковується з моменту підписання сторонами акту попереднього приймання і введення в експлуатацію об`єкту в цілому. Відповідно, якщо настав строк виконання замовником обов`язку з оплати залишкових 10% вартості робіт за актами, зазначеними у позовній заяві, то і строк виконання замовником обов`язку з оплати залишкових 10% вартості робіт за іншими актами також настав. Обставини виконання повного обсягу робіт за договором на загальну суму 82 058 447,24 грн входять в предмет доказування первісного позову та мали бути досліджені судом з метою встановлення факту настання строку виконання замовником обов`язку з оплати залишкових 10% вартості робіт. Апелянт також наполягає на тому, що надані до матеріалів справи докази є достатніми для встановлення такого факту, а суд у судовому засіданні від 20.05.2026 прийняв документи, подані позивачем разом із клопотанням про долучення доказів від 17.05.2026, та долучив їх до матеріалів справи.

Щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 6 507,83 грн апелянт зазначає, що така відмова є наслідком визнання судом частково необґрунтованими позовних вимог про стягнення основного боргу, і з урахуванням позиції апелянта про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог у повному обсязі, рішення суду в цій частині також є помилковим. Скаржник наводить детальний розрахунок 3% річних за шість періодів прострочення на загальну суму 126 039,47 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог апелянт зазначає, що підрядник не міг приступити до виконання будівельних робіт, передбачених договором, до зміни генпідрядника в дозволі на виконання будівельних робіт у реєстрі ЄДЕССБ, що відбулось лише 12.03.2025 на підставі звернення ПАТ "АМКР" від 27.02.2025 № 111-11. Крім того, замовник під час виконання договору не дотримувався своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного розрахунку з підрядником за виконані роботи, про що підрядник повідомляв замовника відповідними листами. Також мали місце непоодинокі випадки несвоєчасного забезпечення замовником підрядника матеріалами, необхідними для виконання робіт: зокрема, необхідні 17.03.2025 кабель 3х2,5, провід алюмінієвий А50 та осередок 25кВа 6/0,4 кВ були повною мірою забезпечені замовником лише після 02.10.2025, тобто майже на 7 місяців пізніше. Апелянт посилається на статтю 613 ЦК України та наполягає на тому, що у спірних правовідносинах мало місце прострочення кредитора (замовника), а тому підрядник не має нести відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.

Апелянт також зазначає, що у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, наявні підстави для зменшення заявленого розміру штрафних санкцій на 99%, посилаючись на частину третю статті 551 ЦК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначаючи про відсутність у замовника будь-яких збитків, наявність прострочення замовника та неузгодженість дій обох сторін за договором.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" подало відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 – залишити без змін, посилаючись на наступне.

Щодо часткового задоволення первісних позовних вимог ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" зазначає, що доводи та твердження позивача про те, що предметом доказування у справі є виконання робіт за всіма актами здачі-приймання робіт, не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Позовні вимоги про стягнення 10% вартості робіт за актами, які не були зазначені у позовній заяві, позивачем не заявлялись, а відповідні докази (зазначені акти) господарському суду не надавались. Ці вимоги позивач намагається заявити у суді апеляційної інстанції без їх належного заявлення та підтвердження у суді першої інстанції. Відповідач наводить дослівний зміст первісної позовної заяви, предмет та обставини якої позивачем не змінювались і не уточнювались, та зазначає, що загальна сума актів, зазначених у позові, складає 20 989 544,47 грн, а зазначення позивачем суми 25 272 205,57 грн виглядає як арифметична помилка.

Відповідач посилається на ст. ст. 13, 14, 74, 76, 80 ГПК України та зазначає, що господарське судочинство ґрунтується на принципах змагальності та диспозитивності, суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а обов`язок доведення обставин покладається на позивача. Обставини виконання повного обсягу робіт за договором на загальну суму 82 058 447,24 грн мали бути підтверджені позивачем відповідними доказами, однак такі докази до матеріалів справи не були надані.

Щодо документів, долучених позивачем разом із клопотаннями від 06.03.2026, 29.03.2026, 17.04.2026 та 17.05.2026, відповідач зазначає, що вони надані з порушенням строків, встановлених статтею 80 ГПК України, без обґрунтування причин неможливості їх подання у встановлений строк, без подання клопотання про поновлення або продовження процесуального строку. Відповідач просив суд не брати до уваги зазначені докази, оскільки такі дії позивача порушували принципи процесуальної рівності сторін, змагальності та правової визначеності.

Щодо зустрічних позовних вимог відповідач зазначає, що підстава щодо неможливості приступити до виконання будівельних робіт до зміни генпідрядника в реєстрі ЄДЕССБ була зазначена саме відповідачем у зустрічному позові в обґрунтування нарахування неустойки з 13.07.2025, а не з 01.10.2024, коли фактично відбулось прострочення. Фактично позивач визнає ті обставини, які були покладені відповідачем в основу розрахунку неустойки та призвели до скорочення періоду її нарахування на користь позивача. Відповідач також зазначає, що позивач, будучи підрядною організацією, знав та мав знати про вимоги законодавства у галузі будівництва, однак при узгодженні Календарного графіку жодних заперечень щодо строку виконання робіт не зазначав.

Відповідач вважає правомірним висновок суду про те, що умови спірного договору не ставлять зобов`язання з виконання робіт у встановлений строк в залежність від здійсненої замовником оплати за частково виконані роботи, оскільки договором встановлена післяплата виконаних робіт (двома етапами), а отже відсутнє зустрічне виконання зобов`язань у розумінні статті 538 ЦК України.

Щодо несвоєчасного забезпечення матеріалами відповідач зазначає, що усі матеріали для будівництва у ПАТ "АМКР" були або в наявності в цехах, або заздалегідь закуплені, зокрема кабель КГНВ 3х2,5 та провід алюмінієвий А50 були закуплені та оприбутковані ще у червні 2024 року. Позивач не звертався до замовника у встановлені договором строки для отримання необхідних матеріалів, а звертався значно пізніше, що було зумовлено неякісним виконанням робіт та наявністю дефектів, підтверджених Актом № 1 про виявлені дефекти від 24.01.2025 та Звітом з якості від 28.02.2025. Відповідач також зазначає, що будівельно-монтажні роботи виконувались підрядником з серпня 2024 року, перший Акт виконання етапу робіт датований 30.08.2024, що спростовує твердження позивача про неможливість приступити до виконання робіт до березня 2025 року.

Щодо вимоги про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% відповідач зазначає, що це питання вже було предметом дослідження суду першої інстанції, який зменшив розмір неустойки з 8 205 844,72 грн до 4 689 032,11 грн. Позивач не оскаржує рішення суду в частині зменшення розміру неустойки, не наводить норм права, вимоги яких було порушено судом, а доводи фактично зводяться до незгоди із розміром неустойки. Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 та зазначає, що зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання та є способом уникнення від узгодженої договірної відповідальності.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

16.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів –Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, 25.06.2026 апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.07.2026 на 10 год. 30 хв. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи.

03.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

13.07.2026 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 21.07.2026, відповідно до приписів статті 216 ГПК, оголошувалася перерва до 11.08.2026 до 10:00 год.

11.08.2026 у судовому засіданні взяли участь представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" – Солонцов І.О. та Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" - Семикіна Л.В.

Фактичні обставини, встановлені судом

10.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (далі –виконавець, підрядник) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі замовник) було укладено Договір на капітальну закупівлю №1093 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник зобов`язався виконати свої зобов`язання, що вказані у п. 2.1. даного договору у встановлений в цьому договорі строк (строки) на об`єкті "Гірничий Департамент. Нове будівництво відвалу СТЕПОВИЙ – 2 на території Новолатівської сільської об`єднаної територіальної громади (Зеленобалківська сільська рада) Широківського району Дніпропетровської області (кадастровий номер земельної ділянки 1225884400:09:001:0036). Південна ділянка (2-й пусковий комплекс)" (далі – об`єкт) у повному обсязі основних та супутніх зобов`язань згідно Технічного завдання (додаток 4 до цього договору) та технічної пропозиції підрядника (додаток 12 до цього договору) та інших визначених цим договором умов, а замовник зобов`язався прийняти та сплатити за них визначену в договорі плату.

Договірна ціна включає в себе компенсацію будь-яких та всіх понесених підрядником витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, вартість всього устаткування, яке має бути виготовлене та/або поставлене замовнику, та вартість (ціна) виконання всіх робіт і надання послуг, які передбачені умовами цього договору, в тому числі але не обмежуючись, включає в себе винагороду за виконання проектно-дослідних та дослідно-конструкторських, монтажних, будівельних та інших робіт і послуг, надання замовнику прав на використання устаткування, майнових прав на використання об`єктів права інтелектуальної власності, права власності на промислові зразки щодо розробок, матеріалів та спеціального інструменту, стандартного програмного забезпечення та/ або програмного забезпечення підрядника, зазначеного в додатку 8 "Стандартне програмне забезпечення, програмне забезпечення Підрядника", який є невід`ємною частиною даного договору, та інших об`єктів права інтелектуальної власності, необхідних для експлуатацію, контролю, обслуговування робіт та/або послуг та/або устаткування або будь-якої їх частини та всіх операцій стосовно робіт та/або послуг та/або устаткування або будь-якої їх частини (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що оплата за цим договором здійснюється замовником у строки визначені умовами оплати (додаток 3 до цього договору) на підставі рахунку-фактури підрядника, яка повинна містити юридичний номер договору, номер SAP специфікації, номер SAP замовлення на закупівлю, номер підрядника, під яким він зареєстрований в SAP.

Згідно додатку 3 до договору, оплата здійснюється замовником підряднику у національній валюті України за умови надання наступного пакету документів:

1. акту виконання (завершення) обсягу робіт, який готує підрядник на підставі відомостей устаткування, обсягів робіт (послуг), матеріалів, що постачає підрядник, та устаткування, встановлене підрядником у відповідний етап договору. Акт повинен бути підписаний замовником та підрядником та скріплений печатками замовника та підрядника;

2. оригіналу рахунку-фактури підрядника, складеного згідно з вимогами договору;

3. податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов реєстрації електронного цифрового підпису уповноваженої особи підрядника у порядку, встановленому законодавством, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням строків реєстрації податкової накладної згідно законодавства України.

Строки оплати:

- 90 % вартості відповідного обсягу протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту виконання (завершення) обсягу робіт;

- 10 % вартості робіт відповідного обсягу протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту попереднього приймання і введення в експлуатацію об`єкту в цілому.

Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання взятих на себе договірних зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" в період з 31.07.2025 по 18.11.2025 були виконані для Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" роботи на загальну суму 20 989 544,47 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (наданих послуг):

- №4.07.2025 від 31.07.2025р. на суму 4 661 089,85 грн.,

- №1.08.2025 від 29.08.2025р. на суму 1 803 607,52 грн.,

- №2.08.2025 від 29.08.2025р. на суму 2 347 318,56 грн.,

- №1.10.2025 від 31.10.2025р. на суму 3 293 840,04 грн.,

- №2.10.2025 від 31.10.2025р. на суму 6 779 036,88 грн.,

- №1.11.2025 від 18.11.2025р. на суму 1 457 152,26 грн.,

- №2.11.2025 від 18.11.2025р. на суму 571 239,36 грн.,

- №3.11.2025 від 18.11.2025р. на суму 76 260,00 грн.

19.12.2025 сторони підписали акт попереднього приймання та введення в експлуатацію об`єкту в цілому.

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 600030931 від 28.11.2025 відповідач сплатив 9 322 337,59 грн, з яких 7 755 463,49 грн було зараховано на погашення раніше виниклої заборгованості по договору та 1 566 874,10 грн зараховано в рахунок поточної заборгованості.

Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, незважаючи на взаємне підтвердження обсягів виконаних робіт, відсутності будь-яких претензій щодо їх якості з боку Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" та належної реєстрації виконавцем податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, оплату рахунків за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" роботи було здійснено не в повному обсязі та не у визначений умовами договору термін. У зв`язку із чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25 529 560,65 грн (по акту № 4.07.2025 від 31.07.2025 суму у розмірі 4 194 980,87 грн (90 % від суми акту); по акту № 1.08.2025 від 29.08.2025 суму у розмірі 1 623 246,77 грн (90 % від суми акту); по акту № 2.08.2025 від 29.08.2025 суму у розмірі 2 112 586,70 грн (90 % від суми акту); по акту № 1.10.2025 від 31.10.2025 суму у розмірі 2 964 456,04 грн (90 % від суми акту); по акту № 2.10.2025 від 31.10.2025 суму у розмірі 6 101 133,19 грн (90 % від суми акту); по акту № 1.11.2025 від 18.11.2025 суму у розмірі 1 311 437,03 грн (90 % від суми акту); по акту № 2.11.2025 від 18.11.2025 суму у розмірі 514 115,42 грн (90 % від суми акту); по акту № 3.11.2025 від 18.11.2025 суму у розмірі 68 634,00 грн (90 % від суми акту) + сума 8 205 844,73 грн (10% від загальної вартості робіт).

З метою досудового врегулювання спору позивач за первісним позовом надав відповідачу претензію № 232 від 15.10.2025 в якій вимагав сплатити заборгованість, однак така претензія залишилась без задоволення, що і стало причиною звернення до суду.

Відносно зустрічного позову

За умовами цього договору підрядник зобов`язується виконати наступне: поставка матеріалів та/або Устаткування; виконання монтажних робіт; виконання будівельних робіт (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1.3. договору підрядник розпочинає виконувати роботи та надавати послуги у строки, зазначені в Календарному графіку виконання договору, що є додатком № 2 до договору.

Підрядник зобов`язаний виконати роботи та надати послуги, передбачені технічним завданням та технічною пропозицією підрядника, у строки (терміни), викладені у Календарному графіку виконання договору. У випадку, якщо окремі види робіт та/або послуг, які підрядник зобов`язаний виконати згідно з технічним завданням та технічною пропозицією підрядника, не передбачені Календарним графіком виконання договору, підрядник зобов`язаний виконати такі роботи та/або надати послуги у строки (терміни), необхідні для додержання Календарного графіку виконання договору по іншим видам робіт та/або послуг. (п. 4.1.4 договору).

Поставка устаткування та монтажні роботи мають бути здійснені підрядником також у строки (терміни), викладені у Календарному графіку виконання договору (п. 4.5.3, п.4.6.2 договору).

Згідно з п. 5.1. договору по завершенню виконання кожного окремого обсягу робіт (послуг, поставка устаткування), визначеного в Календарному графіку виконання договору, замовник здійснює його приймання. Факт приймання етапу робіт (послуг) замовником підтверджується підписаним сторонами Актом виконання (завершення) обсягів робіт (форма акту наведена в додатку 14). Після повної поставки устаткування, а також завершення усіх робіт (послуг) підрядник забезпечує попередню прийомку, факт здійснення якої підтверджується підписаним сторонами Актом попередньої прийомки та вводу в експлуатацію об`єкту в цілому (форма акту наведена в додатку 15) (п. 5.2. договору).

Календарний графік виконання договору є додатком № 2 до договору. Даний Календарний графік передбачає виконання 11 етапів робіт з датою початку виконання цих робіт: липень-серпень 2024 року та датою виконання (завершення) обсягу цих робіт: серпень-вересень 2024 року.

Відповідно до п. 14.5. договору у випадку порушення контрагентом строків виконання будь-яких своїх зобов`язань, передбачених даним договором або законом, включаючи, але не обмежуючись цим, зобов`язань щодо виконання робіт та/або надання послуг, з контрагента стягується на користь товариства неустойка у розмірі 0,1 % від загальної вартості (ціни) зобов`язань контрагента (від загальної суми по договору) по даному договору за кожен день прострочення. Відповідальність по кожному з випадків затримки обмежується 20% від загальної вартості зобов`язань контрагента (від загальної суми по договору).

Так, відповідно до підписаного ТОВ "Строй ЮА" загального журналу робіт № 1: початок робіт: за планом (договором) – 07.2024, початок робіт фактично – 13.03.2025; закінчення робіт (прийняття в експлуатацію): за планом (договором) – 09.2024, фактично – 21.10.2025.

Відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації, зареєстрованого в ЄДЕССБ, дата створення 22.10.2025 зафіксовано закінчення робіт – жовтень 2025.

На підставі викладеного позивач за зустрічним позовом відповідно до п. 14.5. договору нарахував та просив стягнути з відповідача неустойку у розмірі 8 287 903,17 грн за період з 13.07.2025 по 21.10.2025.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з таких підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 ЦК України).

За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами у справі убачається, що сторонами укладено договір на капітальну закупівлю № 1093, який за своєю суттю є договором підряду.

За змістом положень статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок визначити ціну роботи або способи її визначення.

Частина друга статті 843 ЦК України передбачає, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина перша статті 846 ЦК України) .

При цьому статтею 847 Цивільного кодексу України визначені обставини, про які підрядник зобов`язаний попередити замовника.

Перелік таких обставин не є вичерпним. Зокрема п. 3 частини першої статті 847 ЦК України передбачений обов`язок підрядника попередити замовника про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

В свою чергу частина перша статті 850 Цивільного кодексу України визначає обов`язок замовника сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Вирішуючи питання щодо стягнення передбаченої Додатком № 3 до договору суми вартості робіт у розмірі 10 % від загальної вартості робіт за договором, що становить 8 205 844,73 грн (10 % від 82 058 447,24 грн) місцевий господарський суд підтвердив, що додатком 3 до договору сторони дійсно погодили, що 10% вартості відповідного обсягу робіт підлягають сплаті протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту попереднього приймання і введення в експлуатацію об`єкту в цілому.

Однак при цьому зазначив, що предметом первісного позову є стягнення з відповідача заборгованості з оплати виконаних робіт за договором на капітальну закупівлю № 1093 від 10.06.2024 за актам здачі-приймання робіт (наданих послуг): № 4.07.2025 від 31.07.2025 на суму 4 661 089,85 грн з ПДВ, № 1.08.2025 від 29.08.2025 на суму 1 803 607,52 грн з ПДВ, № 2.08.2025 від 29.08.2025 на суму 2 347 318,56 грн з ПДВ, № 1.10.2025 від 31.10.2025 на суму 3 293 840,04 грн з ПДВ, № 2.10.2025 від 31.10.2025 на суму 6 779 036,88 грн з ПДВ, № 1.11.2025 від 18.11.2025 на суму 1 457 152,26 грн з ПДВ, № 2.11.2025 від 18.11.2025 на суму 571 239,36 грн з ПДВ, № 3.11.2025 від 18.11.2025 на суму 76 260,00 грн з ПДВ.

У зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що стягнення з відповідача загальної вартості робіт за договором у розмірі 82 058 447,24 грн не є предметом розгляду первісного позову. Обставини виконання повного обсягу робіт за договором на загальну суму 82 058 447,24 грн не входять в предмет доказування первісного позову та не підлягають дослідженню судом в рамках розгляду первісного позову. А тому господарський суд вважав заявлення позивачем за первісним позовом до стягнення з відповідача 10 % від загальної вартості робіт за договором у розмірі 8 205 844,73 грн необґрунтованим та безпідставним.

Однак, колегія апеляційного суду не погоджується с такими висновками.

Частиною першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частина друга статті 13 ГПК України наділяє учасників справи рівними правами щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

В свою чергу частина перша статті 14 ГПК України встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Частина перша статті 161 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключено у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

До таких заяв зокрема відноситься позовна заява (частина друга статті 161 ГПК України).

В постанові Верховного суду від 03.11.2023 р. у справі № 902/759/22 викладена наступна правова позиція: "згідно з частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава."

Колегія суддів констатує, що вимога про стягнення 10% вартості обсягу робіт відповідно до додатку № 3 до договору була заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" у первісному позові із додержанням вимог процесуального законодавства.

Тому така вимога є предметом позову.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу частина перша статті 854 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Додатком № 3 до договору від 10.06.2024 сторони визначили умови оплати.

Передбачили:

- після виконання (завершення) обсягу, строк оплати – 90% вартості відповідного обсягу протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту виконання (завершення) обсягу робіт;

- після виконання попереднього приймання і введення в експлуатацію об`єкта в цілому – 10% вартості відповідного обсягу протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту попереднього приймання і введення в експлуатацію об`єкта в цілому.

Крім того, додатком № 3 до договору передбачені умови оплати.

Колегія суддів наголошує, що визначений сторонами строк оплати, який поставлений у залежність від настання певної події (попереднє приймання і введення в експлуатацію об`єкта в цілому), є чітко визначеним сторонами та пов`язується з конкретною, об`єктивно визначеною подією, з настанням якої виникає обов`язок щодо здійснення такої оплати.

Суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку, що можливість стягнення суми заборгованості по оплаті залежить виключно від оспорювання цієї суми в судовому порядку.

Той факт, що відповідач за первісним позовом частково сплатив вартість виконаних робіт, а відтак у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з відповідними вимогами, сам по собі не свідчить про втрату позивачем права на заявлення обґрунтованої вимоги про стягнення решти 10 % вартості відповідного обсягу виконаних робіт. При цьому, здійснення відповідачем часткової оплати не може тлумачитися як припинення чи відмова від обов`язку сплатити решти вартості робіт, якщо така оплата передбачена умовами укладеного між сторонами договору.

Інше тлумачення призвело б до необґрунтованого позбавлення підрядника можливості одержати передбачену договором винагороду за фактично виконані ним роботи, що суперечило б як умовам договору, так і загальним засадам належного виконання договірних зобов`язань.

У зв`язку із чим, заявлені в первісному позові вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі:

- по акту № 4.07.2025 від 31.07.2025 суму у розмірі 4 194 980,87 грн (90 % від суми акту) у строк до 01.09.2025 включно (31.07.2025 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- по акту № 1.08.2025 від 29.08.2025 суму у розмірі 1 623 246,77 грн (90 % від суми акту) у строк до 29.09.2025 включно (29.08.2025 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- по акту № 2.08.2025 від 29.08.2025 суму у розмірі 2 112 586,70 грн (90 % від суми акту) у строк до 29.09.2025 включно (29.08.2025 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- по акту № 1.10.2025 від 31.10.2025 суму у розмірі 2 964 456,04 грн (90 % від суми акту) у строк до 01.12.2025 включно (31.10.2025 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- по акту № 2.10.2025 від 31.10.2025 суму у розмірі 6 101 133,19 грн (90 % від суми акту) у строк до 01.12.2025 включно (31.10.2025 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день);

- по акту № 1.11.2025 від 18.11.2025 суму у розмірі 1 311 437,03 грн (90 % від суми акту) у строк до 18.12.2025 включно (18.11.2025 + 30 календарних днів);

- по акту № 2.11.2025 від 18.11.2025 суму у розмірі 514 115,42 грн (90 % від суми акту) у строк до 18.12.2025 включно (18.11.2025 + 30 календарних днів);

- по акту № 3.11.2025 від 18.11.2025 суму у розмірі 68 634,00 грн (90 % від суми акту) у строк до 18.12.2025 включно (18.11.2025 + 30 календарних днів);

- 10% вартості відповідного обсягу робіт у строк до 19.01.2026 включно (19.12.2025 + 30 календарних днів, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день).

Сума основного боргу, яка підлягає стягненню складає 25 529 560,65 грн (18 890 590,02 грн (заборгованість за актами) + 8 205 844,73 грн (10% вартості відповідного обсягу після виконання попереднього приймання і введення в експлуатацію) – 1 566 874,10 грн).

Також позивач зі первісним позовом не погодився з висновками суду першої інстанції в частини визначення 3% річних за загальний період з 31.08.2025 по 22.01.2026 у розмірі 119 531,64 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів погоджується з розрахунками суду першої інстанції в цій частини, вважає їх арифметично правильними. У зв`язку із чим, рішення місцевого господарського суду в частині визначення 3% річних зміні не підлягає.

З огляду на викладене, колегія судді виснує, що заявлені первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача 25 795 922,39 грн, з яких: 25 529 560,65 грн - основний борг, 119 531,64 грн - 3% річних, 146 830,10 грн - інфляційні втрати.

Щодо незгоди позивача з вимогами за зустрічним позовом, необхідно зазначене наступне:

Заперечуючи проти заявлених зустрічних позовних вимог, апелянт зазначає про прострочення кредитора в існуючих правовідносинах, зокрема про затримки із розрахунками та незабезпечення необхідними матеріалами.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що прострочення відповідача за попередніми господарськими зобов`язаннями саме по собі не звільняє позивача від своєчасного виконання власних зобов`язань. Кожне господарське зобов`язання є самостійним, а його виконання є обов`язковим для сторін відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України, тому, якщо позивач вважав, що відповідач допустив прострочення, він був вправі скористатися передбаченим законом або договором способом захисту своїх прав.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 13.02.2024 у справі № 922/1075/23, від 20.03.2026 у справі № 910/8181/24 та від 09.04.2026 у справі № 910/6287/23.

З приводу висновків суду першої інстанції щодо відсутності прострочення кредитора та невірного застосування статті 613 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що прострочення кредитора виникає лише у випадку невчинення ним дій, установлених договором, законом або таких, що випливають із суті зобов`язання без яких боржник об`єктивно не міг виконати свій обов`язок, зокрема у постановах від 10.07.2024 у справі № 910/9204/23, від 26.05.2026 у справі № 909/1044/25, від 18.09.2020 у справі № 910/4218/17. За відсутності таких обставин підстави для застосування статті 613 ЦК України відсутні.

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (частина перша статті 613 ЦК України).

Умовами додатку № 3 до договору сторони погодили порядок оплати, про що зазначалось вище, при цьому такі умови не ставлять в залежність можливість розпочати наступний етап робіт до повної оплати попередніх етапів, що виключає підстави вважати відповідача за первісним позовом кредитором, що прострочив, у разі наявної заборгованості за попередні роботи.

У зв`язку з викладеним, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин сторін статті 613 ЦК України.

Щодо застосування судом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, слід зазначити.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаної норми вбачається право суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати (відповідна правова позиція викладена в п. 7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22).

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Крім того, у постанові від 23.03.2021 по справі № 921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У правових висновках від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі № 1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).

Колегія судді звертає увагу, що рішення суду першої інстанції в частині застосування судом частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України відповідачем за первісним позовом не оскаржується, тому апеляційний суд аналізує лише міру до якої визначена договором неустойка може бути зменшена.

Так матеріалами справи достеменно підтверджено, що підрядник зміг приступити до виконання своїх договірних обов`язків лише після зміни генпідрядника в дозволі на виконанні будівельних робіт у реєстрі ЄДЕССБ. Ініціатива проведення заміни генпідрядника належала саме відповідачу за первісним позовом та була реалізована останнім лише 27.02.2025 шляхом направлення звернення № 111-11. Тобто вже у період, коли за затвердженим календарним графіком виконання робіт, робити повинні були б завершені. Зміни в Реєстрі ЄДЕССБ відбулися 13.03.2025.

При цьому той факт, що про зазначену підставу було первинно повідомлено саме відповідачем за первісним позовом, не має вирішального правового значення, оскільки докази оцінюються судом у їх сукупності.

Суд також враховує той факт, що тривалий час відповідач за первісним позовом ігнорував свої обов`язки по оплаті за проведені підрядні роботи.

Так, в матеріалах справи містяться чисельні листи направлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на адресу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" в період з 30.04.2025 по 27.08.2025 (а.с. 200-205 т. 1), якими позивач за первісним позовом просив погасити наявну заборгованість.

Крім того, листуванням між сторонами підтверджені факти затримки з постачанням матеріалів, зокрема листом від 17.03.2025 позивач направляв вимогу щодо постачання кабелю 3х2,5 – 103,6 м; проводу алюмінієвого А50 – 0,43 тн.; комірки 25 кВА 6/0,4 кВ у комплекті (а.с. 8 на зворот. т. 2).

Колегія судді також враховує, що відповідачем по первісній позовній заяві не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним збитків внаслідок прострочення виконання робіт підрядником.

Наведені обставини не дають підстав для звільнення відповідача за зустрічним позовом від відповідальності, проте вони мають бути враховані при визначені міри такої відповідальності.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності, враховуючи принципи справедливості, співмірності та розумності, колегія суддів доходить висновку, що розмір неустойки за зустрічними позовними вимогами підлягає зменшенню на 90%.

Тому, до стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" підлягає стягнення сума пені у розмірі 820 584,47 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а рішення місцевого суду підлягає зміні.

Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги за первісним позовом задоволені на 99,97% на відповідача за первісним позовом покладаються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 309 536,27 грн (309 629,16 х 99,97%).

Вирішуючи питання про покладення судових витрат за зустрічним позовом, необхідно враховувати правову природу зменшення судом розміру неустойки.

Якщо суд, встановивши правомірність нарахування штрафних санкцій та правильність їх розрахунку, зменшує їх розмір на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, покладення судового збору здійснюється без урахування такого зменшення. Це зумовлено тим, що відмова у стягненні частини неустойки в такому випадку є наслідком не необґрунтованості відповідної частини позовних вимог, а реалізації судом наданого законом дискреційного повноваження щодо зменшення неустойки.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 910/16375/23 зазначено, що у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування такого зменшення. Наведений підхід застосовується також до судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, якщо саме суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 та від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24 і є усталеними у практиці касаційного суду.

Такі ж правила поширюються на судові витрати пов`язані із наданням професійної правничої допомоги.

В цій частині суд першої інстанції дійшов правильних висновків, та у зв`язку із тим, що зустрічний позов задоволено на 99,01%, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаючи на сторони судові витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 984,60 грн (0,99 %), на відповідача - 98 470,24 грн (99,01 %).

Також, місцевий господарський суд відповідно до положень п. 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України правильно визначив та поклав на відповідача за зустрічним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до частини одинадцятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Суд вважає можливим провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, та стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" різницю між зарахованими сумами в розмірі 24 975 337,92 грн.

Щодо судових витрат при розгляді апеляційної скарги

Оскільки апеляційна скарга частково знайшла своє підтвердження та задоволена на 99,89% в частині стягнення сум за первісним позовом, на відповідача за первісним позовом пропорційно покладаються понесені позивачем витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 91 600,1 грн (91 700,97 грн. х 99,89%).

Висновки апеляційного господарського суду

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно з п. 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у цій частині або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у цій частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду виснує про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/272/26 підлягає частковому задоволенню, а назване рішення зміні відповідно із наведеними вище мотивуваннями.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/272/26 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/272/26 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

"Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, пр. Незалежності, буд. 9А, ідентифікаційний код 38888898) 25 795 922,39 грн, з яких: 25 529 560,65 грн - основний борг, 119 531,64 грн - 3% річних, 146 830,10 грн - інфляційні втрати.

В решті позовних вимог за первісним позовом – відмовити.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, пр. Незалежності, буд. 9А, ідентифікаційний код 38888898) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) 820 584,47 грн пені.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом – відмовити.

Провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, пр. Незалежності, буд. 9А, ідентифікаційний код 38888898) різницю між зарахованими сумами в розмірі 24 975 337,92 грн, про що видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, пр. Незалежності, буд. 9А, ідентифікаційний код 38888898) витрати по сплаті судового збору у розмірі 309 536,27 грн, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, пр. Незалежності, буд. 9А, ідентифікаційний код 38888898) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) витрати по сплаті судового збору у розмірі 98 470,24 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, про що видати наказ."

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/272/26 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй ЮА" (53860, Дніпропетровська область, м. Зеленодольськ, пр. Незалежності, буд. 9А, ідентифікаційний код 38888898) – 91 600,1 грн витрат за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.08.2026

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Вінніков С.В.