Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №908/1879/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м.Дніпро Справа №908/1879/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Гетьманенко С. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Горбенко К.О.

від відповідача: Громут В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 (суддя Горохов І.С., повний текст рішення складено 27.05.2026) у справі №908/1879/24

за первісним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

про стягнення 500000,00 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро"

про стягнення 985116,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Росток-Агро" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 500000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність правових підстав для перерахування на користь відповідача грошових коштів в сумі 500000,00 грн, внаслідок чого останні мають бути повернуті позивачу згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" звернулось до Господарського суду Запорізької області із зустрічною позовною заявою до відповідача, Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро", про стягнення заборгованості за договором № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 в розмірі 985116,09 грн, з яких: штраф в розмірі 605208,61 грн, пеня в розмірі 164152,53 грн, 3 % річних в розмірі 215754,95 грн.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач посилається на порушення позивачем строків попередньої оплати за договором, внаслідок чого відповідачем заявлено до стягнення штраф, пеню та 3% річних.

Стислий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі №908/1879/24 у первісному позові відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" 20% штрафу в розмірі 458418,54 грн, пеню в розмірі 124338,18 грн, 3% річних в розмірі 163424,72 грн, а також судовий збір в розмірі 8954,18 грн; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване частковою доведеністю та обґрунтованістю зустрічних позовних вимог. Первісні вимоги судом залишено без задоволення, враховуючи висновки суду про наявність укладеного між сторонами договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство "Росток-Агро" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі №908/1879/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог по первісному позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Також апелянт просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог по зустрічному позову та ухвалити в цій частині нове рішення про повну відмову в задоволені зустрічних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Ключові аргументи відповідача за первісним позовом зводяться до наступного:

- суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що між сторонами нібито було підписано Договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021, специфікації, додатки та додаткову угоду до нього;

- в 2021 між сторонами мало місце укладання господарських договорів у спрощений спосіб, передбачений як чинною на той момент статтею 181 ГК України (шляхом виставлення рахунків та їх оплати) так і шляхом оферти та акцепту (стаття 638 ЦК України);

- суд зробив помилкові висновки щодо строку дії спірного договору, оскільки навіть в разі його укладання останній припинив свою дію 31.12.2021 року;

- місцевим господарським судом було проігноровано факт того, що в 2022 році жодних замовлень товарів ані на виконання спірного договору, ані на виконання будь-якого іншого правочину з боку ПСП "Росток-Агро" не було.

Підсумовуючи, скаржник наголосив на тому, що грошові кошти в сумі 500000,00 грн були отримані ТОВ "Полетехніка" безпідставно та підлягають поверненню. При цьому будь-які вимоги ТОВ "Полетехніка" щодо стягнення штрафних санкцій (за неукладеним договором / таким, що припинив свою дію ще 31.12.2021) є безпідставними.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

19.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Так, за змістом поданого відзиву позивач за зустрічним позовом наполягає на безпідставності доводів апелянта, вважає, що матеріали цієї справи містять беззаперечні докази того, що ПСП "Росток-Агро": уклало з ТОВ "Полетехніка" Договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021; виконувало умови договору до повномасштабного вторгнення; здійснювало оплати за договором за товар; отримувало товар за договором.

Також представник товариства наголосив на тому, що апелянт навмисно викривляє поняття календарного року, застосоване в пункті 8.1 спірного Договору, та ототожнює його з податковим періодом.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.05.2026 здійснено запит матеріалів справи №908/1879/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

28.05.2026 матеріали справи №908/1879/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро" залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 20931,27 грн.

03.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від апелянта заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією від 29.05.2026 про сплату судового збору в сумі 20931,27 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі №908/1879/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2026 о 14:30 год.

В засідання суду 04.08.2026 в режимі відеоконференції з`явились представники сторін, підтримали заявлені доводи та заперечення.

Протокольною ухвалою від 04.08.2026 апеляційний суд оголосив перерву у судовому засіданні до 18.08.2026 15:00 год.

В засідання суду 18.08.2026 в режимі відеоконференції з`явились представники сторін.

В судовому засіданні 18.08.2026 колегією оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (ТОВ "Полетехніка") та Приватним сільськогосподарським підприємством "Росток-Агро" (ПСП "Росток-Агро") підписано договір № ГЖ-005/2021.

Договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання. Цим договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив та відносини сторін із зберігання товару. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, строк та місце зберігання товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору, вартість договору - становить загальна вартість поставленого товару. В специфікаціях до договору ціна товару та розміри платежів визначаються в гривні, з зазначенням еквіваленту в іноземній валюті Євро (EUR)/Долар США (USD), відповідно курсу, Міжбанку на першу дату, що передує дню підписання Специфікації.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору, сторона 2 (позивач) оплачує товар на підставі рахунку сторони 1 (відповідача), перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок сторони 1 у строк та в порядку зазначеному в специфікації. Платіж є здійсненним з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 1. Розрахунки можуть здійснюватися в іншій спосіб визначений специфікацією. Якщо оплата буде здійснена без рахунку фактури, сторона 1 самостійно здійснює зарахування отриманих грошових коштів.

Крім того, сторона 1 має право самостійно визначити призначення платежу та здійснити зарахування отриманих від сторони 2 грошових коштів за будь-якими специфікаціями до цього договору (незважаючи на вказане стороною 2 призначення платежу), незалежно від настання строку оплати за такими специфікаціями.

Розмір відповідного платежу в гривні на дату оплати визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару на курс Міжбанку (курс продажу Долару США/Євро за гривні з сайту www.udinform.com в колонці - курс гривні під словом ASK з колонки "Мах за період"), що встановлений на першу доступну дату до дати сплати (при здійсненні розрахунків за засобами захисту рослин курс міжбанку застосовується тільки тоді коли на день оплати він є більшим курсу, що зазначений в специфікації на товар, в інших випадках застосовується курс передбачений в специфікації).

При цьому курс Євро, може бути встановлено стороною 1 шляхом множення курсу продажу долару США, визначеного згідно абз. 1 даного пункту, на курс продажу Євро за долари США, з сайту http://www.udinform.com/ розділ "МІЖБАНК" вікно "Міжнародний ринок Forex" (береться максимальний курс котирувань євро за долари США згідно даних графіку під словом ASK станом до 10 години 30 хвилин включно, на дату здійснення платежу).

Згідно із п. 3.4 договору, з метою забезпечення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій сторони зобов`язані підписувати акти: зміни вартості товару на суму курсових різниць (згідно з п. п. 3.2 договору), виконаних робіт (наданих послуг), звірки (акт звірки). За відсутності письмових заперечень сторони 2 на акт після 7-ми днів з дати його направлення стороною 1 відповідний акт вважається підписаним.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення строків оплати товару сторона 2 сплачує стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ти календарних днів сторона 2 також сплачує стороні 1 штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.

Згідно з п. 7.5 договору, сторони домовилися, що строк нарахування пені штрафів за прострочення виконання грошових зобов`язань не обмежується строком та здійснюється до моменту їх повного виконання, а строк позовної давності для стягнення пені та штрафу встановлюється в 3 (три) роки.

Відповідно до п. 7.9 договору, для обчислення відсотків/пені/штрафу у гривні застосовується курс Міжбанку згідно пункту 3.2 договору, що встановлений на першу доступну дату до дати розрахунку заборгованості.

За приписом п. 8.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє один календарний рік, але в будь-якому разі до повного виконання договору.

26.03.2021 ТОВ "Полетехніка" виставило ПСП "Росток-Агро" рахунок на оплату № 6382 щодо оплати товару: регулятор росту Медакс Топ кількість 1500 л сума з ПДВ 78161850 грн, прилипач Турбо 1500 л, сума з ПДВ 63033,75 грн, разом 844652,25 грн, з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Надіслано електронною поштою ПСП Росток-Агро на адресу rosija-@ukr.net.

26.03.2021 ПСП "Росток-Агро" перераховано ТОВ "Полетехніка" кошти в сумі 844652,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6463 з призначенням платежу: за регулятор росту та прилипач по рахунку № 6382 від 26.03.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 140775,38 грн.

21.07.2021 між сторонами за договором підписано Специфікацію № 002 щодо поставки Сівалки HORSCH Focus 6 TD 3-P вартість товару з ПДВ 6232870,80 грн.

До Специфікації № 002 від 21.07.2021 до договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 між сторонами підписано - "Гарантійні зобов`язання".

03.08.2021 ТОВ "Полетехніка" виставлено ПСП "Росток-Агро" рахунок на оплату № 16479 за товар Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-P ціна 6202373,52 грн, на суму 300000,00 грн, з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Надіслано електронною поштою ПСП Росток-Агро на адресу rosija-@ukr.net.

03.08.2021 ПСП "Росток-Агро" перераховано ТОВ "Полетехніка" кошти в сумі 300000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7486 з призначенням платежу: за сівалку по рахунку № 16479 від 03.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 50000,00 грн.

04.08.2021 ТОВ "Полетехніка" виставлено ПСП "Росток-Агро" рахунок на оплату № 16613 за товар Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-P ціна 6197058,544 грн, на суму 939669,91 грн, з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Надіслано електронною поштою ПСП Росток-Агро на адресу rosija-@ukr.net.

04.08.2021 ПСП "Росток-Агро" перераховано ТОВ "Полетехніка" кошти в сумі 939668,91 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7487 з призначенням платежу: за сівалку по рахунку № 16613 від 04.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 156611,49 грн.

06.08.2021 між ПСП "Росток-Агро" та ТОВ "Полетехніка" підписано акт прийому-передачі № 33471 до договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021, замовлення покупця № 152563 від 21.07.2021 передано товар: Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-Р на суму 194000,00 Євро.

13.08.2021 ТОВ "Полетехніка" виставлено ПСП "Росток-Агро" рахунок на оплату № 17459 за товар Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-P ціна 61063444,00 грн, на суму 4885075,20 грн, з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Надіслано електронною поштою ПСП Росток-Агро на адресу rosija-@ukr.net.

13.08.2021 ПСП "Росток-Агро" перераховано ТОВ "Полетехніка" кошти в сумі 4885075,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7581 з призначенням платежу: за сівалку по рахунку № 17459 від 13.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 814179,20 грн.

16.08.2021 між ПСП "Росток-Агро" та ТОВ "Полетехніка" підписано видаткову накладну № 41694 до договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021, замовлення покупця № 152563 від 21.07.2021 передано товар: Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-Р на суму 6124744,11 грн.

16.02.2022 між сторонами підписано додаткову угоду про внесення змін до договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Сторони у додатковій угоді визначили наступне:

"Цей договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору зберігання. Цим договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки, насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив (товар) та відносини сторін із зберігання товару".

Сторони дійшли згоди викласти абзац перший п .3.1. договору в наступній редакції:

" 3.1 Сторона-2 оплачує товар на підставі рахунку сторони-1, перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок сторони-1 у строк та в порядку зазначеному в специфікації. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-1. Розрахунки можуть здійснюватись в інший спосіб визначений специфікацією. Якщо оплата буде здійснена без рахунку фактури, сторона-1 самостійно визначає призначення платежу та здійснює зарахування отриманих грошових коштів.".

Сторони дійшли згоди викласти п. 3.2 договору в наступній редакції:

" 3.2 Розмір відповідного платежу в гривні на дату оплати визначається шляхом множення еквіваленту ціни товару на курс Міжбанку (курс продажу Долару США/Євро за гривні з сайту www.udinform.com в колонці - курс гривні під словом ASK з колонки "Мах за період") що встановлений на першу доступну дату до дати сплати (при здійсненні розрахунків за засоби захисту рослин, добрива та насіння для сівби курс Міжбанку застосовується тільки тоді коли на день оплати він є більшим курсу, що зазначений в специфікації на Товар, в інших випадках застосовується курс передбачений в специфікації).

При цьому курс Євро, може бути встановлено стороною-1 шляхом множення курсу продажу Долару США, визначеного згідно абз.1 даного пункту, на курс продажу Євро за Долари США, з сайту httр://www.udinform.com/розділ "МІЖБАНК" вікно "Международный рынок Forex" (береться максимальний курс котирувань евро за долари США згідно даних графіку під словом. ASK станом до 10 години 30 хвилин включно, на дату здійснення платежу)".

Сторони дійшли згоди викласти п. 7.2 та п. 7.4 договору в наступній редакції:

" 7.2 За порушення строків оплати будь-яких платежів, передбачених умовами цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ть календарних днів сторона-2 також сплачує стороні-1 штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.";

" 7.4 Оперативно - господарські санкції. У разі порушення стороною-2 умов договору сторона-1 має право в односторонньому порядку шляхом направлення відповідної заяви:

- вимагати оплати 100% вартості товару до дати поставки цього товару, та/або

- змінити строк поставки товару та/або

- відмовитися повністю або частково від договору та вимагати повернути вже поставлений/переданий товар;

- вимагати тимчасового повернення товару та утримувати товар у себе до повного виконання грошових зобов`язань стороною-2.

Негайно з моменту отримання вимоги та/або відмови від її отримання сторона-2 зобов`язана повернути товар на склад сторони-1 вказаний у вимозі, у такому ж стані, що і на час отримання. Збитки спричинені погіршенням стану товару, втратою товарного вигляду сторона-2 відшкодовує стороні-1 в розмірі встановленому на підставі калькуляцій сторони-1 або іншої особи, вказаної стороною-1.

Якщо сторона-2 не поверне товар, сторона-1 має право самостійно його вилучити з покладенням витрат (навантаження розвантаження, перевезення) на ссторону-2. Сторона-2 не має права чинити перешкод стороні-1, та забезпечує доступ до місця знаходження товару".

Сторони погодили викласти п. 8.1 договору в наступній редакції:

" 8.1 Договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до " 31" грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання договору. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення договору, його дія продовжується на кожен наступний рік".

16.02.2022 між сторонами за договором підписано специфікацію № 003 щодо поставки Сівалки HORSCH Maestro 8RV за сумою з ПДВ 2719080,00 грн. Порядок оплати: 1-й платіж - 499999,97 грн у т.ч. ПДВ (що еквівалентно 15446,40 EUR), що складає 18,39% вартості товару у строк до 17.02.2022; 2-й платіж - 2219080,03 грн у т.ч. ПДВ (що еквівалентно 68553,60 EUR), що складає 81,61% вартості товару, у строк до 24 лютого 2022. Строк поставки: протягом 10 робочих днів з дати отримання стороною 1 вартості товару, але не раніше 11 березня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п. 2 цієї специфікації.

16.02.2022 ТОВ "Полетехніка" виставлено ПСП "Росток-Агро" рахунок на оплату № 4454 товар Сівалка HORSCH Maestro 8 RV ціна 2719079,94 грн, на суму 500000,00 грн з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021.

16.02.2022 ПСП "Росток-Агро" перераховано ТОВ "Полетехніка" кошти в сумі 500000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 250 з призначенням платежу: часткова оплата за сівалку по рахунку на оплату № 4454 від 16.02.20222, у т.ч. ПДВ 20% - 83333,33 грн.

На вказану суму коштів 500000,00 грн ТОВ "Полетехніка" складено податкову накладну 16.02.2022 № 2502 з посилання на товар Сівалка HORSH Maestro 8RV, ціна постачання 2264492,77 грн, обсяг постачання без урахуванням податку на додану вартість 416666,67 грн, сума податку на додану вартість 83333,334 грн.

07.06.2024 ПСП "Росток-Агро" надіслало на адресу ТОВ "Полетехніка" вимогу № 14 про повернення помилкового платежу в сумі 500000,00 грн. Вимогу ТОВ "Полетехніка" не отримано, відповіді не надано.

Позивач з посиланням на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 500000,00 грн. При цьому, за твердженням позивача, у зв`язку з відсутністю підписів повноважного представника позивача (директора товариства Корпана В.А.), договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 між сторонами укладений не був, а відповідні відносини з постачання та оплати товару існували між сторонами виключно шляхом обміну первісними документами - рахунками на оплату, платіжними документами та відповідним актами прийому-передачі, видатковими накладними.

Відповідач проти заявлених позивачем вимог заперечував, стверджував про наявність між сторонами укладеного договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 та невиконання позивачем своїх зобов`язань за ним в частині повної та своєчасної оплати вартості товару.

Як наслідок, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про стягнення заборгованості за договором № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 в розмірі 985116,09 грн, з яких: штраф в розмірі 605208,61 грн, пеня в розмір 164152,53 грн, 3 % річних в розмірі 215754,95 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі №908/1879/24 у первісному позові відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" 20% штрафу в розмірі 458418,54 грн, пеню в розмірі 124338,18 грн, 3% річних в розмірі 163424,72 грн, а також судовий збір в розмірі 8954,18 грн; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому апеляційний суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Договором згідно ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст.181 Господарського кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення зобов`язань між сторонами).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, так і у ст. ст. 229-233 Цивільного кодексу України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як було встановлено судом першої інстанції, договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 від імені Приватного сільськогосподарського підприємства «Росток-Агро» підписаний директором Корпаном В.А.

При цьому, у справі було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизи документів. За результатами проведення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів складено висновок № 12379/24-32/12380/24-33 від 17.02.2026, згідно якого встановлено, що підпис від імені Корпана Володимира Анатолійовича на договорі № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021, специфікації № 002 від 21.07.2021, додатку до специфікації № 002 від 21.07.2021, специфікації № 3 від 16.02.2022 додатковій угоді від 16.02.2022 про внесення змін до договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 виконані не Корпаном Володимиром Анатолійовичем.

Факт відсутності підпису директора позивача на договорі № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021, специфікації № 002 від 21.07.2021, додатку до специфікації № 002 від 21.07.2021, специфікації № 3 від 16.02.2022 додатковій угоді від 16.02.2022 про внесення змін до договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 судом першої інстанції встановлено, сторонами не оспорюється.

З цих обставин колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на тому, що питання внутрішньої організації документообігу, зберігання печаток ПСП "Росток-Агро", а також покладення обов`язків з підписання документів від імені юридичної особи саме на уповноважену особу, знаходиться в межах компетенції самого підприємства та не може бути перекладено на контрагентів. Матеріали справи не містять жодних доказів звернення позивача за первісним позовом до правоохоронних органів у зв`язку з виявленням сфальсифікованих документів та/ або вчиненням по відношенню до юридичної особи будь-яких інших шахрайських дій.

Відтак, апеляційний суд вважає за доцільне абстрагуватись від твердження скаржника стосовно відсутності власноручного підпису директора товариства на спірних документах та зосередитись на дослідженні питання наявності або відсутності дійсного волевиявлення ПСП "Росток-Агро" щодо покладення на себе певних обов`язків перед ТОВ "Полетехніка" за договором № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021.

Так, згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України і відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Колегія суддів встановила, що суд першої інстанції надав розгорнуту оцінку наявним в матеріалах справи доказам, які підтверджують подальше схвалення укладеного між сторонами договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021, а саме:

- рахунку на оплату № 16479 від 03.08.2021, виставленому ТОВ "Полетехніка" ПСП "Росток-Агро" за товар Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-P ціною 6202373,52 грн, на суму 300000,00 грн, з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Надіслано електронною поштою ПСП Росток-Агро на адресу rosija-@ukr.net.

- платіжній інструкції від 03.08.2021 №7486, якою ПСП "Росток-Агро" перераховано ТОВ "Полетехніка" кошти в сумі 300000,00 грн, з призначенням платежу: за сівалку по рахунку № 16479 від 03.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 50000,00 грн.

- рахунку на оплату від 04.08.2021 № 16613, виставленому ТОВ "Полетехніка" ПСП "Росток-Агро" за товар Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-P ціною 6197058,544 грн, на суму 939669,91 грн, з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Надіслано електронною поштою ПСП Росток-Агро на адресу rosija-@ukr.net.

- платіжній інструкції від 04.08.2021 №7487, якою ПСП "Росток-Агро" перераховано ТОВ "Полетехніка" кошти в сумі 939668,91 грн, з призначенням платежу: за сівалку по рахунку № 16613 від 04.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 156611,49 грн.

- акту прийому-передачі від 06.08.2021 №33471 до договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 між ПСП "Росток-Агро" та ТОВ "Полетехніка", яким замовлення покупця № 152563 від 21.07.2021 передано товар: Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-Р на суму 194000,00 Євро.

- рахунку на оплату від 13.08.2021 № 17459, виставленому ТОВ "Полетехніка" ПСП "Росток-Агро" за товар Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-P ціною 61063444,00 грн, на суму 4885075,20 грн, з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Надіслано електронною поштою ПСП Росток-Агро на адресу rosija-@ukr.net.

- платіжній інструкції від 13.08.2021 №7581, якою ПСП "Росток-Агро" перераховано ТОВ "Полетехніка" кошти в сумі 4885075,20 грн, з призначенням платежу: за сівалку по рахунку № 17459 від 13.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% - 814179,20 грн.

- видатковій накладній від 16.08.2021 № 41694 до договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 між ПСП "Росток-Агро" та ТОВ "Полетехніка", за якою замовлення покупця № 152563 від 21.07.2021 передано товар: Сівалка HORSCH Focus 6 TD 3-Р на суму 6124744,11 грн.

Як обґрунтовано зазначено судом, вищенаведені операції вчинялися позивачем щодо сівалки, яку було погоджено сторонами у Специфікації № 002 від 21.07.2021 та рахунках № 16479 від 03.08.2021, № 16613 від 04.08.2021, № 17459 від 13.08.2021 з посиланням на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021. Оплату коштів проведено платіжними інструкціями № 6463 від 26.03.2021, № 7486 від 03.08.2021, № 7487 від 04.08.2021, № 7581 від 13.08.2021 з посиланням на рахунки, які виставлялися ТОВ "Полетехніка" в яких наведено посилання на договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021.

Щодо другої Сівалки HORSCH Maestro 8 RV ціною 2719079,94 грн, то платіж у сумі 500000,00 грн проведено ПСП "Росток-Агро" на користь ТОВ "Полетехніка" з посиланням на призначення платежу: часткова оплата за сівалку по рахунку на оплату № 4454 від 16.02.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 83333,33 грн, що підтверджується банківською випискою АТ "Райффайзен Банк".

Рахунок на оплату № 4454 від 16.02.2022 містить посилання на товар Сівалка HORSCH Maestro 8 RV ціна 2719079,94 грн, на суму 500000,00 грн та договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021.

На вказану суму коштів 500000,00 грн ТОВ "Полетехніка" складено податкову накладну 16.02.2022 № 2502 з посилання на товар Сівалка HORSH Maestro 8RV, ціна постачання 2264492,77 грн, обсяг постачання без урахуванням податку на додану вартість 416666,67 грн, сума податку на додану вартість 83333,334 грн.

Сівалка HORSH Maestro 8RV також наводиться сторонами за договором від 01.03.2021 у специфікації № 003 від 16.02.2022.

З означених вище підстав колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційний суд зауважує, що 17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, на переконання колегії суддів, враховуючи наявні у справі докази -первісні документи, які супроводжували господарські операції між сторонами й містили посилання на договір, доводи відповідача щодо укладання відповідного договору №ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на спростування існування означених обставин.

При цьому судовою колегією також прийнято до уваги той факт, що з моменту, як вказує позивач, «помилкового» перерахування грошових коштів відповідачу у 2022 році та дати направлення в 2024 році письмової претензії до відповідача щодо повернення вказаних коштів минуло більше двох років. Протягом цього часу позивач не ініціював питання повернення безпідставно (за його твердженням) сплачених коштів ані від відповідача, ані від банку, як фінансової установи, що супроводжувала спірний грошовий переказ.

З цих підстав колегія суддів акцентує увагу на тому, що загальною засадою цивільного законодавства є добросовісність, розумність, справедливість. Цей принцип повною мірою підлягає врахуванню учасниками цивільних відносин під час обрання варіанта належної поведінки з іншими учасниками, а так само має бути застосований під час оцінки судом поведінки усіх учасників цивільних відносин між собою.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21.

Відтак, враховуючи обставини виконання сторонами умов спірного правочину, з огляду на правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, згідно з яким не можна вважати неукладеним договір після його повного чи частково виконання сторонами, колегія суддів вважає, що кваліфікація договору №ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 як неукладеного виключається.

Щодо тверджень позивача про закінчення 31.12.2021 строку дії договору №ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 та складання специфікації № 003 від 16.02.2022 поза межа строку дії договору, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до п. 8.1 договору № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021, договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє один календарний рік, але в будь-якому разі до повного виконання договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що оскільки під поняттям «календарний рік» слід розуміти період з 1 січня по 31 грудня, Договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 припинив свою дію саме 31.12.2021.

Натомість відповідач наполягав, що з огляду на підписання спірного Договору 01.03.2021 строк його дії закінчився 28.02.2022.

Суд першої інстанції, дослідивши зміст поняття «календарний рік», дійшов висновку, що календарний рік за умовами спірного Договору закінчувався 28.02.2022. Оскільки Додаткову угоду було датовано 16.02.2022, твердження позивача про її укладення поза межами строку дії Договору (після 01.03.2022) є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо строку дії договору та зауважує про те, що єдине уніфіковане поняття «рік», або «календарний рік» в чинному законодавстві відсутнє.

До прикладу, у бюджетному та податковому законодавстві (зокрема ст. 3 Бюджетного кодексу України) під бюджетним/податковим роком розуміється період, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Водночас у цивільно-правових відносинах обчислення строків регламентується нормами глави 18 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Зважаючи на приписи ст. 254 ЦК України, строк дії Договору, укладеного на один рік з 01.03.2021, спливає у відповідну дату наступного року - 28.02.2022 (з урахуванням того, що лютий є останнім місяцем відповідного річного строку).

Використання сторонами у п. 8.1 Договору формулювання «один календарний рік» визначає саме тривалість часового інтервалу (365/366 днів), а не прив`язку до фінансового чи астрономічного календарного року (з 1 січня по 31 грудня). Інше тлумачення умов Договору суперечило б дійсному волевиявленню сторін під час його укладення 01.03.2021, адже це означало б зменшення строку дії Договору до 10 місяців замість узгодженого одного року.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду про те, що станом на 16.02.2022 Договір № ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 був чинним, є юридично обґрунтованим та відповідає матеріалам справи, що відповідно спростовує твердження скаржника про складання специфікації № 003 від 16.02.2022 поза межа строку дії спірного правочину.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.06.2022 у справі №915/517/21, відсутністю правової підстави вважається такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, положення ст. 1212 ЦК України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №920/1122/19, 19.02.2020 у справі №915/411/19, 21.02.2020 у справі №910/660/19 та 17.03.2020 у справі №922/2413/19).

З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт укладання сторонами договору №ГЖ-005/2021 від 01.03.2021 та погодження специфікації № 003 від 16.02.2022 в межах дії вказаного правочину, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 500000,00 грн.

Відтак, підстави для задоволення первісного позову відсутні, доводи апелянта протилежного не підтвердили.

Щодо вимог за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 4 ст. 692 ЦК).

При цьому, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК (ч. 1 ст. 693 ЦК).

Як вже було зазначено, за змістом специфікації № 003 від 16.02.2022 до договору щодо поставки Сівалки HORSCH Maestro 8RV за сумою з ПДВ 2719080,00 грн визначено наступний порядок оплати: 1-й платіж - 499999,97 грн у т.ч. ПДВ (що еквівалентно 15446,40 EUR), що складає 18,39% вартості товару у строк до 17.02.2022; 2-й платіж - 2219080,03 грн у т.ч. ПДВ (що еквівалентно 68553,60 EUR), що складає 81,61% вартості товару, у строк до 24 лютого 2022. Строк поставки: протягом 10 робочих днів з дати отримання стороною 1 вартості товару, але не раніше 11 березня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п. 2 цієї специфікації.

Доказів здійснення позивачем другого платежу на суму 2719080,00 грн в строк до 24.02.2022 матеріали справи не містять.

Таким чином, наявним є факт прострочення виконання ПСП "Росток-Агро" своїх зобов`язань перед ТОВ "Полетехніка" за специфікацією №003 від 16.02.2022 до договору в частині сплати грошових коштів в сумі 2219080,03 грн у т.ч. ПДВ (що еквівалентно 68553,60 EUR) в строк до 24.02.2022.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 цього кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у т. ч. у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Крім того, у додатковій угоді від 16.02.2022 до договору сторони дійшли згоди, зокрема, про те, що: " 7.2. За порушення строків оплати будь-яких платежів, передбачених умовами цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, за кожний день прострочення. У випадку порушення строків оплати протягом більш ніж 30-ть календарних днів сторона-2 також сплачує стороні-1 штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості.".

З огляду на відсутність перерахування передоплати в сумі 2219080,03 грн ТОВ "Полетехніка" нарахувало ПСП "Росток-Агро" штраф у розмірі 605208,61 грн, пеню в розмірі 164152,53 грн, 3% річних у розмірі 215754,95 грн. Нарахування здійснено з урахування курсу Євро - 444,1605 на суму 3026043,95 грн.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунки наведені позивачем за зустрічним позовом, з урахуванням вимог п.3.2 договору в редакції додаткової угоди від 16.02.2022, з використанням курсу Міжбанку (продажу Євро до гривні) станом на першу доступну дату - 23.02.2022 до дати сплати - 24.02.2022 за курсом міжбанку 33,4496 грн, обґрунтованими розмірами встановив 20% штрафу - 458418,54 грн, пеня за період з 24.02.2022 по 02.06.2022 - 124338,18 грн, 3% річних за період з 24.02.2022 по 10.07.2024 - 163424,72 грн.

Одночасно, апеляційний суд зауважує про те, що скаржник обґрунтованих заперечень проти стягнення вказаних сум не надав, власний контррозрахунок не представив.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій та трьох процентів річних.

Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Місцевий господарський суд в цілому дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні первісного позову та часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

Натомість доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом відповідно до норм чинного законодавства, та не спростовують вказаних вище висновків суду, які безпосередньо випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі №908/1879/24 слід залишити без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Росток-Агро" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі №908/1879/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2026 у справі №908/1879/24 залишити без змін.

Справу №908/1879/24 повернути до Господарського суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 19.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький