Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №908/3929/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 м.Дніпро Справа №908/3929/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Плескачова Т.В.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2 (скаржника): не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 (суддя Корсун В.Л., повний текст рішення складено 04.05.2026) у справі №908/3929/25

за позовом Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”

до відповідача-1 Фермерського господарства “Любцов”

до відповідача-2 ОСОБА_1

до відповідача-3 ОСОБА_2

про стягнення 1029057,41 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Фермерського господарства “Любцов”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором кредитної лінії від 26.03.21 №1059 у розмірі 1029057,41 грн, а саме: 1027434,31 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 1623,10 грн простроченої комісії.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25 позовні вимоги задоволено повністю:

- стягнуто солідарно з Фермерського господарства “Любцов”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” – 1027434,31 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 1623,10 грн простроченої комісії;

- стягнуто з Фермерського господарства “Любцов” на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” – 5145,29 грн судового збору;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” - 5145,29 грн судового збору;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” – 5145,28 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Окремо суд першої інстанції наголосив на відсутності підстав для звільнення відповідача-2 від виконання зобов`язань за договором поруки від 26.03.21 № 1 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись частково з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25 змінити в частині, що стосується відповідача-2, а саме: відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” до ОСОБА_1 в частині стягнення простроченої комісії у розмірі 1623,10 грн та судового збору у розмірі 5145,29 грн. В решті рішення суду скаржник просить залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 послався на те, що спеціальний характер поруки як способу забезпечення виконання зобов`язання, а також принцип правової визначеності, відсутність прямої та недвозначної умови про забезпечення комісійних платежів не може бути підставою для розширеного тлумачення обсягу відповідальності поручителя та покладення на нього додаткових обов`язків, прямо не передбачених договором поруки. Тому, на думку апелянта, з огляду на умови укладеного ним Договору поруки, стягнення комісійних платежів не поширюється на поручителя ОСОБА_1 . Відтак, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача-2 комісії в розмірі 1623,10 грн є таким, що ґрунтується на розширеному тлумаченні договору поруки та не відповідає положенням ст. ст. 553-554 ЦК України.

Крім того, скаржник акцентував увагу на тому, що місцевий господарський суд, задовольняючи позов в повному обсязі, лише констатував факт наявності заборгованості згідно з розрахунком позивача, втім не здійснив самостійного аналізу складових суми 1623,10 грн, зокрема не встановив, за який саме вид комісії нараховано цю суму, за який період та на підставі яких конкретно пунктів договору. Наведене, за твердженням апелянта, є свідченням порушення судом приписів ст. 238 ГПК України та відповідно підставою для скасування рішення в цій частині.

Також відповідач-2 зауважив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції не врахував ані характер правового статусу ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, ані обсяг заявлених та оспорюваних до нього вимог, а тому дійшов помилкового висновку про покладення на поручителя судового збору у тому ж розмірі, що і на основного боржника.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

06.07.2026 через підсистему “Електронний суд” від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В обґрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги позивач зауважив про те, що комісія в розмірі 1623,10 грн була нарахована Банком на підставі п. 3.7 Кредитного договору та п. 2.7. Додаткового договору № 1 до Кредитного договору. При цьому, визначити який саме вид комісії нараховано та за який період можна на підставі виписок по рахункам Позичальника: НОМЕР_1 (нарахована комісія), НОМЕР_2 (прострочена комісія), які додані до позовної заяви.

В той же час, позивач зауважив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції питання неправомірності нарахування Банком комісії від представника відповідача-2 – адвоката Рабушко В.С., який був присутній в судовому засіданні, не надходили. Так само скаржником не було надано апеляційному суду відповідного контррозархунку нарахованої комісії, що підтвердило би твердження останнього стосовно її неправомірного нарахування Банком.

Доводи апелянта про непоширення на останнього вимог про стягнення комісійних платежів позивач вважає безпідставними, хибними та такими, що не відповідають умовам п.п. 1.1.2, 1.1.13., 2.1. Договору поруки.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_3 (доповідач), суддів: ОСОБА_4 , Андрейчука Л.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженої ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 4542,00 грн.

17.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією від 17.06.2026 про сплату судового збору в сумі 4542,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.08.2026 о 14:30 год.

У судове засідання 18.08.2026 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Решта учасників справи правом участі в судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 18.08.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.03.2021 між акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (Банк) та фермерським господарством “Любцов” (Позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 1059 (Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а Позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в ст. 3 цього договору, та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктами 3.1., 3.2. Кредитного договору визначено, що сума максимального ліміту кредитування становить 1550000,00 грн. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 25.03.2024.

Відповідно до п. 3.7. Договору Позичальник сплачує Банку:

- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5 % від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору;

- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,404 % від суми максимального ліміту кредитування в день укладання договору;

- комісійну винагороду за збільшення максимального ліміту кредитування в розмірі 1,0 % від суми, на яку збільшується сума максимального ліміту кредитування в день укладання таких змін до цього договору.

За умовами пп. 4.3.1. Договору Позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з Банком.

Відповідно до п. 8.6. Кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Виконання Позичальником зобов`язань за Договором забезпечено гарантією держави.

Так, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.20 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Порядок №1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.20 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Постанова №1317) в Україні запроваджена державна підтримка позичальників - суб`єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.

Для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки, між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14 № 375 (Гарант) та АТ “Ощадбанк” (Бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.20 (далі - Договір гарантії).

Кредит фермерського господарства “Любцов” був включений АТ “Ощадбанк” до портфелю кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, зі ставкою індивідуальної гарантії в розмірі 32 % від суми кредиту, та з метою виконання умов програми, 26.03.21 між акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії – Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (Банк) та фермерським господарством “Любцов” (Позичальник) укладено додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії № 1059 від 26.03.21 (Кредитний договір).

Пунктом 2.7. Додаткового договору сторони погодили, що В доповнення до інших комісійних винагород, передбачених кредитним договором, Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за здійснений Банком операції з управління зa кредитом, що пов`язана з отриманням Гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1 % річних, яка нараховується щомісячно на діючий ліміт кредитування, помножений на Ставку індивідуальної гарантії, станом на останній банківський день кожного місяця/ останній банківський день користування Позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до Портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

У відповідності до п. 3.2. та п. 3.3. Додаткового договору, датою підписання цього Додаткового договору є дата, зазначена на його першій сторінці. Цей Додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання Позичальником Зобов`язань за кредитним договором, а також зобов`язань, визначених у цьому Додатковому договорі.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором від 26.03.21 № 1059 акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” (Кредитор або Банк) та:

- громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель) 26.03.2021 укладено договір поруки № 1, за умовами якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ФГ “Любцов” зобов`язань за договором кредитної лінії № 1059 від 26.03.2021;

- громадянином України ОСОБА_2 (Поручитель) 26.03.2021 укладено договір поруки № 2, за умовами якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ФГ “Любцов” зобов`язань за договором кредитної лінії № 1059 від 26.03.2021.

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.2. Договорів поруки № 1 та № 2, Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у т.ч. того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Божник, в порядку, визначеному Кредитним договором, у т.ч., але не виключно, у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в т.ч. згідно з Графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в т.ч. у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором (п.п. 2.2.1.); не відшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору (п.п. 2.2.2.).

Згідно із п.п. 2.4, 2.5 Договорів поруки № 1 та № 2, обсяг зобов`язань Поручителя за цими договорами не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах визначених цим договором) зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання. Поручитель також відповідає перед Кредитором за повернення Боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нараховані на суму грошових коштів в порядку, визначеному Кредитним договором та законодавством України за користування чужими грошовими коштами).

Пунктом 10.1. Договорів поруки № 1 та № 2 визначено, що ці договори вступають в силу з моменту їх підписання сторонами та діють протягом 10 років з моменту його підписання сторонами.

На виконання умов Договору кредитної лінії № 1059 від 26.03.2021, Банк надав Позичальнику кредит, перерахувавши 30.03.2021 - 1550000,00 грн з рахунку Банку № НОМЕР_3 для обліку основного боргу за Договором на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку для отримання кредитних коштів № НОМЕР_4 .

Позичальником (відповідачем 1) з 05.10.2022 допущено прострочення зі сплати основного боргу, процентів, за користування кредитом та комісійних винагород. Позичальник не здійснив плановий платіж та допустив прострочення заборгованості за процентами згідно з графіком платежів, яка залишилась несплаченою протягом 90 календарних днів поспіль, що призвело до настання гарантійного випадку в розумінні п. 2.7. Договору гарантії, внаслідок чого 05.10.22 на рахунку Позичальника НОМЕР_4 була відображена прострочена заборгованість за основним боргом.

26.09.2023 Банком направлено на електронну адресу Позичальника вимогу за вих. від 25.09.23 № 107.10-19/60579/2023 про відкликання кредиту, в якій Банк на підставі п.п. 3.13.2. Кредитного договору вимагає в останнього дострокового повернення всієї суми кредиту та здійснення платежів за нарахованими процентами за користування кредитом та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов цього договору, заборгованість станом на 25.09.23 становить 1756427,56 грн, у т.ч.: заборгованість за кредитом – 1550000,00 грн, у т.ч. поточна 0,00 грн, заборгованість за процентами – 202466,95 грн, заборгованість за комісіями – 785,27 грн, штраф за порушення п. 4.3.16. Договору – 3175,34 грн. Крім того, Банк вимагає в строк не пізніше 25 банківських днів з дати направлення Банком цієї вимоги сплатити заборгованість, яка станом на 25.09.23 становить 1756427,56 грн.

У зв`язку із настанням гарантійного випадку, АТ «Ощадбанк» в порядку, передбаченому Договором гарантії, звернувся до Гаранта (з копією Агенту) з вимогою на сплату за Гарантією № 93 від 06.12.23 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.20, в якій повідомляє про настання Гарантійного випадку за Проблемним кредитом № 1059 від 26.03.21, унікальний порядковий № кредиту 19724353209 згідно з Реєстром станом на 30.11.23 та просить перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 496000,00 грн на рахунок Бенефіціара відповідно до п. 5.5. Договору.

За результатами розгляду зазначеної вимоги 02.01.2024 Гарант перерахував Банку суму у розмірі 496000,00 грн для відшкодування за кредитною операцією.

На виконання п. 6.1. Договору гарантії, Банк спрямував отримані кошти в рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом та відобразив на рахунку виникнення простроченої заборгованості ФГ “Любцов” перед державою в сумі 496000,00 грн.

12.07.2024 АТ «Ощадбанк» направлено відповідачам 1, 2 та 3 (на адресу електронної пошти) повідомлення за вих. від 12.07.24 № 55/5.4-02/79987/2024, № 55/5.4-02/79985/2024 та № 55/5.4-02/79986/2024 про необхідність погашення простроченої заборгованості з пропозицією про добровільне врегулювання.

Позичальником та Поручителями заборгованість в добровільному порядку погашена не була.

Неналежне виконання Фермерським господарством “Любцов” зобов`язань за договором кредитної лінії № 1059 від 26.03.21, а також невиконання Поручителями зобов`язань за договорами поруки № 1 та № 2 від 26.03.21 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості у розмірі 1029057,41 грн, а саме: 1027434,31 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 1623,10 грн простроченої комісії.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача-2 просив врахувати, що виконання ним зобов`язання за договором поруки від 26.03.2021 № 1, стало об`єктивно неможливим через обставини, за які жодна із сторін не відповідає, а саме через військову агресію РФ та окупацію території.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25, яким позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто солідарно з Фермерського господарства “Любцов”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” – 1027434,31 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 1623,10 грн простроченої комісії.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що оскільки апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції виключно у частині стягнення з нього суми простроченої комісії та судового збору, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення саме в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається, а тому його законність та обґрунтованість не є предметом апеляційного розгляду.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення з поручителя суми комісійних нарахувань, колегія суддів виходить з наступного.

Так, статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції безпомилково встановлено, що спірні правовідносини у даній справі виникли на підставі Договору кредитної лінії від 26.03.21 №1059, який за своєю правовою природою є кредитним договором, та укладеними на його забезпечення договорами поруки.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 сформувала наступні правові позиції.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Ці ж положення застосовуються і до права кредитодавця на нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредиту протягом строку кредитування.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості колегія суддів встановила, що останній нарахував комісію 31.03.2021 по 15.12.2025.

Зміст оскаржуваного судового рішення не дозволяє встановити мотиви прийняття судом першої інстанції представленого позивачем розрахунку комісійних нарахувань, також колегія суддів не встановила наявності аналізу заявленого кредитором періоду прострочення.

В той же час судова колегія акцентує увагу на тому, що згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд першої інстанції дійсно мав належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку – банківські виписки та складений на їх підставі розрахунок комісії), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, відповідно до чого зазначити правові аргументи на його підтвердження / спростування.

Неподання відповідачем відзиву чи власного контррозрахунку заявлених до стягнення сум жодним чином не нівелює обов`язок суду перевірити наявні в матеріалах справи докази та вирішити спір на підставі закону.

Керуючись наведеним, суд апеляційної інстанції здійснив перевірку правомірності та обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку комісії та встановив, що відповідне нарахування суперечить вимогам чинного законодавства та погодженим умовам договору.

Як вже було встановлено колегією суддів, відповідно до п.2.1. Кредитного договору, банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.7. Кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку:

- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору;

- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,35% від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору.

В доповнення до інших комісійних винагород, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує банку комісійну винагороду за здійснення банком операції з управління за кредитом, що пов`язана з отриманням гарантії. Сплата комісійної винагороди здійснюється в розмірі 0,1% річних від діючого ліміту кредитування, помноженого на ставку індивідуальної гарантії, станом на останній день кожного місяця/останній банківський день користування позичальником кредитними коштами протягом строку включення кредитної операції до портфеля кредитів, що розраховується щомісячно за методом 30/360. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім (п. 2.7. Додаткового договору).

У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач наполягає на тому, що спірні нарахування по комісії було здійснено Банком саме у відповідності наведених вище пунктів п. 3.7 Кредитного договору та п. 2.7. Додаткового договору № 1 до Кредитного договору.

Крім того, положеннями за змістом підп.3.13.2. п.3.13. Кредитного договору сторони погодили, що банк має право призупинити надання кредиту (траншу) або відмовитись від надання позичальнику кредиту (траншу) частково або в повному обсязі, відкликати кредит, або вимагати дострокового повернення суми кредиту (траншу) та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (траншу) (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, в наступних випадках, зокрема, у разі коли позичальник вчасно не здійснив погашення суми боргу або її частини, або не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені цим договором та з урахуванням програми або не здійснив погашення будь-яких інших сум, які підлягають сплаті за цим договором.

Пунктом 3.14. Кредитного договору передбачено, що відкликання банком кредиту з підстав, визначених п. 3.13., цього договору здійснюється шляхом направлення позичальнику в порядку, визначеному п. 8.4. цього договору, вимоги про відкликання кредиту. Сторони підтверджують, що відмова банку від наступних видач кредиту не є односторонньою зміною умов цього договору.

Відповідно до п. 3.15. Кредитного договору, після отримання від банку зазначеної вище вимоги про відкликання кредиту, позичальник зобов`язаний не пізніше 25 банківських днів з дати направлення банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим договором (в тому числі повернути основну суму боргу, сплатити нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

Через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору АТ «Ощадбанк» 25.09.2023 на електронну адресу відповідача-1 направив вимогу за вих. від 25.09.23 № 107.10-19/60579/2023 про відкликання кредиту, за змістом якої просив ФГ “Любцов” сплатити суму заборгованості за договором кредитної лінії у загальному розмірі 1756427,56 грн у 25-денний строк з дати направлення цієї вимоги.

З урахуванням дати направлення вимоги про відкликання кредиту, термін дострокового повернення кредиту - до 30.10.2023.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування комісії з 31.10.2023 з боку позивача є неправомірним.

За перерахунком апеляційного суду розмір комісійної винагороди за обслуговування кредиту, що підлягає стягненню з відповідача за період з 31.03.2021 по 30.10.2023 складає 867,93 грн. Решта вимог про стягнення комісії у сумі 755,17 грн задоволенню не підлягають.

Щодо поширення на поручителя обов`язку зі сплати комісійних нарахувань, колегія суддів зазначає про таке.

Частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, серед іншого, може забезпечуватися порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, пунктами 2.1., 2.2. договору поруки №1 від 26.03.2021 сторони погодили, що Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі Зобов`язання, у т.ч. того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Божник, в порядку, визначеному Кредитним договором, у т.ч., але не виключно, у разі: повного чи часткового невиконання Боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в т.ч. згідно з Графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в т.ч. у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором (п.п. 2.2.1.); не відшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору (п.п. 2.2.2.).

З аналізу означених умов договору поруки вбачається, що сторонами визначено обсяг зобов`язань відповідачів-2 як поручителя за всіма зобов`язаннями за кредитним договором.

З огляду на наведене та враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором, апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Запорізької області про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості (за кредитом та за комісією) з відповідачів-1, 2, 3.

Доводи скаржника наведених вище висновків не спростовують.

Так само юридично неспроможним судова колегія визнає і твердження скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав на нього судові витрати у вигляді судового збору, не врахувавши наявність у ОСОБА_1 особливого статусу поручителя у спірних правовідносинах.

Так, правила розподілу судових витрат за результатами вирішення спору викладені законодавцем у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, приписи якої передбачають покладення судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку спір виник внаслідок порушення як позичальником договірних умов кредитного договору, так і внаслідок ухилення поручителів від виконання обов`язків за договорами поруки.

Жодних обґрунтованих підстав для покладення суми судових витрат виключно на позичальника за кредитним договором колегія суддів не вбачає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною четвертою статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Тобто мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини).

Колегією суддів враховано ті обставини, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині певною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містить належно мотивованої оцінки всіх обставин справи, зокрема, судом першої інстанції не було належним чином досліджено та проаналізовано наданий позивачем розрахунок комісійних нарахувань та не співставлено заявлений у ньому період прострочення з кінцевим строком кредитування за спірним Кредитним договором. Наведене мало наслідком безпідставне задоволення позовної вимоги Банку про стягнення комісії в сумі 755,17 грн.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, тому подана ним скарга задовольняється частково.

За таких обставин, враховуючи нез?ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального права щодо визначення правової природи комісійних нарахувань, рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25 підлягає скасуванню в частині стягнення комісії в сумі 755,17 грн з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні вказаної суми.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Належний до сплати судовий збір за подання позовної заяви становить 15435,86 грн.

За результатом апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги на загальну суму 1028302,24 грн (основний борг за кредитом у сумі 1027434,31 грн та комісія в сумі 867,93 грн), що складає 99,93% від первісно заявленого позову (1029057,41 грн).

Відтак, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 15425,05 грн (15435,86 *99,93%).

При цьому, колегія суддів враховує, що законом не передбачено солідарне стягнення суми судових витрат, у зв`язку з чим суми судового збору підлягають стягненню з відповідачів щодо кожного окремо у відповідній частині.

Вказане також узгоджується з висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно з пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Заявником апеляційної скарги оскаржувалось судове рішення в частині стягнення простроченої комісії у розмірі 1623,10 грн та судового збору, тому розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі становив 4542,00 грн (3028,00 грн*150%).

Оскільки апеляційним судом встановлено обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування комісії у сумі 867,93 грн (що становить 53,47% від первісно заявлених вимог про стягнення комісії в розмірі 1623,10 грн), з позивача на користь віцдповідача-2 підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру обґрунтовано нарахованої комісії в сумі 2428,61 грн (4542,00 грн * 53,47%).

Решта судового збору за подання апеляційної скарги покладається на відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення комісії в сумі 755,17 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25 залишити без змін.

Викласти резолютивну частини рішення Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 у справі №908/3929/25 у такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства “Любцов”, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” – 1027434,31 грн простроченої заборгованості за основним боргом та 867,93 грн простроченої комісії.

Стягнути з Фермерського господарства “Любцов” на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” – 5141,68 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” – 5141,68 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” – 5141,68 грн судового збору.»

Стягнути з Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії - Запорізького обласного управління АТ “Ощадбанк” на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2428,61 грн.

Решту витрат з судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Видачу наказів на виконання цієї постанови з внесенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 18.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя С.В. Вінніков