Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №922/1008/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/1008/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Слободін М.М.

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича (вх.№8794 від 10.08.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1008/26

за позовом фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича, м. Харків,

до Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м. Харків,

2) Шевченківський ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ, м. Харків,

про стягнення 17000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/1008/26 позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича безпідставно перераховані кошти у розмірі 17000,00 грн, стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 23.06.2026 у справі №922/1008/26 заяву представника позивача про винесення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2026 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити повністю; судові витрати, понесені заявником, віднести на рахунок позивача.

22.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8079), в якому фізична особа-підприємець Островерх Юрій Володимирович просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення – залишити без змін. Крім того, позивач просив у разі залишення без задоволення апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ФОП Островерха Ю.В. понесені судові витрати у справі в суді апеляційної інстанції, зокрема витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн; у разі залишення без задоволення апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення та додаткове рішення Господарського суду Харківської області надати позивачу строк у 5 днів з моменту прийняття рішення для подання доказів понесених судових витрат.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О.) апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 у справі №922/1008/26 залишено без змін, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2026 у справі №922/1008/26 залишено без змін.

10.08.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№8794), в якій остання просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 922/1008/26 щодо розподілу судових витрат, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5 000 гривень 00 копійок; розгляд заяви здійснювати без участі позивача та його представника.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Крестьянінова О.О., для здійснення розгляду судової справи №922/1008/26 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Слободін М.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 у справі №922/1008/26 прийнято заяву фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича (вх.№8794 від 10.08.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1008/26 до розгляду у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи та встановлено учасникам справи строк для надання письмових пояснень або заперечень з приводу заяви з доказами надсилання їх копії учасникам справи до 18.08.2026 (кінцева дата для надходження безпосередньо до суду).

14.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду відповідач надав клопотання (вх.№8959), в якому просить прийняти до уваги вказані заперечення при ухваленні додаткового рішення та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Заперечення обґрунтовує, тим, що надані представницею позивача документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають обсягу, наданих юридичних послуг у цій справі, та є явно неспівмірними, оскільки підготовлені та подані процесуальні документи по суті справи є шаблонними та не потребують значного часу.

Колегія суддів, розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №922/1008/26 (вх.№8794 від 10.08.2026), зазначає наступне.

У статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У частині 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 1 ч.3 ст.123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Виходячи із змісту положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Виходячи із змісту ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як свідчать матеріали справи, представниця позивача у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№8079 від 22.07.2026), зокрема, зазначила, що у разі залишення без задоволення апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду Харківської області від 10.06.2026 року по справі №922/1008/26 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2026 року у справі 922/1008/26, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича понесені судові витрати у справі в суді апеляційної інстанції, зокрема витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 гривень 00 копійок.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 24.11.2025, ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1368030 від 20.07.2026; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги в межах справи №922/1008/26, станом на 10.08.2026; протокол про визначення розміру гонорару від 29.07.2026; акт приймання-передачі наданих послуг №10/08/2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги №24/11/2025 від 24.11.2025 від 10.08.2026.

Відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між адвокатом Яковенко Оксаною Григорівною та фізичною особою-підприємцем Островерхом Юрієм Володимировичем, (далі-договір) адвокат зобов`язується за дорученням клієнта надавати йому юридичні послуги, визначені у п. 2.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору). Адвокат надає клієнту наступні послуги: консультація клієнта з усіх правових питань, що виникають у клієнта при користуванні своїми правами, виконанні своїх обов`язків та захисті законних інтересів; підготовка юридичних документів, в тому числі, але не виключно, процесуальних; представництво інтересів клієнта в судових органах, в якості представника; представництво клієнта в державних органах, інших офіційних державних установах та організаціях (п. 2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору розмір гонорару, що належить до сплати адвокату, або надання правової допомоги безкоштовно визначається сторонами обопільно, з урахуванням Правил адвокатської етики, і положень Закону України "Про адвокатуру", і закріплюється у додатку № 1 "Протокол визначення розміру гонорару", який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.2 договору гонорар сплачується адвокату на умовах та у порядку, передбаченому додатком №1 до договору.

За змістом п.7.1 договору про надання правової (правничої) допомоги договір набуває чинності з моменту підписання сторонами діє до 31 грудня 2026 року.

Так, згідно з протоколом визначення розміру гонорару від 29.07.2026, який є додатком №1 до договору №24/11/2025 від 24.11.2025, встановлено, що між адвокатом Яковенко Оксаною Григорівною та клієнтом фізичною особою-підприємцем Островерхом Юрієм Володимировичем досягнуто згоди про розмір гонорару, що належить до сплати адвокату за надання правничої допомоги клієнту в межах договору про надання правової (правничої) допомоги №24/11/2025 від 24.11.2025 з питання повернення в судовому порядку безпідставно набутих грошових коштів, який станом на дату укладення даного протоколу становить 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень), з розрахунку 1000,00 грн за одну годину надання послуг.

Також, зі змісту протоколу встановлено, що сторони погодили строк підписання акту приймання-передачі наданих послуг: протягом 5 календарних днів з дня ухвалення рішення у справі. Крім того, сторони погодили строк сплати гонорару-протягом 30 календарних днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг, визначених в даному протоколі. Сплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на особистий банківський рахунок адвоката.

10.08.2026 між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, за змістом якого сторони погодили, що виконавцем станом на 10.08.2026 надані наступні послуги:

1) первинна консультація клієнта, погодження умов та складання протоколу визначення розміру гонорару до договору про надання правової допомоги;

2) ознайомлення та вивчення наданих клієнтом матеріалів. Отримання додаткових матеріалів;

3) здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного суду з подібних витрат;

4) складання відзиву на апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду;

5) складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань (за необхідності).

Сторони дійшли згоди, що вартість послуг за цим актом складає 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень), з розрахунку 1000,00 грн за одну годину надання послуг. Порядок та строки розрахунку визначені договором та додатком 1 до нього.

Замовник не має жодних претензій до якості наданих виконавчем послуг. Після завершення розрахунків в повному обсязі виконавець не матиме претензій до замовника.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що застосовується як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 903/135/23(903/148/23)).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У даному випадку відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 10.08.2026, підписаного між сторонами, сторони дійшли згоди,що вартість послуг за цим актом складає 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень), з розрахунку 1000,00 грн за одну годину надання послуг.

Згідно зі сталою і послідовною практикою Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) (пункт 128) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 127/9918/14-ц).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку про те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною, із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування / заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд і ухвалює рішення в цій частині.

У пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Такі висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 910/9714/22.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Дослідивши надані заявником докази понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, виходячи з критерію обґрунтованості, необхідності, розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу, понесених позивачем, Східний апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича.

Надаючи оцінку розміру витрат, їх обґрунтованості, співмірності зі складністю справи, витраченому адвокатом часу, колегія суддів апеляційної інстанції визнає обґрунтованими, співмірними зі складністю справи, реальними та пов`язаними із розглядом апеляційної скарги судові витрати на первинну консультацію клієнта, погодження, складання протоколу визначення розміру гонорару до договору про надання правничої допомоги (пункт 1 акта приймання-передачі) у розмірі 1000,00 грн (1 год.) та на складання відзиву на апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду (пункт 4 акта приймання-передачі) у розмірі 1000,00 грн (1 год.), загальною вартістю у розмірі 2000,00 грн. Вказані послуги визначають зміст фактичної правничої допомоги, наданої у суді апеляційної інстанції по суті спору.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні інших зазначених в акті-приймання вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного:

1. щодо ознайомлення та вивчення наданих клієнтом матеріалів. Отримання додаткових матеріалів (пункт 2 акта приймання-передачі на суму 1000,00 грн).

Колегія суддів враховує, що правова позиція позивача була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду спору у суді апеляційної інстанції, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.

Адвокат Яковенко Оксана Григорівна надавала правову допомогу позивачу у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, відповідно, була обізнана з матеріалами, деталями даної справи та усіма правовими питаннями.

Суд звертає увагу, що апеляційна скарга не є об`ємною за змістом, не містить складних правових питань або необхідності застосування великої кількості нормативно-правових актів.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції не долучала додаткових доказів, яких не існувало на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, та які б потребували додаткового часу адвоката Яковенко Оксани Григорівни для їх вивчення. Суд апеляційної інстанції переглядав справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті.

Заявником не зазначено, з якими самими новими (недослідженими) наданими клієнтом матеріалами, додатковими матеріалами він ознайомлювався та вивчав під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

2. щодо здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики з подібних питань (пункт 3 акта приймання-передачі на суму 1,000 грн).

Витрати у розмірі 1 000,00 грн за аналіз актуальної судової практики та побудову правової позиції колегія суддів не вважає такими, що підлягають відшкодуванню, адже відповідні правові питання вже були предметом дослідження та правового аналізу під час розгляду справи судом першої інстанції.

Зміст відзиву на апеляційну скаргу містить посилання на правову позицію Великої палати Верховного суду від 08.08.2023 у справі 910/5880/21, яка вже була предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції.

3. щодо складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань (за необхідності). (пункт 5 акта приймання-передачі на суму 1,000 грн).

З аналізу матеріалів апеляційного провадження встановлено, що адвокатом Яковенко Оксаною Григорівною подано до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу.

Послуга складання відзиву на апеляційну скаргу, яка зайняла 1 годину витраченого часу адвоката та складала 1,000 грн, була врахована та визнана колегією суддів Східного апеляційного господарського суду обґрунтованою, співмірною та реальною.

З процесуальних питань представницею позивача в суді апеляційної інстанції подана тільки заява про розгляд справи без участі представника, яка за своєю суттю містить виключно технічний характер та складання якої не може займати 1 витрачену годину часу адвоката.

Крім того, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору. Тому заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. (Постанова КГС ВС від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

Колегія суддів вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є безпідставним, зважаючи на незмінність правової позиції адвоката Яковенко Оксани Григорівни у судах першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи незначну складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів (відзив на апеляційну скаргу), обставини даної справи, заперечення відповідача при ухваленні додаткового рішення, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить 2000,00 грн; в задоволенні решти вимог у розмірі 3 000,00 грн суд відмовляє через їх необґрунтованість.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, будинок 51; ідент. код 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ) 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції.

3. В решті вимог заяви фізичної особи-підприємця Островерха Юрія Володимировича відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 19.08.2026.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза

Суддя М.М. Слободін