Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №922/883/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/883/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження (без виклику учасників справи) апеляційну скаргу Фірми "Мир"- Товариства з обмеженою відповідальністю (вх №. 1319 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/883/26, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Трофімовим І.В., у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (повне рішення складено 25.05.2026)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Елакс", м. Харків,

до Фірми "Мир"- Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків,

про стягнення 83 160,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Елакс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фірми "Мир"- Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просило суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 75600,00 грн та суму пені в розмірі 7560,00 грн за неналежне виконання договору №24-053-24194 від 27.08.2024. Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі № 922/883/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Фірми "Мир" - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Приватного акціонерного товариства "Елакс" суму основного боргу за неналежне виконання договору №24-053-24194 від 27.08.2024 в розмірі 65600,00 грн, суму пені в розмірі 7560,00 грн та 2342,20 грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн основної заборгованості за неналежне виконання договору №24-053-24194 від 27.08.2024 закрито.

Обґрунтовуючи ухвалене у справі рішення, місцевий господарський суд визнав доведеним неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення оплати в передбачений договором строк та наявність заборгованості у загальній сумі 75 600,00 грн.

Водночас, судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем частково сплачено заборгованість за договором №24-053-24194 від 27.08.2024 у розмірі 10 000 грн, що стало підставою для закриття судом провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00 грн відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 65 600,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення вказаної суми боргу та задовольнив позов у цій частині.

Також, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 7560,00 грн, суд вважав, що вимоги про стягнення пені відповідають положенням 548, 610, 611, 546, 549 Цивільного кодексу України, п.п. 8.3, 8.4 договору №24-053-24194 від 27.08.2024 та є арифметично вірними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 15.06.2026 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду від Фірми "Мир"- Товариства з обмеженою відповідальністю, надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/883/26 в частині стягнення заборгованості у розмірі 65 600,00 грн та розподілу судових витрат. Закрити провадження у справі №922/883/26 в частині стягнення заборгованості у розмірі 65 600,00 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у зв`язку з відсутністю предмета спору. Одночасно апелянт просить повернути з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за подання цієї апеляційної скарги.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 65 600,00 грн є незаконним, необґрунтованим, прийнятим за повного нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не мав можливості дослідити факти повного погашення залишку заборгованості, оскільки відповідні оплати були здійснені відповідачем безпосередньо перед винесенням судового рішення, вже після подання відзиву на позовну заяву. Залишок позовних вимог у розмірі 75 600,00 грн був повністю та в добровільному порядку погашений відповідачем на підставі платіжної інструкції № 653 від 17.04.2026 на суму 10 000, 00 грн та платіжної інструкції № 687 від 30.04.2026 на суму 55 600, 00 грн. Таким чином, зазначає апелянт, на момент ухвалення оскаржуваного рішення Господарським судом Харківської області предмет спору між позивачем та відповідачем у частині стягнення 75 600,00 грн був повністю відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням.

Відтак, посилаючись на положення п. 2 ч. 1 ст. 231, п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України апелянт вважає про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми "Мир"- Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/883/26; постановлено розглянути апеляційну скаргу Фірми "Мир"- Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі № 922/883/26 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження); встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/883/26.

Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до електронного кабінету користувачів і доставлена учасникам справи 23.06.2026 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження (без виклику учасників справи в судове засідання), а також створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

24.06.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

25.06.2026 Приватним акціонерним товариством "Елакс" через підсистему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/883/26 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення; судові витрати у справі покласти на відповідача.

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що відповідач, маючи достатньо часу для подачі доказів, що стосуються предмета спору, а саме: копії платіжної інструкції №653 від 17.04.2026 року на суму 10 000,00 грн та копії платіжної інструкції №687 від 30.04.2026 року на суму 55 600,00 грн, не подав ці докази до суду першої інстанції з метою штучного створення правових підстав для майбутньої апеляційної скарги, що є порушенням ч. 1 ст. 43 ГПК України.

Посилаючись на положення ч. 3 ст. 269 ГПК України, позивач вважає, що відповідач не довів неможливість подання до суду першої інстанції копії платіжної інструкції №653 від 17.04.2026 на суму 10 000,00 грн та копії платіжної інструкції №687 від 30.04.2026 на суму 55600,00 грн з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому ці докази не можуть бути прийнятими Східним апеляційним господарським судом.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.

27.08.2024 між Приватним акціонерним товариством "Елакс" (далі - позивач, виконавець) та Фірмою "Мир" - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 24-053-24194 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язався виконати, а замовник прийняти та оплатити виготовлення та/або поставку обладнання та матеріалів та/або роботи, погоджені у відповідних специфікаціях до цього договору.

На виконання умов п.1.1 договору сторони підписали специфікацію № 1 (додаток №1 до договору), відповідно до якої виконавець зобов`язався виконати комплекс послуг на розробку програмного забезпечення системи диспетчеризації та пусконалагоджувальні роботи вартістю 151 200,00 грн з ПДВ, а замовник зобов`язався прийняти ці роботи та оплати їх.

Відповідно до п.2 специфікації № 1, замовник зобов`язаний був оплатити 50 % від вартості робіт протягом 3 календарних днів з дати виставлення рахунку на оплату і 50 % від вартості робіт протягом 10 календарних днів з дати підписання згідно п.6.1 договору або оформлення згідно п.6.2 договору акту виконаних робіт.

Як зазначає позивач, попередня оплата була здійснена 02.09.2024 на суму 75 600,00 грн, тобто в строк, погоджений у п.2. специфікації № 1.

Роботи, передбачені специфікацією № 1 були виконані 16.04.2025, про що сторони підписали акт виконаних робіт № 1 на суму 151 200,00 грн.

Позивач стверджує, що замовник був зобов`язаний у строк до 26.04.2025 здійснити остаточну оплату за виконані роботи у розмірі 75 600,00 грн, але станом на дату позовної заяви не зробив цього.

Позивач звертався до Господарського суду Харківської області в порядку наказного провадження про стягнення заборгованості за договором від 27.08.2024 № 24-053-24194, але відповідач подав заяву про скасування наказу, за наслідками розгляду якої Господарський суд Харківської області постановив ухвалу від 06.03.2026 у справі №922/454/26, якою скасував судовий наказ та роз`яснив позивачу право звернутися до суду в порядку спрощеного позовного провадження.

В своїй заяві про скасування судового наказу відповідач визнав основну суму боргу у розмірі 75 600,00 грн та зобов`язався її сплатити найближчим часом, але на момент подачі позовної заяви у даній справі заборгованість погашено не було.

Вказані обставини стали підставою для захисту порушених прав позивача у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

25.05.2026 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

У цій справі, позивач - Приватне акціонерне товариство "Елакс" звернувся до суду із позовною заявою до Фірми "Мир"- Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 75 600,00 грн та суму пені в розмірі 7 560,00 грн за неналежне виконання договору №24-053-24194 від 27.08.2024.

Розглядаючи спір про стягнення заборгованості за договором, суд повинен встановити дійсність і зміст укладеного між сторонами правочину, наявність чи відсутність зобов`язань договірних сторін, факт їх порушення (невиконання чи неналежного виконання), а також перевірити обґрунтованість і правильність математичного розрахунку заявлених до стягнення сум.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами першою, другою статті 210 ГПК України визначено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції, звертаючись із позовом, Приватне акціонерне товариство "Елакс" вказує на виконання ним 16.04.2025 роботи, передбаченої специфікацією № 1 за договором від 27.08.2024 № 24-053-24194, про що сторони підписали акт виконаних робіт № 1 на суму 151 200,00 грн. Вказані висновки суду першої інстанції не спростовуються з боку заявника апеляційної скарги.

Враховуючи виконання позивачем лише умов п.2. специфікації № 1 щодо сплати попередньої оплата 02.09.2024 на суму 75 600,00 грн, замовник (відповідач) був зобов`язаний у строк до 26.04.2025 здійснити остаточну оплату за виконані роботи у розмірі 75 600,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України врегульовано питання щодо обов`язку доказування та подання доказів. Згідно з цією статтею кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Частинами 4, 5 ст. 80 ГПК України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом зазначених норм всі докази, які спростовують вимоги до відповідача, мають бути подані відповідачем разом з поданням відзиву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі № 922/883/26 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали на надання суду відзиву на позов.

Як вбачається з довідки КП «Діловодство спеціалізованого суду» документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження(спрощене)" від 23.03.2026 у справі № 922/883/26 (суддя Трофімов І.В.) було надіслано одержувачу Фірма "Мир"- Товариство з обмеженою відповідальністю в його Електронний кабінет 23.03.26 о 13:30.

Відтак останнім днем для відзиву на позовну заяву разом з доказами, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення з приводу поданого у справі позову, є 07.04.2026.

03.04.2026, тобто в межах встановленого судом строку, відповідачем через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Харківської області подано відзив на позовну заяву (вх. 8042), в якому відповідач повідомляв суду, що 19.03.2026 ним було сплачено частину заборгованості перед позивачем за договором № 24-053-24194 від 27.06.2024, на підтвердження чого було надано платіжну інструкцію №608 від 19.03.2026 на суму 10 000,00 грн.

Судом першої інстанції було надано оцінку поданому відповідачем документу, за результатами якого провадження у справі в частині стягнення 10 000,00 грн основної заборгованості за неналежне виконання договору №24-053-24194 від 27.08.2024 було закрито.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зокрема вказано в самому оскаржуваному судовому рішенні, будь-яких інших заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2026, на адресу суду від учасників справи до ухвалення судового рішення у справі не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено вище, в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписів статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача 65 000,00 грн заборгованості за договором підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню.

З приводу надання відповідачем до суду апеляційної інстанції платіжних документів (платіжна інструкція № 653 від 17.04.2026 на суму 10 000, 00 грн та платіжна інструкція №687 від 30.04.2026 на суму 55 600, 00 грн), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Так, у відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від учасника справи, тягар доведення яких покладений на останнього (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 03.06.2025 у справі № 914/855/24).

Принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/20010/20, від 16.11.2022 у справі № 910/4390/21).

Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності правозастосування.

Як зазначає заявник апеляційної скарги, оскільки платіжні документи від 17.04.2026 року та 30.04.2026 року були оформлені скаржником після закінчення строку на подання відзиву, відповідач об`єктивно не мав процесуальної можливості надати їх суду першої інстанції до моменту винесення рішення.

Судова колегія вказує, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право учасника справи на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, як передбачено ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судова колегія звертає увагу на те, що суму основної заборгованості в сумі 65 000,00 грн було сплачено до ухвалення оскаржуваного рішення від 25.05.2026, що вбачається з дати складення наданих відповідачем платіжних документів від 17.04.2026 та 30.04.2026.

Відтак відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не був позбавлений права на подання платіжних документів про сплату заборгованості за договором разом з клопотанням про поновлення строку та долучення таких документів у якості доказів у даній справі. Доказів об`єктивної неможливості подати відповідні платіжні документи суду першої інстанції матеріали справи не містять. Наведені апелянтом доводи щодо неподання платіжних документів до суду першої інстанції через їх оформлення після закінчення строку на подання відзиву та відсутність процесуальної можливості надати їх суду першої інстанції до моменту винесення рішення, не доводять наявність об`єктивних обставин, які унеможливили вчинення відповідачем такої процесуальної дії з причин, що не залежали від учасника справи.

Враховуючи, що під час подання додаткових доказів до суду апеляційної інстанції, скаржником не наведено об`єктивних обставин та не надано доказів на підтвердження неможливості подання таких доказів, за наявності відповідного обов`язку, до суду першої інстанції, такі докази не приймаються судом апеляційної інстанції на підставі ст.80, 118, 207, 269 ГПК України.

З приводу доводів апелянта про наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231, п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України судова колегія вказує про таке.

Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

При цьому обов`язок щодо перевірки вказаних обставин покладається на суд, який розглядає справу.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення (такий висновок наведено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23).

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що станом на момент розгляду судом першої інстанції позовної заяви у цій справі, відповідачем належними доказами не доведено наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, адже докази, якими відповідач підтверджує оплату заборгованості (платіжні документи про сплату основної заборгованості за договором №24-053-24194 від 27.06.2024) та обґрунтовує наявність підстав для закриття провадження у справі під час розгляду справи судом першої інстанції, не були надані суду. Відповідно, суд був позбавлений процесуальної можливості надання таким доказам правової оцінки та їх врахування під час прийняття рішення.

Судова колегія звертає увагу на те, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За обставин даної справи у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення є таким, що прийнято за неповно з`ясованими обставинами, що мають значення для справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/883/26, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги Фірми "Мир" - Товариства з обмеженою відповідальністю слід відмовити.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фірми "Мир" - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у справі №922/883/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено 18.08.2026

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова