Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №906/1290/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Справа № 906/1290/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «КІА» на рішення Господарського суду Житомирської області від 5 травня 2026 року по справі №906/1290/25 (суддя Кудряшова Ю.В.)

час та місце ухвалення рішення: 5 травня 2026 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; повний текст рішення складено 18 травня 2026 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна"

про стягнення 140 879 грн 94 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА"

про стягнення 135 662 грн 59 коп. збитків

за участю представників сторін:

від Первісного Позивача - Зайцев В.В.;

від Первісного Відповідача - Сичов Д.В..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "КІА" (надалі – Первісний Позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (надалі – Первісний Відповідач) про стягнення 134702 грн 10 коп. боргу та пені в розмірі 6177 грн 84 коп..

В обґрунтування позовних вимог Первісний Позивач посилається на невиконання Первісним Відповідачем зобов`язань за договором про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1/19032025 від 19 березня 2025 року в частині cплати провізної плати (надалі – Договір; том 1, а.с. 8-9).

7 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" до місцевого господарського суду від Первісного Відповідача надійшла зустрічна позовна заява, відповідно до якої Первісний Відповідач просив суд стягнути з Первісного Позивача 135 662 грн 59 коп. збитків.

В обґрунтування зустрічного позову Первісний Відповідач зазначив, що під час виконання Договору, зокрема 26 травня 2025 року під час розвантаження товару Первісним Відповідачем було виявлено пошкодження вантажу, а саме: два біг-бега з товаром Unimix Sow Lactate 1.57% загальною вагою нетто 1600 кг мокрі. Вказує, що внаслідок замокання даний товар втратив товарний вигляд, споживчі властивості та як наслідок не може бути використаний за його цільовим призначенням. Причиною псування на переконання Первісного Відповідача стало намокання вантажу під час перевезення, про що замовник та перевізник (ФОП Пінчук Юлія в особі водія Гуменюка Леоніда) склали Акт про пошкоджений вантаж та зафіксували дану подію на фото і відео фіксацію. Первісний Відповідач також констатував, що під час підписання CMR-накладну замовником було зазначено про пошкодження 1600 кг вантажу (зроблено відповідну відмітку на CMR-накладну).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 5 травня 2026 року в справі №906/1290/25 первісний позов задоволено. Стягнуто з Первісного Відповідача на користь Первісного Позивача 134 701 грн 10 коп. основного боргу та 6177 грн 84 коп. пені. Зустрічний позов задоволено.

Стягнуто з Первісного Позивача на користь Первісного Відповідача 135662 грн 59 коп. збитків.

Відповідне судове рішення ґрунтується на тому, що міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) є первинним доказом укладання договору перевезення, умов Договору і прийняття вантажу перевізником (пункт 1 статті 9 Конвенції), а заповнення вантажоотримувачем графи "24" цієї CMR шляхом проставляння печатки та підпису уповноваженої особи підтверджує факт отримання товару.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що як свідчать обставини справи, Первісним Позивачем надані послуги перевезення вантажу у повному обсязі, і що вантаж був доставлений Первісному Відповідачу, про що свідчать акт № 1/2025 від 26 травня 2025 року, податкова накладна від 26 травня 2025 року № 700 та претензії Первісного Відповідача, в яких він підтверджує отримання товару. За наведених обставин, суд першої інстанції виснував про обґрунтованість вимоги щодо стягнення з Первісного Відповідача 134 702 грн 10 коп. заборгованості за Договором.

Крім цього, Первісний Позивач просив суд стягнути з Первісного Відповідача 6177 грн 84 коп. пені. Вказав, що відповідно до пункту 4.5 Договору у випадках затримки оплати за перевезення вантажу, Первісний Відповідач виплачує Первісному Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Перевіривши поданий Первісним Позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції зауважив про його арифметичну вірність та обгрунтованість, а тому вимоги в цій частині задоволив.

Щодо зустрічного позову, то суд першої інстанції вказав, що згідно зі статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення. У даній ситуації мало місце намокання вантажу під час перевезення, що категорично заборонено умовами зберігання такого вантажу, що підтверджується листом та сертифікатом якості від 19 травня 2025 року (а.с. 138, 139).

Також суд першої інстанції зауважив, що Актом № 1/2025 від 26 травня 2025 року та претензією за вих. №27 від 26 травня 2025 року Первісний Відповідач задокументував наявні пошкодження з фотоматеріалами, а розмір завданих збитків Первісний Відповідач розрахував у розмірі вартості пошкодженого вантажу.

За наведених обставин, суд першої інстанції виснував, що зустрічний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Не погоджуючи з рішенням суду, Первісний Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1290/25 скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог (а.с. 2-7).

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник зазначає, що зазначений акт не може слугувати належним та допустимим доказом на підтвердження факту втрати товаром споживчих властивостей та неможливості його подальшого використання за цільовим призначенням. Вказаний документ складено без участі уповноважених спеціалістів, які мають відповідну кваліфікацію, знання та технічні можливості для проведення експертної оцінки стану товару. Скаржник вказав, що описані в акті пошкодження не є механічними чи зовнішньо видимими, які можуть бути встановлені шляхом звичайного огляду особами без спеціальних знань, йдеться про можливу зміну фізико-хімічних властивостей продукту, що потребує проведення відповідних лабораторних досліджень або експертизи. Як вказує Первісний Позивач підтвердження факту втрати товаром споживчих властивостей може бути здійснене виключно на підставі висновку компетентної установи – торгово промислової палати, акредитованої випробувальної лабораторії, експертної організації або спеціаліста у сфері товарознавства, хімії чи ветеринарно-санітарної експертизи (залежно від виду продукції).

Окрім того, апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що Первісним Відповідачем не було надано до господарського суду висновку експерта щодо проведення дослідження товару на предмет втрати ним споживчих властивостей та неможливості використання за цільовим призначенням, як і не заявлено до суду клопотання про призначення відповідної експертизи.

Апелянт вказав, що в акті № 1/2025 від 26 травня 2025 року зазначено, що товар втратив товарний вигляд та споживчі властивості, підлягає утилізації згідно з вимогами біобезпеки. Звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що сам же Первісний Відповідач підтверджує це своїми поясненнями та вказує, що товар не може бути використаний за його цільовим призначенням. У зв`язку з цим вважає, що встановлення факту утилізації поставленого товару є вкрай необхідним, адже це також буде підтверджувати вибуття такого товару з господарського обігу і як наслідок наявність збитків. Як вказує апелянт в апеляційній скарзі, Первісний Відповідач не надав жодного документального підтвердження того, що товар дійсно був утилізований (відсутні акт про утилізацію, договір з відповідним підприємством про утилізацію, квитанції про оплату послуг тощо).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Первісного Позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 5 травня 2026 року (том 2, а.с. 20).

20 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Первісного Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Первісний Відповідач просив залишити ріщення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Первісний Відповідач вказав, що відповідно до пункту 1.2 Договору, заявка є невід`ємною частиною Договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та адреса відправника та одержувача, напрямок перевезення, пункти розвантаження та завантаження, пункти перетинання кордону України, державні реєстраційні номери транспортного засобу, ПІБ водія транспорного засобу, вимоги до технічного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, строк виконання перевезення, розмір оплати. Первісний Відповідач вказав, що з огляду на CMR-накладну, Первісним Позивачем прийнято вантаж на перевезення та у відповідності до умов Договору оглянуто його цілісність та кількість. Наголошує, що 26 травня 2025 року під час розвантаження товару замовником було виявлено пошкодження вантажу, а саме: два біг-бегів з товаром Unimix Sow Lactate 1.57% загальною вагою нетто 1600 кг мокрі, в зв`язку з чим такий товар втратив товарний вигляд, споживчі властивості та як наслідок не може бути використаний за його цільовим призначенням. Первісний Відповідач констатує, що причиною псування стало намокання вантажу під час перевезення, про що замовник та перевізник (ФОП Пінчук Юлія в особі водія Гуменюка Леоніда) склали Акт про пошкоджений вантаж та зафіксували дану подію на фото і відео фіксацію (копія такого акту та фото було долучено до позовної Позивачем за первісним позовом). Крім того, Первісний Відповідач зауважив, що під час підписання CMR-накладну Первісним Відповідачем було зазначено про пошкодження 1600 кг вантажу (зроблено відповідну відмітку на CMR-накладну). Окрім того, Первісний Відповідач вказав, що розрахував вартість пошкодженого вантажу лише по собівартості такого товару та не враховував упущену вигоду та не нараховував штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2026 року в справі №906/1290/25 проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 12 серпня 2026 року об 15:20 год.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 7 серпня 2026 року задоволено заяви представників Первісного Позивача та Первісного Відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді члена-колегії Бучинської Г.Б. на підставі службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 10 серпня 2026 року за №01-05/827 з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено заміну судді-члена колегії в справі №906/1290/25.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 11 серпня 2026 року прийнято справу №906/1290/25 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

В судовому засіданні від 12 серпня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Первісного Позивача просив рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог. Представник Первісного Позивача вказав, що описані в акті пошкодження не є механічними чи зовнішньо видимими, які можуть бути встановлені шляхом звичайного огляду особами без спеціальних знань, адже з його позиції, йдеться про можливу зміну фізико-хімічних властивостей продукту, що потребує проведення відповідних лабораторних досліджень або експертизи. Представник вказав, що підтвердження факту втрати товаром споживчих властивостей може бути здійснене виключно на підставі висновку компетентної установи – торгово промислової палати, акредитованої випробувальної лабораторії, експертної організації. Представник Первісного Позивача також зазначив, що в акті № 1/2025 від 26 травня 2025 року визначено, що товар втратив товарний вигляд та споживчі властивості, підлягає утилізації згідно з вимогами біобезпеки. Як вказує представник Первісний Відповідач підтверджує це своїми поясненнями та вказує, що товар не може бути використаний за його цільовим призначенням, у зв`язку з цим, встановлення факту утилізації поставленого товару на його переконання є вкрай необхідним, адже це також буде підтверджувати вибуття такого товару з господарського обігу і як наслідок наявність збитків.

В судовому засіданні від 12 серпня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Первісного Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити ріщення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Первісного Відповідача вказав, що відповідно до пункту 1.2 Договору, Заявка є невід`ємною частиною Договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, зокрема, вимоги до технічного стану транспортного засобу. Представник Первісного Відповідача вказав, що 26 травня 2025 року під час розвантаження товару Замовником було виявлено пошкодження вантажу, а саме: два біг-бега з товаром Unimix Sow Lactate 1.57% загальною вагою нетто 1600 кг мокрі, в зв`язку з чим такий товар втратив товарний вигляд, споживчі властивості та як наслідок не може бути використаний за його цільовим призначенням. Наголошує, що причиною псування стало намокання вантажу під час перевезення, про що замовник та перевізник склали Акт про пошкоджений вантаж та зафіксували дану подію на фото і відео фіксацію. Крім того, представник зазначив, що під час підписання CMR-накладну Первісним Відповідачем було зазначено про пошкодження 1600 кг вантажу та зроблено відповідну відмітку на CMR-накладну. Окрім того, представник вказав, що розрахував вартість пошкодженого вантажу лише по собівартості такого товару та не враховував упущену вигоду та не нараховував штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору.

Заслухавши пояснення представників Первісного Позивача та Первісного Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги Первісного Позивача стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції стосовно зустрічної позовної вимоги, відзиву на апеляційну скаргу, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно–західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Первісного Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія суду апеляційної інстанції виходила з наступного.

Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, 19 березня 2025 року між Первісним Відповідачем (замовник) та Первісним Позивачем (виконавець) укладено Договір (том 1, а.с. 8-9), відповідно до умов пункту 1.1 якого, Первісний Відповідач доручив і надав для перевезення вантаж, а Первісний Позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок Первісного Відповідача, а Первісний Позивач зобов`язався сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Згідно підпунктів 2.1.1, 2.1.2 Договору, Первісний Відповідач зобов`язався: оформити письмову Заяву на перевезення вантажу із зазначенням: найменування відправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу, найменування одержувача вантажу, адреси розвантаження, назви та характеристики вантажу, його об`єм (розмір, вагу, кількість вантажних місць), розмір оплати, напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, пункти перетинання кордону України, та інші умови перевезення; своєчасно та в повному обсязі сплачувати Первісному Позивачу у погоджену провідну плату, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.2 та 2.2.8 Договору, Первісний Позивач зобов`язався: забезпечити подачу транспортного засобу під завантаження в узгоджені сторонами в заявці строки, і в стані, в усіх відношеннях придатному для автомобільних перевезень довіреного вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних та інших вимог, а саме вимог біобезпеки, що вказані до додатку до договору № 1), з урахуванням вимог Заявки, типу вантажу, а також норм законодавства України та держав призначення транзиту; прийняти вантаж за кількістю, а у випадках виявлення пошкоджень вантажу (деформованих, підмочених, розірваних, битих, одиниць завантаження), а також у разі неналежного кріплення, упакування, завантаження вантажу в транспортний засіб зробити у всіх екземплярах міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) запис у 18 графі до початку перевезення, і довести ці обставини до відома Первісного Відповідача. При можливості вимагати від Первісного Відповідача письмового чи документального підтвердження наявності вищезазначених пошкоджень чи порушень; зберігати вантаж в цілісності з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі його вантажоодержувачу.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору, ціни на послуги та порядок розрахунків за цим Договором узгоджуються сторонами в заявках.

Розрахунки між Первісним Позивачем та Первісним Відповідачем здійснюються відповідно до діючого законодавства України після отримання оригіналів документів (не пізніше 21 банківського дня з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR чи ТТН) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, акту виконаних робіт, податкових накладних).

Згідно пункту 4.2 Договору Первісний Позивач несе повну матеріальну відповідальність за цілісність вантажу (знищення, втрату, пошкодження) та відшкодовує збитки завдані знищенням, пошкодженням, втратою вантажу) відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт.

Як визначено пунктом 7.2 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2025 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не попередить іншу сторону про розірвання Договору, такий Договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

На виконання Договору, Первісним Відповідачем оформлено заявку на транспортні послуги № 4, згідно якої: маршрут перевезення вантажу - Ліма (Данія) - Переяславське (Україна); ціна перевезення - 2900 євро по курсу НБУ на день виставлення довідки про витрати; умови оплати - по оригіналам документів.

Первісним Позивачем з метою організації перевезення вантажу укладено з Фізичною особою-підприємцем Пінчук Юлією Петрівною (надалі - перевізник) договір перевезення вантажу № 1903/25 від 19 березня 2025 року, за яким перевізник взяв на себе зобов`язання отримувати ввірений йому для перевезення вантаж власними транспортними засобами або транспортними засобами третіх осіб, доставляти його до пункту призначення та видавати уповноваженій на одержання вантажу особі. Перевізник має право залучати третіх осіб для виконання своїх зобов`язань за цим Договором, залишаючись при цьому відповідальним за збереження вантажу та своєчасне виконання своїх зобов`язань (надалі – Договір перевезення; том 1, а.с. 11).

На виконання Договору перевезення та за дорученням Первісного Позивача, перевізник здійснив перевезення вантажу за маршрутом Ліма (Данія) - Переяславське (Україна), про що свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 1425 від 19 травня 2025 року (а.с. 14-15).

19 травня 2025 року для пред`явлення у митні органи Первісним Позивачем складена довідка про транспортні витрати за вих. № 190525/3, згідно якої вартість транспортних послуг по маршруту 8544 Moerke (DK) - Житомир (UA) (1900 км) автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 становить 134 702 грн 10 коп..

Як вбачається з Акту № 1/2025 перевізником було доставлено вантаж Первісному Відповідачу 26 травня 2025 року. Також у даному акті було зазначено наступне: дата та час прибуття вантажу - 26 травня 2025 року о 13:50; місце приймання вантажу - склад ТОВ "Віломікс Україна", м. Житомир, вул. Гранітна, 10; опис вантажу - кормова добавка (премікси) у біг-бегах, вага партії (Нетто) - 21 346 кг; виявлені пошкодження - два біг-беги з товаром Unimix Sow Lactate 1,57%, загальною вагою Нетто 1600 кг мокрі; причина - протікання води через пошкоджений напівпричіп; заходи - вантаж втратив товарний вигляд та споживчі властивості, підлягає утилізації згідно з вимогами біобезпеки.

Окрім того, у зв`язку з наданням послуг перевезення, Первісним Позивачем складено податкову накладну від 26 травня 2025 року № 700.

27 червня 2025 року Первісний Позивач поштовим зв`язком направив Первісному Відповідачу лист з проханням підписати документи внаслідок виконання Договору та оплатити послуги.

До листа додано наступні документи: Договір; Заявка № 4 до Договору - сканкопія + 2 оригінальні примірними; Рахунок № 685 від 19 травня 2025 року; Акт № 685 від 26 травня 2025 року - 2 оригінальні примірними; CMR № 1425 - оригінал; Податкова накладна - копія; Довідка про транспортні витрати за вих. № 190525/3 від 19 березня 2025 року.

Даний лист отримано Первісним Відповідачем 2 липня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

22 липня 2025 року Первісним Відповідачем направило Первісному Позивачу відповідь на вищенаведений лист, в якому повідомлено про відмову від підписання акту виконаних робіт та сплати коштів, обґрунтовуючи це тим, що Первісний Позивач неналежним чином виконав узяті на себе зобов`язання за Договором. Також Первісний Відповідач повідомив, щоб Первісний Позивач зобов`язаний компенсувати йому вартість пошкодженого товару у відповідній сумі, яку визначив самостійно на підставі наданих документів (акт про пошкодження вантажу та інвойс для підтвердження вартості товару) (том 1, а.с. 96-97).

Первісний Позивач листом від 6 серпня 2025 року повідомив Первісного Відповідачу, що розгляне його претензію після її належного оформлення та надання документів, що підтверджують: факт пошкодження товару, втрати вантажем споживчих властивостей або його непридатності; фактичну вартість товару та суму митних платежів; правовий титул на товар, умови та комерційну вартість поставки; повний фотозвіт, що чітко ідентифікують характер, обсяг і точне місце пошкоджень вантажу.

Відповідь такого змісту була пов`язана з тим, що одразу після прийняття Первісним Відповідачем від Первісного Позивача товару 26 травня 2025 року, Первісний Відповідач у той же день надав Первісному Позивачу претензію № 27, в якій просив відшкодувати вартість пошкодженого вантажу в сумі 3 468,80 євро: вартість 1 тони пошкодженого вантажу з транспортними витратами та розмитненням складає 2 168 євро.

Перевізник (ФОП Пінчук), враховуючи укладений з АТ "Страхова компанія "ІНГО" (страховик) договір страхування відповідальності автоперевізника № 520805666.24 від 24 вересня 2024 року (страхування вантажу, який перевозився за Договором перевезення вантажу № 1903/25 від 19 березня 2025 року), звернувся до страховика з листом про настання страхового випадку та отримання страхової виплати.

Листом № 6 страховик повідомив про неможливість прийняття відповідного рішення через відсутність належного розрахунку витрат та документів щодо пошкодження вантажу (характер такого пошкодження, наслідки пошкодження тощо).

Оскільки запитувані страховою компанією документи можуть перебувати тільки у власника вантажу, і саме він має довести обставини, на які посилається (пошкодження та вартість вантажу), Первісним Позивачем були запитані необхідні документи листом від 6 серпня 2025 року у Первісного Відповідача. Вказано, що у разі надання таких документів, страхова компанія розглянула би їх та прийняла відповідне рішення щодо страхової виплати.

Натомість, у відповідь на лист від 6 серпня 2025 року, Первісний Позивач направив повторну претензію від 8 серпня 2025 року, в якій повторно просив компенсувати вартість пошкодженого вантажу у сумі 136085 грн 09 коп..

Оскільки Первісний Відповідач добровільно не здійснив оплату за отриманий по Договору товар, Первісний Позивач звернувся до господарського суду, за захистом порушеного, на його думку, права з позовом про стягнення заборгованість у розмірі 134 701 грн 10 грн та пені в розмірі 6177 грн 84 коп..

Між тим, Первісний Відповідач з огляду на несплату Первісним Позивачем суми збитків за пошкоджений товар, про що зазначено вище в даній постанові, звернувся до суду першої інстанції, з метою захисту порушеного, на його думку права, з зустрічним позовом про стягнення з Первісного Позивача 135 662 грн 59 коп. збитків.

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За результатами розгляду даної справи, місцевим господарським судом задоволено первісний позов та стягнуто з Первісного Відповідача на користь Первісного Позивача заборгованість у розмірі 134 701 грн 10 грн та пеню в розмірі 6177 грн 84 коп., що в поданій апеляційній скарзі не оскаржується.

Відповідно суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у зазначеній частині, оскільки не встановлено порушення норм матеріального права чи неправильного застосування норм процесуального права.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги у даній справі є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову щодо стягнення з Первісного Позивача 135 662 грн 59 коп. збитків.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції зважаючи на вид заявлених позовних вимог, приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини другої статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статтей 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

Зважаючи на основний довід апеляційної скарги, котрий на переконання апелянта, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, щодо не доведення належними доказами, а саме висновком експертизи обставин заподіяння збитків, а саме пошкодження вантажу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

У відповідності до статті 23 Конвенції, якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Відтак, даний акт є достатнім підтвердженням пошкодження вказаного товару, а відтак вказує на наявність підстав для звернення Первісного Відповідача до Первісного Позивача з позовом про стягнення збитків та не виключає право Первісного Позивача в подальшому звернутися з таким позовм у порядку регресу до перевізника.

Розглядаючи позовні вимоги в правовому полі статтей 920, 924 Цивільного кодексу України та статтей 17, 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів колегія суддів зазначає, що дані норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому. Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Саме тому перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу. Якщо за цей період вантаж пошкоджено, відповідальність настає автоматично, якщо перевізник не доведе, що це сталося не з його вини.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування та ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Пошкодження вантажу це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року в справі №907/603/17 та від 27 жовтня 2020 року в справі №903/846/19.

Діяльність з перевезення вантажів за своєю правовою природою пов`язана з підвищеним ризиком, який професійний перевізник приймає на себе при укладенні договору. Такий ризик включає не лише власні дії перевізника, але й дії третіх осіб, яких він залучає до виконання зобов`язання, а також наслідки дорожньо-транспортних пригод, що виникають під час перевезення. Саме тому законодавець і сторони договору покладають на перевізника обов`язок доведення обставин, що звільняють його від відповідальності, що узгоджується з принципом розподілу ризиків у підприємницькій діяльності.

При цьому колегія суду зауважує, що Фіксація пошкодження — це ключовий крок, без якого вся подальша боротьба за компенсацію суттєво ускладнюється. Згідно зі статтею 158 Статуту автомобільного транспорту та Правилами перевезення вантажів (Наказ Мінтрансу №363), підставою для матеріальної відповідальності є лише два документи:

· товарно-транспортна накладна (ТТН) з відміткою про пошкодження або нестачу — підписується водієм та одержувачем

· акт встановленої форми (Додаток 4 до Правил №363), складений в момент виявлення пошкодження, підписаний обома сторонами

Якщо сторони не дійшли згоди щодо суми збитків, складається ще один документ — акт (висновок) незалежної експертизи.

Відтак, саме в разі виникнення суперечки щодо суми збитків, складається ще й висновок експертизи, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи висновку експерта. В даній же справі Первісний Позивач взагалі заперечує як сам факт стягнення збитків так і підставу їх виникнення.

Окрім того, жодною нормою вищеописаних законодавчих актів не передбачено надання доказів щодо утилізації пошкодженого товару, відтак в Первісного Відповідача відсутній обов`язок доводити чи надавати будь-які докази про утилізацію пошкодженого товару.

Окрім того, колегією суддів враховується, що Первісний Позивач звертався до страхової компанії про відшкодування вартості пошкодженого товару, однак страховик повідомила про неможливість прийняття відповідного рішення через відсутність належного розрахунку витрат та документів щодо пошкодження вантажу (характер такого пошкодження, наслідки пошкодження тощо).

Також страхова компанія звернула увагу і на те, що не розуміє на якій підставі було виставлено Первісним Відповідачем так як між Первісним Відповідачем та ФОП Пінчук (який і здійснював перевезення) відсутні будь-які взаємні договірні відносини, що й виключило проведення страхового відшкодування (том 1, а.с. 32).

Також колегією суддів враховується, що згідно пункту 4.2 Договору Первісний Позивач несе повну матеріальну відповідальність за цілісність вантажу (знищення, втрату, пошкодження) та відшкодовує збитки завдані знищенням, пошкодженням, втратою вантажу) відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

Як вбачається з Акту № 1/2025 перевізником було доставлено вантаж Первісному Відповідачу 26 травня 2025 року. У даному акті зазначено наступне: дата та час прибуття вантажу: 26 травня 2025 року о 13:50; місце приймання вантажу: склад ТОВ "Віломікс Україна", м. Житомир, вул. Гранітна, 10; опис вантажу: кормова добавка (премікси) у біг-бегах, вага партії (Нетто) - 21 346 кг; виявлені пошкодження: два біг-беги з товаром Unimix Sow Lactate 1,57%, загальною вагою Нетто 1600 кг мокрі; Причина - протікання води через пошкоджений напівпричіп. Заходи: вантаж втратив товарний вигляд та споживчі властивості, підлягає утилізації згідно з вимогами біобезпеки.

Даний акт підписаний зі сторони Первісного відповідача директора, та зі сторони Перевізника – водієм без будь-якого зауваження та застреження.

Відтак за змістом статті 924 Цивільного кодексу України та умов Договору відповідальність перевізника має характер підвищеної (презюмованої) відповідальності за збереження вантажу. Така відповідальність є самостійною і не залежить від встановлення вини конкретної фізичної особи, яка керувала транспортним засобом, або інших третіх осіб. Аналогічний підхід неодноразово підтриманий Верховним Судом, який виходить із того, що перевізник відповідає перед замовником як професійний учасник обороту, що прийняв на себе ризик виконання зобов`язання. Для вирішення даного спору не є визначальним встановлення вини конкретної фізичної особи водія транспортного засобу, оскільки відповідальність перевізника перед замовником має договірний характер і настає внаслідок самого факту незбереження вантажу, якщо перевізник не доведе наявність передбачених законом або договором підстав для звільнення від відповідальності.

З огляду на викладене вище, саме Первісний Позивач є виконавцем перевезення з правом залучення третіх осіб та відповідно до Договору відповідає за дії залучених нею співвиконавців, а відтак виступає відповідальною особою перед Первісним Відповідачем за втрату вантажу.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що акт №1/2025 про пошкодження вантажу, яким зафіксована пошкодження вантажу загальною вагою нетто 1600 кг, складений за участю та підписом без будь-яких зауважень та застережень зі сторони перевізника, який взяла на себе відповідальність за збереження вантажу у розмірі його повної вартості, а апелянтом не надано при цьому до суду жодного належного і допустимого у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження існування обставин, які виключають відповідальність Первісного Позивача за пошкодження вантажу.

Окрім того, колегією суддів враховується, що у міжнародно товарно-транспортній накладній (CMR) у графі 24 зазначається відмітка про отримання вантажу вантажоодержувачем (дата прийняття, підпис уповноваженої особи та штамп/печатка підприємства) міститься рукописний запис про загальну вагу та вид саме пошкодженого товару.

При цьому, в заявці на перевезення зазначено, що авто під завантаження повинно бути чистим та не пошкодженим.

Що ж стосується самого розрахунку збитків в якому зазначено про пошкодження два біг-бегів, з огляду на дані інвойсу (про що й було зазначено страховою компанією у листі адресованому Первісному Позивачу), то колегією суддів враховується, що Первісним Відповідачем проведено розрахунок із вартості за 1000 кг при зазначенні в Акт від 26 травня 2025 року про два мішки, водночас визначення таких велечин є правом самого Первісного Відповідача. Відтак, Первісний Відповідач використав належні та допустимі докази (інвойс) для проведення розрахунку збитків без включення в них будь-яких додаткових витрат.

Враховуючи усе викладене вище, судова колегія вважає підставним існування в діях Первісного Позивача всіх елементів цивільного правопорушення, за яке наступає відповідальність особи, що порушила зобов`язання, оскільки:

- неправомірність поведінки Первісного Позивача полягає у незбереженні певного вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту його видачі одержувачу і така поведінка свідчить про невідповідність її вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства та Договорі, що підтверджується актом щодо пошкодження вантажу №1/2025 від 26 травня 2025 року;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти в даному випадку пошкодження майна Первісного Відповідача, митні платежі за пошкоджений товар, вартість пошкодженого вантажу відповідно до інвойсу;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, отже наслідком пошкодження вантажу стали збитки Первісного Позивача, які виникли в результаті неможливості використовувати пошкоджений товар;

- вина заподіювача шкоди (яка презюмується).

Доказів на спростування зазначеного з боку Первісного Позивача, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду не надано та не встановлено, тим більше, що акт в якому сумнівався апелянт підписано водієм, долучено самим же Первісним Позивачем. Дані обставини, в свою чергу, вказують про безпідставність доводів апелянта щодо необхідності визначення пошкодження експертизою, адже такий доказ (акт) є достатнім підтвердженням факту пошкодження, а відтак і правом Первісного Відповідача на відшкодування збитків.

Відтак, колегія суду виснує, що Первісним Відповідачем доведено підставність позовних вимог в частині стягнення 135662 грн 59 коп. збитків, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дане рішення й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін в цій частині задоволення зустрічного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Первісного Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Первісного Позивача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «КІА» на рішення Господарського суду Житомирської області від 5 травня 2026 року по справі №906/1290/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 5 травня 2026 року по справі №906/1290/25 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/1290/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 18 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.