Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №906/36/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Справа № 906/36/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 6 травня 2026 року по справі №906/36/26 (суддя - Вельмакіна Т.М.)

час та місце ухвалення рішення: 6 травня 2026 року; м. Житомир майдан Путятинський, 3/65; повний текст рішення складено 8 травня 2026 року

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

до

Відповідача 1 Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод до договору, стягнення 99 931 грн 89 коп.

за участю представників сторін:

від органу Прокуратури - Клімашевич В.І.;

від Позивача та Відповідача 1 - не з`явилися;

від Відповідача 2 - Рудзей Ю.В..

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердичівської окружної прокуратури (надалі – Прокурор) в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (надалі – Позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (надалі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (надалі – Відповідач 2), у якому просив суд:

· визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15 лютого 2023 року до договору №166-Т від 29 грудня 2022 року на закупівлю електричної енергії, укладену між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 (надалі – Договір; том 1, 34-42);

· визнати недійсною додаткову угоду №3 від 31 березня 2023 року до Договору;

· визнати недійсною додаткову угоду №4 від 26 червня 2023 року до Договору;

· визнати недійсною додаткову угоду №5 від 10 серпня 2023 року до Договору;

· стягнути з Відповідача 2 на користь Позивача – 99931 грн 89 коп., сплачених за непоставлений товар за Договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на порушення законодавства у сфері публічних закупівель при укладенні додаткових угод №2 від 15 лютого 2023 року, №3 від 31 березня 2023 року, №4 від 26 червня 2023 року, №5 від 10 серпня 2023 до Договору, внаслідок чого зросла ціна на електроенергію з 4,614768 грн до 6,451566 грн, тобто на 39,8%. При цьому, вказує, що укладення додаткових угод №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року мотивувалося Відповідачем 2 зміною регульованих складових тарифу на електричну енергію, у той час як укладення Додаткових угод №2 від 15 лютого 2023 року та №5 від 10 серпня 2023 року - підвищенням ринкових цін на електроенергію. Крім того, як зазначив Прокурор, підвищення ціни на послуги з передачі електроенергії на підставі постанови НКРЕКП від 21 грудня 2022 року №1788 згідно з додатковими угодами №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року відбувалось після укладання незаконної додаткової угоди №2 від 15 лютого 2023 року, якою на 14,37% збільшено вартість 1 кВт/год електроенергії, тому Прокурор вважає, що остаточна вартість 1 кВт/год електроенергії визначалась, виходячи з підвищеної на 14,37% додатковою угодою №2 від 15 лютого 2023 року ціни за одиницю товару. Прокурор також вказав, що оскільки оспорювані додаткові угоди укладені сторонами з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, відтак вони підлягають визнанню недійсними, а безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 99931 грн 89 коп. підлягають стягненню на користь Позивача.

Що ж до представництва інтересів держави в особі Позивача, то Прокурор зазначив, що укладення спірних додаткових угод, відбулось всупереч вимогам чинного законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому на його переконання захист такого інтересу відповідає функціям Прокурора.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 6 травня 2026 року (том 1, а.с. 221-231) позов задоволено частково. Визнано недійсним Додаткову угоду №2 від 15 лютого 2023 року, Додаткову угоду №3 від 31 березня 2023 року, Додаткову угоду №4 від 26 червня 2023 року, Додаткову угоду №5 від 10 серпня 2023 року до Договору. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 98984 грн 52 коп.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що надана Відповідачем 2 в якості доказу коливання цін на ринку довідка Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 6 лютого 2023 року, вимогам не відповідає, оскільки не містить інформації про ціни станом на дати укладення договору та додаткових угод до нього. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що додаткова угода №2 від 15 лютого 2023 року, укладена сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 2 пункту 19 Особливостей, а тому суд вважав, що останнє підлягає визнанню недійсною на підставі статтей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що у свою чергу, додаткові угоди №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року укладені сторонами у зв`язку із зростанням встановленого НКРЕКП тарифу на послуги з передачі електричної енергії, водночас, враховуючи встановлення судом факту укладення додаткової угоди №2 від 15 лютого 2023 року за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку в сторону збільшення, наслідком чого стало визнання цієї додаткової угоди недійсною, то визначена сторонами у додаткових угодах №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року вартість електричної енергії, з позиції суду, є неправомірною, та відповідно невірним є розмір ПДВ, обрахованого на вказану суму. За наведених обставин, додаткові угоди №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року також підлягають визнанню недійсними.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що надалі додатковою угодою №5 від 10 серпня 2023 року збільшено ціну за електричну енергію з обґрунтуванням коливання ціни електричної енергії на ринку відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №631-1/23 від 1 серпня 2023 року, яка складена на замовлення Відповідача 2.

При цьому місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що вказана цінова довідка не містить даних про коливання цін на електроенергію на ринку на момент укладення договору про закупівлю, натомість наводить дані станом на лютий 2023 року, коли відбувалося здешевлення цін на електричну енергію у порівнянні з часом укладення Договору. Крім того, суд вважав необґрунтованим використання Відповідачем 2 інформації про ціни лише за 3 декаду липня 2023 (3926,59 грн/МВт.год.), а не за повний місяць (3669,87 грн/МВт.год.).

Суд першої інстанції вважаючи, що з наведених вище підстав зазначена довідка не є достатнім доказом для належного обґрунтування факту коливання ціни на електричну енергію на ринку, тому виснував, що додаткова угода №5 від 10 серпня 2023 року, укладена сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ №1178, та підлягає визнанню недійсною.

Стосовно вимоги Прокурора щодо стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача безпідставно надмірно сплачених коштів за Договором в сумі 99931 грн 89 коп., то суд першої інстанції перевіряючи розрахунок заявлених до стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 99931 грн 89 коп., встановив, що при його здійсненні Прокурор за період з 1 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року вказав неправильну ціну електричної енергії - 4,763436 замість 4,78212 грн та відповідно неправильно визначив суму безпідставно набутих грошових коштів за цей період. Враховуючи викладене, суд першої інстанції виснував про задоволення позову в частині стягнення 98984 грн 52 коп. безпідставно набутих грошових коштів з Відповідача 2 на користь Позивача, з огляду на те, що вказана закупівля фінансувалася за рахунок місцевого бюджету, у стягненні 947 грн 37 коп. суд відмовив у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідач 2 не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 3-7), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач 2 вказав, що оскільки Договір було укладено після набрання чинності Особливостей, то з його позиції сторони мали право підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також скаржник вказав, що Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення Договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки інформації (або в іншій документальній формі), виданої Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово промисловою палатою, або органами державної статистики, які мають повноваження здійснювати моніторині цін на товари, визначати ціну товару на ринку. зазначає, що Зазначає, що такі довідки можуть надати: ДІЇ «Держзовнішінформ», ДП «Укрпромзовнішекспертиза» та інші. За таких обставин, вважає, що надані Відповідачем 2 довідки повністю їм відповідають, відображають коливання ціни в вищевизначений проміжок часу, а тому не суперечить ані нормам Договору, ані нормам законодавства.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 2 на рішення місцевого господарського суду від 6 травня 2026 року в справі №906/36/26.

19 червня 2026 року через підсистему “Електронний суд” від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що доводи апелянта про правомірність укладення додаткових угод №2 та №5 з підстав коливання ціни електричної енергії на ринку є безпідставними. Вказує, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, істотні умови договору про закупівлю можуть змінюватися у разі погодження зміни ціни за одиницю товару лише за умови наявності коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару. При цьому Прокурор зазначає, що зміна ціни повинна здійснюватися пропорційно такому коливанню та бути документально підтвердженою, і сама по собі наявність довідки торгово-промислової палати не є безумовною підставою для зміни ціни за договором, а такий документ має підтверджувати саме релевантне коливання ціни у визначений законом період, тобто з моменту укладення договору або з моменту останньої правомірної зміни ціни до моменту укладення відповідної додаткової угоди. Констатує, що підставою для укладення додаткової угоди №2 від 15 лютого 2023 року став лист ТОВ «ЖОЕК» від 9 лютого 2023 року №911 та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 6 лютого 2023 року, згідно з якою середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 1 січня 2023 року становила 2 974,80 грн/МВт·год, а станом на 1 лютого 2023 року — 3 402,25 грн/МВт-год, тобто нібито зросла на 14,37 %. Водночас, Прокурор вказав, що зазначена довідка не містить інформації про ціну електричної енергії станом на дату укладення договору — 29 грудня 2022 року, а тому не підтверджує коливання ціни саме з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди №2. Крім того, Прокурор звертає увагу суду на те, що сторонами Договору погоджено використання даних вебсайту ДП «Оператор ринку» як належного джерела підтвердження коливання ринкових цін на електричну енергію, та що згідно з даними ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна РДН ОЕС на електричну енергію у січні 2023 року становила 3 684,26 грн/МВт-год, а у лютому 2023 року — 3 213,43 грн/МВт-год., тобто у відповідний період мало місце не зростання, а зменшення ціни електричної енергії.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27 липня 2026 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12 серпня 2026 року об 14:40 год.

28 липня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від Відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрГазРесурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та набрання законної сили відповідними рішенням у справі №3-78/2026(178/26)

30 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Прокурора надійшли заперечення на клопотання Відповідача 2 про зупинення провадження. Прокурор вказав, що прийняття рішення Конституційним Судом України за наслідками розгляду конституційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не вплине на це судове провадження, позаяк у будь якому випадку норма статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» спірних правовідносин, які виникли у 2023 році, не стосується.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28 липня 2026 року задоволено клопотання Відповідача 2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді члена-колегії Бучинської Г.Б. на підставі службової записки головуючого судді по даній справі, розпорядженням керівника апарату суду від 10 серпня 2026 року за №01-05/825 з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено заміну судді-члена колегії в справі №906/36/26.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 11 серпня 2026 року прийнято справу №906/36/26 до провадження у складі колегії суду: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л..

В судове засідання від 12 серпня 2026 року представники Позивача та Відповідача 1 не з`явилися.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 27 липня 2026 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, колегія суду вважає за можливе провести розгляд апеляційних скарг за відсутності представників Позивача та Відповідача 1 за наявними в матеріалах справи доказами.

В той же час, колегія суду заслухавши представника Відповідача 2, який підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження по справі, заслухавши пояснення Прокурора, який заперечив проти такого зупинення, розглянувши дане клопотання ухвалила відмовити в задоволенні клопотання Відповідача 2 про зупинення провадження у справі №906/36/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрГазРесурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та набрання законної сили відповідними рішенням у справі №3-78/2026(178/26), з огляду на таке.

Доходячи висновку про відмову в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №906/36/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрГазРесурс» щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» колегією суду враховується позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 924/560/24 наведена в постанові від 12 травня 2026 року щодо клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрГазРесурс" щодо конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

В той же час суд апеляційної інстанції констатує, що заявляючи таке клопотання Відповідачем 2 не доведено об`єктивної неможливості розгляду даної справи враховуючи дібрані по справі докази до вирішення іншої справи в порядку конституційного провадження, так як і не обгрунтовано чому апеляційний господарський суд не може самостійно встановити відповідні обставини без зупинення провадження за апеляційною скаргою.

Крім того, колегією суду береться до уваги дію актів у часі (строк втрати чинності актами, визнаними неконституційними), котру визначає стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», яка унормовує, що: закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Відповідно суд констатує, що на момент коли буде ухвалено рішення КСУ вже існує оспорюване судове рішення, як і існує позов який подано Прокурором в даній справі, а отже рішення Конституційного Суду (з урахуванням вищеописаного) може встановити конституційність на майбутнє, а не на момент виникнення спірних правовідносин, подачі позову та винесення оспорюваного судового рішення.

Відтак стаття 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» має пряму дію, так як сам Конституційний Суд у своєму рішенні може встановити інший (пізніший) строк втрати чинності для такого акта, однак рішення КСУ не мають зворотної дії в часі (якщо інше прямо не вказано в рішенні). Відтак, правовідносини, які виникли й закінчилися до моменту ухвалення рішення КСУ, продовжують регулюватися старим законом.

Окрім того стаття 152 Конституції України визначає, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

В справі 917/2056/25 правовідносини виникли з моменту участі в тендері та укладення Договору, зокрема ще 2023 року, а спірні правовідносини щодо оскаржуваних Додаткових угод 2-4 виникли з січня 2023 року по грудень 2023 року, відтак навіть у разі теоретичного задоволення скарги товариства Конституційним Судом України, його рішення не матиме ретроспективної (зворотньої) дії в часі, тобто не буде поширюватися на відносини, що виникли до ухвалення такого рішення.

Поміж тим, досліджуючи підставність поданого клопотання про зупинення провадження колегією суду також враховується загальний конституційний принцип діі? законів у часі (що закони не мають зворотноі? сили, крім пом`якшення відповідальності), що закріплено у статті 58 Конституції України.

Дане, в сукупності, вказує про відсутність підстав для задоволення поданого письмового клопотання про зупинення провадження у справі.

Окрім того, безпосередньо в судовому засіданні представник Відповідача 2 заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі обґрунтоване тим, що ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2026 року справу №910/11553/25 передано на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання щодо застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, на думку заявника, правовідносини у справі №910/11553/25 та у даній справі є подібними, оскільки в обох випадках предметом спору є правомірність зміни ціни за одиницю товару з урахуванням встановленого зазначеною нормою Закону 10-відсоткового обмеження, у зв`язку з чим до формування Об`єднаною Палатою відповідного правового висновку існує об`єктивна неможливість подальшого розгляду цієї справи.

Присутній в судовому засіданні Прокурор заперечив проти задоволення такого клопотання.

Судова колегія, розглянувши дане усне клопотання Відповідача 2 після перерви ухвалила відмовити в задоволенні клопотання з огляду на відсутність ухвали Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про прийняття справи №910/11553/25 до розгляду. При цьому передача справи ухвалою Верховного Суду на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не означає автоматичне її прийняття Об`єднаною Палатою, а без відповідного прийняття у суду відсутні підстави зупиняти провадження, адже відсутня правова підстава (наявність факту прийняття справи Об`єднаною Палатою, Великою Палатою Верховного Суду) для вчинення відповідної процесуальної дії.

Також колегією суду враховуються і обставини, які стали підставою для передачі справи №910/11553/25 Верховним Судом на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а саме те, що наразі у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду існує різна практика щодо правозастосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України у питанні наявності / відсутності правових підстав для зупинення касаційного провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності тих чи інших норм матеріального права, що підлягають застосуванню до подібних правовідносин. Відтак, за відсутності однозначних висновків Верховного Суду щодо того, чи можна вважати невирішене питання конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні справи по суті спору, об`єктивною неможливістю розгляду такої справи у розумінні положень пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, у колегії суддів Верховного Суду і виникла необхідність передати дану справу на розгляд Об`єднаної Палати для вирішення процесуального питання у справі №910/11553/25, а не обставин застосування частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

В судовому засіданні від 12 серпня 2026 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача 2 просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові. Представник вказав, що документ який підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни за одиницю товару на будь-яку дату після укладення Договору та середньоринкової ціни за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення Постачальника до Споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки інформації або в іншій документальній формі, виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово промисловою палатою, або органами державної статистики, які мають повноваження здійснювати моніторині цін на товари, визначати ціну товару на ринку. За таких обставин, представник вважає, що надані Відповідачем 2 довідки повністю їм відповідають, відображають коливання ціни в вищевизначений проміжок часу, а тому не суперечать ані нормам Договору, ані нормам законодавства.

В судовому засіданні від 12 серпня 2026 року, Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що сама по собі наявність довідки торгово-промислової палати не є безумовною підставою для зміни ціни за договором, а такий документ має підтверджувати саме релевантне коливання ціни у визначений законом період, тобто з моменту укладення договору або з моменту останньої правомірної зміни ціни до моменту укладення відповідної додаткової угоди. Констатував, що підставою для укладення додаткової угоди №2 від 15 лютого 2023 року став лист ТОВ «ЖОЕК» від 9 лютого 2023 року №911 та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 6 лютого 2023 року. Водночас, Прокурор вказав, що зазначена довідка не містить інформації про ціну електричної енергії станом на дату укладення договору — 29 грудня 2022 року, а тому не підтверджує коливання ціни саме з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди №2. Крім того, звернув увагу на те, що сторонами Договору погоджено використання даних вебсайту ДП «Оператор ринку» як належного джерела підтвердження коливання ринкових цін на електричну енергію, адже згідно з даними ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна РДН ОЕС на електричну енергію у січні 2023 року становила 3 684,26 грн/МВт-год, а у лютому 2023 року — 3 213,43 грн/МВт-год.. На основі вказаного Прокурор вказав, що у даному випадку у відповідний період мало місце не зростання, а зменшення ціни електричної енергії.

Заслухавши пояснення представника Відповідача 2, Прокурора дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права місцевим господарським судом, колегія суддів Північно–західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача 2 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом апеляційної інстанції доказів слідує, що Відповідачем 1 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями з ідентифікатором UA-2022-12-13-020715-а, предметом яких є електрична енергія у кількості 133500 кВт з очікуваною вартістю 1175850 грн (а.с. 33).

За результатами проведення процедури закупівлі 29 грудня 2022 року між Відповідачем 1 (споживач) та Відповідачем 2 (постачальник) укладено Договір, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Відповідачу 1.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, Відповідач 2 продає - Електричну енергію, код згідно ДК 021:2015 - 09310000-5 - електрична енергія, Відповідачу 1 для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Відповідач 1 оплачує Відповідачу 2 вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За умовами пункту 3.1 Договору постачання електричної енергії Відповідачу 1 здійснюється у строк з 1 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року включно.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору передбачено, що Відповідач 1 має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього Договору. Відповідач 2 за цим Договором не має права вимагати від Відповідача 1 будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до Договору.

Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Відповідачу 1: згідно з додатком 1 до Договору; кількість - 133500 кВт/год.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, загальна вартість товару становить 616071 грн 53 коп., у тому числі ПДВ 102678 грн 59 коп.. Відповідач 1 розраховується з Відповідачем 2 за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Відповідачем 1 комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору.

Згідно з пунктом 5.5 Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Пунктом 5.7 Договору визначено, що оплата рахунка Відповідача 2 за цим Договором має бути здійснена Відповідачем 1 у строк не більше ніж 10 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії Відповідачем 1, що надсилаються Відповідачу 1 після завершення розрахункового періоду.

Як визначено пунктом 5.13 Договору, після прийняття Відповідачем 1 комерційних пропозицій Відповідача 2 внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2 Договору, відповідач 1 зобов`язує забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Цей Договір набирає чинності з 1 січня 2023 року і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до 31 грудня 2023 року, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами - до їх повного виконання.

У відповідності до пункту 14.2 Договору, Відповідач 2 має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Відповідача 1 не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Відповідача 1 розірвати Договір. Відповідач 2 зобов`язався повідомити Відповідача 1 в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Відповідачу 2, якщо Відповідач 1 не приймає нові умови.

Згідно з пунктом 14.7 Договору, у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Відповідач 2 має право письмово звернутись до Відповідача 1 з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Відповідач 2 разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до Договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару, в тих межах/розмірах, на які Відповідач 2 пропонує змінити ціну товару.

Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки /інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати ціну товару на ринку. Такі довідки можуть надати: ДП "Держзовнішінформ", ДП "Укрпромзовнішекспертиза" та інші.

У випадку прийняття рішення Відповідачем 2 щодо внесення змін до Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення Договору (з урахуванням внесених раніше змін до Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару, визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення Відповідача 2 щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення Договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни на одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог пункту 2 частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Відповідно до підпунктів 2,7 пункту 14.8 Договору, істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: погодження зміни ціни за одиницю товару в Договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Договору про закупівлю або останнього внесення змін до Договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в Договорі про закупівлю на момент його укладення. Підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) на ринку на електричну енергію є рівень середньозваженої ціни на ринку електричної енергії "на добу наперед" за підсумками відповідного періоду, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку", які викладено на його офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua і це є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії та підставою для коригування ціни на електричну енергію; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед", яка визначається за даними опублікованими ДП "Оператор ринку" на його офіційному сайті https://www.oree.com.ua. У разі зміни регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію постачальник здійснює коригування шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової з дати її введення в дію на підставі відповідних постанов НКРЕКП.

У відповідності до комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу), ціна за одиницю товару для Відповідача 1 складає: 3,845640 грн/кВт*год без ПДВ і 4,614768 грн/кВт*год з ПДВ (а.с.46).

У заяві-приєднанні до Договору (додаток 1 до Договору) визначено дату початку постачання електричної енергії – 1 січня 2023 року, а також визначено ЕІС-коди точок комерційного обліку (а.с.44-45).

У додатковій угоді №1 від 26 січня 2023 року до Договору (а.с.48), керуючись підпунктом 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв`язку зі зміною регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі та тарифу на розподіл електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" та постанови НКРЕКП №1797 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Житомиробленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", сторони дійшли згоди про внесення змін у Договір, в частині зміни регульованих складових ціни на електричну енергію, згідно наведеної специфікації: обсяг - 132308,22 кВТ/год, загальна вартість за одиницю товару - 4,656336 грн (3,500000 грн - вартість електричної енергії + 0,38028 - вартість послуг з передачі + 0,776056 грн - ПДВ), загальна вартість договору – 616071 грн 53 коп..

Пунктом 2 цієї додаткової угоди визначено, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт/год, що відображено у специфікації, наведеній в пункті 1 Додаткової угоди №1.

За умовами пункту 4 додаткової угоди, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії Договору та розповсюджується на всі зобов`язання, що виникають за Договором з 1 січня 2023 року.

У подальшому між Відповідачами 1 та 2 також укладено додаткову угоду №2 від 15 лютого 2023 року до Договору (а.с.49), відповідно до пункту 1 якої, керуючись Законом України "Про ринок електричної енергії" та підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, чинним господарським та цивільним законодавством, у зв`язку із коливанням та зміною цін на одиницю товару на ринку, що підтверджується даними, розміщеними на офіційному вебсайті "Оператор ринку", сторони досягли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару та відповідно загальної кількості товару, який підлягає постачанню за договором, та вирішили збільшити ціну за одиницю товару, зазначену в договорі (грн/кВт/год без урахування ПДВ та тарифу на передачу) на 14,37%, згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,002950 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,38028 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,876646 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,259876 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно з пунктом 1.2 додаткової угоди № 2, з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, та становить 117658,25 кВт/год.

За умовами пункту 3 додаткової угоди № 2, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії Договору та керуючись частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України розповсюджується на зобов`язання, що виникають за Договором з 1 лютого 2023 року.

Також між сторонами укладено додаткову угоду №3 від 31 березня 2023 року до Договору (а.с.50), згідно з пунктом 1 якої, керуючись підпунктом 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв`язку зі зміною з 1 квітня 2023 року регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" сторони дійшли згоди про внесення змін у Договір, в частині зміни регульованої складової ціни, а саме тарифу на передачу електричної енергії, згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,002950 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,43025 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,886640 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,319840 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно з пунктом 1.2 додаткової угоди №3, з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми Договору до ціни за 1 кВт*год, та становить 116597,49 кВт/год.

За умовами пункту 3 додаткової угоди № 3, дана додаткова угода набирає чинності з 1 квітня 2023 року і діє до завершення дії Договору.

В подальшому між Відповідачами укладено додаткову угоду №4 від 29 червня 2023 року до Договору (а.с.51), згідно з пунктом 1 якої, керуючись підпунктом 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв`язку зі зміною з 1 квітня 2023 року регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" сторони дійшли згоди про внесення змін у договір, в частині зміни регульованої складової ціни, а саме тарифу на передачу електричної енергії, згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,002950 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,4851 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,897610 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,385660 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно з пунктом 1.2 Додаткової угоди № 4, з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, та становить 115550,79 кВт/год.

За умовами пункту 3 Додаткової угоди № 4, дана додаткова угода набирає чинності з 1 липня 2023 року і діє до завершення дії Договору.

Також між сторонами укладено Додаткову угоду №5 від 10 серпня 2023 року до Договору (а.с.52), відповідно до пункту 1 якої, керуючись Законом України "Про ринок електричної енергії" та підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, чинним господарським та цивільним законодавством, у зв`язку із коливанням та зміною цін на одиницю товару на ринку, що підтверджується даними, розміщеними на офіційному вебсайті "Оператор ринку", сторони досягли згоди щодо збільшення ціни за одиницю товару зазначену в договорі (грн/кВт*год без урахування ПДВ та тарифу на передачу) на 22,19% та, відповідно, загальної кількості товару, який підлягає постачанню за договором, у зв`язку з чим дійшли згоди внести зміни в договір згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,891205 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,4851 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 1,075261 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 6,451566 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно з пункту 1.2 Додаткової угоди №5, з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми Договору до ціни за 1 кВт*год, та становить 101964,63 кВт/год.

За умовами пункту 3 Додаткової угоди №5, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії Договору та керуючись частиною 3 статтею 631 Цивільного кодексу України розповсюджується на зобов`язання, що виникають за Договором з 1 серпня 2023 року.

Як вказує Прокурор додаткові угоди №1 від 26 січня 2023 року, №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року до Договору укладалися на підставі зміни регульованих складових тарифу на електричну енергію відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" та постанови НКРЕКП №1797 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Житомиробленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання".

Підставою підвищення ціни на електроенергію за Договором Додатковими угодами №2 від 15 лютого 2023 року та №5 від 10 серпня 2023 року стали листи Відповідача 2 щодо коливання ціни на товар на ринку у бік збільшення.

Між тим, Додатковою угодою №6 від 17 листопада 2023 року до Договору (а.с.53) сторони вирішили зменшити суму Договору на 130000 грн, в зв`язку з чим загальна сума Договору стала становити 486071 грн 53 коп., в т.ч. ПДВ – 81011 грн 92 коп.. З урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшився у пропорційному співвідношенні загальної суми Договору до ціни за 1 кВт*год та становив 81814,48 кВт/год.

На виконання умов Договору Відповідач 2 за період з січня по грудень 2023 року постачав Відповідачу 1 електричну енергію (а.с.105-116), яку Відповідач 1 оплатив у повному обсязі (а.с.62-104).

Прокурор покликаючись на те, що Додаткові угоди № 2-5, якими змінено ціну за одиницю товару - електричну енергію, укладені з порушенням чинного законодавства, звернувся до господарського суду з позовом про визнання додаткових угоди №2-5 недійсними та стягнення 99931 грн 89 коп..

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

В силу дії частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частин 1-3 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Так у статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За результатами дослідження підставності звернення Прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача місцевим господарським судом встановлено, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що свідчить про підставність звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача.

Однак, апеляційна скарга Відповідача 2 не містять доводів щодо заперечення обставин підставності звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаній частині судового рішення, що не оспорена апелянтом.

Аналогічно колегія апеляційного господарського суду констатує факт того, що суд першої інстанції частково відмовив в позові щодо стягнення з Відповідача 2 коштів, а саме у розмірі 947 грн 37 коп.. В той же час, апеляційна скарга не містить доводів щодо оспорення відмови місцевого господарського суду у стягненні відповідної суми. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється і в цій частині, апеляційний господарьский суд не переглядає судове рішення і у даній частині так як не встановив порушення норм права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у зазначеній частині оспорюваного рішення.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Колегія суду констатує, що розглядаючи позовну вимогу Прокурора щодо визнання Додаткових угод 2-5 до Договору недійсними із посиланням на порушення при укладення такого правочину статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” в розрізі заперечень апеляційної скарги Відповідача 2 щодо належного підтвердження обставин збільшення ціни, колегія суду зауважує наступне.

У відповідності до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі” збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційні збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни зі одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електрично енергії.

При цьому метою регулювання, передбаченого частиною п`ятою статті 41 Закону “Про публічні закупівлі”, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Колегія суду при цьому враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Поряд з тим, стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частина 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Тобто, внесення змін до Договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення Договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні такого договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі №912/1580/18.

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки .

Між тим, Відповідач 1, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені Додаткові угоди 2-5, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за Договором, фактично, зменшився.

Крім того, збільшення ціни електричної енергії у Додаткових угодах по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Як уже встановлено вище в даній постанові, у комерційній пропозиції (додатку 2 до Договору) визначено, що ціна за одиницю товару для споживача складає 3,845640 грн/кВт*год без ПДВ і 4,614768 грн/кВт*год з ПДВ.

Постановою НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи:

1) на період з 1 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) на рівні 380,28 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість);

2) на період з 1 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року (включно) на рівні 430,25 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість);

3) на період з 1 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) на рівні 485,10 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість) (а.с.51).

Додатковою угодою №1 від 26 січня 2023 року до Договору сторонами внесено зміни до Договору, у зв`язку зі зміною регульованих складових ціни на електричну енергію, а саме ціни тарифу передачі, тому загальна вартість 1 кВт/год електричної енергії становить 4,656336 грн та включає: 3,500000 грн - вартість товару з урахуванням маржі постачальника; 0,38028 грн - вартість послуг з передачі; 0,776056 грн - податок на додану вартість (а.с.48).

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з позицією Прокурора стосовно того, що додаткова угода №1 від 26 січня 2023 року відповідає вимогам законодавства, оскільки збільшення вартості електроенергії відбулося у зв`язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії, згідно постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 року і дане збільшення е перевищило 10% обмеження відносно ціни Договору, що визначно Законом.

Водночас, оспорена Додаткова угода №2 від 15 лютого 2023 року укладена сторонами, керуючись, зокрема підпунктом 2 пункту 19 Особливостей, з метою зміни ціни за одиницю товару з обґрунтуванням коливання ціни електричної енергії на ринку відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 6 лютого 2023 року, яка складена на замовлення Відповідача 2.

Згідно даної довідки середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 1 січня 2023 року становила 2974 грн 80 коп., а станом на 1 лютого 2023 року – 3402 грн 25 коп., тобто в даному разі стверджується, що ціна виросла на 14,37%. При цьому, у примітці до довідки зазначено, що вона має виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховує умови договорів та контрактів.

Вказана вище довідка Харківської торгово-промислової палати, що надавалася Відповідачем 2 в обґрунтування необхідності укладення Додаткової угоди №2 від 15 лютого 2023 року, ґрунтується на інформації вебсайту https://www.oree/com/ua/АТ "Оператор ринку".

Водночас за даними АТ "Оператор ринку", середньозважена ціна РДН ОЕС на електричну енергію у січні 2023 року становила 3684,26 грн/МВт.год, а у лютому 2023 року такий показник становив 3213,43 грн/МВт.год.

Наведене вище на переконання колегії суду свідчить про фактичне зниження (а не збільшення, як то визначила вище описана довідка) цін на ринку електроенергії, а також про те, що ціни на електричну енергію були меншими, ніж запропоновані Відповідачем 2, що виключає наявність підстав для підвищення договірної ціни, та вказує на неправдивість обставин, висвітлених у поданій суду довідці.

При цьому колегія суду акцентує увагу на тому, що на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Так, згідно з пунктом 4 частини 3 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії” електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Враховуючи викладене вище колегія суду резюмує, що Відповідачем 2 належним чином документально не підтверджено та не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення Договору до моменту виникнення необхідності внесення змін до Договору, що призвело до укладення оспорюваної Додаткової угоди №2 до Договору.

Окрім того, колегія суду зазначає, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні “ОЕС України”. Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку “на добу на перед” (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні “ОЕС України” та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП “ОПЕРАТОР РИНКУ” за адресою в мережі Інтернет://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України “Про ринок електричної енергії”. У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з веб-сайту Звітів про результати роботи РДН/ ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП “ОПЕРАТОР РИНКУ”://www.oree.com.ua або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

Крім того, істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.

Окрім цього, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Схожа правова позиція наведена також в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі № 915/1868/18.

Окрім того при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції)

Подібну правову позицію наведено й у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.

При цьому судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність Відповідача 2, на момент підписання основного Договору Відповідач 2 знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до Договору.

Відтак збільшення ціни електричної енергії, передбаченої Додатковою угодою № 2 по відношенню до погодженої у Договорі ціни, здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та укладено сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ №1178, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статтей 203, 215 Цивільного кодексу України.

У свою чергу, Додаткові угоди №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року укладені сторонами у зв`язку із зростанням встановленого НКРЕКП тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що відповідає приписам пункту 7 частині 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 7 пункту 19 Особливостей.

Водночас, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту укладення Додаткової угоди №2 від 15 лютого 2023 року за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку в сторону збільшення, про що зазначено вище в даній постанові, наслідком чого стало визнання цієї додаткової угоди недійсною, відтак визначена сторонами у Додаткових угодах №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року вартість електричної енергії, на переконання суду апеляційної інстанції, є неправомірною, та відповідно невірним є розмір ПДВ, обрахованого на вказану суму. За наведених обставин, Додаткові угоди №3 від 31 березня 2023 року та №4 від 29 червня 2023 року також підлягають визнанню недійсними.

Надалі Додатковою угодою №5 від 10 серпня 2023 року збільшено ціну за електричну енергію з обґрунтуванням коливання ціни електричної енергії на ринку відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №631-1/23 від 1 серпня 2023 року, яка складена на замовлення Відповідача 2 (а.с.143).

Згідно даної довідки середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий (1 лютого - 28 лютого) 2023 року становила 3213 грн 43 коп./МВт.год., за 3 декаду липня (21 липня – 31 липня) 2023 року - 3926,59 грн/МВт.год. При цьому, у примітці до довідки зазначено, що вона має виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховує умови договорів та контрактів.

В той же час вказана довідка не містить даних про коливання цін на електроенергію на ринку на момент укладення договору про закупівлю, натомість наводить дані станом на лютий 2023 року, коли відбувалося здешевлення цін на електричну енергію у порівнянні з часом укладення договору. Крім того, необґрунтованим є використання Відповідачем 2 інформації про ціни лише за 3 декаду липня 2023 (3926,59 грн/МВт.год.), а не за повний місяць (3669,87 грн/МВт.год.).

Відтак з огляду на наведене вище зазначена довідка не є достатнім доказом для належного обґрунтування факту коливання ціни на електричну енергію на ринку, тому Додаткова угода №5 від 10 серпня 2023 року, укладена сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підпункту 2 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою КМУ №1178, а відтак підлягає визнанню недійсною.

При цьому, і Додаткову угоду № 5 укладено між сторонами Додаткової угоди № 2, що як встановлено судом апеляційної інстанції вище у даній постанові здійснено за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку в сторону збільшення, що є (аналогічно як за Додатковими угодами 3 та 4) додатковою підставою для визнання Додаткової угоди № 5 недійсною.

Окрім того, колегія суду зауважує, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії Договору. Тобто під час дії Договору сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі”, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України “Про публічні закупівлі”, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Відповідна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року в справі № 922/2321/22.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду і в постанові від 25 листопада 2025 року по справі № 920/19/24 виснувала, що про те, що внесені Законом № 1530-IX зміни до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, якими у першому реченні слова "підписання договору про закупівлю" замінено словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного", не можуть бути підставою для іншого висновку про застосування цієї норми щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару погодженого сторонами договору про закупівлю, порівняно з тим, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2025 року у справі № 922/2321/22. З огляду на викладене та з урахуванням наведених у цій постанові висновків, Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року в справі № 922/2321/22.

При цьому постачання електроенергії здійснювалося щоденно, тобто електроенергія не тільки переходила у власність Відповідача 1, а й споживалася ним, однак Додаткові угоди укладалися з урахуванням вимог частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, а саме того, що ціна Договору не може змінюватися після передачі продавцем товару у власність покупця, і що суперечить вимогам частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України (що випливає з встановленого вище у даній постанові).

Відтак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.

При цьому, будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі №927/550/20.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі №927/491/19 зазначено, що: “Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.”

Враховуючи встановлені обставини, Відповідачем 2 не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, стосовно змін, що закріплено в Додаткових угодах 2, 3, 4, 5 (котрі й оспорені в цій справі Прокурором).

Враховуючи те, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, то за таких обставин зміна ціни саме згідно з оспорюваними Додатковими угодами 2-5 та саме на підставі неналежних на те доказів (довідки Харківської торгово-промислової палати) є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак, Додаткові угоди №2, №3, № 4, № 5 до Договору суперечать вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі”, а тому підлягають визнанню недійсними.

Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд приймаючи рішення про задоволення позову щодо визнання недійсними Додаткових угод 2-5 залишає рішення суду в цій частині без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача коштів у сумі 99931 грн 89 коп., то колегія суду зазначає наступне.

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21 грудня 2022 рокурегульований тариф на послуги з передачі електричної енергії становив у період з 1 січня 2023 року по 1 квітня 2023 року - 0,38028 грн за кВт/год, з 1 квітня 2023 року по 1 липня 2023 року - 0,43025 грн за кВт/год, з 1 липня 2023 року - 0,4851 грн за кВт/год.

За вказаного, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ціна, визначена Договором (з урахуванням Додаткової угоди № 1), тобто в період з 1 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року- 4,656336 грн за кВт/год ((3,5 + 0,38028) х 1,2 (ПДВ)), з 1 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року - 4,7163 грн за кВт/год ((3,5 + 0,43025) х 1,2 (ПДВ)), з 1 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 4,78212 грн за кВт/год ((3,5 + 0,4851) х 1,2 (ПДВ)).

У відповідності до актів приймання-передачі електричної енергії за період з 1 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року Відповідач 2 поставив Відповідачу 1 електричної енергії в кількості 18045 кВт , яка була оплачена Відповідачем 1 на суму 94914 грн 04 коп..

Водночас за умовами Договору з урахуванням зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії такий обсяг поставки відповідає сумі 84023 грн 58 коп. (18045 кВт х 4,656336 грн), що свідчить про переплату у розмірі 10890 грн 46 коп. (94914 грн 04 коп. – 84023 грн 58 коп.).

Надалі, у період з 1 квітня 2023 року по 30 червня 2023 року Відповідач 2 поставив Відповідачу 1 - 8198 кВт електричної енергії, яка була оплачена Відповідачем 1 на суму 43611 грн 57 коп..

Водночас за умовами Договору такий обсяг поставки відповідає сумі 38664 грн 23 коп. (8198 кВт х 4,7163 грн), що свідчить про переплату у розмірі 4947 грн 34 коп. (43611 грн 57 коп. – 38664 грн 23 коп.).

Також відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії за період з 1 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року Відповідач 2 поставив Відповідачу 1 - 50778 кВт електричної енергії, яка була оплачена Відповідачем 1 на суму 325973 грн 21 коп..

В той же час за умовами Договору з урахуванням зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії такий обсяг поставки відповідає сумі 242826 грн 49 коп. (50778 кВт х 4,78212 грн), що свідчить про переплату саме у розмірі 83146 грн 72 коп. (325973 грн 21 коп. – 242826 грн 49 коп.).

Оскільки судом апеляційної інстанції вище в даній постанові визнано недійсними Додаткові угоди №2 від 15 лютого 2023 року, №3 від 31 березня 2023 року, №4 від 26 червня 2023 року, №5 від 10 серпня 2023 року, то кошти у розмірі 98984 грн 52 коп. (10890 грн 46 коп. + 4947 грн 34 коп. + 83146 грн 72 коп.) набуті Відповідачем 2 безпідставно, а тому стягує їх з Відповідача 2. Відповідне судове рішення в даній частині прийнято місцевим господарським судом, а тому колегія суду залишає без змін, оскаржуване рішення суду і в цій частині.

Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Відповідачів як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження порушення оскаржуваними Додатковими угодами 2-5 умов Договору та вимог діючого законодавства України.

Доводи наведені Відповідачем 2 в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній судовій постанові, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Прокурора.

Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно – західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача 2, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем 2.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 6 травня 2026 року по справі №906/36/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 6 травня 2026 року по справі №906/36/26 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №906/36//26 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 18 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.