Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №906/929/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа № 906/929/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Політуча В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Беляєв Ю.Л., адвокат (в режимі відеоконференції);

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2026 року (повний текст складено 22.05.2026) у справі № 906/929/25 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова

про стягнення 729 724,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.05.2026 у справі №906/929/25 в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова про стягнення 729 724,24 грн, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.05.2026 року у справі № 906/929/25. Призначено справу №906/929/25 до розгляду на 10.08.2026 об 11:00 год.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 справу №906/929/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А.

Безпосередньо в судовому засіданні 10.08.2026 представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

В судовому засіданні 10.08.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі до 17.08.2026 об 10:45 год., що занесено до протоколу судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2023 приблизно о 18:10 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок зіткнення яких обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 , 2017 року випуску, був застрахований Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу №209.22.2705489 від 07.09.2022.

Страхувальником за вказаним договором є ОСОБА_1 ; строк його дії визначено з 29.10.2022 по 28.11.2023, страхова сума становила 1 670 922,00 грн, франшиза за ризиком ДТП - 0,0 %, тобто 0 грн.

Відповідно до акта огляду від 22.09.2023 №00000022325 зафіксовано перелік механічних пошкоджень автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, державний номерний знак НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 .

Згідно з рахунком-фактурою №2023018075 від 02.10.2023, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД", вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, державний номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_3 , становила 723 630,29 грн.

Листом станції технічного обслуговування – Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" позивача було повідомлено про некоректно визначену вартість підсилювача правого порогу, у зв`язку з чим надано додатковий рахунок від 30.10.2023 №2023020185 на суму 6 093,95 грн.

У подальшому вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, державний номерний знак НОМЕР_4 , кузов № НОМЕР_3 , відповідно до акта виконаних робіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" від 30.10.2023 №2023019386 визначено у загальному розмірі 729 724,24 грн.

Позивач визнав зазначену подію страховим випадком та, відповідно до заяви ОСОБА_1 , на виконання умов договору добровільного страхування транспортного засобу №209.22.2705489 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" страхове відшкодування у загальному розмірі 729 724,24 грн, що підтверджується страховим актом №3.23.03973-1 та платіжною інструкцією від 04.10.2023 №68813307 на суму 723 630,29 грн, а також страховим актом №3.23.03973-2 та платіжною інструкцією від 06.11.2023 №68814086 на суму 6 093,95 грн.

Відповідно до технічного талона транспортного засобу серії КВ №103397 автомобіль Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_5 , належить Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова.

Згідно з наказом начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова по особовому складу від 03.10.2019 №8-РС, ОСОБА_2 прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу та призначено солдата ОСОБА_2 водієм автомобільного взводу автомобільної роти батальйону забезпечення навчального процесу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова (ВОС-790037А).

Також із наказу начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова по стройовій частині від 20.09.2023 №303 вбачається, що старшого солдата ОСОБА_2 направлено у відрядження.

Відповідно до наказу начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова з основної діяльності від 11.03.2023 № 111 про закріплення техніки за особовим складом батальйону забезпечення навчального процесу та лазарету автомобіль Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 , закріплено, зокрема, за старшим солдатом ОСОБА_2 .

За фактом вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначено, що 21.09.2023 приблизно о 18:10 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, державний номерний знак НОМЕР_4 , по вул. Українського відродження, 1, розворот Чайки в напрямку Житомира, у м. Києві, всупереч вимогам п.2.3 "б" та п.16.13 ПДР України, виконуючи розворот, не надав дорогу автомобілю Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів, що, у свою чергу, призвело до їх механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 провадження у справі №759/19179/23 стосовно водія ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою Святошинського районного суду м. Києва, Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова оскаржив її в апеляційному порядку.

Як зазначав позивач, Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова та за результатами перегляду постанови Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 у справі №759/19179/23 в апеляційному порядку залишив постанову суду першої інстанції без змін.

Водночас позивач зазначав, що станом на дату подання позову постанова суду апеляційної інстанції виготовлена не була, у зв`язку з чим не могла бути надана ним суду.

Також позивач зазначив, що матеріали справи про адміністративне правопорушення №759/19179/23 містять висновок експерта №003-24 від 06.02.2024, складений судовим експертом Любарським К.А. на замовлення адвоката, який представляв інтереси ОСОБА_1 .

За результатами проведеного дослідження та вирішення поставлених перед ним питань експерт Любарський К.А. дійшов таких висновків.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO, державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_1 з технічної точки зору повинен був здійснювати маневр ліворуч із дотриманням вимог п.10.4 Правил дорожнього руху, а з моменту об`єктивного виявлення небезпеки для руху, якою в цьому випадку був автомобіль Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався узбіччям, - діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.

Водночас водій автомобіля Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , з технічної точки зору при виїзді з узбіччя повинен був надати дорогу автомобілю TOYOTA LAND CRUISER PRADO, державний номерний знак НОМЕР_4 , тобто діяти відповідно до вимог п.13.1 Правил дорожнього руху.

Крім того, експерт зазначив, що в діях водія автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO, державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п.10.4 та 12.3 Правил дорожнього руху, а також п.2.3 "б" та п.16.13 цих Правил з технічної точки зору не вбачається, у зв`язку з чим його дії не перебувають у причинному зв`язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди з підстав, викладених у дослідницькій частині висновку.

Натомість у діях водія автомобіля Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 експерт встановив невідповідність вимогам п.13.1 Правил дорожнього руху та дійшов висновку, що зазначена невідповідність його дій перебуває у причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" просило стягнути з Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова 729 724,24 грн шкоди в порядку суброгації, обґрунтовуючи заявлені вимоги переходом до нього після виплати страхового відшкодування права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування".

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спір у даній справі виник у зв`язку із реалізацією страховиком права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, після здійснення виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

При цьому за своєю правовою природою суброгація не породжує нового зобов`язання, а передбачає заміну кредитора у вже існуючому деліктному зобов`язанні, внаслідок чого до страховика переходить право вимоги потерпілої особи до заподіювача шкоди у межах фактично виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні положення містяться у ст.108 Закону України "Про страхування", відповідно до якої страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (ч.2 ст.108 Закону України "Про страхування").

Таким чином, внаслідок здійснення страхової виплати страховик набуває права вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, однак таке право переходить до нього в тому самому обсязі та на тих самих умовах, на яких воно належало страхувальнику.

Отже, здійснення страхової виплати є підставою для заміни кредитора у деліктному зобов`язанні, проте саме по собі не породжує безумовного обов`язку конкретної особи повернути страховику виплачені ним кошти.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

За змістом частини другої статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона здійснила або повинна здійснити для відновлення свого порушеного права, та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Збитки, таким чином, є об`єктивним зменшенням майнових благ особи, що може виявлятися у втраті або пошкодженні майна, здійсненні витрат на його відновлення, а також у неодержанні доходів, які особа могла б отримати за звичайного перебігу подій.

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: шкоди, протиправної поведінки заподіювача, причинного зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини.

При цьому причинний зв`язок як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним і безпосереднім наслідком протиправної поведінки особи, якій вона ставиться у вину, тому доведенню підлягає не лише факт настання негативних майнових наслідків, а й те, що саме дії або бездіяльність відповідної особи були необхідною причиною їх виникнення.

За відсутності хоча б одного з наведених елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічний правовий підхід щодо необхідності встановлення повного складу цивільного правопорушення викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

Частиною другою статті 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Водночас передбачена наведеною нормою презумпція вини заподіювача шкоди не звільняє позивача від обов`язку довести факт заподіяння шкоди саме відповідачем або особою, за дії якої він відповідно до закону несе відповідальність, а також наявність безпосереднього причинного зв`язку між відповідною поведінкою та заподіяною шкодою. Така презумпція не може замінити доказування механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди та не дає підстав автоматично покладати відповідальність на одного з її учасників за умов спірності обставин зіткнення транспортних засобів.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Застосування цієї норми передбачає встановлення сукупності обставин, які підтверджують перебування безпосереднього заподіювача шкоди у трудових або службових відносинах із відповідною особою, виконання ним на момент заподіяння шкоди своїх трудових чи службових обов`язків, а також наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у його діях.

За приписами ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом або іншим об`єктом, використання, зберігання чи утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки у спірному випадку шкоду заподіяно внаслідок зіткнення двох транспортних засобів, кожен з яких є джерелом підвищеної небезпеки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню також спеціальні положення статті 1188 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише потерпілої особи шкода їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, визначальною умовою для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, є встановлення вини водія транспортного засобу, який перебував у володінні відповідача та причинного зв`язку між його протиправними діями і настанням відповідних майнових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Ford Ranger, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить Житомирському військовому інституту імені С.П. Корольова та на підставі наказу від 11.03.2023 №111 був закріплений, зокрема, за старшим солдатом ОСОБА_2 , який проходив військову службу у відповідача та на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у відрядженні.

Наведені обставини підтверджують правовий зв`язок між відповідачем, належним йому транспортним засобом і водієм ОСОБА_2 та свідчать про те, що за умови доведення вини останнього у виникненні ДТП обов`язок із відшкодування заподіяної шкоди міг бути покладений на Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова.

Водночас належність транспортного засобу відповідачу та перебування його водія у службових відносинах із відповідачем самі по собі не доводять протиправності дій ОСОБА_2 , його вини у виникненні дорожньо-транспортної пригоди та наявності причинного зв`язку між його поведінкою і пошкодженням застрахованого автомобіля.

З огляду на це вирішальним для правильного розгляду справи є встановлення дійсного механізму дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, того, дії якого з водіїв не відповідали вимогам Правил дорожнього руху та перебували у безпосередньому причинному зв`язку із зіткненням транспортних засобів.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди протокол про адміністративне правопорушення було складено стосовно водія автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO ОСОБА_1 , в якому зазначено, що останній, виконуючи маневр розвороту, не надав дорогу автомобілю Ford Ranger під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 провадження у справі № 759/19179/23 стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначена постанова була оскаржена Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова в апеляційному порядку.

Позивач стверджував, що Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу відповідача та залишив постанову Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 без змін.

Разом із тим повного тексту постанови Київського апеляційного суду учасниками справи не надано, у зв`язку з чим її зміст, мотиви прийняття та встановлені судом апеляційної інстанції обставини не могли бути досліджені під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для господарського суду лише в питанні, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони особою, стосовно якої ухвалено таку постанову.

Отже, преюдиційне значення може мати лише судове рішення, яке набрало законної сили, а межі його обов`язковості не поширюються на всі встановлені у відповідній справі обставини та їх правову оцінку.

Питання наявності повного складу цивільного правопорушення господарський суд повинен вирішувати самостійно на підставі сукупності доказів, поданих учасниками справи, оскільки адміністративна та цивільно-правова відповідальність мають різні правові підстави та предмет доказування.

Суд першої інстанції, сприяючи учасникам справи в реалізації їхніх процесуальних прав, неодноразово витребовував у Київського апеляційного суду копію судового рішення, прийнятого за результатами апеляційного перегляду справи №759/19179/23, однак відповіді на відповідні запити не отримав, а відомості про ухвалення такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

Крім того, навіть закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення не є безумовним доказом вини іншого учасника ДТП, позаяк невстановлення складу адміністративного правопорушення в діях одного водія не має автоматичним наслідком встановлення протиправності та причинного характеру дій іншого водія, оскільки відповідні обставини потребують окремого доказування.

Так само протокол про адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 , не має наперед встановленої сили та самостійно не підтверджує його вини у виникненні ДТП, а зміст цього протоколу свідчить про існування іншої версії механізму дорожньо-транспортної пригоди, ніж та, яка була покладена в основу вимог позивача.

На підтвердження вини водія автомобіля Ford Ranger позивач посилається на висновок експерта №003-24 від 06.02.2024, складений судовим експертом Любарським К.А. на замовлення адвоката, який представляв інтереси ОСОБА_1 .

За результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 невідповідностей вимогам пунктів 10.4, 12.3, 2.3 "б" та 16.13 Правил дорожнього руху з технічної точки зору не вбачається, тоді як у діях ОСОБА_2 встановлено невідповідність вимогам пункту 13.1 Правил дорожнього руху, яка, за висновком експерта, перебуває у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Відповідно до ст.104 ГПК України, висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами за правилами статті 86 цього Кодексу.

Сам факт складення висновку експерта на замовлення адвоката, який представляв інтереси одного з учасників ДТП у справі про адміністративне правопорушення, не є підставою для автоматичного відхилення такого доказу, водночас спосіб його отримання також не надає йому переваги над іншими доказами та не звільняє суд від перевірки повноти вихідних даних, обґрунтованості проведеного дослідження, відповідності висновків його дослідницькій частині та узгодженості з іншими матеріалами справи.

При цьому висновок експерта містить технічну оцінку відповідності дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху, тоді як встановлення вини як елемента цивільно-правової відповідальності є питанням права, вирішення якого належить виключно до повноважень суду.

Крім того, технічна оцінка дій водіїв безпосередньо залежить від достовірності вихідних даних про напрямок і траєкторію руху транспортних засобів, їх розташування перед зіткненням, характер виконуваних маневрів та момент виникнення небезпеки для руху.

Поряд з цим, протокол про адміністративне правопорушення та висновок експерта містять різні висновки щодо дій водіїв, які перебували у причинному зв`язку з виникненням ДТП, оскільки у протоколі її причиною визначено невиконання ОСОБА_1 обов`язку надати дорогу під час здійснення розвороту, тоді як експерт пов`язав зіткнення з порушенням ОСОБА_2 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху під час виїзду з узбіччя.

Належних і взаємоузгоджених доказів, які б усували зазначену суперечність, достовірно підтверджували вихідні дані, використані експертом та дозволяли відтворити механізм зіткнення транспортних засобів, позивачем не надано, а відтак висновок експерта, оцінений у сукупності з іншими матеріалами справи, не є достатнім для безумовного встановлення протиправності дій ОСОБА_2 та причинного зв`язку між цими діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.

Оцінивши наявні у справі докази окремо та в їх сукупності, врахувавши суперечливість відомостей щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди, відсутність повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами апеляційного перегляду справи №759/19179/23, а також недостатність інших доказів, які б підтверджували причинний характер дій ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність вини водія автомобіля Ford Ranger у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому належність автомобіля Ford Ranger відповідачу та проходження ОСОБА_2 військової служби у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова підтверджують особу, яка за умови встановлення вини водія могла б нести відповідальність за заподіяну шкоду, однак не замінюють доказування протиправності його поведінки та причинного зв`язку між такою поведінкою і наслідками ДТП.

Страхові акти, платіжні інструкції, рахунки та акт виконаних ремонтних робіт підтверджують факт і розмір здійсненої позивачем страхової виплати, однак не доводять наявності передбачених законом підстав для покладення відповідальності саме на відповідача, тоді як виплата страхового відшкодування визначає граничний розмір права вимоги, яке перейшло до страховика, але не створює самостійної підстави відповідальності особи, до якої пред`явлено суброгаційну вимогу.

Таким чином, позивачем не доведено наявності всієї сукупності умов, необхідних для покладення на Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова обов`язку з відшкодування 729 724,24 грн, оскільки матеріали справи не дозволяють встановити, що пошкодження застрахованого транспортного засобу стало наслідком протиправних і винних дій водія автомобіля Ford Ranger.

Посилання апелянта на розміщену на офіційній вебсторінці Київського апеляційного суду інформацію та несвоєчасне виготовлення повного тексту постанови не спростовують висновків місцевого суду, оскільки навіть залишення постанови щодо ОСОБА_1 без змін підтверджує лише відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, але не встановлює вини ОСОБА_2 .

Доводи про незастосування місцевим господарським судом заходів процесуального примусу є безпідставними, оскільки суд неодноразово витребовував відповідне судове рішення, а невжиття додаткових заходів не вплинуло на правильність вирішення спору, адже зміст цього рішення сам по собі не міг підтвердити наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності відповідача.

Під час апеляційного перегляду, судом з`ясовано, що відсутність повного тексту постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень зумовлена перебуванням з 2024 року у відставці головуючого у справі судді.

Наведені скаржником правові висновки Верховного Суду у справах № 927/623/18 та №914/607/23 не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції, оскільки допускають встановлення вини водія на підставі інших доказів, однак не звільняють позивача від обов`язку довести протиправність його поведінки та причинний зв`язок із заподіяною шкодою.

Посилання на висновок експерта, пояснення учасників ДТП, відеозаписи з нагрудних камер і фотоматеріали також не підтверджують вини ОСОБА_2 з необхідним ступенем вірогідності, оскільки не дають можливості однозначно відтворити траєкторію руху транспортних засобів та послідовність дій водіїв безпосередньо перед зіткненням.

Твердження про незастосування судом першої інстанції стандарту вірогідності доказів є необґрунтованим, оскільки кількість поданих позивачем матеріалів не свідчить про їх перевагу над іншими доказами, а їх сукупність не усуває суперечностей щодо механізму виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Ненадання судом першої інстанції окремої оцінки висновку експерта та іншим матеріалам ДТП не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки зазначені докази були перевірені судом апеляційної інстанції у межах повноважень, визначених статтею 269 ГПК України.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановленої судом недоведеності обов`язкових елементів цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з приписами ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 04 травня 2026 року у справі №906/929/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "19" серпня 2026 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.