Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №910/6851/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа№ 910/6851/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача : Вакуляк Ю.А.;

від третіх осіб: Панчук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026

у справі № 910/6851/26 (суддя Нечай О.В.)

за позовом 1) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"

2) ОСОБА_2

до Фонду державного майна України

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-1:

1) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

2) Компанії "Luraq Investments Limited"

про визнання незаконними і скасування наказу та повідомлення

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар" (далі - позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фонду державного майна України (далі - відповідач), в якій просять суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 07.05.2026 № 883;

- визнати незаконним та скасувати повідомлення про проведення (скликання) позачергових загальних зборів Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар", затверджене Наказом Фонду державного майна України від 07.05.2026 №883.

10.06.2026 представником позивачів сформовано в системі "Електронний суд" заяву про забезпечення позову, яка 11.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якої позивачі просять суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Загальним зборам акціонерів Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" приймати рішення щодо звільнення, припинення повноважень або обрання (призначення) Голови та членів Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар";

- заборони Загальним зборам акціонерів та/або Наглядовій раді Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" приймати рішення щодо звільнення, відсторонення, припинення повноважень керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" ОСОБА_2 або обрання керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар";

- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити (здійснювати) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо зміни керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" ОСОБА_2 .

10.06.2026 представником позивачів сформовано в системі "Електронний суд" уточнену позовну заяву, яка 11.06.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6851/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку та Компанію "Luraq Investments Limited" до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-1, відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" про витребування доказів та призначено підготовче засідання на 15.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 по справі № 910/6851/26 заяву Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Загальним зборам акціонерів Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" приймати рішення щодо звільнення, припинення повноважень або обрання (призначення) Голови та членів Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар";

- заборони Загальним зборам акціонерів та/або Наглядовій раді Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" приймати рішення щодо звільнення, відсторонення, припинення повноважень керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" ОСОБА_2 або обрання керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар";

- заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити (здійснювати) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо зміни керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" ОСОБА_2 .

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Фонд державного майна України (подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 по справі № 910/6851/26 та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається, зокрема, на те, що:

- Фонд державного майна України ознайомившись з зазначеною вище ухвалою вважає її протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, тому звертається з апеляційною скаргою, враховуючи ст. 254, ст. 255 ГПК України.

- Фонд державного майна України реалізуючи корпоративні права держави, має право брати участь в управлінні ПрАТ «ІНДАР».

- Вжиття судом заходів забезпечення позову, на підставі Ухвали, має наслідком порушення прав Фонду державного майна України через обмеження його повноважень, як суб`єкта, який уповноважений на управління корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності.

- Фонд державного майна України не погоджується також із висновком суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду .

- Господарський суд м. Києва взагалі не зазначає мотивів, з яких суд дійшов висновків щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі № 910/6851/26, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.07.2026.

22.07.2026 було оголошено перерву у розгляді справи до 29.07.2026.

28.07.2026 від Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (через систему «Електронний суд») надійшло клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Клопотання обґрунтовано тим, що на думку апелянта, оскільки ТОВ «Славутич» є акціонером ПрАТ «ІНДАР», то відповідно до п. 9.2 Статуту, воно також наділене корпоративними правами, передбаченими Статутом Товариства та законодавством (за винятком права голосу). Відтак, оскільки судове рішення у справі № 910/6851/26 вплине на права та обов`язки ТОВ «Славутич», воно має бути залучене до участі в розгляді даної справи так само як залучені інші акціонери ПрАТ «ІНДАР» - компанія «LURAQ INVESTMENTS LIMITED» та Фонд державного майна України.

28.07.2026 від Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (через систему «Електронний суд») надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/6851/26 до набрання законної сили судового рішення у справі № 910/8491/26.

В обґрунтуванні заявленого клопотання заявник зазначив, що наразі компанією «LURAQ INVESTMENTS LIMITED» у справі № 910/8491/26 оспорюється законність рішень позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР», зокрема у зв`язку з прийняттям таких рішень всупереч забороні, встановленій ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2026, яка наразі є предметом апеляційного перегляду у справі № 910/6851/26. Отже, рішення апеляційного суду в справі № 910/6851/26 безпосередньо залежить від результатів розгляду справи № 910/8491/26. а відтак, на думку апелянта, наявні підстави зупинення провадження у справі № 910/6851/26 відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України.

28.07.2026 від Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (через систему «Електронний суд») надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості явки в судові засідання 29.07.2026 представників Заявника у зв`язку з незалежними від них обставинами.

У судове засідання 29.07.2026 з`явився представник відповідача та третьої особи (Компанії "Luraq Investments Limited"). Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні заявлене клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, судова колегія відмовила у його задоволенні у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу без оформлення окремого документа із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України.

У відповідності до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зазначає, що доводи представника скаржника, викладені в клопотанні про відкладення розгляду справи, не є беззаперечними та поважними підставами для відкладення розгляду справи.

Більш того, судом взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Окрім наведеного, слід зазначити, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи, що матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене представником скаржника клопотання про відкладення розгляду справи з викладених у ньому мотивів не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу по суті вимог апеляційної скарги за наявними у ній матеріалами та у відсутність представників учасників справи.

Постановляючи ухвалу від 12.06.2026 про забезпечення позову, суд виходив з необхідності уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

З огляду на визначений позивачами предмет позову та обраний спосіб захисту порушених прав, суд дійшов висновку, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову матиме наслідком прийняття рішень загальними зборами ПрАТ "По виробництву інсулінів "Індар", що вимагатиме вжиття додаткових заходів для судового захисту з метою відновлення становища, що існувало до порушення, у тому числі нових звернень до суду з позовними вимогами про визнання недійсними окремих рішень загальних зборів.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ним обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно. Згідно зі статтею 137 ГПК України не допускається забезпечення позову спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина десята статті 137 ГПК України).

З урахуванням наведеної нормативної бази, звертаємо увагу суду, що задоволення вимог 2, 3, що викладені у Заяві про забезпечення позову прямо суперечать положенням п. 1 ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, заборона приймати рішення з питань 1-3 порядку денного фактично означає заборону проведення загальних зборів, що прямо суперечить положенням пункту 1 частини п`ятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (постанова Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 916/938/24).

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту.

Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією абобездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки, заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи, тому заявлені Позивачами заходи забезпечення позову виходять за межі предмета позову, є такими, що порушують права Фонду державного майна, як наслідок - задоволенню не підлягали.

Таким чином, застосовані заходи забезпечення позову є такими, що направлені виключно на блокування проведення загальних зборів Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР»», які скликані на 16.06.2026.

Отже, дані заходи забезпечення позову не спрямовані на збереження можливості виконання майбутнього судового рішення, а фактично мають наслідком дострокове задоволення позовних вимог та підміну судового рішення у справі й зводяться до незгоди з запропонованим порядок денним, щодо зміни керівних органів товариства.

За таких обставин забезпечення позову у визначений Ухвалою спосіб суперечить правовій природі інституту забезпечення позову, вимогам статей 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені заходи забезпечення позову можуть призвести до фактичного блокування реалізації корпоративних прав інших акціонерів ПрАТ «Індар».

Статтею 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Фонд державного майна України реалізуючи корпоративні права держави, має право брати участь в управлінні ПрАТ «Індар».

Вжиті судом заходи забезпечення позову, має наслідок порушення прав Фонду державного майна України через обмеження його повноважень, як суб`єкта, який уповноважений на управління корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, зокрема шляхом взяття участі в загальних зборах та голосуванні на них, що має наслідок прийняття позачерговими загальними зборами рішення на блокування виконання якого була скерована заява Позивачів про забезпечення позову та як наслідок фактичне блокування діяльності ПрАТ «Індар».

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що застосований захід забезпечення позову є неспівмірними, оскільки такий захід призведе до фактичного блокування реалізації корпоративних прав інших акціонерів, тобто матиме наслідком істотне та непропорційне втручання у господарську діяльність юридичної особи, а також порушує баланс інтересів сторін. Заява Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" та ОСОБА_2 про забезпечення позову не відповідає вимогам статей 136, 137 ГПК України.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п`ята статті 236 ГПК України).

Оскаржуване у цій справі судове рішення наведеним вимогам не відповідає.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони: загальним зборам акціонерів Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" приймати рішення щодо звільнення, припинення повноважень або обрання (призначення) Голови та членів Наглядової ради Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"; загальним зборам акціонерів та/або Наглядовій раді Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" приймати рішення щодо звільнення, відсторонення, припинення повноважень керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" ОСОБА_2 або обрання керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар"; державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, комісіям, технічним адміністраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, проводити (здійснювати) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-які реєстраційні дії щодо зміни керівника (Голови правління) Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" ОСОБА_2 , підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" та ОСОБА_2 про забезпечення позову.

За таких обставин судова колегія вважає вимоги, викладені в апеляційній скарзі Фонду державного майна України, обґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору судова колегія, порадившись на місці, вирішила відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування заяви Приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар" зазначає, що ТОВ «Славутич» є акціонером ПрАТ «ІНДАР» та володіє 0,0124% акцій компанії, то відповідно до п. 9.2 Статуту, воно також наділене корпоративними правами, передбаченими Статутом Товариства та законодавством (за винятком права голосу). Відтак, оскільки судове рішення у справі № 910/6851/26 вплине на права та обов`язки ТОВ «Славутич», воно має бути залучене до участі в розгляді даної справи так само як залучені інші акціонери ПрАТ «ІНДАР» - компанія «LURAQ INVESTMENTS LIMITED» та Фонд державного майна України.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 ст. 50 ГПК України).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Зі змісту цієї статті вбачається, що визначальною умовою для залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, є імперативна умова - у разі, коли рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Тобто, коли рішення у справі буде стосуватись конкретної особи, яка не брала участі у справі і вказаним рішенням суду буде вирішено її права або визначить її обов`язки.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 910/7966/21.

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного суду від 23.08.2023 у справі № 707/3085/21 особа не залучена до участі у справі повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: - вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; - такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У постанові від 01.03.2023 у справі № 757/55549/17 Верховний Суд зазначив, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Колегія суддів також звертає увагу заявника, що згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонери не відповідають за зобов`язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, лише в межах номінальної вартості належних їм акцій. У разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами до акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їхні права.

З огляду на наведене, колегія суддів відмовляє Приватному акціонерному товариству "По виробництву інсулінів "Індар" в задоволенні заяви про вступ у справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Щодо клопотання Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" про зупинення провадження у справі № 910/6851/26 до набрання законної сили судового рішення у справі № 910/8491/26 судова колегія, порадившись на місці, вирішила відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування заяви Приватне акціонерне товариство "По виробництву інсулінів "Індар" зазначає, що наразі компанією «LURAQ INVESTMENTS LIMITED» у справі № 910/8491/26 оспорюється законність рішень позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР», зокрема у зв`язку з прийняттям таких рішень всупереч забороні, встановленій ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2026, яка наразі є предметом апеляційного перегляду у справі № 910/6851/26. Отже, рішення апеляційного суду в справі № 910/6851/26 безпосередньо залежить від результатів розгляду справи № 910/8491/26. а відтак, на думку апелянта, наявні підстави зупинення провадження у справі № 910/6851/26 відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Також, колегія суддів зазначає, що лише саме по собі зазначення про пов`язаність справи зі справою, що розглядається іншим судом, не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Зі змісту наведеного припису вбачається, що визначальним для зупинення провадження є саме неможливість розгляду даної справи, водночас судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, з якими закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, суд має право, а не обов`язок, зупиняти провадження з підстав, передбачених законом. Такими підставами можуть бути, зокрема, наявність обставин, що істотно ускладнюють розгляд справи або можуть спричинити невиправдані затримки.

Однак, у даному випадку заявником не обґрунтовано підстав, що істотно ускладнюють розгляд справи та необхідність зупинення апеляційного провадження. Враховуючи зазначене, суд вважає, що немає підстав для зупинення провадження у справі.

Доводи заявника про те, що компанією «LURAQ INVESTMENTS LIMITED» у справі № 910/8491/26 оспорюється законність рішень позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР», не є підставою для зупинення апеляційного провадження в розумінні норм ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" про зупинення провадження у справі № 910/6851/26 до набрання законної сили судового рішення у справі № 910/8491/26.

Згідно з приписами пункту 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі № 910/6851/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі № 910/6851/26 скасувати.

3. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" та ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "Індар" (Україна, 02099, місто Київ, вул. Зрошувальна, будинок 5; ідентифікаційний код: 21680915) на користь Фонд державного майна України (Україна, 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) судовий збір у розмірі 1 664 грн за перегляд ухвали апеляційною інстанцією.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Фонд державного майна України (Україна, 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; ідентифікаційний код: 00032945) судовий збір у розмірі 1 664 грн за перегляд ухвали апеляційною інстанцією.

6. Доручити Господарському міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 19.08.2026

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран