Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №911/2836/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Справа № 911/2836/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.03.2026 (повна ухвала складена 07.05.2026)

у справі №911/2836/25 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4»

до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про стягнення шкоди.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4» звернулося з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про стягнення 2550000,00 грн шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 29.11.2024 приблизно о 22:04 год. на з`їзді з автомобільної дороги Бориспіль - Бровари до автомобільної дороги Київ - Чернігів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4» зазнало збитків у розмірі 2550000,00 грн. В обґрунтування наявності вини водія відповідача у скоєнні ДТП позивач посилається на матеріали справи Броварського міськрайонного суду Київської області про адміністративне правопорушення №361/12113/24, у якій відмовлено у притягненні водія позивача до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП, а також висновок експерта №0672 від 31.12.2024 за результатами дослідження обставин та механізму ДТП за матеріалами вказаної судової справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2025 відкрито провадження у справі №911/2836/25, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 01.12.2025 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 (на стороні позивача) та ОСОБА_2 (на стороні відповідача).

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2026 (повна ухвала складена 07.05.2026) судом з власної ініціативи призначено у справі №911/2836/25 автотехнічну експертизу з дослідження обставин і механізму ДТП та зупинено провадження. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- чи вбачаються в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля КрА3-255В д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом ОДАЗ 828М д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням ДТП (в тому числі з урахуванням факту подання світлових сигналів ліхтариком, як зазначає водій у поясненнях);

- чи вбачаються в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля МAN TGN 15.290 д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням ДТП (в тому числі з урахуванням швидкості руху, про яку водій стверджує у поясненнях);

- визначити за довжиною та конфігурацією гальмівного шляху швидкість, з якою рухався автомобіль МAN TGN 15.290 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 в момент ДТП;

- яка швидкість руху для габаритів та маси автомобіля МAN TGN 15.290 д.н.з. НОМЕР_4 на момент ДТП в умовах недостатньої освітленості та видимості згідно даних схеми ДТП була б безпечною для уникнення зіткнення з перешкодою, позначеною знаком аварійної зупинки?

Ухвала мотивована наступним:

- оскільки Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України та водій ОСОБА_2 не були учасниками у справі №361/12113/24, а постанова Броварського міськрайонного суду Київської області ухвалена не щодо водія ОСОБА_2 , вона не має преюдиціальної сили для цієї господарської справи. Таким чином, згідно з нормою ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно водія ОСОБА_2 , який не брав участі в адміністративній справі, можуть бути спростовані у загальному порядку;

- недоведеність вини у скоєнні адміністративного правопорушення і закриття адміністративної справи не є безумовною підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності і не свідчить про наявність вини у діях іншого учасника ДТП;

- враховуючи, що за спірною ДТП не встановлено винних осіб у вчиненні адміністративного правопорушення, в ході розгляду спору про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, у якому мала місце взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки, вина водія відповідача в такому випадку встановлюється на загальних засадах, визначених цивільним законодавством;

- не слід брати до уваги наданий позивачем висновок експерта №0672, оскільки відповідна експертиза призначалася в іншій справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія позивача, тому поставлені експерту питання не в повній мірі відображають обставини, які мають значення для вирішення спору про відшкодування шкоди. Питання ж, які мають значення для розгляду даної справи, висвітлені експертом неповно та однобоко, оскільки відповідна експертиза призначалася на спростування вини водія позивача і не передбачалась для доведення вини водія відповідача;

- оскільки у даній справі заявлено до стягнення шкоду у якості цивільно-правової відповідальності і позивач стверджує, що саме водій відповідача винний у скоєнні ДТП, з метою повного та всебічного дослідження обставин спору, а також враховуючи наявність сукупності умов, визначених ст. 99 ГПК України, необхідним є призначення автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП;

- враховуючи призначення судом експертизи, проведення якої за характером досліджень має відбуватися поза межами суду (в експертній установі), провадження у справі підлягає зупиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати її повністю та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права.

Ключові аргументи скаржника зводяться до наступного:

- суд першої інстанції порушив ч. 1 ст. 99 ГПК України, оскільки позивач долучив до матеріалів справи належний і допустимий доказ - висновок експерта №0672 від 31.12.2024 за результатами дослідження обставин та механізму ДТП, який надає чіткі відповіді на питання щодо відсутності технічної можливості уникнення ДТП у водія автомобіля МAN та щодо невідповідності дій водія автомобіля КрА3-255В вимогам ПДР. Водночас, відповідач не надав власного висновку експерта, не подав клопотання про призначення експертизи та не надав мотивованих заперечень (рецензій) щодо правильності методології висновку №0672;

- суд проігнорував наявність в матеріалах справи преюдиційних фактів, встановлених у постанові Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2025 у справі №361/12113/24, що є порушенням доктрини res judicata та ст. 75 ГПК України;

- направлення матеріалів справи до експертної установи на невизначений строк паралізує рух справи, що має наслідком порушення гарантії розгляду справи упродовж розумного строку, закріпленої у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 2 ГПК України.

Також, 30.03.2026 від скаржника надійшла заява про уточнення підстав апеляційної скарги (в порядку виправлення технічної описки), де останній просив вважати нормативною підставою для скасування ухвали порушення норм процесуального права відповідно до п. 4 ст. 280 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 апеляційну скаргу у справі №911/2836/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у зв`язку з тим, що ухвала Господарського суду Київської області від 11.03.2026 не була виготовлена та була відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2836/25 та відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного суду.

24.06.2026 Господарський суд Київської області скерував матеріали справи №911/2836/25 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу у справі №911/2836/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги десять днів з дня отримання копії ухвали.

08.07.2026 у встановлений процесуальний строк Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4» подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2836/25, призначено її до розгляду на 18.08.2026, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.

Водночас, відповідач та треті особи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

У призначене судове засідання 18.08.2026 представники учасників справи не з`явилися, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників сторін та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки дана постанова ухвалюється за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує, зокрема, питання про призначення експертизи.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Здійснивши аналіз вказаних положень, колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

В суді першої інстанції відповідач заперечував проти належності доказу - висновку експерта №0672, оскільки відповідна експертиза проводилася за замовленням та в інтересах водія ОСОБА_1 з метою спростування його вини у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП). Відповідний висновок призначався та подавався у справі, до участі у якій ані відповідач, ані водій ОСОБА_2 не були залучені, тому такий висновок не має для них жодних правових наслідків. Окрім цього, відповідач зауважив на тому, що у висновку експерта безпідставно зазначено, що на момент зіткнення в автомобіля відповідача КрАЗ-255 в /н НОМЕР_2 з напівпричепом ОДАЗ 828 л/н 60-35 І8 була вимкнена аварійна світлова сигналізація. Дане твердження було взяти лише зі слів водія автомобіля MAN. При цьому, на фотознімку з місця ДТП видно, що після пошкодження напівпричепу ОДАЗ 828 л/н НОМЕР_3 видимі механічні пошкодження лівої сторони та робочий лівий покажчик аварійної зупинки, що свідчить про дотримання вимог п. 9.9. Правил дорожнього руху. Також експертом не враховано, що на автопоїзді автомобіля КрАЗ-255 в/н НОМЕР_2 з напівпричепом ОДАЗ 828 л/н 60-35 І8 розміщені світловідбивачі, факт наявності яких підтверджується фотознімками з місця ДТП. Наданий позивачем висновок експерта №0672 не містить відомостей про належне дослідження швидкості руху автомобіля MAN під керуванням водія ОСОБА_1 та відповідність його швидкості руху дорожній обстановці. Також експертом не досліджено та не враховано, що на схемі ДТП відсутні сліди гальмування автомобіля МАN, при цьому по характеру пошкоджень автомобіля можливо було встановити швидкість його руху. При проведенні експертизи не взято до уваги той факт, що автомобіль КрАЗ-255 в/н НОМЕР_2 у відповідності до вимог Правил дорожнього руху був припаркований якомога правіше до проїжджої частини, а учасниками дорожнього руху водієм ОСОБА_2 та пасажиром Нестеровим П.М. здійснювалися заходи попередження вчинення ДТП шляхом подачі світлових показчиків про перешкоду за 20 метрів від причепу автопоїзда.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно врахував зазначені заперечення відповідача та не прийняв до уваги наданий позивачем висновок експерта №0672, оскільки відповідна експертиза призначалася в іншій справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія позивача, а тому поставлені експерту питання не в повній мірі відображають обставини, які мають значення для вирішення спору про відшкодування шкоди. При цьому, питання, які мають значення для розгляду даної справи, висвітлені експертом неповно та однобоко, оскільки експертиза призначалася з метою спростування вини водія позивача і не передбачалася для доведення вини водія відповідача.

Також, відповідно до ч. ч. 4-7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Місцевий господарський суд в цьому аспекті вірно зазначив, що оскільки Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України та водій ОСОБА_2 не були учасниками у справі №361/12113/24, а постанова Броварського міськрайонного суду Київської області не стосувалася встановлення вини водія ОСОБА_2 у спричиненні ДТП, то така постанова не має преюдиціальної сили для даної справи. Отже, відповідно до положень ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно водія ОСОБА_2 , який не брав участі в адміністративній справі, можуть бути у загальному порядку спростовані іншою особою, а в даному випадку - Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

При цьому, недоведеність вини у скоєнні адміністративного правопорушення і закриття провадження в адміністративній справі не є безумовною підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності та не свідчить про наявність вини в діях іншого учасника ДТП.

Таким чином, враховуючи, що за спірною ДТП не встановлено винних осіб у вчиненні адміністративного правопорушення, в ході розгляду спору про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, у якому мала місце взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки, вина водія відповідача в такому випадку встановлюється на загальних засадах, визначених цивільним законодавством.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування положень ст. 75 ГПК України та звільнення від доказування є такими, що здійснені з дотриманням вимог процесуального закону і ґрунтуються та матеріалах і обставинах справи.

При цьому, встановлення обставин і механізму ДТП є виключною прерогативою судового експерта, який володіє відповідними спеціальними знаннями.

Отже, у даній справі вбачається сукупність умов, необхідних для призначення судової експертизи, а саме:

- для з`ясування обставин і механізму ДТП необхідні спеціальні знання у галузі автотехніки, якими суд не володіє;

- наданий позивачем висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності.

З урахуванням усього вищезазначеного, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, а також зібрані докази, Господарський суд Київської області дійшов правомірного висновку стосовно необхідності призначення у даній справі автотехнічної експертизи з дослідження обставин і механізму спірної ДТП.

Як наслідок, враховуючи наявність підстав для призначення судом автотехнічної експертизи, проведення якої за характером досліджень має відбуватися поза межами суду (в експертній установі), правомірним також є застосування судом першої інстанції своїх дискреційних повноважень щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Отже, відповідні доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4» щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують правомірності застосування норм права у спірних правовідносинах.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2836/25 постановлена з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Відповідно до п. п. 11 та 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвали суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі до зазначеного переліку не відносяться, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.03.2026 у справі №911/2836/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс 4».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов