Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №910/9387/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. Справа№ 910/9387/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача 1- не з`явилися;

позивача 2- Куделі Ю.М.;

відповідача 1 - не з`явилися;

відповідача 2 - Талана О.Л.;

третьої особи - не з`явилися;

прокурор - не з`явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026

у справі №910/9387/25 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Виконувача обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

2. Північного офісу Держаудитслужби

до: 1. Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Північного офісу Держаудитслужби до Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл", у якому просив:

- визнати недійсним договір поставки паливно-мастильних матеріалів №83 від 15.03.2021, укладений між Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" на користь Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій кошти у сумі 1395398,99 грн, а з Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій одержані ним за рішенням суду 1395398,99 грн в дохід Держави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення публічних закупівель відповідачем-2 були допущені порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів, у зв`язку з чим прокурор просив визнати недійсним укладений між відповідачами за результатами публічних закупівель договір про надання послуг №83 від 15.03.2021 на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, прокурор, посилаючись на ч. 3 ст. 228 ЦК України, просив застосувати наслідки недійсності укладеного правочину та стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 кошти в розмірі 1395398,99 грн як відшкодування вартості товару за недійсним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2025 відкрито провадження у справі №910/9387/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 (повне рішення складене 23.06.2026) у справі №910/9387/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

Доводи скаржника зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 18.09.2024 у справі №918/1043/21, та дійшов неправильного висновку про те, що прокурор не довів існування підстав, передбачених ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України для визнання правочину недійсним, як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони, застосування наслідків такої недійсності. При цьому, прокурор вважає, що формуючи висновок про недопустимість застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність (в тому числі і у разі проведення закупівлі за відсутності конкуренції та при формальному створенні її видимості, що нівелює суть публічної закупівлі), Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, висновки у якій покладено в основу оскаржуваного рішення, фактично створив умови, за яких ця норма законодавства взагалі не буде застосовуватися.

Також в апеляційній скарзі викладено клопотання про зупинення провадження у справі №910/9387/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/7314/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу у справі №910/9387/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/9387/25, справу призначено до розгляду на 18.08.2026, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

24.07.2026 до суду від Північного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення, у яких позивач-2 вказує, що у нього були відсутні правові підстави для прийняття рішення про проведення моніторингу закупівлі, яка є предметом розгляду цієї справи. Про вказані обставини повідомлено Ніжинську окружну прокуратуру листом №262508-17/2099-2025 від 07.07.2025.

31.07.2026 відзив на апеляційну скаргу надійшов від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл", згідно якого відповідач-2 заперечує проти доводів скарги, просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідач-2 зауважує, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив низку ключових обставин та дійшов висновків, які узгоджуються з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 та не спростовуються доводами апеляційної скарги прокурора. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" у повному обсязі, вчасно та без будь-яких зауважень поставило товар (авіаційне паливо) замовнику. Тендерна пропозиція переможця становила 1395400 грн з ПДВ, що суттєво нижче за очікувану замовником вартість закупівлі (1500000 грн), економія бюджетних коштів під час проведення процедури закупівлі склала понад 104000 грн, що спростовує твердження прокурора про «невигідність» та «шкоду» укладеного контракту для держави.

Окрім того відповідач-2 відмічає, що порушення правил конкуренції на торгах тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу, який АМКУ вже наклав на відповідача-2. Спроба прокурора застосувати додатково конфіскаційну санкцію за ст. 228 ЦК України за відсутності шкоди та вироку суду є подвійним покаранням за одне й те саме правопорушення, що заборонено ст. 61 Конституції України.

Щодо клопотання прокурора про зупинення провадження у даній справі відповідач-2 повідомляє, що ухвалою від 22.07.2026 Велика Палата Верховного Суду повернула справу №910/7314/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Інші представники сторін відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу приписів ст. 263 ГПК України не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

05.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" надійшла заява про участь представника у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку ухвалою суду від 17.08.2026 задоволено.

У судове засідання 18.08.2026 з`явилися представники позивача-2 та відповідача-2. Натомість, представники інших учасників справи та прокурор не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги. Доказів поважності причин відсутності представників позивача-1, відповідача-2, третьої особи та прокурора суду не надано. Отже, неявка у судове засідання інших представників учасників справи відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів залишила без розгляду клопотання прокурора про зупинення апеляційного провадження у даній справі, оскільки ухвалою від 22.07.2026 Велика Палата Верховного Суду повернула справу №910/7314/23 відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Присутні представники сторін надали пояснення по суті спору. Представниця позивача-2 просила суд прийняти рішення з урахуванням письмових пояснень Північного офісу Держаудитслужби. Представник відповідача-2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві, просив суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 09.02.2021 Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на вебпорталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення №UA-2021-02-09-005501-а про проведення відкритих торгів, предметом закупівлі яких є "Паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А 1 (Jet A 1) або еквівалент», очікуваною вартістю 1500000 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подали Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкойл" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екором Авіа".

Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі, до участі у тендері допущено Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" з початковою пропозицією 1418400 грн з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкойл" з початковою пропозицією 1489998 грн з ПДВ та Товариство з обмеженою відповідальністю "Екором Авіа" з початковою пропозицією 1500000 грн з ПДВ.

За результатами розгляду вказаних пропозицій переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" з остаточною пропозицією 1395400 грн.

15.03.2021, за результатами процедури закупівлі UA-2021-02-09-005501-a між Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" (постачальник) був кладений договір поставки паливно-мастильних матеріалів №83, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2021 році поставити покупцю товари відповідно до державних кодів економічного класифікатора нафта та дистиляти, а покупець - прийняти й своєчасно оплатити вартість вказаного в договорі товару.

Ціна товару становить 1395400,00 грн з урахуванням вартості доставки та місця поставки (передачі)(п. 1.2 договору).

Розрахунки за товар, що поставляється, покупцем проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) протягом 7 банківських днів з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати документального підтвердження постачальником доставки товару покупцю (п. 4.1 договору). Датою розрахунків за цим договором вважається день надходження коштів на рахунок постачальника (п. 4.4 договору).

Строк (термін) поставки (передачі) товару: товар поставляється партіями протягом 2021 року (до грудня 2021 року включно) (п. 5.1 договору).

Місце поставки (передачі) товарів: м. Ніжин, вул. Космонавтів, 90 склад ПММ замовника (п. 5.2 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після прийняття товару покупцем у місці поставки і підписання уповноваженими на це особами постачальника та покупця накладної та акта прийому-передачі (п. 5.6 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

15.03.2021 сторони підписали відповідну специфікацію до договору, у якій визначили найменування товару, технічні характеристики, валюту, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну суму товару.

Після виконання договору замовник в електронній системі закупівель опублікував звіт про виконання договору, відповідно до якого Спеціальний авіаційний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій повністю сплатив вартість поставленого товару на суму 1395398,99 грн.

Водночас, рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/90-р/к від 22.05.2025, зокрема, визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкойл" вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А 1 (Jet A 1) або еквівалент", яка проводилась Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2021-02-09-005501-a.

Так, за результатами оцінки зібраної інформації Відділення Антимонопольного комітету України дійшло висновку, що узгоджені дії відповідачів під час участі у процедурах закупівель полягали у:

- знаходженні за однією адресою;

- використанні одного і того ж номера телефону у господарській діяльності;

- поданні одним із відповідачів фінансової звітності з ІР-адреси, яка належала йому та з якої інший відповідач здійснював керування своїми банківськими рахунками;

- заходженні одним із відповідачів в аукціон з ІР-адреси, яка належала іншому конкуренту, з якої останній подавав свою тендерну пропозицію і фінансову звітність.

Внаслідок узгодженості поведінки учасників, право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників (Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл") одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати торгів.

Пунктами 5, 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України №60/90-р/к від 22.05.2025 у справі №426/60/100-рп/к.24 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкойл" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" накладено штрафи.

Наведене рішення Антимонопольного комітету України оскаржено в судовому порядку.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказував на те, що у зв`язку зі встановленням фактів порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" законодавства про захист економічної конкуренції, а саме п. 1 ч. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурах закупівлі, договір поставки №83 від 15.03.2021 вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, що, у свою чергу, тягне за собою застосування наслідків їх недійсності шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" на користь Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій кошти у сумі 1395398,99 грн, сплачених замовником за отриманий товар, які надалі належить стягнути в дохід держави.

Заперечуючи проти позову відповідач-2 зазначив про те, що висновки Адміністративної колегії АМКУ, наведені у рішенні від 22.05.2025 №60/90-р/к у справі №426/60/100-рп/к.24, ґрунтуються виключно на припущеннях, рішення не містить жодного встановленого факту. При цьому, прокурором не доведено обставин у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного правочину, оскільки тендерна пропозиція переможця була нижча за очікувану замовником вартість закупівлі, договір виконано в повному обсязі. Обставини щодо притягнення учасників закупівлі до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не можуть свідчити про невідповідність оспорюваного правочину інтересам держави та не впливають на його дійсність.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, керуючись висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду наведеними в постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, виходив з того, що у справі відсутні докази наявності кримінального правопорушення, вчиненого учасником (учасниками) закупівлі, що підтверджується вироком суду, а також відсутні докази наявності дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Порушення приписів Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення договору про закупівлю не може бути підставою для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у цій справі.

З наведеними висновками Господарського суду міста Києва в їх сукупності погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору у цій справі є вимоги прокурора про визнання недійсним укладеного відповідачами договору про публічну закупівлю як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл", а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" на користь Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів, у сумі 1395398,99 грн, а зі Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій в дохід держави (ч. 3 ст. 228 ЦК).

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК, а правові наслідки недійсності правочину - ст. 216 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Чітке законодавче визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства" відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття "інтерес" є ширшим, адже охоплює, наприклад, "охоронюваний законом інтерес", "публічний інтерес", "суспільний інтерес" тощо.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 надав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес": у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Суд виходить з того, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99).

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Отже, з огляду на зміст ч. 3 ст. 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони, і така (мета) завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відтак для правильного вирішення такого спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін, адже не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, для застосування положень ч. 3 ст. 228 ЦК України необхідно довести, що спірний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.

При цьому колегія суддів враховує, що питання застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України до правовідносин, які є подібними до спірних у цій справі №910/9387/25, постало перед об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/3456/23.

Зокрема, у межах справи №922/3456/23, предметом розгляду якої, серед іншого, були вимоги про визнання недійсним договору про закупівлю та стягнення коштів на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, перед об`єднаною палатою постало питання, чи є укладений правочин (договір на закупівлю) таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (п. 1 ст. 50, ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

У контексті вказаного питання об`єднана палата у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 виснувала, зокрема, про таке:

«При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

…За умови застосування відповідних приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника. По-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було. По-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom")».

Отже, у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 об`єднана палата виснувала, що норма ч. 3 ст. 228 ЦК України не може бути застосована як правова підстава для визнання договору недійсним та застосування санкції, передбаченої цією нормою, у випадку порушення суб`єктом господарювання норм законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

У цій постанові об`єднана палата врахувала рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kurban v. Turkey", у якій договір був укладений з особою, яка не мала права брати участь у публічних закупівлях. Об`єднана палата звернула увагу на висновок про непропорційність позбавлення такої особи завдатку, права виконати договір та отримати оплату за вже виконанні роботи без оцінки менш обтяжливого заходу.

Поряд з цим висновок об`єднаної палати не обмежується ситуацією, коли антиконкурентні узгоджені дії вчинені саме під час закупівлі, за результатом якої укладено спірний договір. Він охоплює ширше поняття: чи достатньо умисного порушення встановленої законом заборони на участь у закупівлі для визнання договору таким, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та застосування конфіскаційних наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

З огляду на положення ч. 4 ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні правомірно враховані зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №922/3456/23, оскільки правовідносини у справах є подібними щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у спірних правовідносинах з огляду на предмет та правові підстави позову.

Колегія суддів, з огляду на предмет та правові підстави позовів, суб`єктний склад сторін, нормативно-правове регулювання (визнання договору про закупівлю недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України), вважає, що судом першої інстанції (відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України) в оскаржуваному рішенні правомірно враховані зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №922/3456/23, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, що переглядається, є подібними.

Доводи апеляційної скарги про неподібність справи №922/3456/23 до справи, що переглядається, судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та такі, що виключно зводяться до незгоди з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, стверджуючи про те, що спірний договір поставки є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, прокурор посилався виключно на рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/90-р/к від 22.05.2025, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкойл" своїми діями вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю товару, проведених відповідачем-1.

Водночас, лише сам факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у закупівлях, встановлений Антимонопольним комітетом України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України), що узгоджується з правовими висновками, викладеними об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.

Слід відзначити, що антиконкурентна поведінка сторони договору про закупівлю (яка мала місце до проведення спірної закупівлі та за яку особу було притягнуто до відповідальності згідно з Законом України "Про захист економічної конкуренції") сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Північний апеляційний господарський суд зауважує, що досліджуючи питання умислу сторін укласти саме правочин, що спрямований на порушення інтересів держави та суспільства, суд першої інстанції правильно встановив, що такий умисел був відсутній у обох сторін правочину, та прокурором не доведено у належний спосіб протилежного.

Поряд з тим, відповідно до інформації про спірну закупівлю тендерна пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" була найнижчою та становила 1395400 грн, що суттєво нижче за очікувану замовником вартість закупівлі (1500000). Економія бюджетних коштів під час проведення процедури закупівлі склала понад 104000 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" вчасно, у повному обсязі та без будь-яких зауважень зі сторони замовника поставило обумовлений договором товар. Матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника за менші кошти. Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що спірна тендерна пропозиція подана із завищенням ціни або того, що аналогічні товари могли бути поставлені за значно нижчою ціною.

Окрім того колегією суддів враховується, що рішення колегії АМКУ №60/90-р/к від 22.05.2025 оскаржується в судовому порядку.

Твердження прокурора стосовно того, що внаслідок укладення спірного договору було порушено інтереси держави та завдано матеріальних збитків суспільству спростовуються, крім іншого, також наданими відповдіачем-2 висновками судових експертів №27/08/2025 від 16.09.2025 (за результатами проведення товарознавчої експертизи) та №29/08/25 від 02.10.2025 (за результатами проведення судової економічної експертизи).

Так, зазначеними висновками встановлено, що:

- вартість авіаційного палива Джет А-1 (Jet A-1), поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" за договором №83 від 15.03.2021, повністю відповідала середньоринковим цінам, які були сформовані на оптовому ринку паливно-мастильних матеріалів України у відповідний період (березень 2021 року);

- дослідженням звітних документів підприємства доведено, що фінансовий показник рентабельності Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" за даною господарською операцією був мінімальним (невисока рентабельність). Компанія отримала звичайний нормативний прибуток, що виключає факт будь-якого «надприбутку» або протиправного збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази завдання Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету, відповідачу-1 чи суспільству внаслідок укладення та виконання вказаного правочину, протилежного прокурором не доведено.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на приписи ч. 3 ст. 228 ЦК України, відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків такої недійсності.

Аргументи прокурора стосовно неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у ряді постанов Верховного Суду та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що висновки оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладеної в постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, в якій уточнені висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду про застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, в тому числі, на які прокурор послався в апеляційній скарзі.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 28.05.2026 у справі №910/6690/24 та від 11.06.2026 у справі №922/2752/24 (висновки яких враховуються колегією суддів під час апеляційного перегляду справи №910/9387/25 з урахуванням положень ч. 4 ст. 236 ГПК України) вказав на те, що, зокрема, правова позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 не суперечить сформованим об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 висновкам, оскільки у наведеній справі Велика Палата не висновувала протилежного підходу щодо правової природи санкції, визначеної ч. 3 ст. 228 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність сукупності умов, необхідних для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності таких висновків, позаяк ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального/процесуального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин, а тому не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

Доводи, викладені відповідачем-2 у відзиві на апеляційну скаргу, беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/9387/25 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/9387/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.08.2026.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко