Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №916/1401/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1401/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

Від Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича – Ковальчук. О.М.;

Від російської федерації в особі Wydzial Konsularny Ambasady Rosji w Polsce – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 (повний текст складено та підписано 15.05.2026, суддя Петренко Н.Д.)

по справі №916/1401/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича

до російської федерації в особі Wydzial Konsularny Ambasady Rosji w Polsce

про стягнення 98 942 975,70 грн збитків, що еквівалентно 2 395 713,70 доларам США або 2 160 327 євро,

(суддя першої інстанції Петренко Н.Д., дата та місце ухвалення рішення: 05.05.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У квітні 2025 року Фізична особа-підприємець Ковальчук Олег Миколайович (далі – Позивач) звернувся з позовом до російської федерації в особі Wydzial Konsularny Ambasady Rosji w Polsce (далі – Відповідач) про стягнення збитків, заподіяних внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, у сумі 98942975,70 грн, з яких майнова шкода від втрати майна, переданого на зберігання, - 81 284 539,60 грн, з яких - 29 383 683,60 грн за договором про надання послуг зі складського зберігання № КО/1 від 26.01.2022, 28 814 536,00 грн за договором про надання послуг зі складського зберігання № КО/2 від 26.01.2022, 23086320,00 грн за договором про надання послуг зі складського зберігання № КО/3 від 26.01.2022 та 17 658 436,10 грн - інфляційні нарахування на заявлену до стягнення суму майнової шкоди за період з листопада 2022 по лютий 2025 років, а саме - 6 383 377,46 грн /за договором КО/1 від 26.01.2022/, 6 259 734,55 грн /за договором КО/2 від 26.01.2022/, 5 015 324, 04 грн /за договором КО/3 від 26.01.2022/), що еквівалентно 2 395 713,70 дол. США або 2 160 327 євро.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України ним було понесено збитки у вигляді знищення його майна, що перебувало на зберіганні у цілісному майновому комплексі, що належить Фізичній особі-підприємця Магдієву Магомеду Гаджийовичу, яке розташоване по АДРЕСА_1 , у сумі 98 942 975,70 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 у даній справі в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича до російської федерації в особі Wydzial Konsularny Ambasady Rosji w Polsce про стягнення 98 942 975,70 грн збитків, що еквівалентно 2 395 713,70 доларам США або 2 160 327 євро – відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не додано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт набуття права власності на переданий на зберігання товар, його походження та його законне перебування у Замовника.

Місцевий господарський суд вказав, що з доданих до позову документів не вбачається, на якій правовій підставі Позивачу належало передане на зберігання ФОП Магдієву М.Г. насіння соняшнику та гірчиці та не доведено можливість Позивача виростити зазначену в позовній заяві кількість сільськогосподарської продукції.

Проаналізувавши подані Позивачем матеріали, суд першої інстанції встановив відсутність доказів на підтвердження оренди Позивачем достатньої кількості посівних площ для вирощування вказаної сільгосппродукції, не надано доказів закупівлі відповідного посівного матеріалу, а також не надано доказів збору врожаю 2021 року, а у разі купівлі вказаного товару у інших осіб, - відсутні відповідні договори купівлі-продажу чи поставки.

Окрім того, заявляючи позовні вимоги, Позивач не подав до суду відповідні докази щодо розміру збитків, а саме результати незалежної оцінки збитків або судової експертизи.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивачем належними та допустимими, як того вимагають положення ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами не підтверджено, на якій правовій підставі йому належало передане на зберігання майно, а також не підтверджено розмір збитків, оскільки не проведено незалежної оцінки збитків або відповідного експертного дослідження, не ставилося питання про його проведення перед судом.

Не погоджуючись з таким рішенням Фізична особа-підприємець Ковальчук Олег Миколайович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 у даній справі– скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з російської федерації (RUSSIAN FEDERATION код ISO RU/ RUS 643) в особі Wydzial Konsularny Ambasady Rosji w Polsce (Консульский отдел Посольства России в Польше) на користь Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича 98 942 975, 70 грн. збитків, що еквівалентно 2 395 713, 7 доларам США (USD) або 2 160 327 євро (EUR) - задовольнити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи, а саме відсутність у нього, як у Фізичної особи-підприємця обов`язку фіксації врожаю сільськогосподарських культур зібраних з оброблюваних земель, що не дає змогу надати докази збору заявленого обсягу врожаю на 2021 року.

В апеляційній скарзі Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність розміру заявлених збитків через відсутність висновку експерта або незалежної оцінки, не врахувавши правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких проведення експертизи не є обов`язковим, якщо розмір шкоди може бути встановлений на підставі інших належних і допустимих доказів та простих арифметичних розрахунків.

Апелянт стверджує, що розмір завданої внаслідок збройної агресії російської федерації майнової шкоди підтверджується договорами складського зберігання, актами приймання-передачі, матеріалами кримінального провадження, розрахунком збитків, здійсненим із використанням загальнодоступної інформації, а також іншими письмовими доказами, які не потребують застосування спеціальних знань.

На переконання Позивача Господарський суд Одеської області, приймаючи оскаржуване рішення замість сприяти відновленню порушеного права Позивача, чиї майно та господарська діяльність зазнала суттєвої шкоди від воєнних дій рф, лише ускладнив доступ ФОП Ковальчука О. М. до правосуддя.

Враховуючи наведене, Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 у справі № 916/1401/25 підлягає скасуванню, а його позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 поновлено Фізичній особі-підприємцю Ковальчуку Олегу Миколайовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 по справі №916/1401/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 по справі №916/1401/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/1401/25 на: 17.08.2026 року о 12-30 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1401/25.

23.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1110/26.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

17.08.2026 у судове засідання з`явився Позивач, який підтримав доводи та вимоги викладені ними письмово. Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ковальчук Олег Миколайович є фізичною особою-підприємцем, дата реєстрації: 01.02.2018, № 25560000000139829.

Видами економічної діяльності ФОП Ковальчука Олега Миколайовича визначено в т.ч.: 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур. 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів. 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

26.01.2022 між ФОП Ковальчук Олегом Миколайовичем (Замовник) та ФОП Магдієвим Магомедом Гаджийовичем (Виконавець), було укладено Договір про надання послуг зі складського зберігання № КО/1 від 26.01.2022 (далі – Договір № КО/1), згідно з п. 1.1. якого Замовник зобов`язується передати насіння кондитерського соняшнику сорт "Лакомка", врожай 2021 року, а Виконавець зобов`язується прийняти Насіння для надання послуг з очистки, калібрування, фасування у 25 кг паперові мішки (тришарові) та подальшого зберігання передбачених в Додатку №1 до цього Договору (надалі - Послуги), і в установлений строк повернути Насіння Замовнику або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством України.

Пунктом 1.2. Договору № КО/1 визначено, що Насіння передається Замовником для очистки та калібрування на фракції 4.0., 3.8., 3.6. та фасування у паперові мішки (тришарові) по 25 кг і приймається Виконавцем до цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, будинок 21.

Згідно з п. 1.4. Договору № КО/1 передане на зберігання Насіння є власністю Замовника. Виконавець не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися Насінням Замовника, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, якщо інше не визначено цим Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору № КО/1 замовник передає, а виконавець приймає для очистки, калібрування, фасування у 25 кг. Паперові мішки (тришарові) та подальшого зберігання у фізичній вазі таку сільськогосподарську продукцію в кількості 1 363 512 кг, соняшника кондитерського (сорт "Лакомка"), вартість за одну тону в гривнях без ПДВ становить 21 550,00 грн, загальна вартість в гривнях становить 29 383 683, 60 грн.

Згідно з Актом прийому-передачі сільськогосподарської продукції від 05.02.2022, (додаток №1 до Договору № КО/1 від 26.01.2022) Замовник ФОП Ковальчук О.М. передає, а Виконавець ФОП Магдієв М.Г. приймає насіння соняшнику (Насіння) для проведення для очистки, калібрування та фасування у 25 кг паперові мішки (тришарові) у фізичній вазі: 1 363 512 кг. Загальна вартість переданого за цим Актом Насіння у гривневому еквіваленті становить 29 383 683,60 грн.

26.01.2022 між ФОП Ковальчук Олегом Миколайовичем (Замовник) та ФОП Магдієвим Магомедом Гаджийовичем (Виконавець), було укладено Договір про надання послуг зі складського зберігання № КО/2 від 26.01.2022 (далі – Договір №КО/2), згідно з п. 1.1. якого Замовник зобов`язується передати насіння гірчиці жовтої, врожай 2021 року, а Виконавець зобов`язується прийняти Насіння для надання послуг з очистки, калібрування, фасування у 25 кг паперові мішки (тришарові) та подальшого зберігання передбачених в Додатку №1 до цього Договору (надалі - Послуги), і в установлений строк повернути Насіння Замовнику або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством України.

Пунктом 1.2. Договору №КО/2 визначено, що Насіння передається Замовником для очистки та калібрування на фракції 4.0., 3.8., 3.6. та фасування у паперові мішки (тришарові) по 25 кг і приймається Виконавцем до цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, будинок 21.

Згідно з п. 1.4. Договору №КО/2 передане на зберігання Насіння є власністю Замовника. Виконавець не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися Насінням Замовника, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, якщо інше не визначено цим Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору №КО/2 замовник передає, а виконавець приймає для очистки, калібрування, фасування у 25 кг. Паперові мішки (тришарові) та подальшого зберігання у фізичній вазі таку сільськогосподарську продукцію в кількості 609 740 кг, Гірчиці жовтої, вартість за одну тону в євро без ПДВ становить 1 370,00 євро, загальна вартість в євро без ПДВ становить 835 343,80 євро.

Згідно з Актом прийому-передачі сільськогосподарської продукції від 03.02.2022 (додаток №1 до Договору №КО/2 від 26.01.2022), Замовник ФОП Ковальчук О.М. передає, а Виконавець ФОП Магдієв М.Г. приймає насіння гірчиці жовтої (Насіння) для проведення для очистки, калібрування та фасування у 25 кг паперові мішки (тришарові) у фізичній вазі: 609 740 кілограм. Вартість 1 (однієї) тони насіння гірчиці жовтої на день передачі за цим Актом становить: 1 370 євро, що еквівалентно 43 977 гривень (за курсом 32,1 грн за 1 євро). Загальна вартість переданого за цим Актом Насіння у гривневому еквіваленті становить 26 814 536 грн.

26.01.2022 між ФОП Ковальчук Олегом Миколайовичем (Замовник) та ФОП Магдієвим Магомедом Гаджийовичем (Виконавець), було укладено Договір про надання послуг зі складського зберігання № КО/3 від 26.01.2022 (далі – Договір № КО/3), згідно з п. 1.1. якого замовник зобов`язується передати насіння гірчиці білої, врожай 2021 року, а виконавець зобов`язується прийняти Насіння для надання послуг з очистки, калібрування, фасування у 25 кг паперові мішки (тришарові) та подальшого зберігання передбачених в Додатку №1 до цього Договору (надалі - Послуги), і в установлений строк повернути Насіння Замовнику або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством України.

Пунктом 1.2. Договору № КО/3 визначено, що Насіння передається Замовником для очистки та калібрування на фракції 4.0., 3.8., 3.6. та фасування у паперові мішки (тришарові) по 25 кг і приймається Виконавцем до цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, село Давидів Брід, вулиця Ювілейна, будинок 21.

Згідно з п. 1.4. Договору № КО/3 Передане на зберігання Насіння є власністю Замовника. Виконавець не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися Насінням Замовника, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, якщо інше не визначено цим Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору № КО/3 замовник передає, а виконавець приймає для очистки, калібрування, фасування у 25 кг. Паперові мішки (тришарові) та подальшого зберігання у фізичній вазі таку сільськогосподарську продукцію в кількості 496 000 кг Гірчиці білої, вартість за одну тону в євро без ПДВ становить 1 450,00 євро, загальна вартість в євро без ПДВ становить 719 200,00 євро.

Згідно з Актом прийому-передачі сільськогосподарської продукції від 03.02.2022 (додаток №1 до Договору № КО/3 від 26.01.2022), Замовник ФОП Ковальчук О.М. передає, а Виконавець ФОП Магдієв М.Г. приймає насіння гірчиці білої (Насіння) для проведення для очистки, калібрування та фасування у 25 кг паперові мішки (тришарові) у фізичній вазі: 496 000 кілограм. Вартість 1 (однієї) тони насіння гірчиці жовтої на день передачі за цим Актом становить: 1 450,00 євро, що еквівалентно 46 545,00 гривень (за курсом 32,1 грн за 1 євро). Загальна вартість переданого за цим Актом Насіння у гривневому еквіваленті становить 23 086 320,00 грн.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності цілісний майновий комплекс, який знаходить за адресою: Херсонська область, Великоолександрівський район, с. Давидів Брід, вулиця Ювілейна, будинок 21, загальною площею 946 кв.м перебуває у власності Магдієва М.Г.

В матеріалах справи міститься Вкт обстеження пошкодженого об`єкта від 15.11.2022 складений та підписаний ФОП Магдієвим М.Г, в якому зазначено, що 15 листопада 2022 року ФОП Магдієвим М.Г. було проведено огляд пошкоджень майнового комплексу та в результаті обстеження були виявлені наступні пошкодження об`єкта, що обстежувався та його складових:

1. Кабінети, допоміжні приміщення літ. А - зруйновано дах та стелю, частково спалено; зруйновані стіни, немає вікон та дверей; внутрішнє облаштування, включно з приладами, меблями та наявною паперовою документацією - згоріло. Комп`ютерне обладнання, яке розташовувалось у вищезгаданих службових приміщеннях А, повністю відсутнє.

2. Складські та цехові приміщення А1.

2.1. Приміщення А1 суттєво постраждало від вибухових снарядів: знищено перекриття стелі, згоріли дерев`яні балки, стіни частково знищено, вхідні ворота обвалились разом зі стіною; виробниче сільськогосподарське обладнання знищено артилерійськими обстрілами.

2.2. Перша технологічна виробнича лінія, що знаходилась у приміщенні А 1, частково знищена та перебуває під уламками стін та покрівлі. Машина зерноочисна Петкус (Petkus) К-547 та транспортна лінія для фасування перебувають у стані повної непридатності для подальшого використання, частина комплектуючих відсутня. Інших одиниць виробничого обладнання, що розташовувалось у даному приміщенні, виявлено не було.

2.3. Друга технологічна виробнича лінія, що знаходилась у приміщенні А 1, відсутня. Зважаючи на залишкові сліди поспішного демонтажу на місці її розташування, виробнича лінія була вивезена під час окупації с. Давиді Брід російськими військами.

2.4. Товарний мак у фізичній вазі близько 1 600 тон. що перебував на складі А1 для переробки та сортування, відсутній. Невелика кількість обгорілих залишків маку розсипано по території приміщення А1.

3. Склад літ. Г.

3.1. Приміщення Г повністю знищено, ймовірною причиною руйнувань можна вважати артилерійський обстріл.

3.1. Насіння маку у фізичній вазі близько 100 тон, що перебувало на складі Г для переробки та сортування, відсутнє.

4. Склад літ. Д.

4.1. У приміщенні Д знищено дах та стіни; насіння соняшника, що знаходилося на переробні, практично вигоріло через артилерійський обстріл

4.2. Насіння соняшнику у фізичній вазі близько 200 тон, що перебувало на складі Д для переробки та сортування, відсутнє.

5. Прохідна літ, Б - знищено залізобетоні загородження з боку другого заїзду, зламано металеві ворота.

6. Сарай літ. В - будівля частково зруйнована.

7. Туалет літ. Ж - повністю зруйновано.

4. Довколишня територія - пошкоджено асфальтобетонне покриття, розритий верхній ґрунтовий покрив та наявні глибокі ями по периметру всього складського комплексу; зруйновано вишку стільникового зв`язку, що розташовувалась на території складського комплексу.

До зазначеного Акту обстеження від 15.11.2022 додані матеріали фотофіксації заявлених пошкоджень у кількості 17 штук.

В матеріалах справи міститься Акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, затверджений від 07.07.2023 за № 836, в якому зазначено, що комісією з обстеження об`єкта, було обстежено цілісний майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

За результатами обстеження було встановлено численні пошкодження та руйнування на об`єкті, ймовірною причиною яких міг бути артилерійський обстріл.

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12023231090000935 було зареєстровано 15.03.2023 за ст. 438 ч. 1 КК України щодо пошкодження майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок артилерійських обстрілів військовослужбовцями рф.

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових кримінальне провадження №12023231090000639 було зареєстровано 15.03.2023 за ст. 438 ч. 1 КК України щодо незаконного заволодіння військовими підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф зерновими культурами, які зберігалися у майновому комплексі за адресою: Херсонська область, Бериславський район, м. Давидів Брід, вулиця Ювілейна, будинок № 21 відповідно до укладених Договорів між ФОП Ковальчук О.М. та ФОП Магдієв М.Г., в результаті чого заявникові було завдано збитки на загальну суму 81 284 539,60 грн.

В матеріалах справи наявні численні Товарно-транспортні накладні за період 3 27 січня 2022 року по 27 лютого 2022 року, щодо перевезення вантажу з села Йосипівки, Одеського району, Одеської області до села Давидів Брід, Бериславського району, Херсонської області.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Предметом позову в цій справі є стягнення збитків внаслідок неправомірних дій російської федерації - військової агресії проти України.

Відповідно до частини першої статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як Відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковані у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року.

Обидві Конвенції передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Відповідно до частини першої статті 11 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 31 липня 2006 року, Україна вживає таких заходів, які можуть бути необхідними для ефективного, пропорційного й такого, що відраджує, покарання за злочини тероризму.

Згідно зі статтею 13 Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму Україна зобов`язана вжити необхідних заходів для захисту й підтримки жертв тероризму, здійсненого на території України.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Верховною Радою України 12 вересня 2002 року, Україна має зобов`язання щодо створення механізмів компенсації жертвам злочинів тероризму. У той же час відсутність спеціального визначеного державою механізму компенсації (захисту порушеного права) не може бути підставою для відмови у захисті такого права загальними засобами, передбаченими законом, у тому числі шляхом звернення до суду.

Отже, застосування судового імунітету росії та відмова у розгляді по суті позову в цій справі означала би порушення Україною своїх міжнародно-правових зобов`язань відповідно до означених Конвенцій щодо боротьби з тероризмом (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №463/14365/21).

У постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (про неврахування висновків якої стверджує Скаржник) Верховний Суд наголосив, що на росію не поширюється судовий імунітет, оскільки "вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті Організації Об`єднаних Націй". Зокрема, Верховний Суд зазначив, що такими діями російська федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту, та грубо порушила гарантоване нормами міжнародного права право власності Позивача.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, росія, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Організація Об`єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією ціллю вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру (частина перша статті 1 Статуту Організації Об`єднаних Націй).

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія росії засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту Організації Об`єднаних Націй, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, росію зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді за Конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав росію припинити військову агресію проти України.

Генеральна Асамблея Організації Об`єднаних Націй також прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засудила військову агресію росії проти України, вимагає від росії припинення військових дій, у тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права, порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Водночас на момент розгляду цієї справи росія не виконала приписів (вимог) ані Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй ES-11/1 від 02.03.2022, ані наказу Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16.03.2022, системно продовжуючи військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення і цивільних об`єктів всупереч нормам міжнародного права.

Оскільки предметом позову в цій справі є відшкодування збитків, завданих збройною агресією росії проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті Організації Об`єднаних Націй, Верховний Суд зазначає, що у цьому випадку судовий імунітет росії не поширюється на спірні правовідносини.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20-ц, від 12.10.2022 у справі №463/14365/21, від 12.10.2022 у справі №463/14366/21, від 20.11.2024 у справі №905/17/24, від 02.09.2025 у справі № 910/4543/24.

Отже, національні суди України мають повноваження розглядати спори у справах за позовом до російської федерації про стягнення збитків.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

З огляду на те, що події, які стали підставою для вимог Скаржника про відшкодування збитків, відбулися на території України, при розгляді цього спору застосовується матеріальний закон України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом частини першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча й могло збільшитися, якби не було вчинено цивільне (господарське) правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди.

Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Щодо вини, частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Саме Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Втім, у контексті наведеного судова колегія зазначає, що за змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як було встановлено судовою колегією 26 січня 2022 року між ФОП Ковальчуком Олегом Миколайовичем та ФОП Магдієвим Магомедом Гаджийовичем укладено Договори про надання послуг зі складського зберігання № КО/1, № КО/2 та № КО/3, за умовами яких ОСОБА_2 (Замовник) передав, а Магдієв М.Г. (Виконавець) прийняв для очищення, калібрування, фасування у 25 кг паперові мішки та подальшого зберігання сільськогосподарську продукцію.

Так на виконання умов Договору № КО/1 від 26.01.2022 Замовник передав Виконавцю насіння кондитерського соняшнику сорту "Лакомка", врожаю 2021 року, у кількості 1 363 512 кг, вартістю 29 383 683,60 грн. Факт передачі підтверджується Актом прийому-передачі сільськогосподарської продукції від 05.02.2022.

За Договором № КО/2 від 26.01.2022 передано насіння гірчиці жовтої, врожаю 2021 року, у кількості 609 740 кг, вартістю 835 343,80 євро, що відповідно до Акта прийому-передачі від 03.02.2022 становило 26 814 536,00 грн за курсом 32,1 грн за 1 євро.

За Договором № КО/3 від 26.01.2022 передано насіння гірчиці білої, врожаю 2021 року, у кількості 496 000 кг, вартістю 719 200,00 євро, що відповідно до Акта прийому-передачі від 03.02.2022 становило 23 086 320,00 грн за курсом 32,1 грн за 1 євро.

Відповідно до умов зазначених договорів передане насіння залишалося власністю Замовника, а Виконавець приймав його для виконання передбачених договорами послуг та подальшого зберігання і був зобов`язаний повернути насіння Замовнику або визначеній ним особі у встановленому договорами порядку.

Факт перевезення та передачі зазначеної вище сільськогосподарської продукції для зберігання підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними за період з 27 січня 2022 року по 27 лютого 2022 року, згідно з якими відповідна продукція доставлялася із с. Йосипівка Одеського району Одеської області до АДРЕСА_1 .

Цілісний майновий комплекс, у якому зберігалася передана продукція, належав ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пізніше зазначений об`єкт нерухомого майна зазнав численних пошкоджень та руйнувань, ймовірною причиною яких міг бути артилерійський обстріл.

На підтвердження обставин пошкодження майнового комплексу та відсутності переданої на зберігання продукції в матеріалах справи наявний акт обстеження пошкодженого об`єкта від 15.11.2022, складений та підписаний ФОП Магдієвим М.Г.

Із вказаного акту вбачається, що внаслідок обстрілів майновий комплекс за адресою: Херсонська область, Бериславський район, с. Давидів Брід, вул. Ювілейна, буд. 21, зазнав значних пошкоджень та руйнувань, зокрема зруйновано та пошкоджено складські й виробничі приміщення, виробниче обладнання, покрівлю, стіни та ворота.

Також в акті зазначено про відсутність сільськогосподарської продукції, яка перебувала на території комплексу, а саме товарного маку в кількості близько 1 600 тонн, насіння маку в кількості близько 100 тонн та насіння соняшнику в кількості близько 200 тонн. До акта додано матеріали фотофіксації виявлених пошкоджень.

Крім того судовою колегією було встановлено, що актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженим 07.07.2023 за № 836, відповідно до якого комісією встановлено численні пошкодження та руйнування належного ФОП Магдієву М.Г. цілісного майнового комплексу, ймовірною причиною яких визначено артилерійські обстріли.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2023 зареєстровано кримінальне провадження № 12023231090000935 за ч. 1 ст. 438 КК України за фактом пошкодження майнового комплексу за вказаною адресою внаслідок артилерійських обстрілів військовослужбовцями російської федерації.

Також 15.03.2023 зареєстровано кримінальне провадження № 12023231090000639 за ч. 1 ст. 438 КК України за фактом незаконного заволодіння військовослужбовцями російської федерації зерновими культурами, що зберігалися у зазначеному майновому комплексі на підставі договорів, укладених між ФОП Ковальчуком О.М. та ФОП Магдієвим М.Г. У витягу з ЄРДР зазначено, що внаслідок таких дій заявникові завдано збитків на загальну суму 81 284 539,60 грн.

З наведеного в сукупності вбачається, що майнової шкоди Позивачу було завдано саме внаслідок збройної агресії російської федерації.

Судова колегія зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - Порядок №326).

За змістом пункту 1 Порядку №326 він встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії росії, починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з підпунктом 18 пункту 2 Порядку № 326 визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються:

- вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

- вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;

- вартість втрачених фінансових активів державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

- вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;

- упущена вигода державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв);

- упущена вигода підприємств недержавної форми власності;

- втрати державних підприємств, у тому числі господарських товариств, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях;

- втрати підприємств недержавної форми власності від неоплачених товарів, робіт і послуг, наданих та спожитих на тимчасово окупованих територіях.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії російської федерації (додаток до Постанови №326), оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Цим же додатком до Порядку визначено, що збитки - вартість втраченого, пошкодженого та (або) знищеного майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, ракетно-бомбових ударів в ході збройної агресії російської федерації, а також розмір витрат, необхідний для відновлення порушеного права (реальні збитки); та / або розмір доходу, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода).

Об`єктом збитків є майно, майнові права та інші активи, що належать постраждалим та зазнали руйнівного впливу, за секторами, один з яких є виробничий сектор, що включає промисловість. До збитків також належить дохід, який постраждалий міг би одержати за умови відсутності збройної агресії російської федерації (упущена вигода). (пункт 6 додатку до Порядку №326).

Відповідно до пункту 8 додатку до Порядку №326 метою оцінки збитків є:

- визначення розміру реальних збитків (у вартісному виразі);

- визначення упущеної вигоди;

- визначення витрат, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу.

Під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією російської федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання застосовується Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією російської федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858.

Відповідно до п. 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Судова експертиза (експертне дослідження), що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України Про судову експертизу, з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

З наведеного вбачається, що законодавець чітко визначив спеціальний порядок встановлення та доказування розміру збитків, завданих внаслідок збройної агресії російської федерації. Зокрема, розмір таких збитків має визначатися відповідно до встановлених Методикою процедур шляхом проведення незалежної оцінки збитків або судової експертизи (експертного дослідження), а відповідні обставини підлягають підтвердженню належними та допустимими доказами. Відтак, самі по собі документи, що підтверджують факт пошкодження чи знищення майна, не можуть без проведення відповідної оцінки або експертного дослідження достовірно підтверджувати саме розмір завданих збитків.

Зазначене спростовує доводи Апелянта, що проведення експертизи у спірних правовідносинах не є обов`язковим, якщо розмір шкоди може бути встановлений на підставі інших належних і допустимих доказів та простих арифметичних розрахунків.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять відповідних доказів щодо визначення розміру збитків, як того вимагає вказані вище положення законодавства, а саме відсутні результати незалежної оцінки збитків або судової експертизи.

Враховуючи наведе, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами розміру збитків, завданих внаслідок знищення вказаної ним продукції у наведених у позові обсягах, що як того вимагає Постанови КМУ від 20.03.2022 № 326.

Крім того апеляційний господарський суд зауважує, що надані Позивачем Договори про надання послуг зі складського зберігання від 26.01.2022 та товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення та передачу передбаченої цими договорами сільськогосподарської продукції, самі по собі не є достатніми та об`єктивними доказами фактичного перебування зазначеної продукції загальною вартістю 81 284 539,60 грн у майновому комплексі на момент його пошкодження. Вказані документи підтверджують факт укладення договорів та переміщення (передачі) продукції, однак не підтверджують її фактичну наявність, кількість та вартість на момент пошкодження майнового комплексу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Ризик наслідків вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій, у даному випадку не надання первинних документів та відмови від проведення експертизи, несе сторона у справі, на яку покладено обов`язок доведення обставин, на наявність яких вона посилається.

Разом з тим апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували як саме та на якій правовій підставі значний обсяг зазначеної продукції опинився у його власності.

Зокрема, матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували придбання зазначеної продукції позивачем, зокрема договорів купівлі-продажу (поставки), видаткових накладних, платіжних документів, товарно-транспортних накладних, складських документів чи інших доказів, які у своїй сукупності могли б підтвердити виникнення у позивача відповідного права на вказану продукцію, особливо з огляду на її значний обсяг та вартість.

При цьому сам факт укладення Позивачем Договорів про надання послуг зі складського зберігання та оформлення товарно-транспортних накладних на перевезення продукції не є безумовним підтвердженням належності цієї продукції позивачу, оскільки вони лише можуть підтверджувати факт договірних відносин між сторонами, а також переміщення певного вантажу, однак самі по собі не встановлюють джерело походження продукції та правову підставу набуття позивачем власності на неї.

Також матеріали справи не містять доказів того, що спірна сільськогосподарська продукція була вирощена Позивачем самостійно. Так не надано, зокрема, документів, які б підтверджували вирощування відповідних сільськогосподарських культур, їх збір та оприбуткування, відображення у бухгалтерському обліку чи інші обставини, що свідчили б про виникнення у позивача права власності на спірну продукцію.

Встановлення факту належності майна позивачу є необхідною передумовою для вирішення питання про наявність у нього права на відшкодування збитків, завданих втратою, пошкодженням або знищенням такого майна.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували правову підставу набуття позивачем права власності на спірну продукцію, судова колегія позбавлена можливості встановити, що саме Позивач був її власником та, відповідно, особою, якій завдано збитків унаслідок її втрати. Такий висновок узгоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Твердження Позивача про те, що він, як фізична особа-підприємець, не зобов`язаний вести бухгалтерський облік, колегія суддів вважає помилковим в контексті обов`язку доказування. Хоча чинне законодавство (Податковий кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») дійсно надає ФОП певні спрощення, однак зазначене не звільняє Позивача від обов`язку надати належні та допустимі докази на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема щодо належності йому спірної продукції, за втрату якої він просить стягнути збитки.

Крім того апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в Акті обстеження пошкодженого об`єкта від 15.11.2022, складеним та підписаним ФОП Магдієвим М.Г., зазначено про відсутність товарного маку у фізичній вазі близько 1 600 тонн, насіння маку у фізичній вазі близько 100 тонн та насіння соняшнику у фізичній вазі близько 200 тонн, які перебували відповідно на складах А1, Г та Д.

При цьому судова колегія зауважує, що вказаний акт не містить опису знищеної сільськогосподарської продукції у конкретних обсягах, яка була передана ФОП Ковальчуком О.М. ФОП Магдієву М.Г. на зберігання за Договорами № КО/1, № КО/2 та № КО/3 від 26.01.2022.

Також відповідна інформація відсутня і у Акті комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, затвердженого від 07.07.2023 за № 836.

Судова колегія зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволили суду ідентифікувати відповідну продукцію та підтвердити її вартість на суму 81 284 539,60 грн станом на момент пошкодження майнового комплексу, а тому склад цивільного правопорушення в частині доведеності розміру збитків є неповним.

Враховуючи відсутність доказів реального обсягу втраченого майна Позивача, позовні вимоги про стягнення збитків, то похідні вимоги про інфляційні нарахування також не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи Апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, є такими, що не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи; обставини, які мають значення по справі, судом установлені правильно. Порушень норм матеріального та процесуального права апеляційним господарським судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 по справі №916/1401/25 за наведених Апелянтом доводів та мотивів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 по справі №916/1401/25 залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича задоволенню не підлягає, судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Апелянта.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олега Миколайовича на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 по справі №916/1401/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 по справі №916/1401/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 Господарсько процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.08.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош