Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №916/5600/23 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5600/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області – Тишевич Н.М.;

від Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області – Воронков В.О.;

від Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області – Тараненко Ю.О.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест" – не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл"” – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 (повний текст складено та підписано 21.05.2026)

по справі № 916/5600/23

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області

до відповідачів:

- Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест";

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Саф`янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області

про стягнення шкоди у розмірі 1 283 850 грн,

(суддя першої інстанції Малярчук І.А., дата та місце ухвалення рішення: 20.05.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У грудні 2023 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (далі – Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі –Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест" (далі – Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" (далі – Відповідач -3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі – Третя особа) про стягнення шкоди у розмірі 1 283 850 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що внаслідок витікання води з мереж водогону, розташованого біля АЗС "АВІАС", було пошкоджено асфальтобетонне покриття та узбіччя автомобільної дороги державного значення М-15 Одеса – Рені. Позивач стверджував, що руйнування дорожнього покриття стало наслідком неналежної експлуатації мереж водопостачання та бездіяльності відповідачів, що спричинило необхідність проведення відновлювальних робіт вартістю 1 283 850 грн. У зв`язку з цим Позивач просив стягнути солідарно з Відповідачів на свою користь збитки у зазначеному розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у даній справі було відмолено повністю у задоволенні позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" про стягнення шкоди у розмірі 1283850 грн; витрати по сплаті судового збору покладено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області.

Суд першої інстанції виходив з того, що Позивач пов`язує виникнення просадки дорожнього покриття з діяльністю АЗС "АВІАС", однак наявними у справі доказами підтверджено, що зазначена АЗС розташована не в межах смуги відведення автомобільної дороги державного значення М-15, а на окремій земельній ділянці в межах населеного пункту.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивач не надав належних доказів, які б беззаперечно підтверджували належність Відповідачам водогону, пожежного гідранта та колодязя, їх обов`язок щодо утримання цих мереж, а також факт порушення ними правил експлуатації, що перебуває у прямому причинному зв`язку з пошкодженням дорожнього покриття.

Також суд першої інстанції вказав на недоведеність протиправної поведінки Відповідачів, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів їх причетності до пошкодження дорожнього покриття. Надані Позивачем акти обстеження, дефектні акти, кошторисна документація та документи щодо вартості ремонтних робіт, на переконання суду, підтверджують лише факт пошкодження дорожнього покриття та понесення витрат на його відновлення, проте не доводять особу заподіювача шкоди та причинний зв`язок між діями Відповідачів і заявленими збитками.

З огляду на недоведеність протиправної поведінки Відповідачів, причинного зв`язку між їх діями чи бездіяльністю та заявленими збитками, а також підстав для покладення на них відповідальності, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог та відмовив у їх задоволенні в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі № 916/5600/23 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області про солідарне стягнення з Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" збитків у розмірі 1283850 грн задовольнити та здійснити розподіл судових витрат, понесених Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Скаржник зазначає, що своїм рішенням суд першої інстанції спростував наявність факту завдання шкоди Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області та фактично надав можливість Відповідачам уникнути відповідальності.

На переконання Апелянта місцевим господарським судом невірно оцінено докази щодо причинно-наслідкового зв`язку, унаслідок чого було здійснено помилкові висновки щодо відсутності причинного зв`язку між пошкодженням автомобільної дороги та діями Відповідачів.

Водночас, на підтвердження позовних вимог, матеріали справи містять: акт обстеження просадки земляного полотна автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), км 229+500 від 31.05.2022; акт дефектів технічного огляду об`єкта від 10.06.2022; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2022 року; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та втрат за жовтень 2022 року на суму 1 283 850 грн; платіжне доручення від 06.10.2022 № 644 на сплату 1283850 грн. Означені докази у сукупності, на переконання Позивача, підтверджують наявність пошкодження автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), км 229+500; причину пошкодження, а саме витік води з мережі водогону, яка забезпечувала роботу АЗС та наявність матеріальних збитків, завданих державі в особі Служби, у вигляді витрат на проведення аварійних відновлювальних робіт понесення Службою реальних збитків – оплата робіт підряднику.

Апелянт вважає, що суд фактично поклав на Позивача обов`язок довести обставини, які перебувають виключно у сфері контролю та володіння Відповідачів, зокрема: наявність або відсутність пожежного гідранта та його використання, його технічний стан та коло осіб, які мають відношення до його обслуговування.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував правовий статус власника та користувача АЗС, оскільки матеріалами справи підтверджено, що саме власник (Відповідач -2) та користувач (Відповідач-3) об`єкта повинні були забезпечувати належний технічний стан відповідних інженерних мереж та споруд, а також нести відповідальність за наслідки їх неналежної експлуатації.

Позивач зазначає, що Відповідач-1, як балансоутримувач, не міг допустити незаконне врізання будь-яких споруд до мереж водогону або взагалі відсутність на АЗС таких комунікацій.

Апелянт вказує, що факт завдання шкоди підтверджується встановленим пошкодженням автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), км 229+500 та необхідністю її аварійного відновлення.

Разом з тим, бездіяльність Відповідачів полягає у незабезпеченні належного технічного стану пожежного гідранта, колодязя та водопровідної мережі, що обслуговували АЗС. Причинний зв`язок підтверджується висновками комісії про те, що саме витік води через пошкоджений елемент мережі спричинив замокання ґрунту та просадку дорожнього полотна. Реальними збитками є витрати Позивача на аварійне відновлення дороги у сумі 1283850 грн, підтверджені первинними документами.

На переконання Скаржника, висновки суду першої інстанції суперечать принципу розподілу доказового тягаря, закріпленому у ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме Відповідачі повинні були надати докази на спростування встановлених Позивачем обставин та довести відсутність своєї вини, що узгоджується з положеннями частини другої ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5600/23; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/5600/23 на 17.08.2026 року об 11-00 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5600/23.

17.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5600/23.

23.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві Відповідача-3 заперечує проти задоволення апеляційної скарги Позивача та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

На переконання Відповідача-3, Апелянт не довів усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення деліктної відповідальності, а саме не підтвердив належними та допустимими доказами протиправну поведінку Відповідача, наявність причинного зв`язку між його діями та заявленими збитками, а також вину.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" стверджує, що позиція Позивача про те, що місце заподіяння шкоди на узбіччі автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 229+500 відповідає місцю розташування АЗС за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, село Саф`яни, вулиця Красива, будинок 2, ґрунтується на припущеннях та не відповідає вимогам діючого законодавства.

Крім того, Відповідач-3 зазначає, що в орендованому ним об`єкті були відсутні пожежний колодязь, пожежний гідрант, пожежний резервуар та централізоване водопостачання, вода для потреб АЗС доставлялася привозним способом, а будь-які договірні відносини з КП “Джерело|” відсутні.

На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл", матеріали справи свідчать, що водогін, з якого, за твердженням Позивача, стався витік води, розташований у межах смуги відведення автомобільної дороги та перебуває на балансі саме Позивача.

Таким чином, Позивач не довів належними допустимими та достатніми доказами факту вчинення Відповідачем-3 протиправної поведінки, не довів наявність причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю Відповідачем-3 та заявленими збитками, а тому апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області є безпідставною та необґрунтованою.

25.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві Відповідач-1 заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає її необґрунтованою, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі №916/5600/23 таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідач-1 зазначає, що Апелянтом не доведено належними та допустимими доказами наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідачів та пошкодженням автомобільної дороги, а також їх вини у заподіянні заявлених збитків. Вказує, що подані Позивачем акти обстеження та дефектні акти складені комісіями, правові підстави створення, склад та повноваження яких не підтверджені, а їх висновки мають припущення та не містять належного обґрунтування причин виникнення пошкоджень дорожнього покриття.

На переконання Відповідача-1, акт обстеження від 31.05.2022 містить лише ймовірний висновок щодо причин просідання дорожнього полотна, а акт огляду дефектів від 10.06.2022 не встановлює винних осіб, причин пошкодження та не підтверджує факт вимивання земляного полотна внаслідок пошкодження водогону.

Відповідач-1 наголошує, що зазначені документи складені без участі Відповідачів та не мають між собою належного доказового зв`язку. Крім того, документи щодо проведення ремонтних робіт та їх вартості підтверджують лише факт виконання робіт і понесення Позивачем витрат, але не доводять протиправність дій Відповідачів, причинний зв`язок та підстави для покладення на них обов`язку з відшкодування шкоди.

Комунальне підприємство "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області зазначає, що Позивачем не доведено наявності всіх необхідних елементів цивільного правопорушення, зокрема протиправної поведінки КП “Джерело”, причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою, а також обґрунтованого розміру збитків.

Відпоідач-1 вказує, що сам факт перебування водопровідних мереж на балансі КП “Джерело” не свідчить про його відповідальність за облаштування та експлуатацію пожежного гідранта, який був встановлений іншою особою без участі Відповідача. Посилання Позивача на порушення Правил №30 та Інструкції №696 є безпідставними, оскільки зазначені нормативні акти не покладають на Відповідача обов`язків щодо об`єкта, власником чи користувачем якого він не є.

Крім того, на переконання Відповідача-1, Позивачем не надано належних та допустимих доказів причинного зв`язку між станом гідранта та пошкодженням автомобільної дороги, а також не підтверджено необхідність і розмір заявлених витрат на її відновлення, а подані документи лише підтверджують факт виконання робіт та їх оплату, але не доводять, що саме Відповідач є особою, відповідальною за виникнення шкоди.

З огляду на наведене, вимоги Позивача ґрунтуються на припущеннях, а його висновки не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

12.08.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2026 задоволено заяву Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Відповідач-2 та Третя особа своїм правом на подання відзиву не скористались, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

17.08.2026 у судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явились представники Позивача, Відповідач-1 та Третьої особи, які підтримали доводи та вимоги викладені ними письмово. Представники Відповідача-2 та Відповідача-3 у судове засідання не з`явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності Відповідача-2 та Відповідача-3, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та відзиви на неї, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача-1 та Третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акта обстеження просадки земляного полотна автомобільної дороги М15 на км 229+500 від 31.05.2022, комісією у складі провідного інженера відділу технічного контролю Служби автомобільних доріг в Одеській області Майбородюка В.П., першого заступника голови Саф?янівської сільської ради Хаджикова П.В., директора УЖКГ Саф?янівської сільської ради Делігіоз П.Д. директора КП “Джерело” Осики О.С., майстра АЗС “Авіас” ТОВ “Укрнафта” Шатилова С.Є. (який відмовився від підпису) було проведено обстеження просадки асфальтобетонного покриття та узбіччя автомобільної дороги М 15 на км 229+500 глибиною 0,6 м. Обстеженням, було встановлено, що просідання поверхні ґрунту та покриття має воронковидну форму з центром де розташований пожежний колодязь, що належить АЗС “Авіас” ТОВ “Укрнафта”. Встановлено, що просадка утворилась внаслідок витоку води з мереж водопроводу. Виявлено, що під час будівництва АЗС “Авіас” в 2010 році (орієнтовно) на існуючий водогін діаметром 150 мм, який проходить на відстані 5 м від краю покриття на глибині 1,5 м, безпосередньо на чавунну трубу водогону, було змонтовано пожежний гідрант (що дало навантаження на грубу) та збудовано пожежний колодязь. Документації на видачу технічних умов та погодження на влаштування пожежного гідранта на трубі водогону у балансоутримувача мереж не знайдено. Пожежний колодязь та пожежний гідрант влаштовані для забезпечення роботи АЗС. Прямо в тіло пожежного гідранта було вварено стальний патрубок, до якого була приєднана пластикова труба мережі водопостачання для потреб АЗС. Внаслідок корозії патрубок зруйнувався і почався витік води в колодязі, який почав просідати. Про це свідчать сліди багатошарової іржі на ґідранті нижче вварки патрубка. Ймовірно, внаслідок просадки пожежного гідранта і колодязя, відбулося руйнування труби водогону і замочування збільшилось. Таким чином, відповідальність за руйнування ділянки дороги М15 на км 229+500 та руйнування водогону несе ТОВ “Укрнафта”, якому належить АЗС “Авіас”.

Актом дефектів технічного огляду об`єкту від 10.06.2022, затвердженого заступником начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг в Одеській області Г.Ю. Краснорудським за проведеним технічним оглядом державної автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 228+000-км 229+000 встановлені наступні пошкодження: “основний проїзд, пошкоджено проїзну частину пошкоджено, основу дорожнього одягу зруйновано, земляне полотно вимито струмом пошкодженого водогону км 228+000-км 229+000 провал проїзної частини”; зроблено висновок про те, що автомобільна дорога загального користування державного значення M-15 Одеса - Рені (па м. Бухарест) км 228+000 км 229+000 відповідно до передбачених обсягів робіт і розрахунків, витрат основних будівельних матеріалів підлягає ремонту пошкодженого земляного полотна основи дорожнього одягу та проїзної частини за рахунок експлуатаційного утримання, та в подальшому вживанню заходів щодо відшкодування збитків з винної або винних осіб та організацій в передбаченому законом порядку, про що і складено цей акт.

Додатками до Акту дефектів від 10.06.2022 є довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3, якою встановлено розмір виконаних робіт – 1283850 грн разом з ПДВ та Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 06.10.2022 на суму 1283850 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №644 від 06.10.2020, згідно якого Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області сплатила ТОВ “Евродор” 1 283 850 грн за договором № EY 4 від 30.04.2021.

На виконання робіт ТОВ “Евродор” по аварійному відновленню автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса - Рені (на м. Бухарест), км 228+000 - км 229+000 Позивачем надано до суду: Акти на закриття прихованих робіт №1 від 07.09.2022, №2 від 07.09.2022, №3 від 07.09.2022, №4 від 08.09.2022, №5 від 08.09.2022, №6 від 08.09.2022, №7 від 08.09.2022, №8 від 08.09.2022; Акт приймання виконаних робіт по договору № EY 4 від 30.04.2021; довідку про вартість виконаних робіт за договором № EY 4 від 30.04.2021 на суму 1 283 850,00 грн.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №352777189 від 02.11.2023 право власності на нежитлову будівлю (автозаправна станція на 250 заправлень на добу), загальною площею 41.6 кв.м., розташовану за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Сафяни, вул. Красива, буд. 2 належить ТОВ “ Лайк Інвест ”. Згідно витягу об`єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5122085900:02:001:0001, яке перебуває у власності Саф`янської сільської ради.

21.02.2023 за №01-344/06, 02.11.2023 за №01-4597/06 та 02.11.2023 за №01-4598/06 Позивачем були направлені Відповідачам претензії про відшкодування спричинених збитків. У означених претензіях Позивач просив здійснити відшкодування завданої матеріальної шкоди з кожного з Відповідачів по 1283850 грн.

13.11.2023 ТОВ “Лайк Інвест” за вих.№69/11 було надано відповідь на претензію Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області, в якій відзначено про невизнання та відмову у відшкодуванні збитків на суму 1 283 850 грн.

В матеріалах справи наявна копія Договору оренди земельної ділянки №5122085900:02:001:0001 від 05.04.2018, згідно якого Саф`янська сільська рада передала в оренду ТОВ “Лайк Інвест” земельну ділянку, загальною площею 0,2346 га строком на 49 років, за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Саф`яни, вул. Красива, буд. 2.

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2018 земельна ділянка надається у користування орендаря для ведення комерційної діяльності (будівництво, експлуатація та обслуговування АЗС).

Пунктом 5.4. Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2018 встановлені умови збереження стану земельної ділянки: використання ділянки у відповідності до прєкту забудови з дотриманням вимог чинного законодавства, державних будівельних та інших норм та правил.

Згідно з п. 9.4.3. Договору оренди земельної ділянки від 05.04.2018 орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення в пункті 1.2. цього договору, забезпечувати належний санітарний, протипожежний, екологічний стан земельної ділянки.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі від 23.03.2017 ТОВ “ПЕТРОЛ-ГАРАНТ” передано ТОВ “Лайк Інвест” в якості внеску в статутний капітал товариства нежитлову будівлю (автозаправну станцію на 250 заправлень на добу), загальною площею 41.6 кв.м., розташовану за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Саф`яни, вул. Красива, буд. 2; №2,3,4,5 – ємності; №1,6 – надвірні споруди, а також не обмежуючись викладеним все інше невідокремлене від цього нерухомого майна приналежне майно необхідне для функціонування зазначеного об`єкту нерухомості та інше майно.

В матеріалах справи також наявні:

- договір оренди АЗС №ЛИ01-12/04 від 01.12.2021, за яким ТОВ “Лайк Інвест” передало ТОВ “Мотор Ойл”, у тому числі, у тимчасове платне користування автозаправну станцію за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Саф`яни, вул. Красива, буд. 2;

- акти приймання-передачі до договору оренди АЗС №ЛИ01-12/04 від 01.12.2021 від 06.02.2022, від 24.01.2022, від 24.01.2022, від 04.01.2022, у тому числі акт від 24.01.2022 за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Саф`яни, вул. Красива, буд. 2, за яким передано об`єкт нерухомого майна АЗС на 250 заправлень на добу, літ.А, Ємності 2,3,4,5, споруди 1,6.

Відповідачем – ТОВ “Октан Лімітед” (первісний відповідач) було подано до суду Договір оренди АЗС та обладнання №ЛИ01/09-3 від 01.09.2018, укладений між ТОВ “Октан Лімітед” та ТОВ “Лайк Інвест”, розташованої за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Саф`яни, вул. Красива, буд. 2; акт приймання-передачі до договору оренди АЗС №ЛИ01/09-3 від 01.09.2018 за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Саф`яни, вул. Красива, буд. 2; акт від 03.09.2018 прийому-передачі до договору оренди АЗС та обладнання №ЛИ01/09-3 від 01.09.2018 за яким передано частину приміщення АЗС загальною площею забудови 39,6 кв.м., що належить ТОВ “Лайк Інвест” на праві власності за адресою Одеська обл., Ізмаїльський р-н., с. Саф`яни, вул. Красива, буд. 2 (об`єкт нерухомого майна: стаціонарна АЗС на 250 заправок на добу – літ.А; касовий апарат “СЕККА ND-797.01”, заводський номер НТ00001121); додаткову угоду від 18.01.2020 до договору оренди АЗС та обладнання №ЛИ01/09-3 від 01.09.2018, якою розірвано договір за згодою сторін; акт від 03.02.2020 приймання-передачі (фактичного повернення) майна, переданого в оренду за договором оренди АЗС та обладнання №ЛИ01/09-3 від 01.09.2018.

В матеріалах справи також міститься: мовою оригіналу – проект на строительство АЗС на 250 заправок в сутки на а/д Измаил-Одесса в с. Сафьяны Измаильского р-на 2003 року; розпорядження Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області від 27.12.2004 №1295/А-2004; акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництва об`єкту експлуатації від 23.12.2004; мовою оригіналу – комплексноеэкспертное заключение №438 про проекту ВЗС на 250 заправок в сутки на автодороге Измаил – Одесса в с. Сафьяны від 24.09.2003 №438; висновок експертизи УПБ України в Одеській області від 26.08.2003 №16/1/3479; лист Державної служби автомобільних доріг України УКРАВТОДОР від 05.09.2003 №9-5/1050; лист Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 11.01.2024 №05 директору МП «ПВК» Пікуліну Дмитру Михайловичу; лист директора МП «ПВК» Пікуліна Дмитра Михайловича №2 від 23.01.2024 Комунальному підприємству "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області; кадастрова карта та фото-схема земельної ділянки з кадастровим номером 5122085900:02:001:0001; технічна документація з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у довгостроковій оренді строком на 49 (сорок дев`ять) років у Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційна фірма “РОМБ” для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (код КВЦПЗ 12.08 — для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), що розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Красива, 2; договір, укладений між ТОВ “Лайк Інвест”, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційна фірма “РОМБ”, як покупцем, купівлі-продажу від 14.08.2025 нерухомого майна у приватну власність, а саме нежитлову будівлю автозаправної станції на 250 заправлень на добу, розташовану за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, село Саф`яни, вулиця Красива, будинок 2, до складу відчужуваного нерухомого майна входять: літера А — автозаправна станція загальною площею 41,6 кв.м, а також споруди та об`єкти інфраструктури, зокрема № 2, 3, 4, 5 та ємності № 1– 6; акт приймання-передачі від 18.08.2015 до договору купівлі-продажу від 14.08.2025.

Судовою колегією також встановлено, що у даній справі ухвалою суду від 18.12.2024 призначено судову комплексну експертизу по справі №916/5600/23; на розгляд судової комплексної експертизи у сфері земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз поставлено наступні запитання: 1) Чи розміщена АЗС “АВІАС” - нежитлова будівля автозаправної станції на 250 заправлень на добу, яка відповідно до витягу № 352777189 від 02.11.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужених об`єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, належать на праві власності ТОВ “Лайк Інвест”, на земельній ділянці, кадастровий номер 5122085900:02:001:0001, що перебуває в оренді ТОВ “Лайк Інвест” за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Красива, 2 на узбіччі автомобільної дороги загального користування державного значення М- 15 Одеса -Рені (на м. Бухарест) км 228+000 - км 229+500? 2) Чи розміщений пожежний колодязь безпосередньо збудований на чавунну трубу водогону діаметром 150 мм, що проходить на відстані 5м від краю автодорожнього покриття на глибині 1,5м, на земельній ділянці, кадастровий номер 5122085900:02:001:0001, що перебуває в оренді ТОВ “Лайк Інвест” за адресою Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Красива, 2? 3) Чи міг виток води з пожежного колодязя безпосередньо збудованого на чавунну трубу водогону діаметром 150 мм, що проходить на відстані 5м від краю автодорожнього покриття на глибині 1,5м, в який вмонтовано пожежний гідрант спричинити просідання асфальтного покриття та узбіччя автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 228+000 - км 229+500 в об`ємі пошкодження асфальтного покриття площею 602 кв.м.? 4) Чи відповідає об`єм проведених підрядною організацією ТОВ “Евродор” відновлювальних робіт на площі 602 кв.м. розміру пошкодженого асфальтного покриття та узбіччя автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 228+000 - км 229+500 спричиненого внаслідок витікання води з пожежного колодязя безпосередньо збудованого на чавунну трубу діаметром 150 мм, що проходить на відстані 5м від краю покриття на глибині 1,5м, в який вмонтовано пожежний гідрант, розташованого на узбіччі автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 229+500, км 228+000 - км 229+000 з врахуванням Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України Г.1-218-113:2009 (далі - Правила), затверджених Наказом від 01.07.2009 №320 Державної служби автомобільних доріг України “Укравтодор”? Яка вартість відновлювальних робіт відповідає фактичному об`єму пошкодженого асфальтного покриття?; проведення судової комплексної експертизи у сфері земельно-технічної та будівельно-технічної експертиз доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 02883110); надіслано справу №916/5600/23 Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 02883110); зупинено провадження по справі №916/5600/23.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотор Ойл” залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 по справі №916/5600/23 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2025 поновлено провадження по справі №916/5600/23 з урахуванням поданого судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Дмитром Кішко відповідного клопотання; призначено засідання суду по справі №916/5600/23 на 14.11.2025 о 11:00; зобов`язано сторони подати до суду в строк до 14.11.2025 перелічені у клопотанні судового експерта докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2025 доручено проведення комплексної судової експертизи по справі №916/5600/23 Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 02883110) за питаннями викладеними в ухвалі ГСОО від 18.12.2024 по справі №916/5600/23; дозволено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проведення комплексної судової експертизи по справі №916/5600/23 за участі фахівців у галузі інженерної геології, гідрогеології та ґрунтознавства для комплексного дослідження питань, викладених у п.п. 3, 4 резолютивної частини ухвали ГСОО від 18.12.2024 по справі №916/5600/23, а також проведення відповідних лабораторних досліджень фізико-механічних властивостей ґрунтів, порід та складу дорожньої основи та дорожнього одягу; дозволено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України провести за необхідності комплексну експертизу по справі №916/5600/23 у строк 90 днів; витрати по оплаті судової експертизи покладено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (код ЄДРПОУ 25829550); надіслано справу №916/5600/23 Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 02883110); зупинено провадження по справі №916/5600/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2025 поновлено провадження по справі №916/5600/23 з урахуванням поданого директором Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Дмитром Кішко супровідного листа від 24.12.2025 за вх.№ 41352/25, разом з клопотанням судових експертів; призначено засідання суду по справі №916/5600/23; зобов`язано сторони подати до суду за клопотанням судових експертів, доданого до супровідного листа від 24.12.2025 за вх.№ 41352/25 в строк до 16.01.2026: 1) актуальний технічний паспорт на нежитлові будівлі автозаправної станції “ABIAC”, яка розташована в с. Саф?яни Ізмаїльського району Одеської області по вул. Красива, 2 (дорога М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 228+000 - км 229+500), який відповідає фактичному складу будівель та споруд, у повному обсязі; 2) паспорт ділянки автомобільної дороги державного значення M15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 229+500, км 228+000 - км 229+000; 3) висновок профільної лабораторії щодо визначення причин замокання ґрунту в місці розташування ділянки пошкодженого асфальтного покриття; зобов`язано сторони подати до суду письмові міркування щодо проведення експертизи судовим експертом ОНДІСЕ у строк понад 90 днів, у зв`язку із актуальним навантаженням експертів ОНДІСЕ; зобов`язано сторони подати до суду письмові міркування щодо відсутності можливості у ОНДІСЕ залучення профільних фахівців, спеціалістів та організацій; пропозиції щодо визначення та залучення до проведення судової експертизи відповідних фахівців.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 поновлено строк Службі відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на подання клопотання про витребування доказів по справі №916/5600/23; задоволено клопотання Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області від 28.01.2026 за вх.№ 3291/26 про витребування доказів по справі №916/5600/23; витребувано у ТОВ “Комерційна фірма “РОМБ” (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Січових Стрільців, 3Г, код ЄДРПОУ 41926096) актуальний технічний паспорт на нежитлові будівлі автозаправної станції “ABIAC”, яка розташована в с. Саф?яни Ізмаїльського району Одеської області по вул. Красива, 2 (дорога М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 228+000 - км 229+500), який відповідає фактичному складу будівель та споруд, у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 надіслано справу №916/5600/23 для проведення комплексної судової експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 02883110) за питаннями викладеними в ухвалі ГСОО від 18.12.2024 по справі №916/5600/23; долучено письмові міркування сторін щодо відсутності можливості у ОНДІСЕ залучення профільних фахівців, спеціалістів та організацій; пропозиції щодо визначення та залучення до проведення судової експертизи відповідних фахівців; доручено ОНДІСЕ залучити профільних фахівців, спеціалістів та організацій для проведення комплексної судової експертизи по справі №916/5600/23; дозволено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України провести комплексну експертизу по справі №916/5600/23 у строк 90 днів; зупинено провадження по справі №916/5600/23.

10.03.2026 за вх.№ 8501/26 до суду від в.о. директора ОНДІСЕ Антоніни Черемнової надійшов лист, в якому повідомлено, що в ОНДІСЕ відсутні профільні фахівці для визначення причин замокання ґрунту в місці розташування ділянки пошкодженого асфальтного покриття, а також установа не має можливості залучити відповідних профільних фахівців або організацій, у зв`язку з чим, ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.12.2024 по справі №916/5600/23 залишено без виконання та повернуто матеріали справи №916/5600/23 до суду.

Отже, судовою колегією встановлено, що експертизу у даній справі проведено не було, та за результатами розгляду даної справи судом ухвалено рішення, яким було відмолено повністю у задоволенні позову Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області до Комунального підприємства "Джерело" Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор Ойл" про стягнення шкоди у розмірі 1283850 грн; витрати по сплаті судового збору покладено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої, другої ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права. Тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було би відновлення свого порушеного права особою. Крім того, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому господарському суду необхідно відрізняти обов`язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (Глава 51 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного суду №904/5489/18 від 16.04.2020).

Наведена вище норма встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Окрім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1 Закону України “Про автомобільні дороги” визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

За змістом статті 7 цього Закону автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.

Відповідно до положень статті 10 Закону України “Про автомобільні дороги” управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення.

Статтею 11 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування державного значення є, зокрема, забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами, озеленення смуги відведення автомобільних доріг загального користування державного значення.

Відповідно до пункту 3 статті 13 Закону України “Про автомобільні дороги” орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 9 Закону України “Про автомобільні дороги” складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Відповідно до п. 24 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, власники та користувачі інженерних комунікацій та споруд, що розташовані в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування або "червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, зобов`язані утримувати в належному стані охоронні зони інженерних комунікацій. У разі виявлення небезпечних умов в експлуатації споруд і об`єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об`єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів, а також уповноважений підрозділ Національної поліції.

Відповідно до положень розділу 1 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 30 від 05.07.1995 (далі - Правила №30) ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники). За невиконання цих Правил відповідальними є виробники.

Згідно з п.п 2.1.3 п. 2.1 розділу 2 Правил №30 технічна експлуатація систем водопостачання та водовідведення повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і якісних показниках з урахуванням вимог охорони водойм від забруднення стічними водами і раціонального використання водних ресурсів.

Відповідно до п.п. 2.1.4. п. 2.1 розділу 2 Правил №30 для забезпечення безперебійної і економічної роботи систем водопостачання та водовідведення необхідні:

сучасне метрологічне забезпечення вимірювань витрати та кількості питної води і стічних вод, яка включає до себе відповідні засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), так і методики виконання вимірювань (далі - МВВ);

висококваліфікований технічний персонал, який виконує вимоги посадових інструкцій, правил технічної експлуатації та охорони праці;

контроль і аналіз умов роботи, що склались, в першу чергу - економічних;

організація раціональних режимів експлуатації мереж і споруд, які забезпечують удосконалення та інтенсифікацію їх роботи, максимальне використання резервів, впровадження прогресивної технології на основі сучасних досягнень науки і техніки;

механізація і автоматизація виробничих процесів, проведення заходів для зменшення втрат води, ресурсів і матеріалів;

профілактичний огляд і планово-попереджувальний ремонт мереж і споруд, їх елементів і устаткування;

постійний контроль за якістю і кількістю стічних вод, що скидають підприємства у комунальну каналізацію;

постійний контроль за рибозахисними пристроями;

постійний контроль за якістю і кількістю питної води, що подається у водопровідну мережу та реалізується споживачам;

постійний контроль за якістю та кількістю очищених стічних вод, які скидаються у водні об`єкти;

вжиття заходів щодо попередження, вчасного виявлення і ліквідації аварій;

систематична реєстрація і аналіз причин порушень в роботі і аварій.

Відповідно до п.1-2, Розділу 1 Інструкції про порядок утримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, затвердженого Наказом МВС України від 15.06.2015 № 696” (далі – Інструкція №696) ця Інструкція є обов`язковою для виконання пожежно-рятувальними підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - пожежно-рятувальні підрозділи ДСНС), а також юридичними особами, яким на підставі прав власності або іншого речового права належать пожежні гідранти, природні та штучні пожежні водоймища, градирні, водонапірні вежі (далі - джерела зовнішнього протипожежного водопостачання). Ця Інструкція встановлює єдиний порядок утримання джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, здійснення їх обліку та перевірок технічного стану.

Згідно з п. 1-7 Розділу 2 Інструкції №696 утримання джерел зовнішнього протипожежного водопостачання зобов`язані здійснювати юридичні особи, яким на підставі прав власності або іншого речового права належать такі об`єкти.

Утримання пожежних гідрантів (далі - ПГ), встановлених на трубопровідних системах централізованого водопостачання населених пунктів, зобов`язані здійснювати підприємства питного водопостачання. Утримання інших ПГ здійснюють юридичні особи, яким вони належать на підставі права власності або іншого речового права.

Утримання ПГ включає: технічне обслуговування, поточний ремонт, забезпечення вільного доступу, утеплення (за необхідності), утримання колодязів, у яких встановлені ПГ, у сухому стані, очищення люків колодязів від сміття, снігу та льоду, фарбування кришок люків у червоний колір, забезпечення покажчиками відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі — НАПБ А.01.001), ДСТУ EN ISO 7010:2019 Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки (EN ISO 7010:2012; A1:2014; A2:2014; A3:2014; A4:2014; A5:2015; A6:2016; A7:2017, IDT; ISO 7010:2011; Amd 1:2012; Amd 2:2012; Amd 3:2012; Amd 4:2013; Amd 5:2014; Amd 6:2014; Amd 7:2016, IDT) (далі — ДСТУ EN ISO 7010:2019), а також ведення документації згідно з Журналом обліку перевірок джерел зовнішнього протипожежного водопостачання (додаток 1) (далі — Журнал обліку перевірок).

Утримання природних та штучних пожежних водоймищ включає: забезпечення вільних під`їздів із твердим покриттям, очищення під`їздів від сміття, снігу і льоду, забезпечення справного стану пірсів, приймальних колодязів; утеплення в зимовий період ополонок розміром не менше 0,6 х 0,6 м; захист штучних пожежних водоймищ, у тому числі пожежних резервуарів та обладнання від замерзання води (у зимовий період); забезпечення необхідного об`єму (рівня) води (додатково для штучних пожежних водоймищ), забезпечення покажчиками згідно з НАПБ А.01.001, ДСТУ EN ISO 7010:2019, а також ведення документації згідно з Журналом обліку перевірок.

Утримання водонапірних веж та градирень включає: забезпечення вільного під`їзду із твердим покриттям, очищення під`їзду від сміття, снігу і льоду, утримання пристрою відбору води протипожежною технікою у справному стані, забезпечення покажчиками згідно з НАПБ А.01.001, ДСТУ EN ISO 7010:2019, а також ведення Журналу обліку перевірок.

Юридичні особи, яким на підставі права власності або іншого речового права належать джерела зовнішнього протипожежного водопостачання, у разі проведення ремонтних робіт, пов`язаних з відключенням водопровідних мереж, на яких розміщені ПГ, зобов`язані не пізніше ніж за добу до початку проведення таких робіт проінформувати пожежно-рятувальні підрозділи ДСНС. Повідомлення має містити адресу та межі водопровідної ділянки, що відключається, час початку та закінчення ремонтних або інших регламентних робіт.

Використовувати воду в будь-яких інших цілях з водних об`єктів, спеціально призначених для протипожежних потреб, забороняється.

Згідно з п.6.1.6 ч. 6 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України № H-293 від 07.07.2023 служба відновлення має право порушувати питання або бути позивачем у судових справах щодо зокрема, відшкодування збитків, заподіяних протиправними діями (порушення правил експлуатації доріг і дорожніх споруд, псування чи крадіжка майна дорожнього господарства та інших об`єктів, які закріплені за Службою на праві оперативного управління (обліковуються на балансі), пошкодження об`єктів дорожньої інфраструктури, неправомірне розміщення об`єктів у межах смуги відведення автомобільних доріг, створення перешкод і безпечного руху на автомобільних дорогах та інше), та притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб згідно із законодавством”.

Отже, як встановлено судом вище, згідно висновку комісії у складі провідного інженера відділу технічного контролю Служби автомобільних доріг в Одеській області Майбородюка В.П., першого заступника голови Саф?янівської сільської ради Хаджикова П.В., директора УЖКГ Саф?янівської сільської ради Делігіоз П.Д., директора КП “Джерело” Осики О.С., майстра АЗС “Авіас” ТОВ “Укрнафта” Шатилова С.Є., викладеного у акті обстеження просадки земляного полотна автомобільної дороги М15 на км 229+500 від 31.05.2022, було встановлено просадку асфальтного покриття та узбіччя вказаної автомобільної дороги глибиною 0,6 метра, причиною просідання асфальтного покриття стало витікання води з мереж водогону. Також, актом дефектів технічного огляду об`єкту від 10.06.2022, затвердженого заступником начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг в Одеській області Г.Ю. Краснорудським за проведеним технічним оглядом державної автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 228+000-км 229+000, були встановлені наступні пошкодження: “основний проїзд” пошкоджено, проїзну частину пошкоджено, основу дорожнього одягу зруйновано, земляне полотно вимито струмом пошкодженого водогону км 228+000-км 229+000 провал проїзної частини”, та викладено висновок про те, що автомобільна дорога загального користування державного значення M-15 Одеса - Рені (на м. Бухарест) км 228+000 км 229+000 відповідно до передбачених обсягів робіт і розрахунків, витрат основних будівельних матеріалів підлягає ремонту пошкодженого земляного полотна основи дорожнього одягу та проїзної частини за рахунок експлуатаційного утримання, та в подальшому вживанню заходів щодо відшкодування збитків з винної або винних осіб та організацій в передбаченому законом порядку.

Водночас, у Акті обстеження зазначено про просадку земляного полотна на іншій земельній ділянці у точці автомобільної дороги М15 на км 229+500.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що Позивачем жодними доказами не підтверджується розумність та доцільність розміру фактично витрачених коштів з боку Служби відновлення під час здійснення відновлених робіт на відповідній ділянки автомобільної дороги, а також довжина дорожнього покриття, яка потребувала ремонту на відповідній ділянці автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест) км 229+500.

Судовою колегією встановлено, що зміст акту огляду дефектів від 10.06.2022 не містить висновків Комісії про причини пошкодження “земляного полотна основи дорожнього одягу та проїзної частини”, осіб причетних до виникнення виявленого Комісією пошкодження, а лише декларує наміри про “вживанню заходів щодо відшкодування збитків з винної або винних осіб та організацій у передбаченому законом порядку”. Крім того, зміст акту огляду дефектів від 10.06.2022 не містить відомостей про вжиття Комісією будь-яких заходів із залучення до технічного огляду автомобільної дороги будь-яких “винної або винних осіб та організацій”, як і не містить доказів того, що під час здійснення технічного огляду автомобільної дороги “земляне полотно вимивалось струмом пошкодженого водогону”. Не містить акт огляду дефектів від 10.06.2022 також і посилань на обставини, встановлені за змістом акту обстеження від 31.05.2022.

Позивач стверджує, що відновлювальні роботи проводились на підставі Договору №EY 4 від 30.04.2021 підрядною організацією ТОВ “Евродор”, якою було здійснено експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення згідно переліку, в тому числі автомобільної дороги загального користування державного значення М- 15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), км 228+000 - км 229+000, вартість яких склала 1283850 грн, та які були сплачені Позивачем на підставі наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 644 від 06.10.2022.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що Договір № EY 4 від 30.04.2021 відсутній у матеріалах справи. Натомість, матеріали справи містять акти на закриття прихованих робіт №1 від 07.09.2022, №2 від 07.09.2022, №3 від 07.09.2022, №4 від 08.09.2022, №5 від 08.09.2022, №6 від 08.09.2022, №7 від 08.09.2022, №8 від 08.09.2022 по аварійному відновленню автомобільної дороги загального користування державного значення М-15 Одеса - Рені (на м. Бухарест), км 228+000 - км 229+000, акт приймання виконаних робіт по Договору № EY 4 від 30.04.2021 та довідку про вартість виконаних робіт за Договором № EY 4 від 30.04.2021 на суму 1 283 850 грн, які свідчать про понесення витрат на виконання відновлювальних робіт.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач посилався на те, що Відповідачі, як власник, користувач АЗС та балансоутримувач мереж водопостачання, не забезпечили належного технічного стану об`єкта водопроводу, допустили руйнування дорожнього покриття та повинні солідарно відшкодувати понесені збитки.

Позивач пов`язує виникнення просадки дорожнього покриття із діяльністю автозаправної станції “АВІАС”, розташованої за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф`яни, вул. Красива, 2.

Разом з цим, із наявних у справі доказів вбачається, що вказана автозаправна станція не розташована в межах смуги відведення автомобільної дороги державного значення М-15, а знаходиться в межах населеного пункту с. Саф`яни, на окремій земельній ділянці з кадастровим номером 5122085900:02:001:0001, площею 0,2346 га, що перебуває в комунальній власності та надана в оренду для розміщення й експлуатації будівель і споруд, додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Вказане підтверджується Договором оренди землі від 05.04.2018, витягом з Державного земельного кадастру, Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.2025 та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, якою підтверджено місцезнаходження, площу, межі та цільове призначення спірної земельної ділянки, а також розташування на ній об`єкта нерухомого майна — автозаправної станції на 250 заправлень на добу.

Судова колегія зауважує, що сам по собі факт розташування АЗС поблизу автомобільної дороги не свідчить про її розташування в межах смуги відведення дороги державного значення та не підтверджує належності спірної ділянки дорожнього полотна Відповідачам.

При цьому, судова колегія критично оцінює твердження Позивача про те, що саме Відповідачі є особами, відповідальними за технічний стан водогону, пожежного гідранта та колодязя, розташованих на території АЗС, оскільки належних доказів, які б беззаперечно підтверджували правовий титул Відповідачів на вказані інженерні мережі, їх балансову належність, технічний стан на момент виникнення спірних подій, а також факт їх обслуговування саме Відповідачами, до матеріалів справи не подано. Самі лише припущення Позивача про те, що врізка до мережі водопостачання була здійснена для забезпечення функціонування АЗС, не можуть вважатися належним доказом протиправної поведінки конкретного Відповідача. Матеріали справи не містять жодного технічного висновку, експертного дослідження чи іншого належного доказу, який би достовірно встановлював, коли саме було здійснено врізку, ким саме вона була виконана, на підставі яких дозвільних документів, хто є власником/балансоутримувачем відповідного відгалуження водопроводу, пожежного гідранта та колодязя, у чому саме полягало порушення правил їх експлуатації, ким воно допущене та чи перебуває таке порушення у прямому причинному зв`язку з пошкодженням дорожнього покриття.

Колегія суддів звертає увагу, що для покладення на особу обов`язку з відшкодування шкоди необхідною є наявність повного складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає можливість застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою . У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Водночас, як встановлено судовою колегією, Позивачем належними та допустимими доказами не доведено ані належного суб`єктного складу Відповідачів у спірних правовідносинах, ані протиправності їх поведінки, ані наявності прямого причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю кожного з Відповідачів та заявленої до стягнення шкоди.

Як вбачається із змісту позовної заяви, в обґрунтування наявності вищеперелічених умов для притягнення КП “Джерело” до цивільно-правової відповідальності за, як стверджує Позивач, завдану Службі відновлення майнову шкоду, Позивачем було зазначено, що безвідповідальність та бездіяльність КП “Джерело” полягає в тому, що видача документації технічних умов та погодження на влаштування пожежного гідранта на труби водогону належить саме до їх компетенції. Проте, відповідні дозволи та погодження у Відповідача-1 як у балансоутримувача мережі водогону відсутні.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за змістом постанови від 16.04.2020 у справі № 904/5489/18 про відшкодування матеріальної шкоди було наголошено на тому, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У означеній постанові Верховний Суд також зазначив, що протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Водночас, за змістом позовної заяви не зазначається, які саме імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору були порушені КП “Джерело” під час виявлення Службою відновлення факту самовільного облаштування зацікавленою особою (в розумінні позивача - ТОВ “Лайк Інвест”) пожежного гідранту.

На переконання Апелянта, на Відповідача-1 покладено обов`язки встановлені Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30.

Так, відповідно до положень розділу 1 Правил №30 ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники). За невиконання цих Правил відповідальними є виробники.

Під “виробниками” відповідно до п. 1.2 Правил №30 чинним спеціальним (профільним) законодавством України розуміються не лише підприємства, на балансі яких перебуває система водопостачання та водовідведення, а й будь-які інші суб`єкти господарювання, що здійснюють технічну експлуатацію таких систем.

Позивач посилається на причинний зв`язок здійснення комерційної діяльності Відповідачем-2 на місці де розташована АЗС “АВІАС”, який допустив відповідні руйнування, що є предметом спору по даній справі, водночас, фактично вказуючи на наявність у ТОВ “Лайк Інвест”, яке експлуатує спірний гідрант правового статусу “виробника” в розумінні п. 1.2 Правил №30, Позивач ставить в вину саме КП “Джерело” недотримання останнім положень розділу 2 Правил №30, якими передбачені загальні “Завдання виробників”.

Зокрема, відповідно до п.п 2.1.3 п. 2.1 розділу 2 Правил №30, про порушення яких з боку КП “Джерело” стверджує Позивач, технічна експлуатація систем водопостачання та водовідведення повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і якісних показниках з урахуванням вимог охорони водойм від забруднення стічними водами і раціонального використання водних ресурсів.

В свою чергу, відповідно до п.п 2.1.4 п. 2.1 розділу 2 Правил №30 для забезпечення безперебійної і економічної роботи систем водопостачання та водовідведення необхідні:

сучасне метрологічне забезпечення вимірювань витрати та кількості питної води і стічних вод, яка включає до себе відповідні засоби вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), так і методики виконання вимірювань (далі - МВВ);

висококваліфікований технічний персонал, який виконує вимоги посадових інструкцій, правил технічної експлуатації та охорони праці;

контроль і аналіз умов роботи, що склались, в першу чергу - економічних;

організація раціональних режимів експлуатації мереж і споруд, які забезпечують удосконалення та інтенсифікацію їх роботи, максимальне використання резервів, впровадження прогресивної технології на основі сучасних досягнень науки і техніки;

механізація і автоматизація виробничих процесів, проведення заходів для зменшення втрат води, ресурсів і матеріалів;

профілактичний огляд і планово-попереджувальний ремонт мереж і споруд, їх елементів і устаткування;

постійний контроль за якістю і кількістю стічних вод, що скидають підприємства у комунальну каналізацію;

постійний контроль за рибозахисними пристроями;

постійний контроль за якістю і кількістю питної води, що подається у водопровідну мережу та реалізується споживачам;

постійний контроль за якістю та кількістю очищених стічних вод, які скидаються у водні об`єкти;

вжиття заходів щодо попередження, вчасного виявлення і ліквідації аварій;

систематична реєстрація і аналіз причин порушень в роботі і аварій.

Як вбачається з Акта обстеження від 31.05.2022 при здійсненні обстеження просадки полотна автомобільної дороги, до складу комісії було залучено директора КП «Джерело» - Осику О.С., підпис якого наявний на акті. Водночас, Акт огляду дефектів від 10.06.2022 не містить жодних посилань на обставини, встановлені за змістом Акту обстеження від 31.05.2022, тобто вищеперелічені письмові докази не мають між собою будь-якого правового зв`язку.

Службою відновлення ставиться в вину КП “Джерело” недотримання вимог “.п. 1-3, Р.2 Інструкції про порядок утримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, затвердженого Наказом МВС України від 15.06.2015 № 696” (далі – Інструкція №696). Водночас, дана Інструкція є обов`язковою для виконання пожежно-рятувальними підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі- пожежно-рятувальні підрозділи ДСНС України), а також юридичними особами, яким на підставі прав власності або іншого речового права належать пожежні гідранти, природні та штучні пожежні водоймища, градирні, водонапірні вежі (п. 1 Інструкції №696).

В той же час, КП “Джерело” не є ані власником, ані користувачем гідранту, а тому в розумінні п. 1 Інструкції №696 у даному випадку не є учасником відповідних правовідносин, які врегульовані нормами цієї Інструкції.

Доказів, зворотного Службою відновлення до матеріалів даної справи надано не було.

З урахуванням зазначеного, твердження Служби відновлення про те, що недотримання затверджених правил та норм чинного законодавства є безвідповідальністю та бездіяльністю з боку посадових осіб Відповідача-1, не відповідає фактичним обставинам виникнення спірних правовідносин та ґрунтується на помилковому тлумаченні та застосуванні Позивачем приведених вище норм Правил №30 та Інструкції №696.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про недоведеність Позивачем наявності у КП “Джерело” обов`язку щодо видачі дозвільної документації на влаштування пожежного гідранта та погодження врізки у мережу водопостачання саме в тому обсязі, в якому це ставиться йому за вину. З матеріалів справи вбачається, що КП “Джерело” є комунальним підприємством, створеним у 2017 році, основним видом діяльності якого є забір, очищення та постачання води, а не функції дозвільного органу у сфері будівництва чи погодження проектних рішень щодо влаштування пожежних гідрантів. Більш того, АЗС введена в експлуатацію задовго до створення КП “Джерело”, а відтак саме по собі посилання Позивача на відсутність у КП “Джерело” погоджень на влаштування пожежного гідранта не свідчить про протиправність поведінки останнього. Позивач не довів ані факту самовільного втручання КП “Джерело” у мережу, ані невиконання ним конкретного встановленого законом чи договором обов`язку, ані того, що саме бездіяльність цього підприємства спричинила пошкодження дорожнього полотна.

Стосовно ТОВ “Лайк Інвест” судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин останнє було власником нерухомого майна — АЗС, однак сам по собі факт належності об`єкта нерухомості не є безумовною підставою для покладення відповідальності за пошкодження дорожнього покриття за відсутності доведеного факту вчинення саме цим Відповідачем протиправних дій. Матеріали справи не містять доказів того, що саме ТОВ “Лайк Інвест” здійснювало втручання у водогін, виконувало роботи з облаштування гідранта, експлуатувало спірні мережі з порушенням встановлених норм або було відповідальним за їх технічний стан у момент виникнення просадки. Навпаки, доводи ТОВ “Лайк Інвест” про відсутність належних доказів його причетності до пошкодження дорожнього полотна, про відсутність ідентичності між АЗС у межах населеного пункту та об`єктом, на який посилається Позивач, а також про недоведеність факту його неправомірної поведінки, Позивачем належним чином не спростовані.

Судова колегія вважає, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що саме ТОВ “Мотор Ойл” у період виникнення пошкодження здійснювало господарську діяльність із порушенням правил експлуатації інженерних мереж, самовільно втручалося у систему водопостачання, допустило витік води чи в інший спосіб спричинило руйнування дорожнього покриття. При цьому, означені доводи ґрунтуються на припущеннях Позивача, а тому судова колегія відхиляє такі доводи, як необґрунтовані.

Окремо апеляційний господарський суд зазначає, що надані Позивачем акти обстеження від 31.05.2022, дефектні акти від 10.06.2022, локальні кошториси та документи щодо вартості ремонтних робіт самі по собі підтверджують лише факт виявлення пошкодження дорожнього покриття та понесення витрат на його відновлення, однак не доводять належним чином ані конкретного заподіювача шкоди, ані причинного зв`язку між діями Відповідачів та такими витратами. Вказані документи мають односторонній характер, складені за участі Позивача та не містять належного технічного, експертного чи інженерного дослідження, яке б у спосіб, що виключає обґрунтований сумнів, встановлювало механізм руйнування, безпосередню причину пошкодження, джерело витоку, момент його виникнення, а також особу, відповідальну за його допущення. Таким чином, наявність самих лише витрат на ремонт дорожнього покриття без доведення усіх інших елементів складу правопорушення не є достатньою підставою для покладення деліктної відповідальності на Відповідачів.

Крім того, відповідно до частини першої статті 1190 Цивільного кодексу України спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода, як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому, не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

Водночас, зазначаючи про необхідність солідарного стягнення завданої шкоди з Відповідачів, Позивачем не доведено необхідності покладання на останніх солідарної відповідальності, не наведено у якому обсязі кожним з Відповідачів завдано такої шкоди та ступень їх відповідальності, загалом не доведено факту вчинення Відповідачами протиправної поведінки, з огляду на відсутність належного доказування причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю Відповідачів та заявленими збитками, а тому судова колегія погоджується з вірними висновками суду, про необґрунтованість та недоведеність Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області позовних вимог, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”… Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Доводи скаржника не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову. Твердження Апелянта про порушення місцевим господарським судом норм права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5600/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5600/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 по справі №916/5600/23 - залишити без змін.

Матеріали справи №916/5600/23 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.08.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош