Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №914/1923/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1923/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Степанюк НЛ.

суддів Міліціанова Р.В.

Ржепецького В.О.,

секретаря судового засідання Бабій М.Т.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , Березюк С.В. - адвокат

від відповідача: Герич Т.В. - адвокат

розглянувши матеріали апеляційних скарг Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «ЛЕОКОМ» (вх. № 01-05/1759/26 від 02.06.2026) та (вх. № 01-05/1760/26 від 02.06.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2026 (повний текст рішення складено 14.05.2026, суддя Яворський Б.І.)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2026 (повний текст складено 26.05.2026, суддя Яворський Б.І.)

у справі № 914/1923/25

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Приватного підприємства «Науково-виробничого підприємства «ЛЕОКОМ»

про зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Зміст заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернувся до Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Леоком» з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про усунення недоліків такої з вимогою про зобов`язати ПП «НВП «Леоком» виконувати умови Статуту підприємства про право власника підприємства одержувати у будь-який час повну та достовірну інформацію про підприємницьку діяльність та фінансовий стан Підприємства, а саме протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили, шляхом надання доступу для повного ознайомлення з інформацією щодо підприємницької діяльності та фінансового стану за 2022-2025 роки ПП «НВП «Леоком» у приміщенні офісу підприємства за адресою м. Новояворівськ, вул. Січ. Стрільців, 16, після чого підписується акт, у якому зазначається, що необхідна інформація надана в повному обсязі або надана не в повному обсязі. В разі ненадання документів в повному обсязі або ненадання документів власник ОСОБА_1 направляє на юридичну адресу ПП «НВП «Леоком» письмове повідомлення з вимогою і переліком документів, копії яких, завірені належним чином, відповідач зобов`язаний направити ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту отримання повідомлення, з описом вкладених у поштове відправлення копій документів, засобами поштового зв`язку за рахунок коштів підприємства на адресу позивача.

Перелік документів, які становлять інформацію про фінансовий стан та підприємницьку діяльність підприємства за період з 2022 по 2025 роки:

1. Накази з основної діяльності;

2. Накази про внесення змін до штатного розпису;

3. Накази про затвердження графіку відпусток;

4. Накази про введення в експлуатацію основних засобів;

5. Накази про облікову політику;

6. Накази про нарахування і виплату дивідендів;

7. Накази про відрядження;

8. Накази з адміністративно-господарських питань;

9. Накази про проведення інвентаризації;

10. Накази з кадрових питань (прийняття, звільнення, переведення, надання відпустки, преміювання працівників);

11. Банківські виписки;

12. Заявки на купівлю/продаж валюти;

13. Прихідні касові ордери;

14. Видаткові касові ордери;

15. Касова книга;

16. Авансові звіти;

17. Договори купівлі-продажу товарів;

18. Договори про надання послуг;

19. Договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики);

20. Договори оренди;

21. Додаткові угоди;

22. Видаткові накладні;

23. Акти надання послуг;

24. Рахунки на оплату;

25. Акти звірки розрахунків;

26. Податкові накладні;

27. Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної;

28. Довіреності;

29. Документи повернення постачальнику;

30. Акти списання товарів;

31. Акти інвентаризації товарів на складі;

32. Інвентаризаційні описи;

33. Акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

34. Відомості амортизації основних засобів;

35. Відомості амортизації нематеріальних активів;

36. Табель обліку робочого часу;

37. Розрахункові відомості;

38. Відомість нарахування відпускних;

39. Відомість нарахування лікарняних;

40. Відомість нарахування компенсації відпускних;

41. Відомість розподілу виплат;

42. Звіти про здійснені відрахування та виплати (у виконавчу службу);

43. Заяви-розрахунки (Додаток 1 до Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України);

44. Повідомлення про виплату коштів застрахованим особам (Додаток 2 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України);

45. Податкові декларації з податку на додану вартість;

46. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску;

47. Податкові декларації з податку на прибуток підприємств;

48. Баланси;

49. Звіти про фінансові результати;

50. Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту;

51. Заяви про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність;

52. Звіти, що подаються в управління статистики.

53. Посадові інструкції всіх посадових осіб (у тому числі директорів) підприємства;

54. Інструкції з пожежної безпеки та охорони праці;

55. Журнал обліку робочого часу;

56. Відомості подобового зарахування коштів та їх списання по особових рахунках клієнтів (абонентів) підприємства та облік часу доступу абонентів (білінгу).

2) зобов`язати упродовж 10 днів з дати набрання рішенням законної сили надати під розписку відомості про діючі логіни та паролі для доступу на перегляд (без можливості внесення змін) до системи обліку 1С бухгалтерії підприємства, системи обліку коштів абонентів (білінг підприємства), системи відеоспостереження, встановленою у всіх приміщеннях та на прилеглій території підприємства, без блокування окремих складових вищезазначених систем (повний перегляд усіх складових систем без обмеження у часі);

3) для збереження та нерозповсюдження конфіденційної інформації та персональних даних зобов`язати укласти договір між власником та ПП «НВП «Леоком».

Рішенням від 05.05.2026 Господарський суд Львівської області позовні вимоги задоволив частково, зобов`язав Приватне Підприємство «Науково-виробниче підприємство «Леоком» надати Мумрієнку Володимиру Олександровичу належним чином засвідчені копії наступних документів за період з 20.09.2022 по 20.06.2025:

1. Наказів з основної діяльності;

2. Наказів про затвердження графіку відпусток;

3. Наказів про введення в експлуатацію основних засобів;

4. Наказів про облікову політику;

5. Наказів про нарахування і виплату дивідендів;

6. Наказів про відрядження;

7. Наказів з адміністративно-господарських питань;

8. Наказів про проведення інвентаризації;

9. Наказів з кадрових питань (прийняття, звільнення, переведення, надання відпустки, преміювання працівників);

10. Банківських виписок;

11. Заявок на купівлю/продаж валюти;

12. Прихідних касових ордерів;

13. Видаткових касових ордерів;

14. Касової книги;

15. Авансових звітів;

16. Договорів купівлі-продажу товарів;

17. Договорів про надання послуг;

18. Договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики);

19. Договорів оренди;

20. Додаткових угод;

21. Видаткових накладних;

22. Актів надання послуг;

23. Рахунків на оплату;

24. Актів звірки розрахунків;

25. Податкових накладних;

26. Розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних;

27. Довіреностей;

28. Документів повернення постачальнику;

29. Актів списання товарів;

30. Актів інвентаризації товарів на складі;

31. Інвентаризаційних описів;

32. Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

33. Відомостей амортизації основних засобів;

34. Відомостей амортизації нематеріальних активів;

35. Табелів обліку робочого часу;

36. Розрахункових відомостей;

37. Відомостей нарахування відпускних;

38. Відомостей нарахування лікарняних;

39. Відомостей нарахування компенсації відпускних;

40. Відомостей розподілу виплат;

41. Звітів про здійснені відрахування та виплати;

42. Заявок-розрахунків (Додаток 1 до Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України);

43. Повідомлень про виплату коштів застрахованим особам (Додаток 2 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України);

44. Податкових декларацій з податку на додану вартість;

45. Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску;

46. Податкових декларацій з податку на прибуток підприємств;

47. Повідомлень про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту;

48. Заяв про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність;

49. Звітів, що подаються в управління статистики;

50. Посадових інструкції всіх посадових осіб (у тому числі директорів) підприємства;

51. Інструкцій з пожежної безпеки та охорони праці;

52. Журналу обліку робочого часу;

53. Відомостей подобового зарахування коштів та їх списання по особових рахунках клієнтів (абонентів) підприємства та облік часу доступу абонентів (білінгу).

Зобов`язати Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «ЛЕКОКОМ» належним чином засвідчені копії балансів та звітів про фінансові результатати за період з 01.01.2025 до 20.06.2025. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, стягнуто з Приватного Підприємства «Науково-виробниче підприємство «Леоком» на користь ОСОБА_1 3028 грн судового збору.

Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що інформація, яку позивач бажає отримати, стосується господарської діяльності підприємства, а тому його вимога є правомірною. Покликання відповідача на наявність у окремих документах персональних даних відхиляється судом як таке, що не може бути підставою для обмеження учасника у отриманні інформації щодо діяльності підприємства, оскільки п. 9.1 статуту встановлено обов`язок для власників підприємства не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність підприємства.

Додатковим рішенням від 26.05.2026 заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково, стягнуто з Приватного Підприємства «Науково-виробниче Підприємство «Леоком» на користь ОСОБА_1 32 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог за заявою відмовлено. В задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив.

Зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи

Не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, 02.06.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшли апеляційні скарги Приватного Підприємства «Науково-виробниче підприємство «Леоком» на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2026 у справі №914/1923/25 у яких заявник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05 травня 2026 року у справі №914/1923/25 в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 26 травня 2026 року у справі №914/1923/25 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції на його думку при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог, а позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Також скаржник стверджує про недотримання позивачем вимог частини 5 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо письмовою вимогою про надання частини документів та відсутності у Підприємства певних документів у зв`язку з тим, що відповідач такі не виготовляє. Щодо додаткового судового рішення зазначає про безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні заяви Підприємства про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі з огляду на те, що позов було задоволено частково.

За таких обставин, апелянт просить основне та додаткове рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

16.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 16.06.2026 (вх.№ 01-05/5115/26), у якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

На розгляд Західного апеляційного суду 02.06.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшли апеляційні скарги Приватного Підприємства «Науково-виробниче підприємство «Леоком» на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2026 у справі №914/1923/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 справу №914/1923/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Степанюк Н.Л. - головуючий суддя, члени колегії судді Ржепецький В.О., Міліціанов Р.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного Підприємства «Науково-Виробниче підприємство «Леоком» на рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2026 у справі №914/1923/25 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 26.05.2026 у справі №914/1923/25, об`єднано до спільного розгляду апеляційні скарги та призначено розгляд на 07.07.2026.

16.06.2026 через підсистему «Електронний суд» б/н від 16.06.2026 (вх.№01-04/5115/26) від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

17.06.2026 через підсистему «Електронний суд» б/н від 16.06.2026 (вх.№01-04/5141/26) від представника позивача надійшла заява про попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат.

29.06.2026 через підсистему «Електронний суд» б/н від 27.06.2026 (вх.№01-04/5483/26) від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 29.06.2026 Західний апеляційний господарський суд задоволив заяву представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні призначеному на 07.07.2026 в режимі відеоконференції.

Судове засідання 07.07.2026 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Міліціанова Р.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 апеляційні скарги призначено до розгляду на 11.08.2026.

У судове засідання 11.08.2026 з`явився представник відповідача – Герич Т.В. -адвокат, позивач - Мумрієнко В.О., представник позивача ОСОБА_2 . Представники надали пояснення та підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Встановлені обставини справи

Щодо рішення від 05.05.2026

Відповідно до п.1.2 та п. 3.1 статуту Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Леоком», затвердженого рішенням загальних зборів власників Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Леоком» №1 від 22.11.2021, підприємство є юридичною особою за законодавством України з дня його державної реєстрації та є суб`єктом господарювання відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п.3.5 статуту підприємство самостійно планує свою виробничо-господарську та іншу діяльність.

Згідно п.3.6 статуту підприємство має право придбавати майно, передавати своє майно філіям, представництвам, іншим відокремленим підрозділам, продавати і передавати в безоплатне користування іншим підприємствам, організаціям та установам, а також окремим громадянам належне йому майно і кошти, обмінювати, здавати в оренду, передавати безкоштовно належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, списувати їх з балансу. Підприємство має право надавати поворотні послуги (п.3.7 статуту).

Підприємство не відповідає за зобов`язаннями власника підприємства, а власник підприємства не відповідає за зобов`язаннями підприємства (п.3.12).

Підприємство створене з метою задоволення потреб населення в різного роду послугах, товарах народного споживання, продукції науково-дослідного, промислового, сільськогосподарського, виробничо-технічного призначення; сприяння розвитку в Україні інвестиційної діяльності, ринкових відносин, міжнародно-економічного. технічного співробітництва, розвитку інфраструктури, отримання прибутку (п.4.1).

Для забезпечення діяльності підприємства формується статутний капітал підприємства у розмірі 1094740,00 грн. Частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у статутному капіталі підприємства становлять по 50% (п.6.1, 6.2 статуту).

Пунктом 8.1 статуту передбачено, що власники підприємства мають право одержувати у будь-який час повну та достовірну інформацію про підприємницьку діяльність та фінансовий стан підприємства, залишки коштів на всіх відкритих рахунках, а також інші права, визначені законодавством. Виконавчі органи та посадові особи підприємства не мають права відмовити власнику в наданні необхідної інформації за будь яких обставин.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з частками у розмірі 547370,00 грн у кожного. Керівником юридичної особи є ОСОБА_3 з 20.09.2022.

Розділом 8 статуту передбачено, що власники підприємства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами підприємства у встановленому порядку; одержувати у будь-який час повну та достовірну інформацію про підприємницьку діяльність та фінансовий стан підприємства. Виконавчі органи та посадові особи підприємства не мають права відмовити власнику в наданні необхідної інформації за будь-яких обставин; права безперешкодного отримання інформації про рух коштів, залишки коштів до всіх відкритих рахунків підприємства в національній та іноземній валютах. Власники підприємства також можуть мати інші права, передбачені законодавством України.

Позивач звертався до відповідача з вимогами та претензіями про надання інформації про фінансовий стан та діяльність підприємства, а саме від 07.02.2025, від 11.03.2025, від 21.03.2025, від 12.04.2025, від 06.05.2025, від 23.05.2025, від 27.05.2025.

Так, 07.02.2025 позивач звертався до ПП «НВП «Леоком» з повідомленням про надання йому для ознайомлення та перевірки фінансових звітів за 2022-2024 р.р. у розрізі: доходи, видатки, розгорнуті банківські висновки, закупівля, списання, заробітна плата, кошти під звіт, матеріали на складі, договори купівлі-продажу матеріалів, договори з абонентами, інші договори та накази по підприємству; рух готівкових коштів за 2022-2024 р.р. та січень 2025 щоденно в розрізі: прихідні документи, каса, наказ про прийом готівкових коштів, документи інкасації. У повідомленні від 21.03.2025 позивач додатково просив відповідача надати йому доступ до системи відеоспостереження, що встановлена у його службових приміщеннях. У листах 14.03.2025 та 04.04.2025 №1/0325 від 14.03.2025 та №1/0425 від 04.04.2025 ПП «НВП «Леоком» відповідач надав відповідь на повідомлення, де вказав, що статутом підприємства не передбачено право власника підприємства на доступ до будь-яких документів підприємства та ознайомлення з ними та зазначив, що для надання повної та достовірної інформації про діяльність та фінансовий стан підприємства повинен бути чітко сформований перелік запитуваної інформації.

27.05.2025 позивач надіслав відповідачу повідомлення про видачу документів, в якому сформував запит про надання документів, що стосуються інформації про підприємницьку та фінансовий стан підприємства та вказав перелік документів.

Листом № 01/0625 від 06.06.2025 відповідачу було надано вибіркову інформацію про діяльність підприємства (про стан погашення заборгованості підприємства перед кредиторами, загальний обсяг доходів, обсяги сплачених підприємством податків, суми нарахованої та виплаченої заробітної плати працівникам, інформацію про кредиторську та дебіторську заборгованість в період з 01.01.2022 до 31.12.2024); щодо інших вимог, які були зазначені в повідомленні від 27.05.2025, відповіді не надано.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про надання документів та інформації щодо діяльності підприємства.

25.03.2026 відповідач надав суду першої інстанції та позивачу довідку №05/03 від 19.03.2026 про діючий штатний розпис на підприємстві, наказ від 28.02.2025 про затвердження штатного розпису та сам штатний розпис ПП «НВП «Леоком».

Щодо додаткового рішення від 26.05.2026

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено колегією суддів представник позивача заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подав до Господарського суду Львівської області 08.05.2026, тобто у визначені Господарським процесуальним кодексом строки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №2-гс від 28.04.2025, укладений ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Березюк С.В. (адвокат), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов`язок надавати необхідну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим даним договором. Додатком №2 від 03.11.2025 до договору сторони погодили, що гонорар адвоката за представництво клієнта у справі №914/1923/25 становить 1000,00 грн за годину наданих послуг та 2000,00 грн за участь у кожному судовому засіданні. Так, у п.3 та п.5 додатку до договору сторони узгодили, що винагорода адвоката за цим договором визначатиметься: ознайомлення та правовий аналіз матеріалів 4000,00 грн, підготовка позовної заяви 4000,00 грн, підготовка відповіді на відзив 3000,00 грн, підготовка уточненої позовної заяви 3000,00 грн, клопотання про приєднання доказів 1000,00 грн, заяви про виправлення недоліків 1000,00 грн.

05.05.2026 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1 на суму 38000,00 грн. з додатком, відповідно до якого адвокатом надано наступні послуги: підготовка позовної заяви 4000,00 грн, підготовка відповіді на відзив 3000,00 грн, підготовка уточненої позовної заяви 3000,00 грн, клопотання про приєднання доказів 1000,00 грн, заяви про виправлення недоліків 1000,00 грн, заперечення на пояснення відповідача 2000,00 грн., а також 24000,00 грн за участь у судових засіданнях 21.07.2025, 22.09.2025, 20.10.2025, 04.11.2025, 24.11.2025, 08.12.2025, 02.02.2026, 16.02.2026, 02.03.2026, 16.03.2026, 21.04.2026, 05.05.2026.

Відповідачем до матеріалів справи долучено копію договору про надання правової (правничої) допомоги №03/07/25 від 07.07.2025, укладений ПП «НВП «Леоком» (клієнт) та адвокатом Черник В.М. (адвокат), відповідно до умов якого адвокат зобов`язався здійснювати представництво підприємства, що полягає в забезпеченні реалізації процесуальних прав і обов`язків підприємства в господарському судочинстві, в інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами у справі №914/1923/25 про зобов`язання надати інформацію про діяльність підприємства та надати інші види правової (правничої) допомоги, а клієнт зобов`язався оплатити витрати на правову (правничу) допомогу, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді. У додатку №1 від 07.07.2025 до договору сторони визначили вартість однієї години наданих послуг 2400,00 грн. Так, у п.1 додатку до договору сторони узгодили вартість складання відзиву на позовну заяву 7200,00 грн (3 год), заперечення на відповідь на відзив 4800,00 грн (2 год), участь у судових засіданнях 9600,00 грн (4 засідання). 21.07.2025 сторонами підписано акт №03/07 надання правової (правничої) допомоги адвокатом Черником В.М. на суму 9600,00 грн (складання відзиву на позовну заяву 7200,00 грн, участь у судовому засіданні 21.07.2025). Також, 07.07.2025 сторонами підписано акт №02/11 на суму 14400,00 грн (складання заперечення на відповідь на відзив 4800,00 грн та участь у судовому засіданні 22.09.2025, 20.10.2025, 04.11.2025).

Крім того, відповідачем подано копію договору №30/12/2025 про надання правничої допомоги від 30.12.2025, укладеного ПП «НВП «Леоком» (замовник) та адвокатом Герич Т.В. (представник). Предметом договору є надання правничої допомоги у справі №914/1923/25. 30.12.2025 сторонами укладено додаток №1 до договору, у якому вони узгодили орієнтовний перелік та вартість послуг (п.2 додатку), а саме: надання консультації та ознайомлення з матеріалами справи 4000,00 грн, підготовка проектів документів 1000,00 грн, проведення юридичного аудиту 2000,00 грн, надання консультацій та роз`яснень 2000,00 грн, надання правового висновку 1600,00 грн, участь у судовому засіданні 3000,00 грн, додатковий виїзд до суду 1000,00 грн, інші послуги за домовленістю по акту.

08.05.2026 сторонами підписано акт виконаних робіт адвокатом Герич Т.В. на суму 38600,00 грн, що складає: надання консультації та ознайомлення з матеріалами справи 4000,00 грн, підготовка правової позиції 2000,00 грн, надання правничої допомоги та юридичного аудиту 1500,00 грн, підготовка довідки та клопотання про долучення доказів 1500,00 грн, проведення юридичного аудиту та аналізу ведення документації про надання копій документів, ознайомлення з матеріалами справи та підготовка клопотання про збільшення судових витрат 4600,00 грн, участь у судових засіданнях 12.01.2026, 02.02.2026, 16.02.2026, 02.03.2026, 16.03.2026, 30.03.2026.

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким

Згідно з частиною першою статті 96-1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Пунктами 1, 5 частини третьої статті 96-1 ЦК України встановлено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Частиною першою статті 43 Закону визначено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Із положень частини п`ятої статті 43 Закону встановлено обов`язок товариства (виконавчого органу) протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства надати такому учаснику копії відповідних документів.

Як встановлено судом першої інстанції та досліджено колегією суддів апеляційного суду, Приватне підприємство «Науково-Виробниче підприємство «Леоком» створено з метою організації комерційної, виробничо-господарської, консультативної, наукової та іншої діяльності, спрямованої на надання послуг, виробництво промислової продукції і товарів народного споживання, їх реалізації, координації діяльності з іншими підприємствами, організаціями, залучення інвестицій в розвиток виробничої сфери та сфери послуг, а також здійснення зовнішньоекономічної діяльності і одержання прибутку (пункт 4 Статуту); має статутний капітал, поділений на частки, та не встановлено наявності в його Статуті положень, які передбачають, що один член кооперативу має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов`язаннями приватного підприємства; не випускає акції, тому воно не може бути акціонерним товариством.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 (пункти 8.20, 8.21, 8.22 - 8.25) зазначила, що для визначення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство у цій справі, слід виходити з такого. У справі, яка розглядається, суди встановили, що це підприємство створено з метою здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку шляхом виконання робіт і надання послуг у сферах, визначених предметом його діяльності; приватне підприємство має статутний капітал, поділений на частки, та не встановлено наявності в його статуті положень, які передбачають, що один член кооперативу має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов`язаннями приватного підприємства. Приватне підприємство не випускає акції, а тому воно не може бути акціонерним товариством. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що приватне підприємство у цій справі є товариством з обмеженою відповідальністю

Відповідно до Пункту 8.1. Статуту Приватного Підприємства «Науково-Виробниче підприємство «Леоком» власники Підприємства мають право: 1) брати участь в управлінні справами Підприємства у встановленому порядку; 2) брати участь в розподілі прибутку Підприємства та одержувати дивіденди; 3) одержувати у будь-який час повну та достовірну інформацію про підприємницьку діяльність та фінансовий стан Підприємства. Виконавчі органи та посадові особи Підприємства не мають права відмовити власнику в наданні необхідної інформації за будь-яких обставин; 4) у будь-який момент вийти в установленому порядку з Підприємства; 5) у разі виходу з Підприємства або виключення з Підприємства отримати частину вартості майна Підприємства, у порядку визначеному цим Статутом; 6)право безперешкодного отримання інформації про рух коштів, залишки коштів до всіх відкритих рахунків Підприємства в національній та іноземній валютах.

Пунктом 9.1 Статуту передбачено, що власники Підприємства зобов`язані не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльністю Підприємства.

Як було встановлено судом першої інстанції, та перевірено колегією суддів позивач володіє часткою у статутному капіталі в розмірі 547370,00 грн. Керівником юридичної особи є ОСОБА_3 з 20.09.2022 року.

Розділом 8 Статуту передбачено, що власники підприємства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами підприємства у встановленому порядку; одержувати у будь-який час повну та достовірну інформацію про підприємницьку діяльність та фінансовий стан підприємства. Виконавчі органи та посадові особи підприємства не мають права відмовити власнику в наданні необхідної інформації за будь-яких обставин; права безперешкодного отримання інформації про рух коштів, залишки коштів до всіх відкритих рахунків підприємства в національній та іноземній валютах. Власники підприємства також можуть мати інші права, передбачені законодавством України.

Отже, зі змісту норм статей 5, 43 Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» в сукупності із положеннями статей 96-1, 116 ЦК України вбачається, що закон встановлює для юридичної особи імперативний обов`язок щодо надання її учаснику (засновнику) будь-якої інформації щодо діяльності (у тому числі і господарської) товариства. При цьому перелік документів, що містять таку інформацію, не є вичерпним.

У даній категорії спорів для задоволення позову про зобов`язання товариства надати учаснику документи, які товариство зобов`язане йому надати, суд має встановити наявність відмови товариства у наданні документів та врахувати здійснення або нездійснення самим учасником товариства конкретних дій для отримання запитуваних документів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач пред`являючи свої вимоги підприємству, діяв в межах, наданих йому актами цивільного законодавства та статутом товариства.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про надання повної інформації про діяльність підприємства у тому числі направлення 27.05.2025 конкретизованого переліку запитуваних документів. Надання відповідачем 06.06.2025 лише вибіркової інформації не свідчить про належне виконання обов`язку підприємства щодо забезпечення учаснику доступу до документів та надання інформації про діяльність підприємства.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про невиконання підприємством свого обов`язку з надання учаснику на його вимогу інформації про діяльність підприємства, оскільки за встановленими у справі обставинами, позивач неодноразово - 07.02.2025, 11.03.2025, 21.03.2025, 12.04.2025, 06.05.2025, 23.05.2025, 27.05.2025 звертався до відповідача із запитами (претензіями, повідомленнями) про надання інформації про діяльність товариства, зазначаючи у таких запитах перелік інформації та документів, а відповідач, не надав відповіді на такі запити.

Колегія суддів звертає увагу, що частина перша статті 43 Закону містить перелік документів, з якого неможливо однозначно та вичерпно встановити усі конкретно визначені документи (назви таких), до яких товариство зобов`язано надати доступ його учаснику/учасникам (засновнику/засновникам), адже деякі з пунктів є загальною назвою пакета документів (зокрема, але не виключно, документи звітності; документи бухгалтерського обліку), а деякі з них взагалі є відсилочними нормами (зокрема, інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства).

Одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема правомочностей на участь в управлінні господарською організацію.

Таким чином, внаслідок невиконання підприємством свого обов`язку з надання учаснику на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника підприємства на інформацію, так і його корпоративні права.

Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 906/157/19, від 21.01.2020 у справі № 906/157/19, від 03.12.2020 у справі № 910/13808/19, від 24.12.2020 у справі № 911/73/20.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що позивач не звертався з вимогою про надання конкретно зазначених документів, оскільки перелік документів оцінюється не формально за назвою, а через їх зв`язок із господарською діяльністю, фінансовим станом, рухом коштів, майном, зобов`язаннями та управлінськими рішеннями підприємства. Вимоги позивача про надання інформації містили як вимогу про надання повної інформації про діяльність підприємства так і направлення 27.05.2025 конкретизованого переліку запитуваних документів.

Також колегія суддів відхиляє твердження апелянта про вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог, з таких мотивів.

Позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд надати доступ до повного ознайомлення з інформацією щодо підприємницької діяльності та фінансового стану за 2022-2025 роки. Також ним було наведено перелік документів, які стосуються інформації про фінансовий стан та підприємницьку діяльність підприємства за період з 2022 по 2025 роки, а далі зазначено, що в разі ненадання таких документів зобов`язати відповідача (апелянта) направити Мумрієнку Володимиру Олександровичу відповідні документи, копії яких, завірені належним чином, протягом десяти днів, з описом вкладення. Суд першої інстанції в рішенні ухвалив зобов`язати відповідача (апелянта) надати позивачеві належним чином засвідчені копії документів (вказаних в уточненій позовній заяві) за період з 20.09.2022 по 20.06.2025. Тобто, місцевий суд задовольнив позовні вимоги частково і зобов`язав надати копії документів, не зобов`язуючи надати доступ до документів та вчиняти інші дії, про які про просив позивач.

Щодо пункту три оскаржуваного рішення про зобов`язання надати належним чином засвідчені копії Балансів та Звітів про фінансові результати за період з 01.01.2025 до 20.06.2025, суд першої інстанції зменшив період за який необхідно надати такі документи, оскільки у позивача наявні такі за попередній період.

Як розяснив ВСУ у п.3 постанови Пленуму №14 від 18.12.2029 «Про судові рішення у цивільній справі», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта, про вихід місцевим судом за межі заявлених позивачем позовних вимог, адже в прохальній частині позовної заяви з урахуванням уточненої позовної заяви від 16.10.2025 позивач просив суд першої інстанції як про доступ до необхідних документів про фінансовий стан та підприємницьку діяльність Підприємства, так і про направлення копій відповідних документів, завірених належним чином, на поштову адресу позивача за рахунок коштів Підприємства.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та зазначає наступне.

Скаржник вказує, що інформація про діяльність Підприємства була надана позивачу 06 червня 2025 року у письмовій формі: листом за вихідним номером 01/0625 від 06.06.2025 року.

Однак, це твердження спростовується матеріалами справи, адже 06 червня 2025 року ПП «Науково-виробниче Підприємство «Леоком» направило відповідь про надання інформації власнику ОСОБА_1 , проте у такій відповіді було зазначено вибіркову інформацію про діяльність Підприємства, яка була надана після неодноразових звернень позивача про надання відповідної інформації. По інших вимогах, що були зазначені в повідомленні від 27.05.2025 року, відповіді не надходило. Крім того зазначена у відповіді інформація стосувалась періоду до 2024 року включно, однак в рішенні суду першої інстанції йдеться про період до 20 червня 2025 року включно.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про відсутність права власника на безпосередній доступ до оригіналів всіх документів Підприємства. Разом з тим, позивач не вимагав доступу до всіх документів Підприємства, а лише доступу для повного ознайомлення з інформацією щодо підприємницької діяльності та фінансового стану Підприємства за 2022-2025 роки.

Положення чинного законодавства та Статуту товариства не регламентують процедуру, а також форму отримання учасником товариства інформації щодо діяльності товариства. Відсутність визначеного способу надання інформації, не може бути достатньою підставою для відмови товариства надати його учаснику інформацію про свою діяльність у спосіб, в який просить учасник, адже така відмова є за своєю суттю безпідставними обмеженнями права особи у виборі форми одержання інформації всупереч вимогам ст. 34 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про інформацію».

Пунктом 8.1 Статуту Підприємства передбачено, що власники Підприємства мають, зокрема, право: одержувати у будь-який час повну та достовірну інформацію про підприємницьку діяльність та фінансовий стан Підприємства. Виконавчі органи та посадові особи Підприємства не мають права відмовити власнику в наданні необхідної інформації за будь-яких обставин.

Щодо позиції скаржника про те, що надання позивачу доступу до документів (оригіналів) не є визначеним Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статутом Підприємства способом отримання інформації про діяльність Підприємства його власником, то суд першої інстанції мав відмовити позивачу у задоволенні цієї вимоги аналогічно тому, як суд відмовив позивачу у доступі до перегляду системи обліку 1С Бухгалтерії Підприємства, системи обліку коштів абонентів, системи відеоспостереження. Скаржник зазначає, що надання позивачу доступу до документів не є визначеним Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ці твердження прямо суперечать положенням законодавства, а саме частині 4 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», де чітко зазначено, що Товариство забезпечує кожному учаснику (або його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 у справі № 911/73/20 наголосив, що учасник має безумовне право на доступ до документів, перелічених у статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а товариство не може звужувати це право внутрішніми документами чи відсутністю конкретизації запиту.

За висновком Верховного Суду, з огляду на зміст правового регулювання пункту 5 частини першої статті 116 ЦК, пункту 2 частини першої статті 5, статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», яке закріплює право учасника товариства отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, суди мають надавати перевагу розширеному тлумаченню такого права учасника, зміст якого полягає в можливості ознайомлення учасником з будь-якими документами, які містять інформацію про діяльність товариства, без обмеження переліку та видів відповідних документів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 09.07.2025 у справі № 927/401/24 зазначив, що норми частини третьої статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не встановлюють часових обмежень для доступу учасника до документів.

Відповідно, коли учасник товариства просить надати певні документи для ознайомлення, обов`язок товариства надати відповідні документи, обмежується лише питанням їх фактичної наявності/відсутності. Однак наведена стаття не передбачає можливості відмовити у наданні доступу до документів зі спливом певного строку, якщо відповідні документи фактично можуть бути надані.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що підприємство не створювало, а тому не має можливості надати певні документи, однак в матеріалах справи відсутні докази щодо причин їх відсутності.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи принцип змагальності, саме підприємство як особа, на яку приписами законодавства покладено обов`язок зберігати документи, повинно подати суду докази, які б підтверджували неможливість надання витребуваних позивачем документів у зв`язку з їх відсутністю чи знищенням через закінчення нормативно встановлених строків зберігання.

Колегія суддів враховує наведене та те, що запитувана позивачем інформація та витребувані ним документи стосується виключно господарської діяльності товариства, а саме прав на майно, правочинів, фінансових зобов`язань, руху активів, або діяльності органів управління підприємства, а перелік документів оцінюється не формально за назвою, а через їх зв`язок із господарською діяльністю, фінансовим станом, рухом коштів, майном, зобов`язаннями та управлінськими рішеннями підприємства.

Відповідачем не доведено неможливості виконання вимог учасника підприємства щодо надання інформації, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про надання інформації та документів щодо діяльності товариства.

Відтак, наведені вище доводи скаржника відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані.

Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта, що суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог від 16 жовтня 2025 року та повернути її, оскільки одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається з огляду на таке.

В первісній редакції позовної заяви позивач також просив суд зобов`язати Приватне Підприємство «Науково-виробниче Підприємство «Леоком» протягом 10 днів з дати набрання рішенням законної сили направити Мумрієнку Володимиру Олександровичу належним чином засвідчені копії відповідних документів, зазначених в позовній заяві. Однак згодом позивач вважав за доцільне конкретизувати, яким чином та в який спосіб потрібно надати необхідну інформацію про фінансовий стан і підприємницьку діяльність Підприємства. Нових підстав позову у вказаній заяві позивачем не зазначалось, оскільки не було посилань на нові обставини та на інші норми права, ніж ті що зазначені в позові.

Отже, суд першої інстанції правильно кваліфікував подану заяву про уточнення позовних вимог як заяву про зміну предмета позову.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що скаржник не погодився з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог. Відтак, доводи апеляційної скарги щодо позовних вимог у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив не охоплюються вимогами апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не встановив в цих доводах порушень процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Також колегією суддів відхиляється покликання відповідача на наявність у окремих документах персональних даних, як таке, що не може бути підставою для обмеження учасника у отриманні інформації щодо діяльності підприємства, оскільки п. 9.1 Статуту встановлено обов`язок для власників підприємства не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність підприємства. Крім того, відповідні документи можуть бути надані позивачу із знеособленням інформації з обмеженим доступом або з вилученням із зазначених документів персональних даних, які не є суттєвими для розуміння змісту господарської операції чи управлінського рішення, що у свою чергу відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 09.07.2025 у справі №927/401/24, від 09.04.2024 у справі №925/1440/22.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2026 ухвалене з встановленням всіх фактичних обставин справи та додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді, що є підставою залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2026 – без змін.

Щодо додаткового рішення від 26.05.2026 року

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судові витрати підлягали пропорційному розподілу відповідно до задоволених позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000,00 грн. Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у стягнені витрат за підготовку уточненої позовної заяви та заяви про виправлення недоліків у розмірі 4000,00 грн, оскільки такі недоліки були допущені недоліки позивачем.

Щодо витрат на правову допомогу відповідача (апелянта), то враховуючи встановлені судом обставини виникнення спору, суд першої інстанції застосував положення ч.9 ст.129 ГПК України та залишив за відповідачем понесені ним витрати на правову допомогу, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача (невиконанням відповідачем свого обов`язку з надання учаснику підприємства на його вимогу інформації про діяльність підприємства у порядку, встановленому статутом та законом) та зробив правильний висновок, що хоча позовні вимоги були задоволені частково, проте така частковість зумовлена не відсутністю порушення з боку відповідача, а неправильним розумінням матеріального права позивачем.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що часткове задоволення позову зумовлено помилковим обранням позивачем окремих способів захисту порушеного права, але які стосувались реалізації одного корпоративного права – права на отримання інформації про діяльність підприємства

Колегія суддів бере до уваги постанову Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, якою суд підтвердив можливість пропорційного розподілу витрат зі сплати судового збору та повного покладення витрат на правничу допомогу на відповідача в силу ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Верховний Суд вказав, що норма ч. 9 ст. 129 ГПК України є спеціальною в співвідношенні із загальною нормою ч. 4 ст. 129 ГПК України, та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню, незважаючи на часткове задоволення позову. Крім того, Верховний Суд при розгляді справи №905/671/19 та вирішенні питання компенсації витрат виходив із можливості застосування судом різних підходів до розподілу судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Також в апеляційній скарзі відповідач посилається на п.44 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 і зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вказала, що клопотання про застосування приписів частини 9 статті 129 ГПК України з огляду на неправомірні дії сторони має бути заявлене до судового засідання або у судовому засіданні та встановлено, що позивач до суду касаційної інстанції не заявляв взагалі жодних клопотань про застосування частини 9 статті 129 ГПК України. Натомість, у цій справі ОСОБА_1 у заяві щодо заперечень на клопотання відповідача від 18.05.2026 року просив місцевий суд застосувати положення частини 9 статті 129 ГПК України, якщо суд встановить, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, та просив суд в задоволенні клопотання апелянта про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Таким чином, зважаючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та беручи до уваги підтверджену матеріалами справи неодноразову кількість спроб позивача реалізувати своє право на отримання інформації в досудовому порядку та встановлену судами неправомірність та формальність відмов відповідача, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування положень ч. 9 ст. 129 ГПК України при розподілі витрат на правову допомогу.

Отже, апеляційний суд вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив додаткове рішення від 26.05.2026 з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційний суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення від 26.05.2026 – без змін.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційні скарги Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «ЛЕОКОМ» залишити без задоволення.

2. Рішення від 05.05.2026 та додаткове рішення від 26.05.2026 Господарського суду Львівської області у справі № 914/1923/25 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19.08.2026

Головуючий суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.