Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №921/692/24 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/692/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя О.В. Зварич

судді І.Ю. Панова

Н.Л. Степанюк,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" за Вих. № 514/08 від 27.05.2026 року (вх.№01-05/1698/26 від 28.05.2026 року)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2026 року (суддя І.П. Шумський; повне рішення складено 07.05.2026 року)

у справі № 921/692/24

за позовом: Керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Тернопільської обласної ради

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (надалі ТзОВ "Тернопільелектропостач")

до відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради (надалі КНП "ТОКЛ" ТОР)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів,

за участю:

від прокуратури: Р.В.Панькевич (посвідчення №068824 від 01.03.2023 року);

від позивача (Західного офісу Держаудитслужби): не з`явився;

від позивача (Тернопільської обласної ради): не з`явився;

від відповідача-1: Г.В.Драпак (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

12.12.2024 року керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Тернопільської обласної ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ "Тернопільелектропостач" та КНП "ТОКЛ" ТОР про визнання недійсними додаткових угод №4 від 15.09.2022, №6 від 24.10.2022 до договору №66/6 від 10.01.2022 та стягнення 419197,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткові угоди №4 та №6 укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. У зв`язку з цим також існують підстави для стягнення в судовому порядку сплачених згідно них коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, які становлять різницю між сумою, що фактично відповідачем-2 перераховано відповідачу-1 та сумою, що підлягала сплаті за електроенергію за ціною договору.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Зокрема зазначив, що укладення додаткової угоди № 4 від 15.09.2022 року та додаткової угоди № 6 від 24.10.2022 року до договору № 66/6 від 10.01.2022 року було здійснено на підставі положень п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Також вказує, що укладення вказаних додаткових угод здійснювалось у відповідності до положень нормативно – правових актів, умов укладеного договору та з метою налагодження справедливих і взаємовигідних партнерських взаємовідносин. Заявляє, що відповідач-2, підписавши додаткову угоду № 4 від 15.09.2022 року та Додаткову угоду № 6 від 24.10.2022 року, погодив зміну ціни за одиницю товару.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2026 року у справі №921/692/24 задоволено позов керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Тернопільської обласної ради. Визнано недійсною додаткову угоду №4 від 15.09.2022 до договору №66/6 від 10.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради (ідентифікаційний код 02001311) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (ідентифікаційний код 42145798). Визнано недійсною додаткову угоду №6 від 24.10.2022 до договору №66/6 від 10.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради (ідентифікаційний код 02001311) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (ідентифікаційний код 42145798). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" на користь обласного бюджету в особі Тернопільської обласної ради грошові кошти в сумі 419197,93 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" 4937,59 грн витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради 3680,00 грн витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що за результатами проведеної закупівлі електричної енергії для потреб Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, результати якої оприлюднено в електронній системі публічних закупівель "Прозорро" за номером UA-2021-11-18-010973-а, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" та Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради 10.01.2022 укладено договір №66/6 про постачання електричної енергії споживачу.

Сторонами було укладено, зокрема додаткову угоду №4 від 15.09.2022 року та додаткову угоду №6 від 24.10.2022 року, якими внесено зміни до ціни договору.

Судом встановлено факт збільшення сторонами ціни договору шляхом укладення додаткових угод №№ 4, 6 відповідно на 10,53%, 17,03%, що також слугує підставою для визнання таких додаткових угод недійсними в судовому порядку.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що довідки №121/95 від 12.09.2022 року, №121/111 від 10.10.2022 року ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» не відображають коливання ціни на електроенергію з застосуванням передбачених (обумовлених) п. 5.4.2 договору періодів для порівняння такої ціни. У зв`язку з цим належне документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення за період, визначений договором, відсутнє.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд прийшов до висновку, що додаткові угоди №№ 4, 6 укладені всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для визнання таких додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Також суд зазначив про необґрунтованість посилань відповідача-1 на норми постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 року.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами у справі щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання відповідачем-2 своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами відповідачем-1 безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 419197,93 грн, суд першої інстанції виснував, що відповідно до вимог ст. ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України з відповідача-1 на користь позивача-2 піддягає стягненню 419197,93 грн безпідставно одержаних коштів, а позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2026 року у справі №921/692/24 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що додатковою угодою №1 від 25.01.2022 року, яка була укладена на підставі п.7 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», було змінено регульований тариф на передачу електричної енергії, тобто замість 0,29393 грн за 1кВт/год (без ПДВ) тариф на передачу електричної енергії склав - 0,34564 грн (без ПДВ). За доводами скаржника, згідно додаткової угоди № 4 від 15.09.2022 року збільшено ціну за одиницю товару на 9,9% в порівнянні з ціною, визначеною умовами договору від 10.01.2022 року, що відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Апелянт заявляє, що враховуючи коливання закупівельної ціни на ринку додатковою угодою №6 від 24.10.2022 року сторонами погоджено зміну ціни на 6,44% відносно ціни за додатковою угодою №4 від 15.09.2022 року. Споживач, підписавши додаткові угоди та здійснивши оплату за спожиту електричну енергію згідно додаткових угод, позбавив постачальника права розірвати або припинити дію договору. Стверджує, що споживачем були отримані повідомлення постачальника щодо внесення змін до договору №66/6 від 10.01.2022 року та додаткові угоди про зміну ціни, які беззастережно підписані відповідачем-2, що свідчить про повну згоду з умовами додаткових угод. На переконання апелянта, суд першої інстанції помилково визнав довідки ДП «Держзовнішінформу» такими, що не підтверджують факту коливання ціни на електричну енергію у періоди, які визначені умовами договору. Крім того, апелянт зазначає про неналежність представництва прокурора у цій справі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погодився з доводами, викладеними в апеляційній скарзі та вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що самостійний розрахунок надмірно сплачених коштів прокурором здійснено, виходячи з ціни, що визначена у додатковій угоді № 1 від 25.01.2022, оскільки вона є законною, а відсоток коливання цін – у порівнянні із ціною, що вказана у договорі № 66/6 і це повністю відповідає судовій практиці. Вказує, що лише документи компетентного органу, які містять інформацію про коливання ціни такого товару на ринку, можуть бути підставою для внесення змін до договору в частині визначення ціни; в свою чергу довідки інформативного характеру до таких не відносяться. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що під час укладення спірних додаткових угод № 4 та № 6 до договору про постачання електричної енергії № 66/6 від 10.01.2022, всупереч умовам договору та вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, збільшено ціну електроенергії без належного обґрунтування та документального підтвердження наявності коливання ціни після укладання договору та попередніх додаткових угод (в період між їх укладенням), та з перевищенням встановленого законодавством імперативного 10 % ліміту щодо збільшення ціни, визначеної в договорі, у зв`язку з чим спірні додаткові угоди на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними, а грошові кошти в сумі 419 197,93 грн є такими, що були безпідставно одержані товариством. Тому товариство зобов`язане їх повернути, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

02.07.2026 року відповідач-1 подав через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№01-04/5663/26 від 03.07.2026 року), в яких зазначив, що 27.05.2026 року Верховна Рада України прийняла новий Закон «Про публічні закупівлі» (Закон №4888-ІХ), Президент України підписав новий Закон України «Про публічні закупівлі» 23.06.2026 року, і в цей же день даний Закон було опубліковано в офіційному друкованому виданні – газеті «Голос України» за №122 від 23.06.2026 року. Вказує, що згідно розділу XIV Прикінцевих та Перехідних положень, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності. Заявляє, що за новим Законом ціну за одиницю товару можна збільшувати на більше ніж на 10 % щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару. Відповідач також заявляє, що новий Закон оновив норму пункту 2 частини 5 ст. 41 старого Закону №. 922-VIII і надав їй зворотної дії в часі- з 19.02.2016 року.

15.07.2026 року прокурор подав через підсистему «Електронний суд» заперечення на додаткові пояснення (вх.№01-04/6029/26 від 15.07.2026 року), де зазначає, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію нового Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію нового Закону. За доводами прокурора, Закон України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 №4888-ІХ не розповсюджується на спірні правовідносини.

Розгляд клопотань

29.06.2026 року відповідач-1 подав через підсистему «Електронний суд» заяву (вх.№01-05/2091/26 від 29.06.2026 року) про зупинення апеляційного провадження у справі №921/692/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами. Зокрема, у вказаній заяві посилається на наявність підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

08.07.2026 року прокурор подав через підсистему «Електронний суд» заперечення (вх.№01-04/5860/26 від 09.07.2026 року) на заяву про зупинення апеляційного провадження у справі №921/692/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26). Зокрема зазначає, що у світлі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Вважає, що оскільки у справі № 921/692/24 йдеться про правовідносини 2021 року, ухвалене Конституційним Судом України рішення не стосуватиметься спірних правовідносин.

Також 06.08.2026 року відповідач-1 подав заяву (вх.№01-05/2615/26 від 06.08.2026 року) про зупинення апеляційного провадження у справі №921/692/24 до завершення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 року. Зокрема у поданій заяві зазначає, що у справі № 910/11553/25 з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного процесуального законодавства у контексті спірних правовідносин, колегія суддів прийняла рішення про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. З огляду на вказане, заявник вважає, що наявні підстави для зупинення апеляційного провадження.

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав подану заяву (вх.№01-05/2615/26 від 06.08.2026 року).

Прокурор заперечив проти задоволення вказаної заяви (вх.№01-05/2615/26 від 06.08.2026 року).

За наслідками розгляду поданих заяв (вх.№01-05/2091/26 від 29.06.2026 року та вх.№01-05/2615/26 від 06.08.2026 року) колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні таких заяви, виходячи з наступних мотивів.

Щодо заяви (вх.№01-05/2091/26 від 29.06.2026 року) про зупинення апеляційного провадження у справі №921/692/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС».

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний або має право зупинити провадження у справі.

Зокрема, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу – до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, як уже відзначалось, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.03.2024 року у справі № 910/17615/20 зазначила, що провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; має бути обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 210 Господарського процесуального кодексу України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Таким чином, суд уповноважений надати самостійну оцінку наявним у справі доказам.

У даному випадку об`єктивна неможливість розгляду господарської справи №921/692/24 відсутня, у цій справі наявні докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), що є предметом судового розгляду.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може свідчити про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищеописані норми процесуального закону та наведені вище мотиви, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд не позбавлений можливості встановити та оцінити обставини (факти) у справі № 921/692/24 самостійно на підставі поданих учасниками справи доказів (документів), а відтак відсутній обов`язок суду зупиняти провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Щодо заяви (вх.№01-05/2615/26 від 06.08.2026 року) про зупинення апеляційного провадження у справі №921/692/24 до завершення розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/11553/25.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Процесуальний закон надає суду право, у тому числі з власної ініціативи, зупинити провадження у справі, вимагаючи при цьому здійснення оцінки правовідносин у цих справах за критерієм подібності та відповідно з урахуванням цього обґрунтування своїх висновків щодо наявності підстав зупинення провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на момент розгляду клопотання в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала про прийняття до розгляду об`єднаною палатою справи №910/11553/25, відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 921/692/24 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги.

Прокурор заперечив проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та запереченні на додаткові пояснення.

Позивачі та відповідач-2 не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення сторін у справі з датою, часом та місцем розгляду справи № 921/692/24, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 року відкладено розгляд справи №921/692/24 на 10.08.2026 року о 09 год 30 хв.

07.07.2026 року вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін у справі в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Отже, суд вчинив дії щодо належного повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду справи № 921/692/24.

Також суд враховує те, що участь у судовому засіданні не визнавалась судом обов`язковою, тому відповідно до положень ч.12 ст. 270 ГПК України відсутність сторін у справі не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2026 року у справі №921/692/24.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, а також як вбачається із поданої позовної заяви, за результатами проведеної закупівлі електричної енергії для потреб Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, результати якої оприлюднено в електронній системі публічних закупівель "Прозорро" за номером UA-2021-11-18-010973-а, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради (споживач) 10.01.2022 року укладено договір №66/6 про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 1.1 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електроенергії» та «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ), Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язався постачати споживачу ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія (надалі - електрична енергія), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.

Договірний очікуваний обсяг закупівлі електричної енергії за цим договором визначений в додатку №1 до договору складає 2500 тис. кВт/год (п. 2.2 договору).

Згідно п. 3.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товару: до 31 грудня 2022 року.

Місце поставки (передачі) товару - об`єкти cпоживача, перелік яких наведено у додатку №3 (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору загальна вартість цього договору становить 8984825,00 грн, крім того ПДВ 1796965,00 грн, разом з ПДВ – 10781790,00 грн.

У п. 5.2 договору сторони обумовили, що ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 3,59393 грн без ПДВ, ПДВ 0,718786 грн, разом з ПДВ 4,312716 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії. Ціна за 1 кВт/год. не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу.

Відповідно до п. 5.4 договору істотні умови цього договору визначаються відповідно до актів цивільного, господарського законодавства. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зокрема, підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 договору передбачено збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

У разі коливання ціни товару на ринку, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни за одиницю товару в межах до 10% від ціни за одиницю товару. Факт коливання ціни електричної енергії на ринку підтверджується довідкою(ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листів(ів)) відповідних органів або установ або організацій, які уповноважені оприлюднювати та/ або надавати відповідну інформацію, щодо коливання ціни товару на ринку.

Інформація повинна бути складена з використанням даних про середньозважену ціну на електричну енергію на ринку, оприлюднених за результатами моніторингу ринку електроенергії. До розрахунку береться інформація про середньозважену ціну на електроенергію на ринку за 10 днів місяця/20 днів місяця/місяць, оприлюдненої відповідними підприємствами/установами/організаціями, які уповноважені оприлюднювати відповідну інформацію, щодо ціни товару на ринку.

До розрахунку відсотку коливання ціни приймається середньозважена ціна за одиницю товару на ринку у відповідній торговельній зоні за період: десять днів (1- ша декада /2-га декада /3-тя декада) місяця, в якому було визначено ціну договору (або внесені зміни до Договору в частині зміни за одиницю товару у зв`язку із коливанням ціни на ринку)/двадцять днів (1-ша та 2-га декади/2-га та 3-тя декади) місяця, в якому було визначено ціну договору (або внесені зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару у зв`язку із коливанням ціни на ринку)/місяць, в якому було визначено ціну договору (або внесені зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару у зв`язку із коливанням ціни на ринку) та середньозважена ціна за десять днів (1-ша декада /2-га декада /3-тя декада) поточного/попереднього місяця/двадцять днів (1-ша та 2-га декади/2-га та 3-тя декади) поточного/попереднього місяця/ повного поточного/ попереднього місяця.

В залежності від коливання ціни товару на ринку, сторони протягом дії договору мають право вносити зміни декілька разів в частині пропорційного збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін за умови, що така зміна не призведе до збільшення загальної вартості, визначеної в договорі.

Відповідно до пункту 5.4.7 договору зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю.

Сторони вносять до договору зміни у разі зміни регульованого тарифу, визначеного у п.5.2 цього договору з моменту набрання чинності нормативно-правовим актом, яким встановлено (змінено) регульовану ціну (тариф). Постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару. Підтвердженням необхідності внесення таких змін є чинні (введені в дію в порядку встановленому законодавством) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо встановлення (зміни) регульованого тарифу. Сума договору при цьому може змінюватися в залежності від таких змін в бік збільшення або в бік зменшення без зміни обсягу закупівлі.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 5.7 договору споживач бере на себе зобов`язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки передбачені додатком №2 «Порядок розрахунків».

Згідно з п. 6.1 договору в разі необхідності зміни умов договору, сторона ініціатор такої зміни зобов`язана підготувати та направити на погодження іншій стороні проект змін до цього договору у формі додаткової угоди (додаткового договору).

Пропозиція щодо внесення змін до істотних умов договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (п. 6.4 договору).

Відповідно до п. 6.5 договору обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

У п. 15.1 договору зазначено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. В частині зобов`язань постачальника здійснювати постачання електричної енергії, цей договір набирає чинності з моменту зміни реєстрів точок комерційного обліку споживача та постачальника.

Відповідно до п. 16.1 договору невід`ємною частиною цього договору є: додаток №1 «Договірні обсяги закупівлі електричної енергії»; додаток №2 «Порядок розрахунків»; додаток №3 «Перелік об`єктів споживача за якими здійснюється постачання електричної енергії»; додаток №4 «Заява-приєднання»; додаток №5 «Комерційна пропозиція постачальника».

У додатку №1 до договору - «Договірні (замовлені) обсяги помісячного споживання електричної енергії по кожному об`єкту на 2022 рік» сторонами обумовлено, що договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2022 рік становить 2500 тис. кВт/год.

Відповідно додатку №2 до договору - «Порядок розрахунків», а саме його п. 3 зазначено, що вартість спожитої електричної енергії визначається, як добуток обсягу спожитої електричної енергії визначеної оператором системи розподілу на ціну згідно з цим договором.

Остаточний розрахунок споживача здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка (п. 5 додатку №2 до договору).

У додатку №3 до договору наведено перелік видів об`єктів, їх адрес, ЕІС - кодів точки комерційного обліку, до яких здійснюється електропостачання, а також найменування оператора системи.

Згідно з додатком №4 до договору «Заява-приєднання» початком постачання електроенергії є 11.01.2022.

У додатку №5 «Комерційна пропозиція «Індивідуальна» до договору зазначено наступне:

- ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу розраховується постачальником та на день укладення договору становить 3,59393 грн за 1кВт/год (без ПДВ) та включає: ціну закупівлі електричної енергії постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі який становить 0,29393 грн за 1кВт/год (без ПДВ).

Згідно положень Закону України «Про публічні закупівлі», зміна ціни договору здійснюється із настанням підстав, передбачених ч.5 ст. 41 Закону.

У разі зміни регульованих складових ціни, зміна ціни здійснюється на підставі письмового повідомлення, направленого постачальником за 20 днів до її застосування.

У разі зміни (коливання) закупівельної ціни на ринку електричної енергії, що відбувається протягом розрахункового періоду, зміна ціни за одиницю електричної енергії, спожитої в даному розрахунковому періоді, допускається за умови надання будь якою із сторін документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Документ, що підтверджує коливання ціни, повинен бути наданий у формі довідки (висновку), виданої уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», сторони також можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП «Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку;

- оплата здійснюється за фактичну відпущену протягом розрахункового періоду електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку і наданих постачальником рахунків за спожиту електричну енергію. Розрахунковим періодом є календарний місяць;

- рахунок за спожиту електричну енергію надається постачальником та отримується споживачем не пізніше сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом 5 робочих днів з дати отримання.

Якщо рахунок за електричну енергію не був отриманий споживачем сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду, то він вважається таким, що вручений споживачу на сьомий робочий день і споживач з рахунком ознайомлений;

- комерційна пропозиція діє до 31.12.2022.

Згодом ТзОВ "Тернопільелектропостач" звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради з листом №282/2 від 21.01.2022, з повідомленням про намір укласти додаткову угоду до договору, враховуючи зміну тарифу на послуги з передачі електричної енергії.

На підтвердження даної пропозиції ТОВ "Тернопільелектропостач" зроблено посилання на Постанову НКРЕКП від 01.12.2021 №2454, відповідно до якої починаючи з 01.01.2022 тариф на послуги з передачі електричної енергії становить 345,64 грн/МВт.год (без урахування податку на додану вартість). У листі-повідомленні ТзОВ «Тернопільелектропостач» зазначило, що у зв`язку із зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії, з 01.01.2022 для розрахунку за спожиту електроенергію буде застосовуватися ціна за 1 кВт/год у розмірі 3,64564 грн (без ПДВ).

25.01.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, пунктом 1 якої обумовлено внести зміни в пункти 5.1, 5.2 договору, виклавши їх у наступній редакції:

« 5.1. Загальна вартість цього договору становить 8984821,95 грн, крім того ПДВ 1796964,39 грн, разом з ПДВ 10781786,35 грн.

5.2. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 3,64564 грн без ПДВ, ПДВ 0,729128 грн, разом з ПДВ 4,374768 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії».

Пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони погодили внести зміни в додаток №5 до договору: Комерційна пропозиція «Індивідуальна», виклавши абзац перший таблиці в наступній редакції: «Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу, розраховується постачальником та становить 3,64564 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: ціну закупівлі електричної енергії постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,34564 грн за 1 кВт/год (без ПДВ)».

Пунктом 3 додаткової угоди №1 сторони погодили внести зміни в додаток №1 до договору, з урахуванням яких договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2022 рік становить 2464,539 тис. кВт/год.

На підставі ч.3 ст. 631 ЦК України ця додаткова угода вважається укладеною з 11.01.2022 (п. 6 додаткової угоди №1 від 25.01.2022).

14.02.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору, п. 1 якої сторони погодили п. 5.1 договору викласти в наступній редакції: «Загальна вартість цього договору становить 8984821,95 грн, крім того ПДВ 1796964,39 грн, разом з ПДВ 10781786,35 грн».

23.03.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, якою внесено зміни в розділ «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін».

ТзОВ "Тернопільелектропостач" у листі №1656/12 від 14.09.2022 року, адресованому Комунальному некомерційному підприємству "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, повідомило про намір укласти додаткову угоду до договору, враховуючи збільшення ціни закупівлі електричної енергії.

На підтвердження даної пропозиції ТзОВ "Тернопільелектропостач" зроблено посилання на довідку №121/95 від 12.09.2022 року Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", в якій зазначено про зростання на 12,01% середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 вересня 2022 року до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 серпня 2022 року.

15.09.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, пунктом 1 якої обумовлено внести зміни в пункти 5.1, перший абзац п. 5.2 договору, виклавши у наступній редакції:

«п.5.1. Загальна вартість цього договору становить 8984819,55 грн, крім того ПДВ 1796963,91 грн, разом з ПДВ 10781783,46 грн.

п.5.2. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 3,97234 грн без ПДВ, ПДВ 0,794468 грн, разом з ПДВ 4,766808 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії».

Пунктом 2 додаткової угоди №4 сторони погодили внести в додаток №5 до договору: Комерційна пропозиція «Індивідуальна», виклавши абзац перший таблиці в наступній редакції: «Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу розраховується постачальником та становить 3,97234 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: ціну закупівлі електричної енергії постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,34564 грн за 1 кВт/год (без ПДВ)».

Пунктом 3 додаткової угоди №4 сторони погодили внести зміни в додаток №1 до договору, з урахуванням яких договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2022 рік становить 2354,802 тис. кВт/год.

На підставі ч.3 ст.631 ЦК України ця додаткова угода вважається укладеною з 01.09.2022 (п. 5 додаткової угоди №4 від 15.09.2022).

Зростання ціни відбулось на 10,53 %.

26.09.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору, якою внесено зміни в розділ «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін».

Після цього, ТзОВ "Тернопільелектропостач" звернулось до Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради з листом №5076/12 від 20.10.2022 року, з повідомленням про намір укласти додаткову угоду до договору, враховуючи збільшення ціни закупівлі електричної енергії.

На підтвердження даної пропозиції ТзОВ "Тернопільелектропостач" зроблено посилання на довідку №121/111 від 10.10.2022 року Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", в якій зазначено про зростання на 6,44% середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 жовтня 2022 року до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 вересня 2022 року.

24.10.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №6 до договору, пунктом 1 якої обумовлено внести зміни в пункти 5.1, перший абзац п 5.2 договору, виклавши у наступній редакції:

«п.5.1. Загальна вартість цього договору становить 8984819,52 грн, крім того ПДВ 1796963,90 грн, разом з ПДВ 10781783,42 грн.

п. 5.2. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 4,20589 грн з ПДВ, ПДВ 0,841178 грн, разом з ПДВ 5,047068 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії».

Пунктом 2 додаткової угоди №6 сторони погодили внести зміни в додаток №5 до договору: Комерційна пропозиція «Індивідуальна», виклавши абзац перший таблиці в наступній редакції: «Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу, розраховується Постачальником та становить 4,20589 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,34564 грн за 1 кВт/год (без ПДВ)»

Пунктом 3 додаткової угоди №6 сторони погодили внести зміни в додаток №1 до договору, з урахуванням яких договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2022 рік становить 2295,288 тис. кВт/год.

На підставі ч.3 ст. 631 ЦК України ця додаткова угода вважається укладеною з 01.10.2022 (п.5 додаткової угоди №6 від 24.10.2022).

Зростання ціни відбулось на 17,03 %.

21.11.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №7 до договору, якою внесено зміни до п. 5.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «Загальна вартість цього Договору становить 8984819,52 грн, крім того ПДВ 1796963,90 грн, разом з ПДВ 10781783,42 грн».

20.12.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №8 до договору, якою внесено зміни до зміни до п.5.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «Загальна вартість цього договору становить 7613270,39 грн, крім того ПДВ 1522654,08 грн, разом з ПДВ 9135924,47 грн».

Пунктом 2 додаткової угоди №8 сторони погодили внести зміни в додаток №1 до договору, з урахуванням яких договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2022 рік становить 1969,186 тис. кВт/год.

28.12.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №9 до договору, якою внесено зміни до зміни до п. 5.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «Загальна вартість цього договору становить 6975194,83 грн, крім того ПДВ 1395038,96 грн, разом з ПДВ 8370233,79 грн».

Пунктом 2 додаткової угоди №9 сторони погодили внести зміни в додаток №1 до договору, з урахуванням яких договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2022 рік становить 1817,476 тис. кВт/год.

На виконання умов договору та укладених до нього додаткових угод, між сторонами підписано наступні акти прийому-передачі за спожиту електричну енергію з січня до грудня 2022 року:

- Акт /2 від 31.01.2022 прийняття-передавання товарної продукції за січень 2022 року в обсязі 157199 кВт/год на загальну суму з ПДВ 687709,16 грн по ціні 3,6456 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 687709,16 грн згідно з платіжними дорученнями №8 від 09.02.2022 на суму 596310,25 грн та №180 від 07.02.2022 на суму 91398,91 грн.

- Акт 66/1 від 28.02.2022 прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2022 року в обсязі 129255 кВт/год на загальну суму з ПДВ 565460,65 грн по ціні 3,6456 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 565460,65 грн згідно з платіжними дорученнями №18 від 03.03.2022 на суму 483532,70 грн та №382 від 03.03.2022 на суму 81927,95 грн.

- Акт 66/3 від 31.03.2022 прийняття-передавання товарної продукції за березень 2022 року в обсязі 120010 кВт/год на загальну суму з ПДВ 525015,91 грн по ціні 3,6456 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 525015,91 грн згідно з платіжними дорученнями №24 від 06.04.2022 на суму 447599,82 грн та №627 від 05.04.2022 на суму 77416,09 грн.

- Акт 66/4 від 30.04.2022 прийняття-передавання товарної продукції за квітень 2022 року в обсязі 138494 кВт/год на загальну суму з ПДВ 605879,12 грн по ціні 3,6456 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 605879,12 грн згідно з платіжними дорученнями №35 від 05.05.2022 на суму 517531,96 грн та №852 від 04.05.2022 на суму 88347,16 грн.

- Акт 5 від 31.05.2022 прийняття-передавання товарної продукції за травень 2022 року в обсязі 144436 кВт/год на загальну суму з ПДВ 631873,99 грн по ціні 3,6456 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 631873,99 грн згідно з платіжними дорученнями №55 від 07.06.2022 на суму 530419,41 грн та №1107 від 03.06.2022 на суму 101454,58 грн.

- Акт 6 від 30.06.2022 прийняття-передавання товарної продукції за червень 2022 року в обсязі 139493 кВт/год на загальну суму з ПДВ 610249,51 грн по ціні 3,6456 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 610249,51 грн згідно з платіжними дорученнями №67 від 08.07.2022 на суму 506512,47 грн та №1350 від 06.07.2022 на суму 103737,04 грн.

- Акт 7 від 31.07.2022 прийняття-передавання товарної продукції за липень 2022 року в обсязі 148357 кВт/год на загальну суму з ПДВ 649027,45 грн по ціні 3,6456 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 649027,45 грн згідно з платіжними дорученнями №1589 від 09.08.2022 на суму 546543,25 грн та №1579 від 04.08.2022 на суму 102484,20 грн.

- Акт 8 від 31.08.2022 прийняття-передавання товарної продукції за серпень 2022 року в обсязі 153012 кВт/год на загальну суму з ПДВ 669392 грн по ціні 3,6456 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 669392 грн згідно з платіжними дорученнями №88 від 08.09.2022 на суму 588472,22 грн та №1833 від 06.09.2022 на суму 80919,78 грн.

- Акт 9 від 30.09.2022 прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2022 року в обсязі 152787 кВт/год на загальну суму з ПДВ 728306,29 грн по ціні 3,97234 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 728306,29 грн згідно з платіжними дорученнями №101 від 07.10.2022 на суму 620850,48 грн та №2079 від 05.10.2022 на суму 107455,81 грн.

- Акт 10 від 31.10.2022 прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2022 року в обсязі 181916 кВт/год на загальну суму з ПДВ 918142,43 грн по ціні 4,20589 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 918142,43 грн згідно з платіжними дорученнями №115 від 09.11.2022 на суму 806707,56 грн та №2337 від 04.11.2022 на суму 111434,87 грн.

- Акт 11 від 30.11.2022 прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2022 року в обсязі 159227 кВт/год на загальну суму з ПДВ 803629,50 грн по ціні 4,20589 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 803629,50 грн згідно з платіжними дорученнями №145 від 08.12.2022 на суму 677141,98 грн та №2611 від 05.12.2022 на суму 126487,52 грн.

- Акт 12 від 29.12.2022 прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року в обсязі 193290 кВт/год на загальну суму з ПДВ 975547,78 грн по ціні 4,20589 грн за 1 кВт/год без ПДВ.

КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради на рахунок ТОВ "Тернопільелектропостач" перераховано 975547,78 грн згідно з платіжними дорученнями №171 від 27.12.2022 на суму 900076,66 грн та №2855 від 27.12.2022 на суму 75471,12 грн.

З урахуванням наведених додаткових угод ціна за 1 кВт/год електричної енергії зросла, а обсяг поставленої електричної енергії зменшився.

За доводами позовної заяви, Відповідач-1 передав відповідачу-2 меншу кількість товару, а відповідачем 2 внаслідок укладення додаткових угод №№ 4,6 надміру сплачено 419197,93 грн.

Прокурором до позову додано акт №04-22/2 від 16.03.2023 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради за період з 01.11.2020 року по 31.12.2022 року, проведеної Західним офісом Держаудитслужби.

Відповідно до його змісту додаткова угода №4 від 15.09.2022 до договору від 10.01.2022 №66/6 укладена з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», в частині збільшення ціни за одиницю товару без документального підтвердження коливання ціни в сторону збільшення і, як наслідок, в додатковій угоді №6 від 24.10.2022, неправильно визначено ціну за електричну енергію.

На думку прокурора, додаткові угоди №№ 4,6 до договору укладено всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому вони підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти стягненню в судовому порядку.

Тернопільською окружною прокуратурою направлено лист від 24.10.2024 року №50-89-9232 вих-24 до Західного офісу Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільській області з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладені між КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради та ТзОВ "Тернопільелектропостач" додаткових угод щодо зміни ціни електричної енергії, а також з проханням надання інформації щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом.

Також прокуратурою направлено лист від 24.10.2024 року №50-89-9234 вих-24 до Тернопільської обласної ради із запитом щодо того, чи буде обласна рада вживати заходи в судовому порядку щодо вказаних вище виявлених порушень.

Листом від 12.11.2024 року за №131913-17/2663-2024 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області повідомило прокуратуру, що відповідні заходи не будуть вживатися, щодо звернення прокурора з відповідним позовом не заперечує.

Також листом від 12.11.2024 року за №09-1062 Тернопільська обласна рада повідомила прокуратуру, що відповідні заходи не будуть вживатися, щодо звернення прокурора з відповідним позовом не заперечує.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення прокурора у цій справі з позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Згідно з частинами першою - третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 3 ст.129 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Для представництва інтересів держави в особі компетентного органу прокурор має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Системний аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" свідчить про те, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, а також у разі відсутності такого органу.

В розумінні положень статей 53, 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор в кожному конкретному випадку при зверненні до суду з позовом повинен:

- довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, зазначити, в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, необхідність їх захисту, навести та обґрунтувати підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді,

- визначити орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функції у спірних правовідносинах, навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду,

- надати належні та допустимі докази здійснення прокурором повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді застосовується процедура, передбачена частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цій справі судом встановлено, що Тернопільською окружною прокуратурою направлено лист від 24.10.2024 року №50-89-9232 вих-24 до Західного офісу Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільській області з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі при укладені між КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради та ТзОВ "Тернопільелектропостач" додаткових угод щодо зміни ціни електричної енергії, а також з проханням надання інформації щодо вжитих заходів на усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом.

Також прокуратурою направлено лист від 24.10.2024 року №50-89-9234 вих-24 до Тернопільської обласної ради із запитом щодо того, чи буде обласна рада вживати заходи в судовому порядку щодо вказаних вище виявлених порушень.

Листом від 12.11.2024 року за №131913-17/2663-2024 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області повідомило прокуратуру, що відповідні заходи не будуть вживатися, щодо звернення прокурора з відповідним позовом не заперечло.

Також листом від 12.11.2024 року за №09-1062 Тернопільська обласна рада повідомила прокуратуру, що відповідні заходи не будуть вживатися, щодо звернення прокурора з відповідним позовом не запереччила.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що керівником Тернопільської окружної прокуратури дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення представництва в суді законних інтересів держави, належним чином обґрунтувано порушення інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби і Тернопільської обласної ради, та необхідність їх захисту.

Щодо суті спору

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, з наступними змінами.

У цій справі суд встановив, що за результатами проведеної закупівлі електричної енергії для потреб Комунального некомерційного підприємства "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради, результати якої оприлюднено в електронній системі публічних закупівель "Прозорро" за номером UA-2021-11-18-010973-а, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради (споживач) 10.01.2022 року укладено договір №66/6 про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 1.1 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електроенергії» та «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (надалі - ПРРЕЕ), Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язався постачати споживачу ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія (надалі - електрична енергія), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору загальна вартість цього договору становить 8984825,00 грн, крім того ПДВ 1796965,00 грн, разом з ПДВ – 10781790,00 грн.

У п. 5.2 договору сторони обумовили, що ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 3,59393 грн без ПДВ, ПДВ 0,718786 грн, разом з ПДВ 4,312716 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії. Ціна за 1 кВт/год. не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу.

Отже, укладений договір став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

За положеннями частини 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У цій справі керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Тернопільської обласної ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ "Тернопільелектропостач" та КНП "ТОКЛ" ТОР про визнання недійсними додаткових угод №4 від 15.09.2022, №6 від 24.10.2022 до договору №66/6 від 10.01.2022 та стягнення 419197,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткові угоди №4 та №6 укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

За встановленими у цій справі обставинами упродовж січня – грудня 2022 року сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору №66/6 від 10.01.2022 року.

Зокрема, 15.09.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, пунктом 1 якої обумовлено внести зміни в пункти 5.1, перший абзац п. 5.2 договору, виклавши у наступній редакції:

«п.5.1. Загальна вартість цього договору становить 8984819,55 грн, крім того ПДВ 1796963,91 грн, разом з ПДВ 10781783,46 грн.

п.5.2. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 3,97234 грн без ПДВ, ПДВ 0,794468 грн, разом з ПДВ 4,766808 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії».

Пунктом 2 додаткової угоди №4 сторони погодили внести в додаток №5 до договору: Комерційна пропозиція «Індивідуальна», виклавши абзац перший таблиці в наступній редакції: «Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу розраховується постачальником та становить 3,97234 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: ціну закупівлі електричної енергії постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,34564 грн за 1 кВт/год (без ПДВ)».

Пунктом 3 додаткової угоди №4 сторони погодили внести зміни в додаток №1 до договору, з урахуванням яких договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2022 рік становить 2354,802 тис. кВт/год.

Таким чином, за додатковою угодою № 4 від 15.09.2022 року відбулось зростання ціни на електричну енергію на 10,53 %.

Доводи апеляційної скарги про те, що додатковою угодою № 4 від 15.09.2022 року збільшено ціну за одиницю товару на 9,9% в порівнянні з ціною, визначеною умовами договору від 10.01.2022 року, не відповідають дійсності та є безпідставними.

Також суд встановив, що 24.10.2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №6 до договору, пунктом 1 якої обумовлено внести зміни в пункти 5.1, перший абзац п 5.2 договору, виклавши у наступній редакції:

«п.5.1. Загальна вартість цього договору становить 8984819,52 грн, крім того ПДВ 1796963,90 грн, разом з ПДВ 10781783,42 грн.

п. 5.2. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором становить 4,20589 грн з ПДВ, ПДВ 0,841178 грн, разом з ПДВ 5,047068 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку; тарифу (маржі) постачальника електричної енергії».

Пунктом 2 додаткової угоди №6 сторони погодили внести зміни в додаток №5 до договору: Комерційна пропозиція «Індивідуальна», виклавши абзац перший таблиці в наступній редакції: «Ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу, розраховується Постачальником та становить 4,20589 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), та включає: ціну закупівлі електричної енергії Постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі, який становить 0,34564 грн за 1 кВт/год (без ПДВ)»

Пунктом 3 додаткової угоди №6 сторони погодили внести зміни в додаток №1 до договору, з урахуванням яких договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2022 рік становить 2295,288 тис. кВт/год.

Зростання ціни на електричну енергію за додатковою угодою № 6 від 24.10.2022 року відбулось на 17,03 % у порівнянні з ціною, визначеною умовами договору від 10.01.2022 року.

За положеннями частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі Закон № 922-VIII) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній станом на момент укладення спірних додаткових угод) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10 %; - збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; -обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція «не частіше ніж один раз на 90 днів» фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

Апеляційний господарський суд констатує, що спірними додатковими угодами сторонами збільшено ціну договору з перевищенням встановленого законодавством імперативного 10 % ліміту щодо збільшення ціни, визначеної в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В ході розгляду справи суд встановив, що листами №1656/12 від 14.09.2022 року та №5076/12 від 20.10.2022 року відповідач-1 звертався до відповідача-2 про намір укласти спірні додаткові угоди, враховуючи збільшення ціни закупівлі електричної енергії. На підтвердження даної пропозиції відповідач-1 покликався на довідку №121/95 від 12.09.2022 року Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" та на довідку №121/111 від 10.10.2022 року Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків".

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, учасники справи зобов`язані подати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює надані учасниками справи докази під час розгляду справи.

Щодо вказаних довідок суд зазначає, що такі довідки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності її зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку.

У зв`язку із вказаним суд першої інстанції правильно зазначив, що належне документальне підтвердження коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення за період, визначений договором, відсутнє.

Щодо покликань скаржника на Закон України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX, колегія суддів зазначає наступне.

27.05.2026 року прийнятий Закон України «Про публічні закупівлі» № 4888-IX.

24.06.2026 року вказаний Закон набрав чинності.

В пункті 1 Розділу XIV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначено, що Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім: пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

У пункті 7 вказаного Розділу зазначено, що положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року №922-VIII.

Отже, вказаним пунктом передбачено, що правовідносини, які виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року №922-VIII, застосовуються саме положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону №922-VIII.

Враховуючи, що договір та спірні додаткові угоди були укладені станом на момент чинності Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року №922-VIII, до спірних правовідносин у цій справі застосовуються положення саме цього Закону.

Враховуючи вищенаведені норми та встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарський суд правомірно визнав недійсними додаткові угоди №4 від 15.09.2022 року та №6 від 24.10.2022 року до договору №66/6 від 10.01.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладені між Комунальним некомерційним підприємством "Тернопільська обласна клінічна лікарня" Тернопільської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач". Доводи апеляційної скарги не спростовують відповідних висновків суду.

Щодо стягнення 419197,93 грн апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Недійсність додаткової угоди означає, що зобов`язання сторін регулюються договором. Відтак постачання електричної енергії споживачу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.02.2023 року у справі №903/366/22.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У даній справі між сторонами існував Договір, на умовах якого і мала відбуватися господарська операція з постачання електричної енергії.

Враховуючи, що додаткові угоди №4 від 15.09.2022 року та №6 від 24.10.2022 року до договору №66/6 від 10.01.2022 року визнані судом недійсними, це, в свою чергу виключає проведення розрахунків на умовах, зазначених у додаткових угодах.

Таким чином, кошти, отримані відповідачем-1 за поставлену електричну енергію понад її вартість, визначену за ціною Договору, є безпідставно отриманими і підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України як повернення виконаного за недійсним правочином.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" на користь обласного бюджету в особі Тернопільської обласної ради грошові кошти в сумі 419197,93 грн.

Враховуючи вищеописані норми, встановлені у цій справі обставини справи та проаналізувавши доводи учасників справи, апеляційний господарський суд висновує про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права та із повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

За наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2026 року у справі №921/692/24.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" за Вих. № 514/08 від 27.05.2026 року (вх. № 01-05/1698/26 від 28.05.2026 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2026 року у справі №921/692/24 – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова

Суддя Н.Л. Степанюк