Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №570/1052/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/1052/26

провадження № 2/570/1403/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника адвоката Мартинова О.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання спадкового майна об`єктом права спільної сумісної власності,

у с т а н о в и в:

покликаючись на неправомірне набуття відповідачем права власності на спадкове майно, представник позивача адвокат Олексій Мартинов у поданій 02 березня 2026 року через систему "Електронний суд" просить

- скасувати запис про право власності ОСОБА_2 на спадковий садовий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2873798656060) загальною площею 45,9 кв.м., що складається із наступних приміщень: Пд/А-1 підвал площею 25,2 кв.м., а – прибудова площею 6,4 кв.м., а1 – ґанок площею 2,6 кв.м., в2 – вхід в підвал площею 5,4 кв.м., Б-1 господарська будівля площею 24,9 кв.м., б – вбиральня, №1 – огорожа площею 68,6 кв.м., №2 – ворота з хвірткою площею 4,3 кв.м., що розташований на земельній ділянці в розмірі 0,0616 га, у АДРЕСА_1 ;

- в порядку спадкування визнати вищевказаний спадковий садовий будинок об`єктом права спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати земельну ділянку площею 0,0616 га, кадастровий номер 5624687000:04:002:1976 об`єктом права спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- судові витрати покласти на відповідача.

27 березня 2026 року відповідач подав до суду відзив, у якому позовні вимоги не визнає. Вказує, що позивач спадщину не приймав, так як не проживав зі спадкодавцем на час смерті, заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк до нотаріуса не подавав, членства у Садовому товаристві «Західний» масиву «Західний-2» на земельну ділянку та садовий будинок АДРЕСА_2 не мав, оскільки членство на цю ділянку у Садовому товаристві за життя мав їхній тато - ОСОБА_4 , після його смерті їхня мама - ОСОБА_5 , після її смерті він, тому звернення до суду не відповідає вимогам ст.4 ЦПК України та є безпідставним.

У судовому засідані позивач позов підтримує повністю, просить його задоволити.

По суті спору показав, що сторони є рівноцінними спадкоємцями, тому садовий будинок повинен належати їм в рівних частках.

Представник позивача, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, вважає вимоги обгрунтованими.

По суті спору стверджує, що згідно з принципом цілісності спадщини, прийнявши частину майна, позивач вважається таким, що прийняв усю спадщину, у чому б вона не складалася.

Відповідач свою правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, підтримує в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову.

По суті спору стверджує, що батько отримав землю під садівництво, приблизно в 1992 році закінчив будівництво садового будинку, але в експлуатацію не здавав, оскільки на той час це було неможливо, та і недоцільно. Ні він, ні мати не заперечували проти оформлення батькового автомобіля на позивача, хоча він і пропустив строк на прийняття спадщини, а він та мати спадщину прийняли автоматично як проживаючі зі спадкодавцем. Йому не було відомо, що брат ще й отримав спадщину на батькову частину квартири на підставі їх заяви про ніби то їх згоду на вступ у спадкування позивача, оскільки у нотаріуса мова йшла лише про переоформлення на позивача батькового авто. Свідоцтво про право на авто не оскаржував, бо такою була сімейна домовленість. Щодо садового будиночка, то внаслідок своєї смерті батько вибув зі членів садового товариства, мати вступила в члени садового товариства, їй виділили земельну ділянку, яка була закріплена за батьком, яку вона згодом приватизувала та оформила право власності на садовий будинок. Оскільки він став її єдиним спадкоємцем., то саме він і став єдиним власником цього спадкового майна.

Суд встановив такі обставини

Відповідно до Рішення Новоукраїнської сільської ради N? 61 від 28 грудня 1998 року ОСОБА_4 отримав земельну ділянку для ведення садівництва в садовому товаристві «Західне», площею 0,06 га. Наведене підтверджується витягом до даного рішення, наданим на запит адвоката Мартинова О.Ю. архівним відділом Рівненської районної державної адміністрації за № 285/04-01 від 24 жовтня 2023 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 30 квітня 2001 року/.

Згідно з матеріалами спадкової справи №124 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_6 звернувся до Першої Рівненської державної контори із заявою про прийняття спадщини, зазначивши, що на день смерті батька залишилося спадкове майно, яке складається з 1/4 квартири АДРЕСА_3 , грошового вкладу у відділенні Ощадного банку м.Рівне та легкового автомобіля марки М-21406, двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_5 . Просив видати йому свідоцтво про право на спадщину на вказане вище майно.

В матеріалах спадкової справи знаходиться заява вх. №45 від 26.03.2001 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , в якій останні засвідчили, що не претендують на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та на видачу свідоцтва про право власності по ст.22 КпШС України, просять вважати їх такими, що спадщини не прийняли.

26 березня 2001 року державний нотаріус Першої Рівненської державної нотаріальної контори Квасиловець Г.О. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на легковий автомобіль марки М-21406, державний номерний знак НОМЕР_5 .

28 травня 2021 року державний нотаріус Першої Рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк О.В. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки № 108 від 07 вересня 2023 року, виданої головою правління СТ «Західний» за обліковими даними, спадкодавець був членом садового товариства «Західний» з 1988 року і до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 користувався земельною ділянкою в розмірі 0,0616 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка йому надана в користування у 1988 році. На виділеній ділянці у 1990 році збудований садовий будинок з господарським приміщенням. Заборгованості по пайовим внескам немає.

Державний нотаріус Рівненської державної нотаріальної контори постановою № 1070/02-31 від 19.10.2023 відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на садовий будинок з господарським приміщенням, які збудовані в 1990 році із-за відсутності у позивача правовстановлюючого документу на майно.

07 грудня 2023 року Рівненський районний суд Рівненської області задоволив позов ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради та визнав за ним право власності на спадкове майно - садовий будинок, загальною площею 45,9 кв.м., що розташованй на земельній ділянці в розмірі 0,0616 га у АДРЕСА_1 (справа №570/5698/23).

25 вересня 2025 року Рівненський апеляційний суд скасував вказане рішення та відмовив у задоволенні позову. Разом з тим, дійшов висновку, що спадкоємці ОСОБА_5 - дружина та ОСОБА_7 - син, які на день смерті проживали разом із спадкодавцем, є такими, що фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, оскільки їх заяви від 26.03.2001 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вона написана після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини після відкриття спадщини, що суперечить ст.553 ЦК УРСР 1963 року.

Суд дійшов таких висновків

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

Позивач вважає, що належним способом захисту порушеного його права на спадкування є визнання за ним права власності на спадкове майно.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу /ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України/.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців.

Спірні правовідносини в частині позовних вимог про визнання особи такою, що прийняла спадщину регулюються Цивільним Кодексом УРСР в редакції 1963 року, оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 була відкрита до 01.01.2004, тому необхідно застосовувати Закон, який був чинний на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Ст.ст.525 ЦК УРСР також передбачала, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Зміст ч.1 ст.548 ЦК УРСР передбачає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Згідно з ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Суд встановив, що позивач відповідно до ст.549 ЦК УРСР не прийняв спадщину у встановлений законом шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд звертає увагу, що 16.03.2009 розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації №177 Новосад Марфі Іванівні як члену Садового товариства «Західний» масиву «Західний-2» передана у власність земельна ділянка (кадастровий номер 562468700004:002:1976 площею 616 м.кв.) для ведення садівництва.

11.11.2016 ОСОБА_5 все своє майно заповіла сину ОСОБА_1 згідно з заповітом, посвідченим приватним нотаріусом за р.№1117.

26.09.2023 приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бенецька Р.Б. видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площею 0,0616 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5624687000:04:002:1976, та належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №898957, виданого Рівненською районною державною адміністрацією 10.09.2009 на підставі розпорядження Рівненської районної державної адміністрації №177 від 16.03.2009, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010960000342 (Спадкова справа №04/2021, зареєстровано в реєстрі за р.№855). В той же день нотаріус одночасно здійснив державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (витяг з державного реєстру речових прав №348013329 від 26.09.2023).

Суд встановив, що ОСОБА_4 був членом СТ "Західний", користувався земельною ділянкою, на якій розташований садовий будинок, але самі по собі ці факти не доводять, що спірне майно входить до складу спадкової маси померлого.

Згідно з п.24. Статуту садового товариства "Західний" членами садового товариства "Західний" є користувачі та власники садових ділянок, права і обов`язки яких перед товариством є однаковими, незалежно від форми володіння земельною ділянкою. Членами товариства можуть бути пенсіонери, працюючі та непрацюючі, робітники та службовці, в тому числі, які проживають в місті Рівне. Прийом у члени садового товариства "Західний" здійснюється рішенням правління товариства на підставі заяви громадянина, який виявив намір вступити до товариства, не більше як у місячний термін з дня подання заяви. Громадяни, які виявили бажання вступити до товариства, сплачують вступний внесок та набувають статусу члена садового товариства "Західний" після сплати вступного, членського та цільового внеску.

Згідно з п.63 Статуту коштами садового товариства є вступні членські та цільові внески членів товариства та витрачаються згідно кошторису, затвердженого конференцією садового товариства.

Суд звертає увагу, що необхідно розрізняти поняття пайові та членські внески. Так, пай (пайовий внесок) - це майновий внесок особи у створення та розвиток кооперативу. Він формує пайовий фонд, підлягає поверненню у разі виходу з кооперативу та дає право на отримання майна (наприклад, квартири чи гаража) після повної сплати. Тоді як членський внесок - це грошовий неповоротний платіж, який самостійно або регулярно сплачується для забезпечення поточної діяльності товариства (на зарплату персоналу, проведення світла, ремонт дороги тощо).

Таким чином, суд відхиляє доводи сторони позивача з покликанням на п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 через змішування понять пайового та членського внесків.

Суд критично ставиться до долученої до матеріалів справи довідки № 108 від 07.09.2023 року голови правління СТ «Західний» Гапончука М.М. про відсутність заборгованості зі сплати пайових внесків, оскільки такі статутом товариства не передбачені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірний будинок та земельна ділянка входять до складу спадкової маси ОСОБА_4 .

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1,2 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у позові понесені судові витрати залишаються на стороні, яка їх понесла.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v.Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у цивільному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання спадкового майна об`єктом права спільної сумісної власності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення виготовлене 19 серпня 2026 року.

Суддя Кушнір Н.В.