Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №569/19013/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19013/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді Панас О.В.

при секретарі судового засідання Литвиненко В.М.

з участю :

заявниці ОСОБА_1

представника заявниці адвоката Вітошка Ю.Г.

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Скиби Є.А.

представника заінтересованої особи Бондарчука А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи ОСОБА_2 , Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області про видачу обмежувального припису, -

в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 (ста) метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , а також контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.

В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із заінтересованою особою - ОСОБА_2 . Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року у справі № 567/971/25 шлюб між ними було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також на утриманні та вихованні заявниці перебуває її малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявниця разом із двома малолітніми дітьми фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас колишній чоловік заявниці ОСОБА_2 , який проживає у місті Одеса, не вперше висловлює на її адресу погрози. Як зазначає заявниця, раніше ОСОБА_2 неодноразово телефонував їй та під час телефонних розмов висловлював погрози на її адресу. Останнього разу ОСОБА_2 надіслав заявниці голосове повідомлення, у якому, зокрема, зазначив: «приїде і зариє її, якщо вона не видалить згадки про нього», а також: «я скоро приїду, ти мене вже нервуєш трохи». Зазначене голосове повідомлення було збережено заявницею, що дає можливість об`єктивно зафіксувати зміст висловлених ОСОБА_2 погроз. З огляду на те, що подібні погрози з його боку вже мали місце раніше, зазначені висловлювання заявниця сприймає як реальну загрозу своїй безпеці та побоюється їх можливого здійснення.

У зв`язку з виникненням реальної загрози фізичної розправи ОСОБА_1 08.08.2026 року о 13:05 звернулася за захистом до органів Національної поліції.

Під час перебування сторін у шлюбі між ними також мали місце випадки фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_2 . Зокрема, наявні відеозаписи, на яких зафіксовано звернення ОСОБА_1 за допомогою до працівників Національної поліції та бригади екстреної медичної допомоги після вчинення щодо неї фізичного насильства з боку ОСОБА_2 . На зазначених відеозаписах також зафіксовано фізичний стан заявниці після події, зокрема видимі сліди тілесних ушкоджень та кров, що узгоджується з її поясненнями щодо обставин вчинення щодо неї фізичного насильства. Вказану погрозу ОСОБА_1 сприймає як абсолютно реальну, безпосередню та таку, що несе невідворотну небезпеку для її життя і здоров`я, а також для безпеки дітей. Водночас зазначені висловлювання у своїй сукупності, з урахуванням попередніх випадків погроз та характеру взаємовідносин між сторонами, обґрунтовано сприймаються заявницею як такі, що свідчать про реальність існування загрози її безпеці та можливість подальшого вчинення щодо неї насильницьких дій. Вказані дії ОСОБА_2 завдали заявниці значних психологічних страждань.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні в залі суду, підтримала заяву повністю у межах її доводів, просила задовольнити.

Представник заявниці адвокат Вітошко Ю.Г., який діє згідно ордеру серія ВК № 1238197 від 10.08.2026 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, підтримав заяву у межах її доводів, просив задовольнити . Підтримав подані до суду додаткові пояснення на заперечення ОСОБА_2 , в яких зокрема вказав на те, що перебування заінтересованої особи на військовій службі чи у службовому відрядженні не звільняє його від обов`язку дотримуватися закону і не позбавляє його технічної можливості продовжувати психологічне насильство дистанційно. Ба більше, навички та доступ капітана поліції штурмового полку до зброї лише посилюють страх заявниці. Погроза сприймається як реальна небезпека, оскільки відрядження рано чи пізно закінчується, або він може отримати відпустку. Заінтересована особа сам визнав факт надсилання голосових повідомлень із погрозами та належність йому голосу. Цього одного вже достатньо для оцінки ризиків. Відеозаписи минулих подій (виклики поліції, медиків, кров) надані суду не для "винесення вироку" за старі побої, а для ілюстрації системності конфліктів та агресивної поведінки чоловіка в минулому, що є обов`язковим елементом аналізу ризиків згідно зі ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Заінтересована особа ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явився.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Скиба Є.А., який діє згідно ордеру серія ВН № 1723072 від 11.08.2026, в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, підтримав подані до суду заперечення, просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 як безпідставної.

Свою правову позицію обґрунтував тим, що відеозаписи заявниці не доводять, що тілесні ушкодження були заподіяні саме ОСОБА_2 , водночас жоден із цих відеозаписів не фіксує самого моменту заподіяння тілесних ушкоджень, не фіксує вчинення ОСОБА_2 будь-яких насильницьких дій щодо 1 заявниці та не встановлює причинного зв`язку між зафіксованим станом заявниці і конкретними діями ОСОБА_2 . Зазначені відеозаписи самі по собі не підтверджують причетності ОСОБА_2 до виникнення зафіксованих тілесних ушкоджень.

Сам факт звернення заявниці до поліції не підтверджує вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства.

Щодо голосових повідомлень, надісланих ОСОБА_2 заявниці у месенджері WhatsApp. ОСОБА_2 не заперечує факту направлення ним долучених заявницею голосових повідомлень та не оспорює належність йому голосу, зафіксованого на відповідному записі. Водночас сама по собі обставина авторства такого повідомлення підтверджує виключно факт висловлення певних слів, однак не свідчить автоматично про наявність у ОСОБА_2 реального наміру вчинити щодо заявниці фізичне насильство чи про існування реальної, безпосередньої та актуальної загрози його вчинення у майбутньому.

Крім цього, заявниця не навела та не долучила до матеріалів справи доказів того, що після направлення голосового повідомлення ОСОБА_2 придбавав квитки або іншим чином готував поїздку до м. Рівного, фактично виїжджав до місця проживання заявниці, з`являвся біля її житла, переслідував її, очікував біля будинку, намагався проникнути до житла або вчиняв інші конкретні дії, які об`єктивно свідчили б про перехід від емоційного висловлювання до його реальної реалізації. Фактичне перебування ОСОБА_2 у зоні бойових дій у Донецькій області безпосередньо стосується оцінки реальності, безпосередності та актуальності загрози, про яку стверджує заявниця, посилаючись на зміст голосових повідомлень. За таких обставин твердження про те, що ОСОБА_2 міг у будь-який момент самовільно залишити район виконання бойових завдань, прибути до м. Рівного та реалізувати висловлену під час конфлікту фразу, не підтверджується жодними об`єктивними даними. За весь період спільного життя та після припинення шлюбу ОСОБА_2 не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із заподіянням заявниці тілесних ушкоджень або вчиненням щодо неї домашнього насильства. Матеріали самої заяви не містять жодного судового рішення про таке притягнення, термінового заборонного припису чи іншого акта компетентного органу, яким було б встановлено відповідний факт.

Представник заінтересованої особи Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Бондарчук А.І. в судовому засіданні покладається на розсуд суду при вирішенні заяви ОСОБА_1 . Просив долучити до матеріалів справи реєстрацію звернення ОСОБА_1 до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, та Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області.

Частина 1 ст.350-5 ЦПК України передбачає, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб, але неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Ухвалою суду від 11.08.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження з викликом сторін. Залучено до участі у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, в якості заінтересованої особи Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26.02.2026 року (справа № 567/971/25).

Від даного шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 333, зареєстрований Київським відділом ДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) батьками дитини є: батько- ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_1 .

Також на утриманні та вихованні заявниці перебуває її малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що заявниця разом із двома малолітніми дітьми фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується оглянутим договором оренди квартири (житлового приміщення).

Як зазначає заявниця, раніше ОСОБА_2 неодноразово телефонував їй та під час телефонних розмов висловлював погрози на її адресу

У зв`язку з виникненням реальної загрози фізичної розправи ОСОБА_1 08.08.2026 року о 13:05 звернулася за захистом до органів Національної поліції.

За результатами звернення заяву ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 погрожує їй фізичною розправою, було прийнято та зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області за № 38873 від 08.08.2026 року, що підтверджується талоном-повідомленням про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію.

Як зазначає заявниця, під час перебування сторін у шлюбі між ними також мали місце випадки фізичного та психологічного насильства з боку ОСОБА_2 .

Зокрема, наявні відеозаписи, які були оглянуті в судовому засіданні, на яких зафіксовано звернення ОСОБА_1 за допомогою до працівників Національної поліції та бригади екстреної медичної допомоги після вчинення щодо неї фізичного насильства з боку ОСОБА_2 . На зазначених відеозаписах також зафіксовано фізичний стан заявниці після події, зокрема видимі сліди тілесних ушкоджень та кров, що узгоджується з її поясненнями щодо обставин вчинення щодо неї фізичного насильства.

Крім того, судом заслухані голосові повідомлення ОСОБА_2 з погрозами, які він надсилав ОСОБА_1 , факт надсилання яких він не заперечив.

Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Як наголошує п.3, 6, 7, 8 ч.1,ст.1 цього Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи є пррофілактичним засобом на застосовується з метою упередження настання негативних наслідків. У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника (п. 2 ч. 1 ст. 24 цього Закону). Враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про запобіганню та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов"язків, зокрема заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.

Необхідною умовою для застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що підлягає доказуванню.

Частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши в сукупності достовірні докази досліджені судом, встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 фізичної розправи щодо заявниці, суд вважає, що існує високий рівень вірогідності настання тяжких або особливо тяжких наслідків її вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту ОСОБА_1 необхідно застосувати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на три місяці , яким визначити тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 (ста) метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , а також контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто.

Згідно із ч. 4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 294, 350 1-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд, – в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 3 (три) місяці.

Визначити наступні тимчасові обмеження прав ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 (ста) метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , а також контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто.

Копію рішення направити до Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Рівненській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст. 350-6 ЦПК України). Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду чи через Рівненський міський суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 . Заінтересована особа: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Рівненське районне управління поліції ГУНП в Рівненській області, місцезнаходження: 33028, м.Рівне, вул. Героїв поліції, 4.

Повний текст рішення виготовлено 18.08.2026.

Суддя О.В.Панас