Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №566/7/26 — Млинівський районний суд Рівненської області

справа № 566/7/26

провадження № 2/566/408/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого - судді Лободзінського А.С.,

при секретарі судового засідання - Подолець Ю.В.

провівши заочний розгляд у відкритому судовому засіданні в приміщенні Млинівського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВИРІШИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в Млинівський районний суд Рівненської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила визнати право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок з надвірними будівлями, набутий ними у спільну власність під час шлюбу, та здійснити поділ вказаного нерухомого майна, визнавши за нею право власності на 1/2 ідеальних частин житлового будинку з надвірними будівлями. Крім цього, з цих же підстав просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 5623886400:02:001:0050, призначену для обслуговування житлового будинку, яка була надана відповідачу у власність і яка зареєстрована за ним на праві власності під час перебування у шлюбі та визнати за нею право власності на 1/2 ідеальну частки вказаної земельної ділянки.

Позов обґрунтовує тим, що з 29 липня 1989 р. по 04 листопада 2016 р. перебувала у шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу ними, як подружжям, за спільні кошти було побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями по АДРЕСА_2 . Право власності на цей житловий будинок було зареєстровано за відповідачем на підставі Рішення виконкому Перемилівської сільської ради Млинівського району Рівненської області від 06.07.2009 року № 44.

Після розірвання шлюбу вона - позивач, відповідач та їхні спільні діти залишилась проживати у вказаному будинку, однак, незважаючи на те, що кожен із колишнього подружжя бажають розпоряджатись і користуватись своєю частккою у спільній власності вказаного нерухомого майна на власний розсуд, у добровільному порядку поділ спільного майна подружжя здійснити не виявилось можливим.

Вважає, що придбаний під час шлюбу з відповідачем житловий будинок є майном спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим, бажає здійснити його поділ у рівних ідеальних частках, визнавши за нею право власності на 1/2 частку будинку з господарськими будівлями, оскільки необхідність такого поділу пов`язана із захистом її майнових прав.

З аналогічних підстав позивач просить поділити земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 5623886400:02:001:0050, призначену для обслуговування житлового будинку, яка була надана відповідачу у власність і яка зареєстрована за ним на праві власності на підставі державного акта на право власнсті на землю серії ЯК №528193.

07 січня 2026 року ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У призначені для розгляду справи по суті дату і час позивачка та її представник в судове засідання не з`явились. Водночас звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у їхній відсутності, підтримавши заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. ( а.с.53)

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, в судове засідання не з`явився. Відзиву щодо суті позовних вимог, будь-яких заяв, клопотань, від нього не надійшло. ( а.с.52)

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і дату судового розгляду, і від якого не надійшло відзиву та заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач не з`явився на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, хоча був завчасно повідомлений про час і дату розгляду справи в суді, відзиву по суті справи, чи заяви про розгляд справи у його відсутності не надав, суд рахує за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбу в період часу з 29 липня 1989 року по 04 листопада 2016 р

Відповідно до рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2016 року шлюб, укладений між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 липян 1989 року в Пугачівській сільській раді Млинівського району Рівненської області за актовим записом №8 розірвано. Рішення набрало законної сили 22.11.2016.

Під час шлюбу сторони у справі набули у спільну власність подружжя житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями по АДРЕСА_2 . Право власності на цей житловий будинок було зареєстровано за відповідачем на підставі Рішення виконкому Перемилівської сільської ради Млинівського району Рівненської області від 06.07.2009 року № 44.

Тобто титульним власником спірного житлового будинку у правовстновлюючих документах зазначено відповідача ОСОБА_2 (а.с. 7).

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, режим спільної сумісної власності подружжя презюмується та існує навіть тоді, коли один із подружжя не мав із поважної причини самостійного заробітку (доходу). Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у справі 689/1206/16-ц. При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 відзиву на позов не подав і режиму спільної сумісної власності подружжя щодо спірного у цій справі майна не оспорював.

Статтями 68, 69 Сімейного кодексу України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

З цього приводу Верховний Суд сформував відповідний висновок, який викладено у постанові Великої Палати ВС від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц. У своєму висновку Верховний Суд вказав, що зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі, у судовому порядку. При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Судом встановлено і це підтверджується документально та, як зазначено вище, не спростовано відповідачем, що житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями по АДРЕСА_2 , набутий в період перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі, а відтак, згідно з положеннями ст.60 Сімейного кодексу України є об`єктом права спільної сумісної власністю позивача та відповідача .

Як вбачається із матеріалів справи, та поведінки сторін під час розгляду справи по суті, яка виразилась в ігноруванні відповідачем судового процесу, сторони не дійшли взаємної згоди щодо поділу вищезазначеного житлового будинку у позасудовому порядку.

Таким чином, вирішуючи спір щодо поділу майна подружжя та визначення розміру часток подружжя при такому поділі, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11" Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", зазначено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частини другої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім"я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Вказаною постановою роз"яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав і обов"язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Відтак повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд дійшов висновку про наявність фактичних і правових підстав щоб визначити, що частки позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями, є рівними та становлять по 1/2 частині за кожним.

Таким чином, у порядку поділу спільного майна подружжя за позивачем слід визнати право власності на 1/2 (ідеальну) частку житлового будинку АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями по АДРЕСА_2 .

Щодо позовної вимоги позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 5623886400:02:001:0050, призначену для обслуговування житлового будинку, яка була надана відповідачу у власність і яка зареєстрована за ним на праві власності на підставі державного акта на право власнсті на землю серії ЯК №528193, суд висновує наступне.

Вказана спірна земельна ділянка була надана відповідачу у порядку безоплатної передачі у власність відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу України в редакції 1990 року, чинній на час прийняття рішення Перемилівської сільської ради № 72 від 21.01.2000 про безоплатну передачу ОСОБА_3 у приватну власність для обслуговування житлового будинку.

З матеріалів справи видно, що сам житловий будинок був збудований і введений в експлуатацію та зареєстрований за відповідачем на праві власності значно пізніше 06.07.2009.

Таким чином зазначена земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і згідно зі ст.ст.22-26 Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинних на час виникнення права власності, не відноситься до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 5623886400:02:001:0050, що розташована за адресою: с.Мошків, Млинівського (на даний час Дубенський) району, Рівненської області, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити, як безпідставної.

Разом з тим, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Земельного Кодексу України у редакції від 25.10.2001 року зі змінами.

Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

Враховуючи ту обставину, що за позивачем у порядку поділу спільного майна подружжя визнається право власності на 1/2 (ідеальну) частку у спірному житловому будинку з господарськими спорудами, то за правилом ч.ч.1,2 ст.120 ЗК України за нею також підлягає визнанню право власності на 1/2 (ідеальну) частку земельної ділянки, на якій розташований зазначений житловий будинок з господарськими будівлями. А тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частки спірної земельної ділянки підлягають задоволенню саме на зазначеній правовій підставі.

Судові витрати підлягають розподілу у порядку ст.141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 60, 68, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368 - 370 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житловий будинок площею 60,6 кв.м., загальною площею 126,8 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: (Пд) цокольний поверх; (а) прибудова; (а1) сходи; (Б) сарай; (Пг) льох; (Г) сарай- літня кухня; (Д) чарай; (Є) літній душ; (Е) вбиральня; (№1) огорожа; (№2) огорожа; (№3) ворота.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 ідеальну частку в житловому будинку площею 60,6 кв.м., загальною площею 126,8 кв.м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: (Пд) цокольний поверх; (а) прибудова; (а1) сходи; (Б) сарай; (Пг) льох; (Г) сарай- літня кухня; (Д) чарай; (Є) літній душ; (Е) вбиральня; (№1) огорожа; (№2) огорожа; (№3) ворота.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки площею 0,2500 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 5623886400:02:001:0050, що розташована за адресою: с.Мошків, Млинівського (на даний час Дубенський) району, Рівненської області.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання земельної ділянки площею 0,2500 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 5623886400:02:001:0050, що розташована за адресою: с.Мошків, Млинівського (на даний час Дубенський) району, Рівненської області, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 10 000 (десять) тисяч гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4655 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заочне рішення також може бути оскаржено до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 18.08.2026.

Суддя А.С. Лободзінський