Суд: Решетилівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
Дата: 18 серпня 2026 р.
Справа: №546/973/26
Суддя: Зіненко Ю. В.
єдиний унікальний номер справи 546/973/26
номер провадження 3/546/256/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Зіненка Ю.В., розглянувши матеріал, який надійшов від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, РНОКПП – не встановлено,
за ч. 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді командира 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, 03 серпня 2026 року о 18 годині 00 хвилин самовільно залишив пункт тимчасової дислокації 4 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України без поважних причин, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків. 04 серпня 2026 року о 08 годині 00 хвилин працівники поліції Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області спільно військовим нарядом військової частини НОМЕР_1 доставили ОСОБА_1 до пункту тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 .
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
У судове засідання 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився. У письмовій заяві, доданій до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 просив розглядати справу за його відсутності, свою вину визнає у повному обсязі (а. с. 27).
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за статтею 172-11 КУпАП не є обов`язковою. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу з огляду на положення ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
На підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було надано:
протоколом про військове адміністративне правопорушення серії НГУ № 697524 від 04 серпня 2026 року, в якому зазначені обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП (а.с. 1);
витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 7 від 24 травня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 з 24 травня 2025 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 11);
витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 217 від 18 липня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 з 18 липня 2026 року приступив до виконання обов`язків командира 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 12);
рапорт командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та донесення із військової частини НОМЕР_1 НГУ від 03 серпня 2026 року, згідно з яким 03 серпня 2026 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_1 без поважних причин та без дозволу командування залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу (а.с. 13, 14);
копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 1052 від 03 серпня 2026 року, згідно з яким призначене службове розслідування щодо самовільного залишення 03 серпня 2026 року військової частини ОСОБА_1 (а.с. 15);
донесення із військової частини НОМЕР_1 НГУ від 04 серпня 2026 року, згідно з яким 04 серпня 2026 року о 08 годині 00 хвилин працівники поліції Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області спільно військовим нарядом військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був затриманий та о 09 годині 30 хвилин доставлений до пункту тимчасової дислокації підрозділу (а.с. 17);
витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 234 від 04 серпня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 вважається таким, що прибув після самовільного залишення військової частини (а.с. 18);
письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що 03 серпня 2026 року залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу, оскільки хотів зустрітись з другом, від якого дізнався про загибель їх друга. У зв`язку з цим почав вживати алкогольні напої, однак, усвідомивши наслідки свого вчинку, викликав поліцію, яка доставила його до підрозділу (а.с. 20);
письмові пояснення ОСОБА_2 , який проходить службу на посаді стрільця у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, та ОСОБА_3 , який проходить службу на посаді стрільця у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. У вказаних поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що 03 серпня 2026 року о 18 годині 00 хвилин під час проведення перевірки наявності особового складу у пункті тимчасової дислокації 4 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону було виявлено відсутність ОСОБА_1 (а.с. 22, 24);
висновок службового розслідування по з`ясуванню причин та обставин самовільного залишення військової частини лейтенантом ОСОБА_1 , який 05 серпня 2026 року затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 . У вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_1 03 серпня 2026 року близько 17 години 00 хвилин без поважних причин самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу, в якому він проходить військову службу. 04 серпня 2026 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_1 був доставлений у пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 (а.с. 2-7).
За нормою ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Норми статті 280 КУпАП визначають обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, особливий період, а саме воєнний стан, в Україні розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами), тобто з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та на момент вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення воєнний стан не був скасований та діяв на усій території України.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-11 КУпАП встановлює юридичну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
У свою чергу диспозиція ч. 4 ст. 172-11 КУпАП встановлена відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, виражається, зокрема у самовільному залишенні військової частини тривалістю до трьох діб, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що у даному випадку у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, оскільки на момент самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 в Україні діяв воєнний стан.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд при оцінці наявних у справі доказів враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Отже, враховуючи сукупність вищевикладених обставин та висновків, з огляду на імперативні положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, норми ст. 245, 251, 278, 280 КУпАП, об`єктивні докази, які б «поза розумним сумнівом» свідчили про вчинене особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 правопорушення, в матеріалах справи відсутні та органом, який ініціював процедуру його притягнення до адміністративної відповідальності не доведені.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що розпочате адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП слід закрити у зв`язку з відсутністю складу вищевказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 126, 247, 280, 283, 284, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області.
Постанова суду у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В. Зіненко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua